Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/3957/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2022. Зареєстровано: 17.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2023.
Дата набрання законної сили: 03.11.2022
Номер судового провадження: 11-сс/811/929/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022140000000297

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/3957/22            Головуючий у 1 інстанції:  ОСОБА_1  
		Провадження № 11-сс/811/929/22      Доповідач:                 ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		   03 листопада 2022 року м. Львів
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника ОСОБА_7 з доповненнями та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 представника Компанії «РЕЙКАРТЦ ХОТЕЛС ЕНД РІЗОТС (САЙПРЕС) ЛІМІТЕД» на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року,
		з участю прокурора ОСОБА_9 ,
		адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
		встановила:
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_10 .
		Накладено арешт на корпоративні права громадянина Російської Федерації ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . та АДРЕСА_2 , в сумі 15 593 368,5 грн, що складає 79,5 % статутного капіталу ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157.
		Виконання ухвали суду покладено на старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 , старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 , старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_13 , та слідчих слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні.
		Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, зокрема, вказав, що злочини,за ознакамияких проводитьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні караютьсяв томучислі конфіскацієюмайна. Враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою застосування в майбутньому спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання, слідчий суддя, зазначив, що вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
		На дану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12022140000000297 від 14.07.2022р., про накладення арешту на корпоративні права громадянина Турецької Республіки ОСОБА_14 , що складає 79,5% статутного капіталу ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що до клопотання не долучено документів, що підтверджують повноваження слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №12022140000000297 від 14.07.2022р. Наявна в матеріалах справи постанова від 27 липня 2022 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні винесена в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12022140000000301 від 18.07.2022р. і не має відношення до кримінального провадження №12022140000000297 від 14.07.2022р. (а.с.12). Без долучення до клопотання про накладення арешту постанови про призначення прокурора та постанови про створення слідчої групи у кримінальному провадженні, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова був зобов`язаний залишити клопотання про накладення арешту без розгляду та не постановляти оскаржуване незаконне судове рішення.
		Зазначає, що орган досудового розслідування не надав жодних доказів, які б підтвердили наявність у ОСОБА_15 громадянства Російської Федерації на момент подання клопотання про арешт нерухомого майна.
		Наголошує, що ОСОБА_16 є громадянином Турецької Республіки, що підтверджується паспортом громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_1 .
		Підкреслює, що громадянину Турецької Республіки ОСОБА_17 належить частка 79,5% статутного капіталу не ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», а компанії «РЕЙКАРТЦ ХОТЕЛС ЕНД РІЗОТС (САЙПРЕС) ЛІМІТЕД» - резидента Республіки Кіпр, яка безпосередньо не здійснює господарської діяльності в Україні.
		Відтак суд наклав арешт на неналежну ОСОБА_17 частку 79,5% статутного капітану ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА».
		На думку апелянта, сторона обвинувачення не надала жодного судового рішення якими би були визнані договори позики з нерезидентами недійсними, а відтак слідчий суддя не мав правових підстав погоджуватись з доводами клопотання щодо протиправності господарських операцій ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» за цими договорами. 
		Виплата ТзОВ «РЕЙКАРЦ 1 ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ОСОБА_17 заробітної плати, який є у трудових відносинах з Товариством, є обов`язком Товариства, передбачений ст. 43 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст, главою VII Кодексу законів про працю України, і ніяким чином не може кваліфікуватися як протиправне діяння.
		Таким чином всі податки, збори та соціальні внески з нарахованої ОСОБА_17 заробітної плати були сплачені в бюджет України та не могли бути повторно сплачені до бюджету іншої держави. Відтак, Васін Ю з отриманих в Україні доходів не міг сплачувати повторно податки в Російській Федерації, відповідно не міг таким чином фінансувати силовий блок, оборонно-промисловий комплекс Російської Федерації, а також протиправну діяльність, пов`язану зі збройною агресією проти України.
		Підкреслює, що орган досудового розслідування не виконав вимог п. 1 ч. 2. Ст. 171 КПК України та не вказав у клопотанні від 08.09.2022 року про накладення арешту підстави та мети такого забезпечення кримінального провадження.
