Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/15378/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2022. Зареєстровано: 18.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2022.

Номер судового провадження: 2-4822/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/15378/21-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
		при секретарі Ємець Д.О.,
		за участю сторін:
		представника позивача - ОСОБА_4., 
		представника відповідача - Кокольського С.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення коштів, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		24.03.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути на його користь з АТ «Ощадбанк» пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення зобов`язання по день фактичного виконання зобов`язання, але не більше 10% від суми переказу, що складає 273 964,83 грн.
		Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що його представником до банку подано заяву про переказ коштів від 29.07.2019, яка банком не виконана. Невиконання банком розпорядження представника позивача з переказу коштів за заявою від 29.07.2019 свідчить про невиконання банком своїх грошових зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також підставою для сплати пені за ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про переказ коштів до дня фактичної видачі, що і послугувало підставою для звернення до суду.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2021 відкрито провадження у справі. 
		19.05.2021 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в якому представник вказав на безпідставність вимог та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		06.09.2022 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог.
		01.11.2022 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача на заяву про зменшення позовних вимог.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у разі якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір пені, посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України.
		Суд, заслухавши учасників розгляду, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
		Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Судовим розглядом встановлено, що 19 червня 2015 року, на підставі договору №2615126, ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 у ТВБВ 10004/0149 філії Донецького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». 
		Пунктом 1.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.
		На зазначений рахунок ОСОБА_1 у червні - серпні 2015 надійшли грошові кошти в сумі 2739648,29 грн.
		25 серпня 2015 року листом Управління фінансового моніторингу ПАТ «Державний банк «ОЩАДБАНК» № 40/1-14/449-8991 призупинено всі видаткові операції по рахунку позивача.
		03 вересня 2015 року на вимогу зазначеного Управління позивачу та ТОВ «СИНТОП» надано документацію, що підтверджує законність походження грошових коштів.
		09 вересня 2015 року Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням № 2218-РЗ/2015 зупинила всі фінансові операції по рахунку позивача та передала матеріали до правоохоронних органів.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від вересня 2015 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на рахунок позивача в межах кримінального провадження.
		Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року (справа № 761/32089/18), яким особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 14, частини другої статті 258-5 КК України (готування до фінансування тероризму), скасовано арешт, накладений ухвалою суду від вересня 2015 року на рахунок позивача.
		Позивач до банку із заявою про виплату або переказ коштів не звертався, однак уповноважив ОСОБА_2 здійснювати від його імені дії щодо будь-яких відкритих на їх ім`я поточних, вкладних, карткових та/або депозитних рахунків в гривнях або будь-якій іноземній валюті, а також розпоряджатись будь-якими відкритими на його ім`я рахунками.
		 
		 
		 
		02 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до керуючого АТ «Ощадбанк» із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданої довіреності замовити основну на ім`я власника рахунку та додаткову на її ім`я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім`я третьої особи.
		У відповідь на вказану заяву АТ «Ощадбанк» листом від 04 жовтня 2018 року попросило надати до установи банку: документи на підтвердження трудових відносин з ТОВ «СИНТОП» (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду та звільнення з посади, копію трудового договору тощо); довідку форми № 1ДФ з органів фіскальної служби; інформацію (персоніфікацію).
		Листом від 19 жовтня 2018 року АТ «Ощадбанк» повідомило, що банком було проведено оцінку ризиків за операціями, які повірений має намір здійснити, враховуючи той факт, що рахунки, право розпоряджатись якими надано їх власниками відповідно до нотаріально засвідчених довіреностей, не обслуговувалися більше 3-х років (відсутній рух коштів), а також те, що контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму (в рамках якої, в тому числі, мали місце обмеження), банк змушений вжити всіх можливих заходів, щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму. У зв`язку з цим виникла необхідність у проведенні уточнення інформації, щодо ідентифікації, верифікації та вивчення зазначених фізичних осіб шляхом особистого їх звернення до установи банку.
