Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1184/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2022.
Дата набрання законної сили: 09.11.2022
Номер судового провадження: 12-29гс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А 
		 
		 
		09 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		Справа № 916/1184/21
		Провадження № 12-29гс22
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
		 
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		справи № 916/1184/21
		за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя - Таран С. В., судді Богатир К. В., Поліщук Л. В.)
		та рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року (суддя Петров В. С.)
		у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будстрой» 
		про стягнення 4 469 659,55 грн, розірвання договору та виселення
		В С Т А Н О В И Л А
		1.  У квітні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будстрой» (далі - ТОВ «БК «Будстрой», відповідач) про стягнення 4 469 659,55 грн, з яких 4 411 000,14 грн заборгованості з орендної плати та 58 659,41 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати, розірвання укладеного між сторонами спору договору оренди від 23 грудня 2019 року № 001/57 та виселення відповідача з нежитлових будівель загальною площею 1675,9 кв. м, розташованих по вулиці Сегедській, 8-А у місті Одесі.
		2.  Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за договорами оренди нежилих приміщень від 20 квітня 2017 року № 001/57 та від 23 грудня 2019 року № 001/57, що є підставою для стягнення на користь позивача орендної плати з урахуванням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, розірвання укладеного сторонами 23 грудня 2019 року договору оренди № 001/57 зі строком дії до 01 січня 2045 року та виселення відповідача з належних позивачу спірних нежитлових будівель.
		3.  Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 20 квітня 2017 року № 001/57 на суму 2 795 085,51 грн і витрати зі сплати судового збору на суму 41 926,28 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4.  Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог у частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 20 квітня 2017 року № 001/57 з огляду на доведення позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за користування об`єктом оренди.
		5.   Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично не передав спірне нерухоме майно відповідачу у користування за актом приймання-передачі на виконання вимог пункту 3.4 договору оренди від 23 грудня 2019 року № 001/57, тому в орендаря не виникли зобов`язання щодо оплати за цим договором. Зазначені обставини виключають можливість задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договоромвід 23 грудня 2019 року № 001/57 та пені за її несвоєчасну сплату, розірвання спірного договору в судовому порядку і виселення відповідача зі спірних нежилих приміщень.
		6.  Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року в частині задоволення позову і розподілу судових витрат змінено, в решті залишено без змін, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції: позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 20 квітня 2017 року № 001/57 на суму 1 955 715,65 грн і витрати зі сплати судового збору на суму 29 335,73 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		7.  Апеляційний суд погодився в цілому з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором від 20 квітня 2017 року № 001/57, однак, урахувавши обставини пропуску позивачем позовної давності за вимогами щодо орендної плати за цим договором за період з 20 липня 2017 року по 28 квітня 2018 року, вважав правильним стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 29 квітня 2018 року по 22 грудня 2019 року включно на суму 1 955 715,65 грн.
		8.  Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 23 грудня 2019 року № 001/57 та пені за її несвоєчасну сплату, розірвання цього договору і виселення відповідача зі спірних нежитлових будівель апеляційний суд зазначив про їх необґрунтованість, погодився з наданою місцевим судом оцінкою обставинам справи на предмет виникнення між сторонами спору орендних правовідносин за договором від 23 грудня 2019 року № 001/57 та зауважив на відсутності у матеріалах справи акта приймання-передачі приміщень, з підписанням якого сторони пов`язали момент вступу відповідача-орендаря у користування об`єктом оренди (пункт 7.13 договору). З огляду на таке суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для нарахування відповідачу орендної плати за договором від 23 грудня 2019 року № 001/57, а відтак і пені за прострочення її сплати, розірвання зазначеного договору в судовому порядку та виселення відповідача з нежитлових будівель позивача.
		9.  У липні 2022 року позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року та рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року скасувати, прийняти в цій справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		10.  В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті за неповноти з`ясування судами обставин справи та неправильного застосування положень статей 203, 267, 626, 627, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 17, 24, 25 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна». Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивач послався на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зауваживши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, зокрема до договорів оренди нерухомого майна комунальної власності.
		11.  Позивач доводив, що суди надали помилкову правову оцінку договору від 23 грудня 2019 року № 001/57 як правочину з оренди нерухомого майна позивача, що його вчинено сторонами на інших умовах, ніж договір оренди від 20 квітня 2017 року № 001/57, та дійшли неправильного правового висновку про ненастання у відповідача обов`язку щодо сплати орендних платежів за договором від 23 грудня 2019 року № 001/57 з огляду на відсутність у матеріалах справи акта приймання-передачі спірних приміщень, які є об`єктом оренди за цим договором.
		12.  Позивач зауважив на тому, що акт приймання-передачі нежилих приміщень підписано сторонами 20 липня 2017 року на виконання договору від 20 квітня 2017 року № 001/57, за яким позивач надав відповідачу у користування на строк до 20 березня 2020 року той же об`єкт оренди, що і за договором від 23 грудня 2019 року № 001/57; при вчиненні правочину 23 грудня 2019 року відповідач не висловлював заперечень щодо підписаного раніше акта приймання-передачі приміщень чи пропозицій щодо його переукладення. Відтак, за доводами позивача, уклавши договір від 23 грудня 2019 року № 001/57, сторони спору продовжили на строк до 01 січня 2045 року орендні правовідносини, які виникли між ними за договором від 20 квітня 2017 року № 001/57, тому для вступу відповідача у користування об`єктом оренди за договором від 23 грудня 2019 року № 001/57 не було необхідним підписання нового акта приймання-передачі нежилих приміщень, які фактично перебували в оренді відповідача на дату вчинення цього правочину.
