Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/4243/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2022. Зареєстровано: 18.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2022.
Дата набрання законної сили: 17.11.2022
Номер судового провадження: К/9901/29459/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 листопада 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №1340/4243/18
		адміністративне провадження № К/9901/29459/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого Тацій Л.В., 
		суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №1340/4243/18
		за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Ательєр", про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 (колегія у складі: головуючого судді Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.)
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі-позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі-позивач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі-позивач-3, ОСОБА_3 ) звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - відповідач-1, виконком Львівської міськради), Львівської міськради (далі-відповідач-2), у якому позивачі просили:
		- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Львівської міськради від 23.03.2018 №  310 "Про розроблення детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул.  С.  Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А.  Міцкевича, пр.  Т. Шевченка";
		- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Львівської міськради від 06.07.2018 №  720 "Про погодження детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул.  С.  Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр.  Т. Шевченка". 
		Обґрунтовують позов тим, що необхідними умовами для прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про погодження детального плану території, є виконання встановлених законодавством вимог щодо розробки проекту детального плану території, а також щодо проведення громадських слухань проектів містобудівної документації. Проте, 11.06.2018 відбулося засідання № 9 архітектурно-містобудівної ради, на якому погоджено Детальний план території без урахування зауважень до громадських слухань та без розгляду таких на погоджувальній комісії.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, позов задоволено повністю.
		Постановою Верховного Суду від 19.12.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
		При новому розгляді справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що погодження розробленого детального плану території відповідає вимогам законодавства та державним будівельним нормам, а процедура громадського обговорення і слухань відповідачем проведена з дотриманням вимог закону.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що у позивачів наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються безпосередньо їх прав як мешканців територіальної громади. А розроблення, погодження чи затвердження детального плану території з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право позивачів, як мешканців міста і користувачів земельних ділянок, щодо яких розробляється детальний план території, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 : для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування багаторівневого паркінгу рампового типу з приміщеннями торгово-офісного і спортивно-відпочинкового призначення. Натомість, оскаржуваними рішеннями передбачено будівництво готельного комплексу, що суперечить генеральному плану м. Львова, а погодженим детальним планом території фактично змінюється цільове призначення земельної ділянки.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанцій у вказаній справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 залишити без змін.
		У доводах скарги відповідач-1 зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, як на підставу касаційного оскарження посилається на на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №1340/4243/18, від 01.10.2019 у справі №  810/4017/17, від 14.03.2018 у справі №  9901/22/17, від 06.06.2018 у справі № 800/489/17, від 06.02.2019 у справі № 9901/815/18, 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
		У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача-2 на касаційну скаргу, відповідно до якого ОСОБА_2 заперечує проти задоволення скарги та просить рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі, покликаючись на безпідставність доводів відповідача.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою 08.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2018 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №310 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А.  Міцкевича, пр.  Т.  Шевченка».
		06.07.2018 виконком Львівської міської ради прийняв рішення № 720 «Про погодження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка».
		Не погодившись із вказаними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з цим позовом до суду.
		Протиправність оскаржуваних рішень виконавчого комітету позивачі мотивують тим, що відповідач допустив порушення порядку прийняття рішення за № 310 від 23.03.2018, оскільки таке приймалося на засіданні виконавчого комітету, а не на сесії Львівської міської ради, що свідчить про прийняття вказаного рішення у спосіб, не передбачений законом і обумовлює його незаконність.
		Також, на думку позивачів, відповідач-1 протиправно прийняв рішення за № 720 від 06.07.2018, оскільки план зонування території Галицького району міста Львова відсутній, а тому детальний план території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул.  Ф.  Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А.  Міцкевича, пр. Т.Шевченка повинен затверджуватися на сесії Львівської міської ради.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Щодо повноважень виконкому Львівської міськради при прийнятті рішень про розроблення детального плану території та про погодження детального плану території, колегія суддів зазначає наступне.
		Повноваження Львівської міської ради та виконавчих органів міськради у спірних правовідносинах врегульовані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статей 28, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.
		Крім того, спірні правовідносини регулюються Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:
		1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;
		2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;
		3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;
		4) проведення ліцензування і професійної атестації;
		5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;
		6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.
		Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
		Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
		Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
		Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а.
		Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається «Порядком розроблення містобудівної документації», затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок № 290).
		Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
		Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
		Згідно з приписами пункту 4.8 Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.