		В доповненнях до апеляційної скарги наводить перелік наданої ТОВ «РЕЙКАРЦ ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» матеріальної допомоги ЗСУ, відомості про подяки від ЗСУ.
		На дану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_8 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт Компанії «РЕЙКАРТЦ ХОТЕЛС ЕНД РІЗОТС (САЙПРЕС) ЛІМІТЕД» подав апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області у кримінальному провадженні №12022140000000297 від 14.07.2022, про накладення арешту на частку корпоративних прав в розмірі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30478157) в сумі 15 593 368,5 грн. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не погоджується з твердженнями органу досудового розслідування та слідчого судді щодо вчинення службовими особами ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» будь-яких протиправних дій, направлених на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, або внесення завідомо неправдивих відомостей до офіціальних документів. Будь-які докази, які б підтверджували доводи органу досудового розслідування, що у тому числі стали підставою для ухвалення оскаржуваного судового рішення про арешт, відсутні в матеріалах справи.
		Звертає увагу, що слідчий суддя зазначає про те, що власником корпоративних прав ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» начебто є ОСОБА_11 , що не відповідає дійсності внаслідок того, що корпоративні права належать виключно Компанії «РЕЙКАРТЦ ХОТЕЛС ЕНД РІЗОТС (САЙПРЕС) ЛІМІТЕД», яка володіє часткою у розмірі 99,9868%, а також Компанії З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРІОТРОН ХОЛДИНГС ЛІМІТЕД», якій належить частка у розмірі 0,0132%.
		Відтак, твердження про належність ОСОБА_11 корпоративних прав ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», так і сам факт накладення арешту на них є неправомірним з огляду на те, що ОСОБА_11 не є учасником ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» та не володіє частками у статутному капіталі.
		Наголошує, що ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» дійсно має фінансові зобов`язання як перед національними фізичними та юридичними особами, так і перед компаніями-нерезидентами, які добросовісно виконує. ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» залучала кошти іноземних компаній для придбання основних засобів, а також інших потреб, що оформлено належними документами, у тому числі з обов`язковою реєстрацією в Національному банку України. Усі договори ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», у тому числі договори позики мають реальний характер, тривалий період дії та виконуються поступово, а відтак сам факт розрахунку за договірними зобов`язаннями не може свідчити про вчинення легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Варто також наголосити, що усі позики, за які на теперішній час ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» здійснюється розрахунок, попередньо були отримані, про що свідчать додані документи.
		ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» здійснює розрахунок зі своїми співробітниками, а також контрагентами за надані роботи та послуги. Одним з таких контрагентів дійсно є ОСОБА_11 , який отримував від підприємства орендну плату за наданий в оренду об`єкт нерухомості. Усі господарські операції проводяться з суворим дотриманням українського законодавства та обліковуються у відповідній звітності.
		Звертає увагу, що ОСОБА_11 має в Україні дозвіл на працевлаштування та на законних підставах обіймає посаду заступника директора ТзОВ «РЕЙКАРЦ і ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», в результаті чого отримує заробітну плату, однак нараховування заробітної плати здійснюється в Україні, де й утримуються всі необхідні платежі до бюджету України, а відтак твердження сторони обвинувачення про начебто сплату видатків у державі-агресорі не відповідає дійсності, а також жодним чином не підтверджується матеріалами справи.
		У клопотанні про арешт зазначено, що його погоджено прокурором відділу Львівської обласної прокуратури ОСОБА_18 , однак матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_18 виконує функції прокурора у кримінальному провадженні №12022140000000297.
		У зв`язку з врахуванням слідчим суддею при накладенні арешту на корпоративні права ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» такої правової підстави як майбутня спеціальна конфіскація, про яку не зазначав слідчий у своєму клопотанні, а відтак і відсутнє будь-яке обґрунтування цієї правової підстави, вважаємо, що слідча суддя порушила принцип диспозитивності кримінального провадження.
		На зазначені апеляційні скарги прокурор ОСОБА_9 подав заперечення.
		Заслухавши доповідача, виступ адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора ОСОБА_9 , який заперечив щодо задоволення поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
		Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
		Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
		У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
		До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
		Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
		При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
		Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
		Колегією суддів встановлено, що СУ ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022140000000297 від 14.07.2022 року за ч.1 ст. 209, ч.1 ст.366 КК України.
