Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/1923/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2022.
Дата набрання законної сили: 14.11.2022
Номер судового провадження: 61-3145ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		14 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 148/1923/20
		провадження № 61-3145св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., 
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, у складі судді Саламахи О. В., від 20 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів Ковальчука О. В., Берегового О. Ю., Якименко М. М., від 08 лютого 2022 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		12 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6 .
		Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на 
		АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 1,7268 га, в межах згідно з планом, розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.
		Позивачі вказували, що протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини вони не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки між ними та відповідачами існувала усна домовленість стосовно поділу спадкового майна.
		Крім того у період, встановлений законом для прийняття спадщини, діяв карантин та пов`язані із ним обмеження, які не давали можливості 
		ОСОБА_2 , що проживає в сільській місцевості, та ОСОБА_1 , яка проживає за межами України - в Італії, подати заяви про прийняття спадщини.
		Посилаючись на те, що з моменту спливу строку подання заяви про прийняття спадщини пройшов незначний проміжок часу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визначити їм додатковий строк для подання заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
		Позиція відповідачів 
		Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в суді першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги не визнали. У поданих заявах зазначали, що позивачам було запропоновано вирішити всі питання у нотаріальній конторі, однак вони до нотаріуса не з`явились. 
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку для подання заяв про прийняття спадщини, зокрема не довели, що не подання цих заяв було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачів, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
		Районний суд вважав, що як наявність карантинних обмежень, так і віддаленість місця проживання позивачів, не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання заяв про прийняття спадщини, оскільки вказаний строк є досить тривалим і  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були позбавлені можливості протягом цього строку надіслати відповідні заяви безпосередньо до нотаріальної контори або звернутись до консульської установи України у випадку перебування за кордоном.
		Апеляційний суд відхилив посилання  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року 
		№ 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до яких у період із 12 березня 2020 року в Україні діяв карантин, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивачів до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини по день звернення до суду (12 листопада 2020 року).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Голівський В. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		07 березня 2022 року представник  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Голівський В. В. подав касаційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року. 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
		У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, від 20 вересня 2021 року у справі 
		№ 206/3473/20, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі 
		№ 450/1383/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, у постановах Верховного Суду України 
		від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, 
		від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 (пункт 1 частини другої          статті 389 ЦПК України).
		Також вважають, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, які мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Вказують, що Тульчинський районний суд Вінницької області у цьому ж складі суду, під час розгляду іншої подібної справи з аналогічним предметом та підставами щодо обґрунтування позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позову (справа № 148/1805/20).
		Звертають увагу на лист Міністерства юстиції України від 17 березня 
		2020 року № 1534/19.5/32-20 «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину», у якому рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.
		Стверджують, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби створили їм перешкоди своєчасно подати до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька. 
		Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи викладені у заяві представника позивачів від 12 жовтня 2021 року щодо невжиття нотаріусом заходів по розшуку спадкоємців. 
		Відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
		Згідно з довідкою Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06 серпня 2020 року № 173 після смерті  ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у с. Сільниця Тульчинського району Вінницької області, залишилось спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на 
		АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 1,7268 га, в межах згідно з планом, розташована на території Сільницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (проживаюча в Італії). Факт прийняття спадщини відсутній.
		Відповідно до відомостей зі спадкової справи № 49/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , розпочатої 22 січня 
		2020 року, із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Заяв від інших спадкоємців та виданих свідоцтв про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядуваннязаяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України дозволяє сформулювати правило, відповідно до якого визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливо у разі: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави та 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У такому разі, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої         статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_6 помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		До суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись 
		12 листопада 2020 року і до цієї дати не подавали уповноваженим особам заяв про прийняття спадщини після смерті  ОСОБА_6 . 
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячного строку, ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 посилались на запровадження карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та пов`язані із цим обмеження. При цьому вказували, що ОСОБА_2 проживає в сільській місцевості, а ОСОБА_1 - за межами України.
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що наявність карантинних обмежень та віддаленість місця проживання позивачів від місця відкриття спадщини, не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання заяв про прийняття спадщини.
		Верховний Суд погоджується з вказаним висновком, оскільки на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року 
		№ 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня 2020 року.
		Отже, карантин охоплює лише частину строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а позивачами не зазначено, які причини перешкоджали їм подати заяви про прийняття спадщини до запровадження карантину. 
		Саме по собі проживання спадкоємців в сільській місцевості чи за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
		Висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 червня 
		2022 року в справі № 571/731/21.
		Також обґрунтованим є посилання судів на те, що у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, позивачі не були позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку. 
		Встановивши, що у позивачів були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
		Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що причиною неподання заяв про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, зокрема, наявність між усіма спадкоємцями певних усних домовленостей щодо спадкового майна, що додатково підтверджує суб`єктивний характер пропуску позивачами строку для прийняття спадщини.
		З урахуванням обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, 
		від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, 
		від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, на які посилалися заявники в касаційній скарзі.
		Колегія суддів також відхиляє посилання заявників на справу № 148/1805/20, в якій суд першої інстанцій задовольнив позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки Верховним Судом у цій справі 01 червня 2022 року прийнято постанову, якою скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій та в задоволенні позову відмовлено.
		Заява представника позивачів від 12 жовтня 2021 року, якою фактично доповнено підстави позову, подана поза межами строку, визначеного частиною третьою статті 49 ЦПК України, та без дотримання вимог частини п`ятої цієї ж статті.
		Зважаючи на викладене, перевіривши законність оскаржених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у встановленому процесуальним законом порядку у суді першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, оскільки суди попередніх інстанцій, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного 
		суду - без змін.
		За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Голівський Вадим Валерійович, залишити без задоволення.
		Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 
		2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 
		2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович  Є. В. Синельников С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...