Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 669/220/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2022.
Дата набрання законної сили: 02.11.2022
Номер судового провадження: 51-1750км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019240090000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 669/220/20
		провадження № 51-1750км22  
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                              ОСОБА_13,
		суддів                                                           ОСОБА_14, ОСОБА_15,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_16,
		прокурора                                                   ОСОБА_17,
		захисника                                                   ОСОБА_18 (у режимі відеоконференції),
		представника потерпілої -
		адвоката                                                       ОСОБА_19 (у режимі відеоконференції),
		потерпілої                                                     ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
		                        
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2  та представника потерпілої ОСОБА_19 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 березня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно 
		ОСОБА_2 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя  АДРЕСА_1 ), несудимого,   
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121;           ч. 2 ст. 156 КК (у редакції Закону № 600-VI від 25 жовтня 2008 року). 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено:
		 
		за ч. 2 ст. 121 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців;
		за ч. 2 ст. 156 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
		 
		На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
		 
		Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		 
		Згідно з вироком 27 серпня 2019 року ОСОБА_2 , маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , користуючись вразливим психологічним станом останньої, який виник внаслідок тривалого залякування через надсилання смс-повідомлень із погрозливим і таким, що знижує рівень самооцінки особистості, змістом, шляхом надсилання інструкцій, указаних у смс-повідомленнях, заманив потерпілу на територію пасовища, розташованого на околиці смт Білогір`я Білогірського (тепер - Шепетівського) району Хмельницької області поблизу р. Горинь за координатами 50°00'16" північної широти та 26°44'24" східної довготи.
		 
		Надалі, реалізуючи свої злочинні наміри, близько 04:30 27 серпня 2019 року ОСОБА_2 , перебуваючи неподалік р. Горинь Білогірського (тепер - Шепетівського) району Хмельницької області, зустрівся з ОСОБА_1 , яку провів на ділянку місцевості за вищевказаними координатами, та з метою спричинення тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення, вилив їй на обличчя й тіло сірчану кислоту, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді хімічних опіків голови, обличчя, правого ока, шиї, грудної клітки, правого плечового суглоба, лівого стегна, лівої гомілки та правого стегна загальною площею 6 % поверхні тіла, які за своїми ознаками належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я за відсутності небезпеки для життя. Ушкодження обличчя є невиправними й визнаються такими, що непоправно знівечили обличчя потерпілої. Вказані тілесні ушкодження супроводжувалися фізичним стражданням та нестерпним болем для потерпілої і були вчинені способом, що має характер особливого мучення.
		 
		Суд, оцінивши зовнішній вигляд обличчя потерпілої ОСОБА_1 на момент судового розгляду, виходячи із загальноприйнятих уявлень про зовнішність людини, дійшов до висновку про наявність у потерпілої знівечення обличчя.
		 
		Указані дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_1 , що призвело до непоправного знівечення її обличчя, вчиненого способом, який має характер особливого мучення.
		 
		Крім того, ОСОБА_2 у період з 2014 року (точної дати та часу не встановлено) по 14 грудня 2016 року, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі у сфері статевої недоторканості, діючи свідомо та умисно, посягаючи на нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , регулярно, по декілька разів на тиждень, у темну пору доби вчиняв стосовно неї розпусні дії сексуального характеру, які виражалися в оголенні статевих органів потерпілої шляхом знімання спідньої білизни, їх мацанні, здійсненні поцілунків у ділянки статевих органів та грудей потерпілої, які викликали статеве збудження останньої та його особисто, чим вчинив розбещення своєї дочки, яка не досягла 16-річного віку.
		 
		Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 156 КК (у редакції Закону № 600-VI від 25 жовтня 2008 року) як розпусні дії щодо особи, яка  не досягла 16-річного віку, вчинені батьком. 
		 
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_2  залишив без змін. 
		 
		Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		У касаційній скарзі засуджений не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважає, що воно прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		На переконання засудженого, докази, які аналізував суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, в сукупності не доводять того, що саме він вчиняв протиправні дії щодо потерпілої ОСОБА_1 . Вважає, що в його діях відсутні склади інкримінованих злочинів. 
		 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його та захисника спільної апеляційної скарги, унаслідок чого не дотримався вимог ст. 419 КПК. Ухвала цього суду не містить належних мотивів, з яких суд виходив під час її постановлення та належного аналізу доказів з доводами апеляційної скарги. 
		 
