Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/768/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2022. Зареєстровано: 18.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2022.
Дата набрання законної сили: 30.07.2024
Результат оскарження 30.07.2024 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 34/913/768/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5  м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		09 листопада 2022 року                          м.Харків                                              Справа № 913/768/21
		                                                                                           Провадження №34/913/768/21
		 
		Господарський суд Луганської області у складі:
		суддя Іванов А.В. 
		при секретарі судового засідання Чуєвій М.С.,
		розглянувши у судовому засіданні справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит», м.   Київ,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», смт Мілове Міловського району Луганської області,
		про стягнення 2 214 936 грн. 00 коп.
		 
		В судовому засіданні брали участь:
		від позивача: адвокат Литвин А.Б., ордер серії АХ №1067940 від 16.09.2021;
		від відповідача: представник не прибув. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», в якій просить стягнути з відповідача штраф за Договором поставки №Р90029 від 30.07.2020 у розмірі 2 214 936 грн. 00 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2020 між сторонами було укладено Договір поставки №Р90029, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність позивача насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі - Товар) на умовах DAP (Доставлено до місця призначення - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76) загальною кількістю Товару в заліковій вазі 1 000,000 тон окремими партіями у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти його і оплатити.
		Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання не виконав та не поставив йому Товар у визначений Договором строк, в зв`язку з чим, згідно умов Договору, йому було нараховано штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання, що складає 2 214 936 грн. 00 коп.
		З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №22102020.4/010 від 22.10.2020, в якій повідомив відповідача про нарахування 30% штрафу від вартості непоставленого Товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів у розмірі 3   322   404 грн. 00 коп., який вимагав сплатити у семиденний термін.
		Разом з претензією позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від виконання Договору в односторонньому порядку та нарахування штрафу у розмірі 30% від вартості непоставленого Товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів з розрахунком. 
		Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді, договірні зобов`язання без виконання та штраф не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 справу №913/768/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.12.2021 о 16 год. 50 хв. 
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.12.2021 запропоновано сторонам у строк до 01.02.2022 подати відповідні заяви по суті з доказами надсилання іншій стороні. Запропоновано позивачу у строк до 01.02.2022 подати заперечення на клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження з доказами надсилання іншій стороні. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 09.02.2022 о 14 год. 40 хв.
		10.12.2021 через канцелярію суду відповідач надав відзив, в якому зазначає, що ним як сільгоспвиробником було вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на засівання майбутнього врожаю соняшника та його виробництво в агросезоні 2020 року.
		Як вказує відповідач, загальний обсяг очікуваного ним до збору врожаю соняшника в агросезоні 2020 року становив 4038,40 т, що дозволяло покрити потреби у поставці товару позивачу за Договором. Збір врожаю був запланований на вересень 2020 року із поступовим його постачанням, в тому числі і позивача. Проте, у період визрівання та збору ТОВ «Діброва» власного врожаю сільськогосподарських культур сталася низка непередбачуваних негативних подій, які знаходяться поза межами розумного контролю підприємства та вплинули на об`єктивну неможливість останнього належним чином виконати свої зобов`язання за Договором.
		Відповідач вважає, що невиконання ним зобов`язання за Договором перед позивачем сталося за відсутності його вини та не пов`язане з протиправністю його поведінки. Оскільки на початку вересня 2020 року під час проведення робіт із збирання врожаю соняшника сталося рейдерське захоплення земельних ділянок, на яких знаходився вже вирощений врожай, а також сільськогосподарської техніки ТОВ «Діброва», яке супроводжувалося протиправним сприянням рейдерам з боку представників правоохоронних органів. Внаслідок рейдерського захоплення  майна та врожаю відповідача його діяльність була паралізована, що стало причиною втрати значної кількості врожаю, вирощеного в агросезоні 2020 року, та понесення відповідачем істотних збитків.
		На думку відповідача, стягнення заявлених штрафних санкцій є безпідставним з огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що за результатами проведення комплексного дослідження об`єктів рослинного походження та товарознавчого дослідження висновком експертів встановлено, що загальний обсяг врожаю соняшника 2020 року втраченого відповідачем внаслідок рейдерських дій складає 1411,28 т, а загальний розмір збитків підприємства становить 29   636   880 грн.
		Також відповідач зауважує, що майже весь зібраний ним  врожай товарного соняшнику 2020 року в обсязі 1233,72 було поставлено позивачу в рамках виконання Договору поставки. Вказаний врожай зібрано відповідачем з інших земель, які перебувають у його користуванні. При цьому, обсяг зібраного господарством врожаю є істотним чином меншим, ніж був запланований (20 ц/га), оскільки фактична врожайність соняшника внаслідок важких погодних умов склала 13,44 ц/га. Обсяг недопоставки за Договором склав 1766,28 т (58,88 %).
