Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 715/758/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2022.
Дата набрання законної сили: 03.11.2022
Номер судового провадження: 51-914км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019260000000177

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		3 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 715/758/20
		провадження № 51-914км22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                     ОСОБА_9,
		суддів                                                                  ОСОБА_10,ОСОБА_11,
		за участю:
		секретаря судового засідання                     ОСОБА_12,
		прокурора                                                          ОСОБА_13,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 7 вересня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019260000000177, за обвинуваченням 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		За вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 7 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функції держави та місцевого самоврядування на строк 3 роки.
		За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою, працюючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС, вчинив службове підроблення за таких обставинах.
		10 вересня 2019 року о 23:50 державний інспектор відділу митного оформлення № 1 ОСОБА_1 на виконання неправомірного прохання не встановленої слідством особи щодо проведення незаконного митного оформлення вивезення транспортного засобу іноземної реєстрації за відсутності такого транспортного засобу та за відсутності особи, яка зобов`язана його вивезти, зайшов під своїм логіном і паролем до електронного журналу пасажирського пункту пропуску автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) «Інспектор», який є офіційним документом, та вніс до вказаного журналу в розділ «Переміщення» у графи «Напрямок», «ТИП», у розділ «Транспортний засіб», у графи «Номер», «Країна», «Марка», «Модель», «VIN-код» та в розділ «Декларант ТЗ» у графи «П.І.Б.», «Адреса», «Паспорт», «Дата народження» «Кількість осіб» завідомо неправдиві відомості щодо особи, яка здійснює виїзд із зони митного контролю на транспортному засобі іноземної реєстрації, вказавши як таку особу громадянина Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія паспорта НОМЕР_1 , а також вніс неправдиві відомості про здійснення митного оформлення виїзду автомобіля «Mitsubishi Pajero», р.н. НОМЕР_2 , він-код НОМЕР_3 , достовірно знаючи, що зазначені ним в електронному документі особа і транспортний засіб відсутні, й зону митного контролю не перетинали. Після цього інспектор ОСОБА_1 вніс відмітку до електронного журналу пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» «Митний контроль закінчено».
		4 листопада 2019 року о 15:43 ОСОБА_1 , зайшов під своїм логіном та паролем до електронного журналу пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор», який є офіційним документом, та вніс до нього в розділ «Переміщення» у графи «Напрямок», «ТИП», у розділ «Транспортний засіб» в графи «Номер», «Країна», «Марка», «Модель», «VIN-код» та в розділ «Декларант ТЗ» у грфи «П.І.Б.», «Адреса», «Паспорт», «Дата народження» «Кількість осіб» завідомо неправдиві відомості щодо особи, яка здійснює виїзд із зони митного контролю на транспортному засобі іноземної реєстрації, вказавши як таку особу громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія паспорта НОМЕР_4 , а також вніс неправдиві відомості про здійснення митного оформлення виїзду автомобіля «Audi А4», р.н. НОМЕР_5 , він-код НОМЕР_6 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що зазначені ним в електронному документі особа і транспортний засіб зону митного контролю не перетинали, оскільки взагалі відсутні. Після цього ОСОБА_1 вніс відмітку до електронного журналу пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» «Митний контроль закінчено».
		Таким чином, протягом вересня -листопада 2019 року ОСОБА_1 здійснив митне оформлення «виїзду з зони митного контролю» транспортних засобів «Audi А4» р.н. НОМЕР_5 , та «Mitsubishi Pajero», р.н. НОМЕР_2 , без фактичного їх перетину державного кордону України завдяки внесенню недостовірних відомостей до електронного журналу пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор», який використовується для реєстрації та обліку ТЗ, що переміщуються через митний кордон України в пункті пропуску з використанням смуг руху "зелений коридор", тобто є офіційним документом, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади.
		Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу захисника задовольнив частково. 
		Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив.
		Призначив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК (у редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року) покарання у виді штрафу у розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функції держави та місцевого самоврядування, на строк 3 роки.
		У решті вирок залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисникпросить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК). 
		На обґрунтування своїх вимог зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло неправильне тлумачення положень ст. 366 КК та примітки до ст. 358 КК, яке суперечить його точному змісту. Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» є офіційним документом і відповідає критеріям предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК. Зазначає, що суди жодним чином не врахували визначених законодавством форм та реквізитів, які є обов`язковими для електронних документів, і формально послалися на Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України (далі - Положення), за якою АСМО - це підсистема, що входить до складу Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) Держмитслужби та забезпечує використання електронних документів та електронних копій документів на паперових носіях посадовими особами митного органу для здійснення митних процедур. Вважає, що АСМО належить до автоматизованих інформаційних систем і не є документом. Крім того, зазначає, що внесені ОСОБА_1 відомості до вказаного журналу не були посвідчені його електронним цифровим підписом. Вказує, що апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги сторони захисту, постановивши ухвалу, яка не відповідає ст. 370 КПК. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді якїх перевірка,з огляду на положення статей 433, 438 КПК, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.   
		Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК. 