		Зі змісту наведених правових норм можна дійти висновку, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17, від 26.05.2020 у справі №  750/11932/16-а.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2018 за № 310 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул. С. Руданського, вул.  Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А.Міцкевича, пр. Т. Шевченка» прийняте неуповноваженим органом місцевого самоврядування. 
		Посилання заявника касаційної скарги на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у виконавчого органу міської ради повноваження для прийняття рішення про розроблення детального плану не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у цій справі (1340/4243/18) та викладений у постнові Суду від 19.12.2019, якою справа направлялась на новий розгляд, колегія суддів вважжає безпідставними, через те, що у вказаному судовому рішенні Верховний Суд не формулював правову позицію про те, що до повноважень виконавчого органу міської ради належить прийняття рішення про розроблення детального плану, а вказав, що такі обставини піідлягають встановленню та перевірці судами при новому розгляді.
		Отже, прийняття рішення неуповноваженим органом є достатньою та самостійною і безумовною підставою для визнання його (рішення) протиправним та скасування, через що відсутні підстави надання правової оцінки дотримання процедури прийняття такого рішення, зокрема щодо внесення питання про погодження детального плану території до порядку денного засідання виконавчого комітету.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.07.2018 № 720 «Про погодження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул.  М.  Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка», колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині 1 цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється (ч. 2 ст. 21 Закону № 3038-VI).
		Відповідно до частини 10 статті 21 Закону № 3038-VI порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.
		Пунктом 11 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою КМ України від 25.05.2011 № 555 (далі - Порядок № 555) визначено, що пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії (далі - комісія).
		Комісія у двотижневий строк розглядає спірні питання та приймає рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій (пункт 14 Порядку № 555).
		У пункті 15 цього Порядку зазначено, що засідання комісії є правоможним, якщо у ньому взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше половини - представників громадськості). Рішення комісії приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом. Урегульовані комісією спірні питання між сторонами є підставою для внесення змін до проекту містобудівної документації. У разі неспроможності комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування під час затвердження містобудівної документації.
		Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування (пункт 16 Порядку № 555).
		Пунктом 17 цього Порядку визначено, що затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.
		Зі змісту наведених правових норм слідує, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 10.07.2018 у справі № 369/7675/14-а, від 14.08.2018 у справі № 695/725/15-а, від 19.06.2019 у справі № 815/1884/18, від 13.03.2020 у справі № 320/6466/18, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в первод з 19.05.2018 по 07.06.2018 тривало громадське слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника , пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка в місті Львові.
		Під час громадських слухань подано ряд скарг та зауважень до проекту детального плану від мешканців суміжних будинків, зокрема і від позивачів.
		Враховуючи кількість письмових пропозицій та зауважень, які були зареєстровані у встановленому порядку, всупереч вимогам пункту 11 Порядку № 555, органом місцевого самоврядування не утворено погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території, не затверджено персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань.
		Заперечуючи обов`язковість створення погоджувальної комісії, відповідач покликається на положення частини 8 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачає, що для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.
		На переконання відповідача, у спірних правовідносинах були відсутні підстави для створення погоджувальної комісії, тим більше, що положення частини 8 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не носять імперативного характеру.
		Колегія суддів звертає увагу, що судами у цій справі встановлено, що між відповідачем та мешканцями прилеглих територій, зокрема, з позивачами існували спірні питання щодо проекту детального плану, які потребували узгодження. 
		Натомість, 11.06.2018 на засіданні № 9 архітектурно-містобудівної ради погоджений детальний план зазначеної території без урахування зауважень до громадських слухань та без розгляду таких на погоджувальній комісії, що суперечить приписам Порядку № 555.
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані відповідачем матеріали розгляду пропозицій та протокол зустрічі з головним архітектором проєкту детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А.  Міцкевича, пр. Т. Шевченка, встановив, відсутній протокол громадських слухань, у зв`язку з чим дійшов висновку, що матеріали, подані відповідачем не є належними документами, в розумінні пунктів 11, 15 Порядку № 555, якими оформлюються результати вирішенням спірних питань, що виникли під час громадського обговорення детального плану території.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що, дійсно, створення погоджувадьної комісії не є обов`язком, а є правом міської ради. Проте, ключовим є забезпечення можливості для представників громадськості висловлення пропозицій, зауважень, їх обговорення, вивчення та розгляд, а також фіксацію (оформлення) результатів громадсьих сухань у передбачений законом спосіб. 
