Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/504/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 14.11.2022. Зареєстровано: 15.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2022.
Дата набрання законної сили: 08.11.2022
Номер судового провадження: К/9901/44664/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2022 року 
		м. Київ
		справа №440/504/20
		адміністративне провадження №К/9901/44664/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Мацедонської В.Е., 
		                                                                 Уханенка С.А.,
		при секретарі - Лещенко С.В..,
		за участю: 
		позивача - ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області 
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Чалий І.С.) 
		у справі № 440/504/20
		за позовом ОСОБА_1 
		до Октябрського районного суду м. Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача  - Національне агентство з питань запобігання корупції
		про зобов`язання вчинити дії,-
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		У січні 2020 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду  з адміністративним позовом до Октябрського районного суду м. Полтави (далі - Октябрський районний суд м. Полтави, відповідач - 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА в Полтавській обл., відповідач -2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог по справі - Національне агентство з питань запобігання корупції ( далі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог по справі, НАЗК), в якому після зменшення позовних вимог, просила суд:
		-  зобов`язати ТУ ДСА в Полтавській обл. нарахувати та виплатити судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 компенсацію, у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 роки та 2019 рік, а саме: за 06.07.2016, 13.09.2016, 14.09.2016, 21.09.2016, 22.09.2016, 23.09.2016, 28.09.2016, 11.10.2016, 18.10.2016, 16.03.2017, 05.04.2017, 14.09.2017, 15.09.2017, 14.03.2019, 05.06.2019, 07.06.2019, 01.11.2019, 19.11.2019, 20.11.2019, 27.11.2019 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-III). 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після отримання наказу голови Октябрського районного суду м. Полтави від 09.10.2020 №36/од.с "Про скасування наказів про оплату праці судді ОСОБА_1 та внесення змін до табелів обліку використання робочого часу" та уточнених табелів обліку використання робочого часу, ТУ ДСА в Полтавській обл. здійснено перерахунок суддівської винагороди позивачки, та проведено її виплату  у  перерахованому розмірі 23 903,84 грн - 18.11.2020, що свідчить про те, що з боку ТУ ДСА в Полтавській обл. під час нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 жодних порушень вимог чинного законодавства допущено не було. 
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. 
		Скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 у справі №440/504/20. 
		Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано ТУ ДСА України в Полтавській обл. нарахувати та виплатити судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 компенсацію, у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 років та 2019 рік, а саме: за 06.07.2016, 13.09.2016, 14.09.2016, 21.09.2016, 22.09.2016, 23.09.2016, 28.09.2016, 11.10.2016, 18.10.2016, 16.03.2017, 05.04.2017, 14.09.2017, 15.09.2017, 14.03.2019, 05.06.2019, 07.06.2019, 01.11.2019, 19.11.2019, 20.11.2019, 27.11.2019 відповідно до Закону № 2050-III.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102,00 грн. 00 коп.
		Задовольняючи вимоги апеляційної скарги та скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновків Полтавського окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивачки, з огляду на те, що її право на отримання заробітної плати за оскаржувані періоди підтверджено наказом голови суду «Про скасування наказів про оплату праці судді ОСОБА_1 та внесення змін до табелів обліку використання робочого часу" від 09.10.2020 №36/од.с, однак заробітну плату за вказані вище періоди позивачці виплачено лише 18.11.2020, що свідчить про порушення з боку ТУ ДСА в Полтавській обл. встановлених строків виплати нарахованих доходів.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		07 грудня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції від ТУ ДСА в Полтавській обл. ( далі - ТУ ДСА в Полтавській обл., скаржник ) надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №440/504/20.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не враховував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 816/1203/16. Вказав, що Закон №2050-III передбачає обов`язок роботодавця або органу, який його замінює, нараховувати компенсації, у разі затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що не мало місця у спірних правовідносинах, оскільки нарахованою, але не виплаченою заробітною платою є заробітна плата, яка відображена у бухгалтерський документах та фіксується як заборгованість перед працівником, тоді як у даній справі заборгованості з виплати заробітної плати у спірний період уповноважений орган не мав. Посилався на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 545/3672/165-ц щодо тлумачення змісту поняття «нарахована, але не виплачена заробітна плата». Зауважив, що у зазначений період суддівська винагорода позивачці нараховувалась відповідно до наказів голови суду щодо оплати праці ОСОБА_1 пропорційно відпрацьованому часу, які були чинними на час проведення таких виплат, а тому невиплата суддівської винагороди за дні, які були відображено у табелях обліку використання робочого часу як прогули, є правомірною. 
		24 січня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1  надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року - без змін. Просила розгляд справи здійснювати за її участю.
		07 лютого 2022 руку на адресу Верховного Суду від НАЗК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог по справі, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року - без змін. 
		20 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду  відкрито касаційне провадження у справі № 440/504.20.