		29 липня 2019 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 повторно подала до ТВБВ 335106/000149/0601149/149 філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку заяву про здійснення безготівкового переказу коштів з рахунку № НОМЕР_1 в Ощадбанку на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».
		06 серпня 2019 року Ощадбанком надано відповідь, що розрахунково-касове обслуговування рахунку буде проведено після надання до банку всіх документів/відомостей, що вимагаються банком, та після особистої явки власників рахунків до установ банку для проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, оскільки частково надана інформація клієнтів є сумнівною і потребує уточнення, що зазначалося у листі банку № 104.26-08/52 від 25 січня 2019 року.
		Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 757/30819/19-ц стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 2739648,29 грн., яка знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , інфляційні втрати у розмірі 203049,17 грн., 3 % річних у розмірі 55618,61 грн., пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочення у розмірі 20300793,83 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені за Законом України «Про захист прав споживачів» та відмовлено у задоволенні вимог в цій частині. В решті рішення залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
		17 січня 2020 року АТ «Ощадбанк» здійснив безготівковий переказ грошових коштів ОСОБА_3 з рахунку № НОМЕР_1 в Ощадбанку на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».
		Так, згідно положень ч.1 ст.192 ЦК України гроші це законний платіжний засіб, обов`язковий для приймання за номінальною вартістю на усій території України.
		Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст.ст.509,524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від
		боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі 686/21962/15-ц).
		Встановлені обставини свідчать, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами 19 червня 2015 року договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку і пов`язані із відмовою банку здійснити безготівковий переказ грошових коштів на рахунок в іншій банківській установі.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) викладено висновок, що за змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.
		Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Зобов`язання із перерахування грошових коштів не може вважатися грошовим, адже воно полягає не в сплаті грошових коштів, а в наданні банком послуг щодо їх переказу, що врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 569/8539/17 (провадження № 61-13186св20).
		Відповідно до укладеного сторонами договору (договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки), зобов`язання АТ «Ощадбанк» полягає у виконанні банком доручення про перерахування коштів, які надходять клієнту. Так, відповідне зобов`язання не полягає у передачі позивачу власного майна банку, зокрема належних йому грошових коштів, оскільки його змістом є виконання доручення щодо зарахування майна - грошових коштів, які належать клієнту і знаходяться у його вільному розпорядженні на його поточному рахунку.
		Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 464/6236/16 (провадження № 61-724св17).
		Спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів та встановлює відповідальність суб`єктів переказу, є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що вказано у його преамбулі.
		Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (пункт 1.24 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
		Відповідно до пункту 5 частини першої статі 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Споживач фінансових послуг - це фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Отже, положення пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між учасником ринку фінансових послуг (надавачем фінансових послуг) та споживачем фінансових послуг (споживачем) за договором про надання фінансових послуг.
		Стягнення і нарахування пені позивачем за порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ коштів обґрунтовувалось частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Так, вказаною нормою передбачено, що у разі, коли виконавець прострочує виконання роботи (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
		Проте, за змістом цієї норми вона підлягає застосуванню за умови, якщо інше не передбачено законодавством.
		У даному випадку питання відповідальності банку за невиконання ним розпорядження клієнта про переказ коштів у правовідносинах за договором банківського рахунку врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який є спеціальним у таких правовідносинах.
		Пунктами 32.1 та 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк, що обслуговує платника (отримувача), несе перед ним відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
		У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Такі ж положення щодо розміру відповідальності банку за порушення строків переказу містять Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), які згідно з пунктом 4.2 укладеного між сторонами договору банківського рахунку є його невід`ємною частиною.