		Клопотання подано з метою запобігання протиправним діям, в подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна.
		В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що 03 березня 2022 року Верховною Радою України, з урахуванням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» (далі Закон), який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об`єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону російська федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є російська федерація та/або у яких російська федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.
		У свою чергу встановлено, що на території України здійснюють господарську діяльність ряд суб`єктів господарювання, службові особи яких з використанням засобів масової інформації виправдовують, визнають правомірною та заперечують збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представляючи збройну агресію російської федерації проти України як внутрішній громадянський конфлікт, та майно яких у свою чергу підпадає під засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів.
		Водночас, у матеріалах клопотання відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_19 є громадянином російської федерації, при цьому існують дані про те, що останній є громадянином Туреччини, зокрема таке підтверджується копіями паспорта ОСОБА_20 , як громадянина Туреччини, та посвідками на проживання ОСОБА_20 , як громадянина Туреччини, у Литві та Болгарії, і його частка статутного капіталу ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» складає 79,5 %.
		Як встановленоколегією суддів, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2022 р. клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000297 від 14.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України, задоволено. Постановлено накласти арешт на частку корпоративних прав в розмірі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», ЄДРПОУ 30478157, в сумі 15 593 368,5 грн, що належать компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед», в якій власником є громадянин Російської Федерації ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . та АДРЕСА_2 .
		Водночас, ухвалою Львівського апеляційного суду від 31.10.2022 р. апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед» задоволено. Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2022 року про накладення арешту на майно скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000297 від 14.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме частки корпоративних прав в розмірі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», ЄДРПОУ 30478157, в сумі 15 593 368,5 грн, що належать компанії «Рейкартц хотелс енд різорт (Сайпрес) Лімітед», - відмовлено. 
		При цьому,яквбачаєтьсяз витягузєдиногореєстру досудовихрозслідувань,вЄРДРне внесеновідомостейпрокримінальні правопорушення,передбаченіст.ст.110, 1102 КК України, що свідчить про відсутність доказів на вчинення ОСОБА_11 або ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» посягання на територіальну цілісність і недоторканність України або фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.
		Задовольняючи клопотання слідчого та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю застосування конфіскації як майбутнього покарання та спеціальної конфіскації.
		Статтею 962 КК України передбачені випадки застосування спеціальної конфіскації.
		Однак, прокурором не доведено, а матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що вказане майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення; було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому не може бути об`єктом спеціальної конфіскації.
		В клопотанні про арешт майна належним чином не обґрунтовано, яким саме критеріям згідно ст.98 КПК України відповідає частка корпоративних прав в розмірі 79,5% і чим підтверджується, що частка ОСОБА_11 у статутному капіталі ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» складає 79,5%.
		   Крім того, в матеріалах клопотання відсутнє процесуальне рішення слідчого про визнання вказаного майна речовими доказами і чи в цілому таке майно є здобутим внаслідок вчинення діянь, а саме ч.1 ст.209, ч.1 ст.366 КК України.
		На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту вказаного майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні слідчого підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.
		Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідча, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.
		Крім того, відповідно до вимог КПК України, заходи кримінально-правового характеру до юридичної особи можуть застосовуватися лише після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи злочинів, конкретно визначених КПК України, зокрема, передбаченого 209 КК України.
		В матеріалах справи відсутні відомості про вручення будь-якій особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Отже, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст.170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, більше того клопотання слідчого містить лише припущення щодо можливої злочинної діяльності, при цьому матеріалами клопотання доведено лише факт того, що ОСОБА_11 є власником вище зазначеного майна.
		Також колегія суддів звертає увагу, що ні слідча в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.
		З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що, відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
		З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого щодо арешту майна, як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
		Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів
		постановила:
		апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника ОСОБА_7 з доповненнями та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 представника Компанії «РЕЙКАРТЦ ХОТЕЛС ЕНД РІЗОТС (САЙПРЕС) ЛІМІТЕД» - задоволити.
		Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року про накладення арешту на майно скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022140000000297 від 14.07.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України, а саме корпоративних прав ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 15 593 368,5 грн, що складає 79,5 % статутного капіталу ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, відмовити. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2          ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...