		У касаційній скарзі представник потерпілої не погоджується з ухвалою апеляційного суду, вважає, що судове рішення прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала апеляційного суду належним чином не вмотивована, прийнята без дотримання вимог ст. 370 КПК, у ній усупереч ст. 419 КПК не надано в повному обсязі відповідей на його доводи та доводи  потерпілої викладені в апеляційній скарзі. Потерпіла неодноразово вказувала, що  злочин, інкримінований її батьку, щодо неї вчинив не він, про що вона наполягала в судах першої та апеляційної інстанції, однак суд без належних обґрунтувань та доказів безпідставно визнав вирок місцевого суду законним.       
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник ОСОБА_18 підтримав доводи касаційної скарги підзахисного та скарги представника потерпілої, просив їх задовольнити, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  
		 
		Потерпіла та її представнику судовому засіданні підтримали подані касаційні скарги. Зазначили, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  
		 
		Прокурор у судовому засіданні не підтримав касаційних скарг засудженого і захисника. На його думку, їхні доводи є необґрунтованими, апеляційний суд у повному обсязі перевірив доводи апеляційних скарг, надав на них вичерпні відповіді. Просив суд відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити без зміни рішення суду апеляційної інстанції. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, потерпілої, її представника,  вислухавши позицію прокурора та перевіривши доводи касаційних скарг і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги засудженого та представника потерпілої задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу, а також положення закону, яким він керувався.
		 
		Частина 2 цієї статті передбачає, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, вказаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.
		 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, перевірив правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження та, надавши їм відповідну правову оцінку, обґрунтовано погодився з висновком суду про те, що сукупність досліджених та перевірених доказів, зокрема показання свідків та письмові докази, вказують на доведеність винуватості ОСОБА_2 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_1 та вчиненні розпусних дії стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 . 
		 
		Спростовуючи доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника, потерпілої та її представника в частині необґрунтованості засудження ОСОБА_2 за ч. 2           ст. 121 та ч. 2 ст. 156 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1 .
		 
		Такі висновки суд апеляційної інстанції зробив на підставі ґрунтовної перевірки матеріалів кримінального провадження, які зіставив з доводами апеляційних скарг суд дав на ці доводи переконливі відповіді, при цьому взяв до уваги показання ОСОБА_2 , який своєї винуватості в інкримінованих йому злочинах не визнав та  повідомив, що вночі 27 серпня 2019 року кислотою свою дочку ОСОБА_1 не обливав і не розбещував у період із 2014 по 2016 роки. Чому його дочка повідомила працівникам поліції та своїй матері про те, що він її розбещував, і розказала своїй виховательці, що саме він 27 серпня 2019 року облив її кислотою на пасовищі, він не знає. Однак припускає, що такі пояснення вона надавала, будучи у стресовому стані після отримання тілесних ушкоджень та вживання лікарських наркотичних препаратів.
		 
		Спростовуючи показання ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду, що така позиція засудженого  спростовується дослідженими та проаналізованими доказами.
		   
		Зокрема, суд зазначив, що винуватість останнього доведено:
		-         показаннями свідка ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_2 та матір`ю потерпілої. Свідок повідомила, що дочка під час перебування в лікарні після подій 27 серпня 2019 року, зізналася їй, що батько ОСОБА_2 , коли вона спала, часто приходив до неї по ночах у кімнату, торкався руками та «ласкав», а згодом вказала, що оговорила батька, оскільки була під дією ліків; 
		-         показаннями свідка ОСОБА_4 , яка розповіла, що з 2015 року є подругою ОСОБА_1 , а з 2017 року до травня 2019 року проживала разом з нею на одному поверсі в гуртожитку. Потерпіла ОСОБА_2 часто розказувала їй, що батько  проявляє до неї небатьківську турботу, часто «гладив» її, «чіплявся» до неї, оскільки мама не може задовольнити його як жінка. У грудні 2018 року ОСОБА_5 особисто показувала їй листа із друкованими буквами (вирізки букв із газети), що був у сумці, яку передав автобусом батько, цей лист лежав на дні сумки, а зверху - продукти харчування. Зміст листа містив погрози на адресу ОСОБА_6 , тому остання після його отримання була схвильована, збентежена та плакала. Потерпіла їздила додому раз на місяць, тому батько ОСОБА_2 часто телефонував на її (свідка) мобільний телефон та запитував, чи вона не знає, де перебуває ОСОБА_5 , чи зустрічається вона з хлопцями. Під час проживання з потерпілою в гуртожитку їй на мобільний телефон приходило одне дивне, на її переконання, смс-повідомлення погрозливого характеру, яке стосувалося ОСОБА_6 та її сім`ї, попередження щодо необхідності припинення зустрічей потерпілої з дорослими чоловіками та хлопцями, вчинення нею розпусних дій, а також можливих наслідків, якщо остання не припинить таких дій;
		 