		Відповідно до Правил здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк» (чинних на час виникнення спірних правовідносин) Особлива частина, розділ ХХ «Умови договору банківського рахунку», глава 12 «Відповідальність сторін», пункт 12.4 - за несвоєчасне (пізніше наступного банківського дня після отримання розрахункового документа) або помилкове з вини банку здійснення переказу коштів з карткового рахунку, за несвоєчасне зарахування на картковий рахунок суми, яка переказана клієнту, банк сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 процента від суми відповідного переказу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 процентів суми переказу.
		З урахуванням наведених норм, якими передбачено правовий механізм та вид відповідальності у разі порушень прав контрагента за договором банківського рахунку, встановлено правову природу укладеного між сторонами договору і умови, які становлять його зміст, враховано зміст допущеного порушення банком умов договору, та як наслідок суд приходить до висновку, що за установленими у цій справі обставинами відповідальність відповідача за обмеження прав позивача щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів має застосовуватись згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.
		Таким чином, суд виходить з того, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором банківського рахунку щодо переказу коштів за дорученням позивача, банк зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10 % від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Установивши, що пеня за один рік (0,1 % від суми переказу за кожен день становить 2739,65 грн х 365 днів) значно перевищує 10 % суми переказу, суд виходить з того, що стягненню підлягає максимально встановлений законом та договором розмір пені у сумі 273964,86 грн, що становить 10 % від суми затриманого переказу.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач в обґрунтування своїх вимог послався не на ту норму щодо стягнення пені, що фактично регулює спірні правовідносини, і суд самостійно здійснив правову кваліфікацію останніх та застосував у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц.
		При цьому, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту та не може розцінюватись як вихід суду за межі позовних вимог (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року справі № 924/1473/15, від 17 березня 2021 року у справі № 299/396/17).
		Суд не бере до уваги посилання АТ «Ощадбанк на неврахування судом факту невідповідності поданої банку заяви про переказ вкладу від 29 липня 2019 року за формою розрахункового/касового документа, передбаченого Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2018 року № 103, оскільки такі доводи були предметом перевірки і оцінки апеляційним судом, який відхилив їх, оскільки установив, що листом банку від 06 серпня 2019 року позивачу відмовлено у переказі коштів з тих же підстав, що й на попередньо подану заяву, зокрема проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, а не у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам закону. При цьому заява про переказ від 29 липня 2019 року заповнена представником позивача на бланку, наданому банком із відповідними реквізитами, і містить як суму коштів, які підлягають перерахуванню, так і банківські установи та рахунки, на які необхідно здійснити перерахування коштів.
		Перевіряючи аналогічні доводи банку, судом установлено, що заява про переказ вкладу від 29 липня 2019 року за формою і змістом є ідентичною заяві представника від 16 січня 2020 року, на підставі якої АТ «Ощадбанк» перерахував кошти на рахунок в АТ «ПУМБ».
		Також, слід зазначити, що доводи відповідача про необхідність зменшення пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України не мають правового значення, оскільки у стягненні пені за Законом України «Про захист прав споживачів», відмовлено, а стягнута за Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня очевидно є розумною та справедливою компенсацією позивачу.
		Окрім іншого, слід зазначити, що частиною п`ятою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» установлений з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому зазначений строк продовжувався Постановами КМ № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, і діє до 30 квітня 2021 року.
		Тобто, з 12 березня 2020 року і до скасування карантину строки позовної давності продовжені Законом, а тому додаткових клопотань чи заяв про поновлення строку не потребують.
		Таким чином, звернувшись до суду із цим позовом 24 березня 2021 року позивачем не допущено пропуску строку позовної давності.
		Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
		Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
		У відповідності дост.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2739, 64 грн.
		Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачі та стягнення коштів - задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення зобов`язання по день фактичного виконання зобов`язання, але не більше 10% від суми переказу, що складає 273 964,83 грн.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Держави судовий збір у розмірі  2739, 64 грн.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ідентифікаційний код 00032129, вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001, тел. +38 (044) 247-86-93, Contact-centre@oschadbank.ua.
		 
		Повний текст судового рішення складено та підписано 03.11.2022 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                 Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...