		20 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду зупинено виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі №440/504/20  до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		18 жовтня 2022 року Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду закінчено підготовку та  призначено справу №440/504/20 до розгляду. 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		У період з 2016  по 2017 роки та 2019 рік  ТУ ДСА у Полтавській обл. здійснювало нарахування та виплату  суддівської винагороди ОСОБА_1 , зокрема, на підставі наказів голови Октябрського районного суду м. Полтави  щодо  оплати праці пропорційно відпрацьованому часу та не проводило нарахувань та виплат такої винагороди за дні, які відображено у табелях обліку використання робочого часу як прогули.
		11.08.2020 за результатами перевірки про можливе порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII ( далі - Закон № 1700-VII ) НАЗК, яким встановлено порушення посадовими особами Октябрського районного суду м. Полтави ч. 1 ст. 53-4 (до 01.01.2020 ч. 3 ст. 53) цього Закону, що полягало в піддані ОСОБА_1 як викривача негативним заходам впливу, керівником Департаменту запобігання та виявлення корупції Деркачем С. на ім`я голови Октябрського районного суду м. Полтави Савченка А. винесено припис про усунення порушень та поновлення трудових прав викривача №23-07/25/20, яким вимагалося усунути порушення трудових прав ОСОБА_1 як викривача; провести службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що призвели до порушення трудових прав ОСОБА_1 як викривача посадовими особами Октябрського районного суду м. Полтави; вжити заходів щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.
		25.09.2020 керівником Департаменту запобігання та виявлення корупції Деркачем С. направлено на ім`я голови Октябрського районного суду м. Полтави Савченка А. лист "Про виконання припису" №23-04/51578/20, в якому висунуто вимогу про усунення в найкоротший термін порушення трудових прав ОСОБА_1 , яке полягало в неповній оплаті суддівської винагороди, шляхом видання відповідних наказів та внесення змін до табелів обліку використання робочого часу за період 2016-2019 роки, з метою реалізації ч. 4 ст. 53-4 Закону №1700-VII, згідно з якою викривачу гарантується поновлення порушених прав.
		09.10.2020 наказом голови Октябрського районного суду м. Полтави «Про скасування наказів про оплату праці судді ОСОБА_1 та внесення змін до табелів обліку використання робочого часу" №36/од.с на виконання приписів вказаного вище листа скасовано накази голови Октябрського районного суду м. Полтави "Про оплату праці судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ": від 27.09.2016 №26/од.с.; від 07.10.2016 №29/од.с.; від 21.10.2016 №31/од.с.; від 13.02.2017 №5/од.с.; від 15.03.2017 7/од.с; від 23.03.2017 №9/од.с.; від 20.04.2017 №11/од.с.; від 20.03.2019 №14/од.с.;від19.12.2019 №44/од.с.
		Пунктом 2 вказаного наказу внесено виправлення до табелів обліку використання робочого часу за період 2016-2019 роки відносно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 в частині проставлення прогулів та відміток щодо пропорційно відпрацьованого часу шляхом проставлення відповідних відміток про відпрацювання робочого часу в повному обсязі.
		Пунктом 3 цього наказу наказано бухгалтерії ТУ ДСА в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 період 2016-2019 роки відповідно до виправлених табелів обліку використання робочого часу.
		На виконання вказаного наказу та наданих уточнених табелів обліку використання робочого часу ТУ ДСА в Полтавській області здійснено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за повних 15 робочих днів, а саме: 06.07.2016, 13.09.2016, 14.09.2016, 21.09.2016, 22.09.2016, 23.09.2016, 16.03.2017, 05.04.2017, 14.09.2017, 15.09.2017, 05.06.2019, 07.06.2019, 01.11.2019, 19.11.2019, 20.11.2019, які попередньо були зараховані як прогул, та 49 годин 40 хвилин за дні: 15.09.2016, 26.09.2016, 27.09.2016, 28.09.2016, 29.09.2016, 07.10.2016, 11.10.2016, 12.10.2016, 18.10.2016, 09.03.2017, 10.03.2017, 15.03.2017, 10.04.2017, 11.04.2017, 14.03.2019, 27.11.2019, попередньо за які оплата проводилася пропорційно відпрацьованому часу, за яким загальний розмір суми донарахованої суддівської винагороди склав 23 903,84 грн.
		18.11.2020 ТУ ДСА у Полтавській обл. проведено виплату суддівської винагороди у розмірі  23 903,84 грн на користь ОСОБА_1 .
		Вважаючи, що через порушення встановлених строків виплати доходів нею було втрачено їх частину, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за вказані вище періоди. 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок КМУ № 159).
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно зі ст. 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		За змістом ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		Приписами ст.ст. 3, 4 Закону №2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		Згідно з п. 1 Порядку КМУ №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку КМУ №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
		Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
		Положеннями п. 3 Порядку КМУ №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
		пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
		соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
		стипендії;
		заробітна плата (грошове забезпечення).
		IV.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.
		Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом N 2050-III та Порядком КМУ №159. 
		Суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
		Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
		Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.03.2021 справі №520/34/17, від 20.04.2022 у справі № 461/1390/16-а.
		Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
		За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
		Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі №686/20861/17.