		13.  Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та вирішив здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		14.  Ухвалою від 19 жовтня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 916/1184/21 за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року та рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.
		15.  Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		16.  Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що виключна правова проблема у справі № 916/1184/21 полягає в необхідності формування єдиної правозастосовчої практики у справах щодо розгляду спорів, які виникають з договорів оренди, стосовно визначення моменту припинення орендних правовідносин з огляду на різну судову практику вирішення такої категорії спорів колегіями суддів Верховного Суду.
		17.  Касаційний господарський суд зазначив, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.11) сформувала правовий висновок про те, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов (неправомірне користування майном), у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам ЦК України та Господарського кодексу України.
		18.  Такі висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду обґрунтовано тим, що зі закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов (пункт 9.7 постанови). 
		19.  Тобто припинення правовідносин з оренди не пов`язується зі складенням сторонами договору оренди, строк дії якого закінчився, акта приймання-передачі орендованого майна, а настає зі спливом строку, на який договір оренди було укладено. З огляду на таке об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.23) відступила від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної колегіями суддів Касаційного господарського суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 924/195/16 та від 11 травня 2018 року у справі № 926/2119/17, щодо правомірності нарахування орендарю орендної плати за час фактичного користування орендованим майном до моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.
		20.  Також касаційний суд звернув увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 127/14633/16-ц (провадження № 14-93цс18) суд касаційної інстанції вказав, що відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
		21.  Зважаючи на викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив про неоднакове трактування Верховним Судом моменту початку та відповідно припинення орендних правовідносин. Так, за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду право користування майном на підставі договору обмежується терміном його дії, а за висновками Великої Палати Верховного Суду - користування майном на підставі договору має здійснюватися відповідно до положень статті 795 ЦК України, тобто пов`язується зі складенням акта приймання-передачі нерухомого майна від орендодавця до орендаря (початок орендних правовідносин) та від орендаря до орендодавця (припинення правовідносин з оренди). 
		22.  З огляду на таке колегія суддів, яка передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначила про різне правозастосування статті 795 ЦК України Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та Великою Палатою Верховного Суду у цих справах, фактично поставивши під сумнів правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та не зазначаючи про необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду.
		23.  Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		24.  Кількісний критерій ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.
		25.  З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
		- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
		- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, унаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		Такий правовий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
		26. Застосовуючи ці критерії, Велика Палата Верховного Суду не вбачає у правовому питанні, переданому на її розгляд ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 916/1184/21, якісного критерію виключної правової проблеми з огляду на таке.
		27. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у постанові від 02 вересня 2014 року у справі № 927/1215/13 (провадження № 3-85гс14) Верховний Суд України сформував правову позицію щодо підставності нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого майна за відсутності акта прийому-передачі об`єкта оренди. Зокрема, Верховний Суд України виснував, що узгоджені дії сторін на укладення та підписання нового договору оренди № 74 від 27 грудня 2012 року спростовують передчасний і помилковий висновок суду касаційної інстанції про наявність правових підстав для застосування відповідальності за частиною другою статті 785 ЦК України за невиконання наймачем обов`язку щодо негайного повернення майна наймодавцю до часу підписання акта прийому-передачі майна від 27 грудня 2012 року. Від зазначеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду не відступала при розгляді спорів у подібних правовідносинах.
		28. В ухвалі від 19 жовтня 2022 року у справі № 916/1184/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про наявність виключної правової проблеми у контексті підставності нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого майна за відсутності акта приймання-передачі об`єкта оренди. Тобто при передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів фактично визначено як правову проблему розмежування підстав для стягнення з орендаря орендної плати та неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю у зв`язку із несвоєчасним поверненням об`єкта оренди, виходячи з наявності / відсутності складеного між сторонами орендних правовідносин акта приймання-передачі нерухомого майна. 
		29. Звертаючись із касаційною скаргою у цій справі, позивач доводив, що у спірному випадку відбулося пролонгування договору оренди від 20 квітня 2017 року № 001/57 шляхом учинення сторонами спору правочину від 23 грудня 2019 року № 001/57 про передання орендодавцем у користування орендаря того ж об`єкта оренди, що і за договором оренди від 20 квітня 2017 року № 001/57 (пункти 11, 12 цієї ухвали). При цьому позивач не заявляв вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди у зв`язку із простроченням відповідача щодо повернення об`єкта оренди в порядку частини другої статті 785 ЦК України.
		30. Відтак не вбачається наявності ознак якісного критерію виключної правової проблеми у справі № 916/1184/21, а саме відсутності процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлювало б необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.
		31. Кількісний критерій, наведений в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у цій справі, не підтверджує наявності виключної правової проблеми з огляду на недоведення якісного критерію існування такої правової проблеми.
		32. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		33. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у справі № 916/1184/21 виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак про відсутність підстав для її прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
		34. Отже, справу № 916/1184/21 разом із касаційною скаргою позивача слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду в порядку частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		У Х В А Л И Л А:
		Справу № 916/1184/21 (провадження № 12-29гс22) за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року та рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2021 року у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будстрой» про стягнення 4 469 659,55 грн, розірвання договору та виселення повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачка Л. Й. КатеринчукСуддіВ. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко І. В. Григор`єваК. М. Пільков М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко І. В. ЖелєзнийІ. В. Ткач О. С. ЗолотніковС. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...