		За встановлених у справі фактичних обставин та у зв`язку з відсутністю протоколу громадських слухань, колегія суддів також враховує і те, що у даному випадку, несторення погоджувальної комісії, свідчить про ненаправленність дій відповідача на забезпечення дієвого врегулювання спірних питань. 
		Виходячи з викладеного, висновок суду апеляційної інстанції про те, що такі порушення процедури проведення громадських слухань є підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування, як прийнятого без урахування пропозицій громадськості, є правильним та обгрунтованим.
		Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано враховані висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17 та від 24.04.2019 у справі № 826/13358/17, відповідно до якого орган місцевого самоврядування надає дозвіл на розроблення детального плану тих територій, які включені до генерального плану населеного пункту відповідно до функціонального призначення земельних ділянок, визначеного у генеральному плані міста.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 : для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування багаторівневого паркінгу рампового типу з приміщеннями торгово-офісного і спортивно-відпочинкового призначення. 
		При цьому, оскаржуваними рішеннями передбачено будівництво готельного комплексу, що суперечить генеральному плану м. Львова. 
		Суд апеляційної інснції зазначив, що погодженим детальним планом території фактично змінюється цільове призначення земельної ділянки.
		Доводи касаційної скарги про те, що такі висновки апеляційного суду є помилковми, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2019 у справі №810/4017/17, у якому, як вказав заявник, Суд сформулював висновок про те, що розробка детального плану територій не пов`язана із зміною цільового призначення земельної ділянки, не зумовлює зміни чи припинення правовідносин з реалізації права власності юридичними і фізичними особами, колегія суддів визнає безпідставними, з огляду на те, що такі висновки у вказаній постанові відсутні, а заявником процитовані, відображені у постанові Верховного Суду доводи відповідача у справі №810/4017/17.
		Понад це, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляійним судом сформульовано за обстави, встановлених у справі, висновок про те, що погодженим детальним планом території фактично змінюється цільове призначення земельної ділянки, що не означає зміну цльового призначення земельної ділянки шляхом затвердження детального плану, а є висновком про невідповідність існуючого цільового призначення земельної ділянки відповідним даним детального плану. 
		Щодо наявності права у позивачів на звернення до суду з цим позовом, яке заперечує відповідач, вказуючи, що спірними рішеннями не порушуються їх права і охоронювані законом інтереси, колегія суддів зазначає таке.
		Земельна ділянка, відносно якої прийняті оскаржувані рішення, розташована у місті Львові.
		Судами встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 - за адресою: АДРЕСА_3 , а відтак є суб`єктами, яким, у розумінні наведених вище приписів законодавства, належить право подання пропозицій до проектів містобудівної документації.
		Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Цим положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за №18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».
		У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.
		Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.
		Позивачі, як мешканці міста і користувачі відповідної земельної ділянки, що розташована на території, стосовно якої прийняті оскаржувані рішення, звернулись за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування допустив порушення при прийнятті рішення що стосується питань, пов`язаних із плануванням забудови та розвитку території, збереження цілісності історичного середовища.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 0740/885/18.
		За наведених обставин, у позивачів наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються не тільки безпосередньо їх прав як мешканців територіальної громади, а і невизначеного кола осіб, що входять до громади. А розроблення, погодження чи затвердження детального плану території з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право, зокрема, позивачів, як мешканців міста і користувачів земельних ділянок, щодо яких розробляється детальний план території, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
		Колоегія суддів також враховує, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.07.2018 № 720 «Про погодження детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка» є нормативно-правовим актом. Оскільки, у пункті 1 оскаржуваного рішення, виконавчим комітетом вирішено погодити детальний план території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, просп. Т. Шевченка, у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.
		Отже, цим рішенням виконавчий комітет Львівської міської ради погодив певний порядок планування та забудови території, запропонований в містобудівній документації, на основі якої таке рішення було прийнято, чим визначив та обмежив права невизначеного кола осіб, які проживають на території, щодо якої розроблено ДПТ.
		Планувальні рішення щодо певної території міста, селища, села тощо породжують в членів територіальної громади права, які мають бути враховані та не можуть бути порушені рішенням органу місцевого самоврядування.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.04.2020 у справі № 803/1254/17.
		Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
		Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 -без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                                          С.Г. Стеценко
		                                                                                                    Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...