		-         показаннями свідка ОСОБА_7 виховательки гуртожитку ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг» та класного керівника ОСОБА_1 , яка повідомила, що мала з потерпілою довірливі відносини. У процесі навчання вона спостерігала, що батько останньої ОСОБА_2 інколи проявляв до дочки гіперопіку, постійно дзвонив та контролював ОСОБА_8 . Коли вона приїжджала з дому на навчання, то спостерігала на її тілі сліди травм, як з`ясувалося пізніше, ушкодження їй завдавав батько. Під час відвертої розмови з потерпілою остання жалілася, що батько кричить на неї, не довіряє їй, бив, а мамі дає таблетки, щоб вона спала і нічого не розуміла, що відбувається. ОСОБА_5 розповідала, що батько дзвонив до дівчат і з`ясовував, де перебуває ОСОБА_5 , заставляв дівчат фотографувати на підтвердження того, що ОСОБА_5 перебуває у ванній кімнаті. У певний період часу ОСОБА_6 та її подругам-дівчатам почали надходити смс-повідомлення з погрозами від ОСОБА_2 , які вона бачила та читала особисто. Також  повідомила, що потерпіла їй особисто показувала листа з друкованим текстом, який надійшов з дому з передачею від батька з приблизним текстом: «Якщо вона не буде їздити додому, то в неї будуть проблеми, бо з батьком в неї нормальні відносини, він її забезпечує передачами, а вона неблагодарна». Цей лист вона залишила в себе в кабінеті та зберігала в шухляді столу. При цьому свідок зазначила, що смс-повідомлення незрозумілого характеру, що стосуються сім`ї ОСОБА_6 , також надходили і на її адресу, зокрема з приводу того, що ОСОБА_5 ходила на роботу на підприємство в смт Білогір`я непристойно одягненою. Також на другому курсі навчання в 2018 році батько ОСОБА_2 розмовляв з нею на підвищених тонах, погрозливо, він їй нічого не дозволяв, принижував, постійно психологічно на неї тиснув, не довіряв ні в чому. Крім цього, потерпіла розповідала їй про те, що батько після перегляду порнофільмів приходив до неї вночі, розбещував її та схиляв до інтимних сексуальних стосунків. Батько має з нею відносини сексуального характеру, оскільки мама не виконує своїх подружніх обов`язків, а батько є ще молодим, потребує жінки для інтимних відносин. У листопаді 2018 року потерпіла про факт вчинення щодо неї розпусних дій батьком виклала в письмовій записці. Перебуваючи в лікарні після події 27 серпня 2019 року, потерпіла особисто їй повідомила, що вночі її зв`язали мотузкою, зґвалтували неприродним способом та облили кислотою. Вона ствердно повідомила, що вказані дії вчинив її батько ОСОБА_2 . Особа, яка вчиняла з нею ці дії, з нею не розмовляла, а давала письмові вказівки на екрані мобільного телефону. Вона впізнала телефон, який належав її братові, а також батькову куртку, що була на ґвалтівникові, при цьому також впізнала батька по статевому органу;
		 
		-         показаннями свідка ОСОБА_9 , яка є сусідкою потерпілої та викладачем ДНЗ «Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг», згідно з якими під час відвідин потерпілої в лікарні після подій 27 серпня 2019 року мала з нею відверту розмову, у ході якої потерпіла вказувала, що «це зробив батько». Однак під час другої її зустрічі в лікарні вже виправдовувала батька і говорила, що в особи, яка облила її кислотою, був інший колір очей, ніж у батька, повторювала, що «це не тато», «я люблю його», «хочу, щоб ми всі щасливо жили як раніше: я, тато, мама і брат».
		 