		Зокрема, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення поклав показання свідків:  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також письмові докази, а саме: лист, згідно з яким здійснювався розподіл особового складу зміни № 1 в період з 09:00 до 20:00 4 листопада 2019 року; посадова інструкція інспектора ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 136-146); лист Чернівецької митниці ДФС № 1519/9/24-70-18-01-09/01 від 12 листопада 2019 року, згідно з яким відповідно до наявної інформації в АСМО «Інспектор» 4 листопада 2019 року митне оформлення та пропуск з митної території України транспортного засобу марки «Audi» моделі А4, реєстраційний номер НОМЕР_5 , здійснював державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_1 , ОНП-209. (т. 2, а.с. 147); витяги з ЄАІС Державної митної служби України електронного журналу Програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» у період з 01 січня по 24 листопада 2019 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 здійснював митне оформлення автомобілів марки «Mitsubishi» моделі «Pajero», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 та марки «Audi» моделі «А4», реєстраційний номер НОМЕР_5 (т. 2, а.с. 206-225), й інші письмові докази, наявні в матеріалах справи, зміст яких детально відображено у вироку.
		Твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» не є офіційним документом, адже не відповідає критеріям предмета кримінального правопорушенняінкримінованого його підзахисному, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та визнані безпідставними. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Так, у постанові від 15 лютого 2021 року об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328кмо19) висловила позицію щодо предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК, яким є офіційний документ. 
		У примітці до ст. 358 КК визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
		Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати такими ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи -докази у правозастосовчій діяльності.
		З матеріалів провадження вбачається, що електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор», у який ОСОБА_1 вніс завідомо неправдиві відомості, відповідає ознакам офіційного документа, виходячи з такого.
		Відповідно до Положення, затвердженого наказом Держмитслужби України від 4 листопада 2010 року № 1341, ЄАІС об`єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Діюча в її складі АСМО «Інспектор» охоплює всі процеси митного контролю як усередині країни, так і на митних кордонах.
		Відповідно до вказаного Положення АСМО - підсистема,  що входить до  складу ЄАІС і забезпечує використання електронних документів та електронних копій документів на паперових носіях посадовими особами митного органу для здійснення митних процедур. При цьому митні процедури - це операції, пов`язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
		Пунктом 1.4 Положення визначено, що користувачами ЄАІС є посадові особи структурних підрозділів Держмитслужби, митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій, інших державних та недержавних органів, яким у встановленому порядку надані відповідні права доступу до інформації в цій системі.
		До складу ЄАІС Держмитслужби входять у тому числі, АСМО та локальні підсистеми митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, що взаємодіють із автоматизованої інформаційної системи «Центр».
		Отже, електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» є складовою частиною автоматизованої системи митного оформлення, який використовується для реєстрації та обліку транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України у пункті пропуску з використанням смуг руху «зелений коридор», результатів їх митного контролю та митного оформлення, отримання оперативної інформації щодо їх місцезнаходження та часу перебування в зоні митного контролю.
		Відповідно до п. 2.12 посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вадул - Сірет» Чернівецької митниці ДФС від 12 жовтня 2018 року до обов`язків ОСОБА_1 входило зокрема, забезпечення правильного та своєчасного внесення інформації до АСМО «Інспектор-2006» та програмно-інформаційних комплексів ЄАІС.
		Причому вхід до системи АСМО «Інспектор» здійснює відповідальний працівник митного органу за допомогою власного логіну та пароля, який є унікальним і не підлягає розголошенню. Дані, що вносяться до системи, засвідчуються індивідуальним кодом. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в нього був особистий логін і пароль, тобто індивідуальний код «209», який він нікому не повідомляв.
		Отже, у цьому випадку електронного цифрового підпису не потрібно, оскільки за таких обставин (необхідність використання власного логіну та пароля) його роль виконує індивідуальний код, тобтоОСОБА_1 користувався кодом «209». Вказане спростовує доводи захисника про те, що внесені ОСОБА_1 відомості не були посвідчені його електронним цифровим підписом, що не відповідає обов`язковим реквізитам електронного документа.
		Твердження захисника про те, що в систему АСМО «Інспектор» під кодом ОСОБА_1 міг внести інформацію будь-хто з працівників митниці, оскільки останній міг відлучатися з робочого місця, а комп`ютер залишався включеним, були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій і визнані безпідставними.
		Таким чином, проаналізувавши вищенаведене та дослідивши в судовому засіданні вказані докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що електронний журнал пасажирського пропускного пункту АСМО «Інспектор» є офіційним документом, адже внесення в нього відомостей про митне оформлення транспортного засобу на виїзд з України посвідчує факт, що здатний спричинити наслідки правового характеру, оскільки в разі порушення громадянином-нерезидентом правил ввезення таких автомобілів на територію України тягне за собою адміністративну відповідальність за порушення митних правил, передбачену Митним кодексом України.
		Доводи захисника про те, що місцевий суд безпідставно поклав в основу вироку докази, які стосувалися іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , з чим погодився апеляційний суд, є необґрунтованими. 
		Як убачається зі справи, до суду надійшли матеріали кримінального провадження № 42019260000000177 за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369, ч. 4, 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК. У ході розгляду справи між ОСОБА_8 і прокурором було досягнуто згоди щодо укладення угоди в кримінальному провадженні про визнання винуватості, у зв`язку з чим на підставі ч. 8 ст. 469 КПК кримінальне провадження щодо вказаного обвинуваченого було виділене в окреме провадження. Отже, суд першої інстанції відповідно до вимог закону продовжив слухати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК в межах кримінального провадження № 42019260000000177 за доказами, які були зібрані в рамках цього провадження. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
		Суд апеляційної інстанції переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, відповідно до вимог статей 404, 405, 407 КПК, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, мотивував належним чином своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнав необґрунтованою. 
		Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:                                                                         
		Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 7 вересня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_9                                                  ОСОБА_10                              ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...