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, після отримання наказу голови Октябрського районного суду м. Полтави від 09.10.2020 №36/од.с "Про скасування наказів про оплату праці судді ОСОБА_1 та внесення змін до табелів обліку використання робочого часу" та уточнених табелів обліку використання робочого часу ТУ ДСА в Полтавській обл., здійснено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 . Розмір донарахованої суддівської винагороди склав 23 903,84 грн, яку виплачено позивачці 18.11.2020.
		Верховний Суд зазначає, що для вирішення питання щодо наявності підстав для зобов`язання ТУ ДСА в Полтавській обл. нарахувати та виплатити судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 компенсацію, у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 роки та 2019 рік, відповідно до Закону № 2050-III, ключовим є встановлення наявності або відсутності затримки з боку відповідача на один і більше календарних місяців виплати ОСОБА_1 донарахованої суддівської винагороди у розмірі 23 903,84 грн з дати її нарахування.
		Відповідно до п.6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від16.07.1999 № 996-XIV» (далі - Закон №№ 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
		Частиною 1,2 ст.9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять первинних документів, в яких відображено дані щодо нарахування позивачці суддівської винагороди у розмірі 23 903,84 грн, однак судами попередніх інстанцій відповідних доказів не витребувано, що свідчить про неповне з`ясування ними обставин, що мають значення для справи. 
		Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у матеріалах справи наявний лист ТУ ДСА у Полтавській обл. від 21.12.2020 № 02/3451/2020-вих, відповідно до змісту якого всі нарахування, утримання та виплати відображені у розрахунковому листі по заробітній платі, який надіслано   ОСОБА_1 на електронну адресу, однак даний розрахунковий лист ані судом першої , ані судом апеляційної інстанцій досліджено не було. 
		Суд зазначає, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які або містяться в матеріалах справи або підлягають витребуванню, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Встановлені ч. 2 ст. 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		З огляду на викладене та враховуючи, що судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах не досліджено первинних документів, в яких відображено дані про нарахування позивачці суддівської винагороди у розмірі 23 903,84 грн, висновки судів попередніх інстанцій, якими вирішено позовні вимоги щодо зобов`язання ТУ ДСА в Полтавській обл. нарахувати та виплатити судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 компенсацію, у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 роки та 2019 рік, а саме: за 06.07.2016, 13.09.2016, 14.09.2016, 21.09.2016, 22.09.2016, 23.09.2016, 28.09.2016, 11.10.2016, 18.10.2016, 16.03.2017, 05.04.2017, 14.09.2017, 15.09.2017, 14.03.2019, 05.06.2019, 07.06.2019, 01.11.2019, 19.11.2019, 20.11.2019, 27.11.2019, відповідно до Закону № 2050-III, є передчасними. 
		Щодо твердження касатора про те, що заборгованості з виплати заробітної плати у спірний період уповноважений орган не мав, оскільки нарахованою, але не виплаченою заробітною платою є заробітна плата, яка відображена у бухгалтерський документах та фіксується як заборгованість перед працівником, Суд зазначає, що матеріали справи не містять документів бухгалтерського обліку, на підставі яких можна дійти відповідного висновку, а тому Суд не має можливості надати їм належної правової оцінки. 
		Посилання ТУ ДСА у Полтавській обл. на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №816/1203/16, Суд відхиляє, як таку, що викладена за обставин, які не є тотожними з тими, що виникли в межах спірних правовідносинах. 
		Доводи скаржника про те, що суддівська винагорода позивачці нараховувалась відповідно до наказів голови суду щодо оплати праці ОСОБА_1 пропорційно відпрацьованому часу, які були чинними на час проведення таких виплат, а тому невиплата суддівської винагороди за дні, які були відображено у табелях обліку використання робочого часу як прогули, є правомірною, Суд визнає слушними, однак зазначає, що спірним питанням у даній справі є наявність або відсутність затримки з боку відповідача на один і більше календарних місяців виплати ОСОБА_1 донарахованої суддівської винагороди у розмірі 23 903,84 з дати її нарахування, тобто після проведення перерахунку відповідно до виправлених табелів обліку використання робочого часу, в яких відображено відпрацювання робочого часу в повному обсязі. 
		Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів Верховного Суду керується ст.356 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний  з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6  Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності  надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки Судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
		За приписами п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		Відповідно до ч.4 ст.353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Встановлені ч. 2 ст. 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		З огляду на викладене та враховуючи, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не досліджено в повному обсязі всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. 
		Крім того, Суд вказує, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року зупинено виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі №440/504/20  до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		Відповідно до приписів ст.375 КАС України Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Разом з тим, оскільки Судом за результатами розгляду касаційної скарги відповідача скасовано рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Суд вказує на відсутність підстав для поновлення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі №440/504/20.
		Керуючись статтями 341, 344, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити частково.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року скасувати.
		Справу №440/504/20 направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		Повний текст постанови складено 14 листопада 2022 року. 
		 
		 
		Судді                                                                      Н.А. Данилевич          
		                                                                      В.Е. Мацедонська
		                                                                      С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...