		Письмовими матеріалами кримінального провадження, а саме:
		 
		- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 27 серпня 2019 року, в ході якого виявлено порожню пляшку з-під пива, дерев`яну палицю, аркуш паперу та пошкоджену внаслідок термічної дії траву чорного кольору; 
		 
		- відомостями акта про застосування службового собаки від 27 серпня 2019 року, відповідно до якого встановлено рух особи, яка вчинила злочин, від місця вчинення злочину до житлового будинку АДРЕСА_2 ; 
		 
		- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду домоволодіння на АДРЕСА_1 від 27 серпня 2019 року, де проживає обвинувачений ОСОБА_2 у ході цієї слідчої дії було виявлено і вилучено мобільні телефони «Prestigio», «Nokia», коробку до мобільного телефону «KENEKSI», у якій  містилися інструкція, гарантійний талон, заява на заміну обладнання, модель «KENEKSI ART (Ml) black, ІМЕI НОМЕР_1 ; коробку від телефону «Lephone k1» ІМЕI НОМЕР_2 , ІМЕI2 НОМЕР_3 ; коробку від телефону «ТWOE R180», ІМЕI1 НОМЕР_4 , ІМЕI2 НОМЕР_5 ; пластикові картки до абонентських  номерів НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , кофту з коротким рукавом синього кольору з надписом «ТНЕ GAME» з плямами невідомої речовини, коробки до сім-карт з номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_6 , куртку зимову синього кольору, куртку чорного кольору зимову розміром «42» та джинсові штани;
		 
		- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду від 27 серпня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 добровільно видав мобільний телефон «R-180» чорного кольору: ІМЕI1 НОМЕР_4 , ІМЕI2 НОМЕР_5 , з номером НОМЕР_11 ;
		 
		- фактичними даними, які містяться у протоколі огляду від 27 серпня 2019 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_1 добровільно видала мобільний телефон марки «ASSISTANТ» чорного кольору з номерами НОМЕР_12 , НОМЕР_10 , ІМЕI1 НОМЕР_13 , ІМЕI2 НОМЕР_14 (у якому наявна переписка з абонентом з номером телефона № НОМЕР_15 , зокрема смс-повідомлення з погрозливого характеру та вказівками, як діяти потерпілій до моменту вчинення злочину); мобільний телефон марки «Lephone К1» чорного кольору з номером НОМЕР_7 , записку на аркуші формату А4 та речі, у яких перебувала потерпіла в момент вчинення щодо неї злочинних дій;
		 
		- фактичними даними, які містяться в протоколі обшуку домоволодіння на АДРЕСА_1 від 28 вересня 2019 року. У ході цієї слідчої дії виявлено та вилучено, зокрема: рукописну записку потерпілої ОСОБА_1 від 01 листопада 2018 року про факти її розбещення, скляні ємності з різними рідинами;
		 
		- висновком судового експерта від 23 жовтня 2019 року № 8.6-0881:19, згідно з яким надані на дослідження рідина коричневого кольору у скляному флаконі та прозора рідина у скляній пляшці, вилучені під час обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_2 , є сірчаною кислотою;
		 
		- фактичними даними, що містяться у протоколах тимчасового доступу до речей і документів від 20 вересня та 15 жовтня 2019 року у операторів мобільного зв`язку за телефонами, якими користувались потерпіла та ОСОБА_2 ; 
		 
		- фактичними даними довідки УОТЗ ГУНП в Хмельницькій області від 25 жовтня 2019 року № 775, згідно з якою встановлено, що в період з 22 липня по 27 серпня 2019 року з абонентського номера НОМЕР_15 надсилалися смс-повідомлення з погрозами та здійснювалися з`єднання з номерами НОМЕР_10 і НОМЕР_12 , які належать потерпілій ОСОБА_1 , увесь указаний період абонентський номер  НОМЕР_15 фіксується однією базовою станцією оператора мобільного зв`язку, що перебуває в смт Білогір`я, абонентський номер НОМЕР_15 працював у мобільних терміналах «ERGO F500» (ІМЕІ1 НОМЕР_16 , ІМЕІ2 НОМЕР_17 ) та «RugGear» (IМЕІ НОМЕР_18 ). Крім абонентського номера НОМЕР_15 у мобільний термінал «ERGO F500» (ІМЕІ1 НОМЕР_16 , ІМЕІ2 НОМЕР_17 ) встановлювався абонентський номер НОМЕР_7 , який належить матері потерпілої - ОСОБА_3 , та абонентський номер НОМЕР_8 , який належить обвинуваченому ОСОБА_2 , при цьому належний останньому абонентський номер НОМЕР_8 також установлювався в мобільний термінал «RugGear» (IМЕІ НОМЕР_18 );
		 
		- даними протоколу огляду оптичного диска з аналізом номерної інформації від 23 грудня 2019 року та довідки УОТЗ ГУНП в Хмельницькій області, що є результатом виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК, згідно з якими встановлено, що в мобільних терміналах, з яких надходили смс-повідомлення з погрозами для потерпілої ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_10 (брат потерпілої), ОСОБА_3 (мати потерпілої), ОСОБА_11 (двоюрідна сестра потерпілої), встановлювалися номери НОМЕР_19 та НОМЕР_20 , що належать обвинуваченому ОСОБА_2 , та номер НОМЕР_21 , що належить ОСОБА_3 ;
		 
		- фактичними даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «ПриватБанк» від 05 листопада 2019 року, згідно з якими ОСОБА_2 через сервіс АТ КБ «ПриватБанк» 25 травня 2019 року поповнював рахунок номера телефону НОМЕР_22 , з якого надходили смс-повідомлення погрозливого характеру на адресу двоюрідної сестри потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_11 на телефон останньої;
		 
		- фактичними даними протоколу огляду від 16 вересня 2019 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 добровільно видала записку з рукописним текстом погрозливого характеру, оригінал якої як речовий доказ був оглянутий у суді першої інстанції;
		 
		- запискою з рукописним текстом, вилученою в потерпілої ОСОБА_1 27 серпня 2019 року, яка містить маршрут та інструкцію, як діяти в ніч з 26 на 27 серпня 2019 року. Оригінал записки як речовий доказ був оглянутий у суді першої інстанції;
		 
		- запискою потерпілої ОСОБА_1 від 01 листопада 2018 року, в якій потерпіла ОСОБА_1 детально повідомила про те, що починаючи з 13-14 років її розбещував батько ОСОБА_2 , оригінал записки як речовий доказ був оглянутий місцевим судом;
		 
		- фактичними даними висновку судового експерта від 21 листопада 2019 року № 1.1-0140:19, згідно з яким текст на записці, вилученій у ОСОБА_1 27 серпня 2019 року в лікарні, частина тексту на записці, вилученій у свідка ОСОБА_7 16 вересня 2019 року, виконаний однією особою, текст на записці від 01 листопада 2018 року, вилученій під час обшуку домоволодіння на АДРЕСА_1 , виконаний потерпілою ОСОБА_1 ;
		 
		- фактичними даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31 жовтня 2019 року, згідно з яким у кімнаті для побачень відділення № 11 КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» зафіксовано розмову  ОСОБА_2 , його сина ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_1 , уривки з якої підтверджують обговорення останніми того як вони мають діяти з метою введення слідства та суд в оману з приводу дійсних обставин вчинення злочинів щодо потерпілої;
		 
		- фактичними даними висновку судово-медичного експерта від 29 жовтня 2019 року № 558, згідно з яким у потерпілої ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я за відсутності небезпеки для життя. 
		 
		- фактичними даними висновку експерта від 19 вересня 2019 року № 8.6-0688:19, згідно з яким на речовині рослинного походження, вилученій з місця події, та одежі потерпілої є залишки сірчаної кислоти;
		 
		- фактичними даними висновку судово-медичного експерта-імунолога від 10 жовтня 2019 року № 9.3-0072:19, згідно з яким сліди поту на дерев`яній палиці, вилученій на місці вчинення злочину, можуть належати особі (особам) з групою крові 0 (І), у тому числі й ОСОБА_2 , належність їх ОСОБА_1 виключається;
		 
		- фактичними даними висновку судової психологічної експертизи від 15 грудня 2020 року № 2234/20-26, згідно з яким потерпіла ОСОБА_1 за своїми індивідуально-психологічними особливостями не схильна до фантазування, спотворення фактів та обставин подій;
		 
		- фактичними даними висновку судової психологічної експертизи від 18 жовтня 2021 року № 3351/4170/21-27, згідно з яким у ОСОБА_2 наявний комплекс ознак, які вказують на те, що останній у період з 2014 року по 14 грудня 2016 року вчиняв розпусні дії сексуального характеру щодо потерпілої ОСОБА_1 .
		 
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про те, що наведені докази є належними та допустимими і в сукупності підтверджують, вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень стосовно своєї дочки ОСОБА_1 . При цьому будь-яких порушень процесуального закону під час отримання доказів не встановлено.   
		Правильними є висновки апеляційного суду про те, що показання потерпілої ОСОБА_1 , яка заперечувала факт вчинення її батьком ОСОБА_2 злочинних дій, є способом захисту та можливістю уникнути ним кримінальної відповідальності, а  показання неповнолітнього свідка ОСОБА_10 про те, що він бачив, як батько ОСОБА_2 у нічний час 27 серпня 2019 року постійно перебував у будинку, а саме спав при увімкненому телевізорі, аргументовано не взято до уваги, оскільки неповнолітній ОСОБА_10 є рідним сином ОСОБА_2 , постійно проживає з ними та повністю перебуває під батьківською опікою. 
		Крім цього, суд узяв до уваги фактичні дані протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31 жовтня 2019 року, у якому зафіксовано факт розмови ОСОБА_2 , його сина ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_1 , які планували свої дій з метою введення досудового слідства та суду в оману з приводу дійсних обставин кримінального провадження.
		Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, який визнав недостовірними показання ОСОБА_2 , потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 , адже здобуто вагомі підстави сумніватися у правдивості їх показань.
		Також Суд бере до уваги, що припущення засудженого про те, що потерпіла, даючи показання і розповідаючи про обставини вчинення ним стосовно неї злочинних дій, перебувала під дією лікарських засобів, є неспроможними, оскільки допитаний як свідок лікар-хірург ОСОБА_12 пояснив, що вранці 27 серпня 2019 року був викликаний у Білогірську ЦРЛ, де о 07:00 оглянув та госпіталізував до хірургічного відділення ОСОБА_1 , в якої були наявні опіки в ділянках обличчя, грудей, спини та тулуба, батько ОСОБА_2 , був із нею і говорив, що дочку облили кислотою. При цьому свідок зазначив, що всі препарати, які було введено в організм ОСОБА_1 як знеболюючі, у тому числі трамадол у призначеній дозі, не могли відобразитися на свідомості потерпілої та спричинити у неї будь-які галюцинації. 
		Оцінюючи правомірність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 із точки зору правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів, є обґрунтованими.
		Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що показання  свідків та письмові докази дійсно узгоджуються між собою і повністю спростовують версію ОСОБА_2 про його невинуватість. Доводи ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій слушно визнали такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності та повністю спростовуються встановленими судами обставинами в цьому кримінальному провадженні.
		Таким чином, апеляційний суд, переглянувши в апеляційному порядку кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 , дотримуючись вимог статей 404, 405, 407 КПК, належним чином перевірив викладені доводи апеляційних скарг та прийняв аргументоване рішення про обґрунтованість і вмотивованість вироку в частині доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 156КК (у редакції Закону № 600-VI від 25 жовтня 2008 року). При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки доказів, наведених місцевим судом у вироку, апеляційний суд не встановив, вказав відповідні мотиви необґрунтованості доводів, викладених в апеляційних скаргах, з чим погоджується й колегія суддів. Доводи сторони захисту та представника потерпілої про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи є безпідставними.
		 
		Неконкретність пред`явленого обвинувачення у вчиненні розпусних дій, на що посилаються сторона захисту і представник потерпілої, колегія суддів не вважає  істотним порушенням вимог процесуального законуоскільки суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог ст. 337 КПК встановили обставини кримінальних правопорушень, деталізували їх настільки, наскільки їх можливо було встановити з наявних джерел доказів, при цьому порушень вимог ст. 91 КПК не допустили. 
		 
		Крім цього, Суд бере до уваги, що касаційні скарги містять посилання на недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК в частині неповноти надання відповідей на доводи апеляційних скарг, при цьому скаржники не конкретизують, які доводи суд апеляційної інстанції залишив поза увагою або на які надав відповіді не в повному обсязі і яким чином вони вплинули на законність прийнятого рішення.   
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
		 
		Інші доводи касаційних скарг, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в цьому кримінальному провадженні не встановлено.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги засудженого та представника потерпілої задоволенню не підлягають.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 березня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2  залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та представника потерпілої ОСОБА_19 - без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_13                                       ОСОБА_14                                    ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...