		Відповідач наголошує, що поряд із протиправними діями третіх осіб, які мають ознаки рейдерського захоплення та стали причиною страти відповідачем великої частини врожаю соняшника, окремою причиною, яка вплинула на недобір врожаю культури у 2020 році стала посуха, що мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Тому мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.
		Як зазначає відповідач, він двічі протягом вересня-жовтня 2020 року повідомляв позивача про обставини рейдерського захоплення майна підприємства та про складні погодні умови, які вплинули на обсяги зібраного господарством врожаю соняшника. Тому ним було дотримано обов`язку щодо повідомлення позивача про обставини, які об`єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки.
		До того ж, відповідач стверджує, що факт відсутності його вини у невиконані зобов`язань за Договором підтверджується також відповідним Сертифікатом про форс-мажорні обставини, наданим ТПП України.
		В зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
		Суд долучив відзив з додатками до матеріалів справи.
		28.12.2021 через канцелярію суду позивач надав відповідь на відзив, в якому заперечує проти наведених відповідачем обставин, аргументів та правового обґрунтування викладеного у відзиві.
		Позивач зазначає, що обов`язком відповідача було поставити обумовлену кількість товару, а не вирощувати чи збирати його, адже між сторонами було укладено саме договір поставки товару, а не договір підряду на вирощування врожаю, виконання сільгоспробіт тощо. Тому будь-які посилання відповідача на непорозуміння та конфлікти з його контрагентами по іншим договорам, пов`язані з цим судові процеси чи кримінальні провадження, а також недосягнення ним показників запланованої врожайності в наслідок несприятливих погодних умов, на думку позивача, є необгрунтованими та безпідставними з огляду на недоведеність обставин, на які посилається відповідач та відсутність зв`язку між ними та порушенням зобов`язань за Договором. 
		Також позивач зауважує, що відповідач не вжив всіх можливих заходів для придбання товару у інших постачальників з метою належного виконання зобов`язання перед позивачем та не довів, що існували умови, які об`єктивно заважали відповідачу виконати зобов`язання за Договором поставки.
		Позивач наголошує, що ніякого рейдерського захоплення земель і врожаю відповідача не було, а твердження відповідача про це є безпідставними, оскільки землі та врожай належать ДП «Конярство України», що вбачається з документів наданих відповідачем. При цьому, доказів, які підтверджують право власності відповідача на землю чи врожай, а також доказів, які свідчать про рейдерське захоплення останнім надано не було.
		Крім того, позивач вказує, що відповідач не може посилатись на арешти майна ДП «Конярство України» як на обставини форс-мажору, так як кримінальне провадження щодо цього підприємства було порушено 03.07.2020, а Договір між сторонами укладено 30.07.2020 і відповідач при його укладенні надавав гарантії позивачу щодо передачі Товару у його власність. Ситуація, яка склалась між відповідачем та ДП «Конярство України», не може вважатися форс-мажором і не повинна бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за Договором, оскільки останній порушив гарантії, які надавав позивачу, не повідомив його про зміну обставин та сам винен в порушенні взятого на себе зобов`язання.
		Окремо позивач зазначає, що відповідач не повідомляв позивача в порядку та строки, визначені Договором, про настання форс-мажорних обставин, не підтвердив інформацію про настання обставин форс-мажору сертифікатом ТПП та не доклав жодних зусиль по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків. В свою чергу, сертифікат ТПП, наданий відповідачем, не є, на думку позивача, належним та достовірним доказом, а Акти обстеження земельних ділянок є неналежними та недопустимими.
		Позивач зазначає, що відповідач не вжив заходів як з перевірки посівів соняшника під час їх зростання, так і з придбання товару у третіх осіб для належного виконання своїх зобов`язань за Договором.
		У зв`язку з наведеним позивач просив позов задовольнити у повному обсязі, а питання про судові витрати вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Вказана відповідь з додатками була долучена судом до матеріалів справи.
		25.01.2022 через канцелярію суду відповідач надав заперечення, в яких зазначає, що особливістю умови «першої поставки», яка узгоджена сторонами в п.13.1.1, є саме те, що товар, який є предметом договору поставки - насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року - має бути вирощено та поставлено відповідачем, а не іншим сільгоспвиробником.
		Відповідач зауважує, що укладені ним із філіями ДП «Конярство України» договори купівлі-продажу незавершеного виробництва не суперечать гарантіям, обумовленим у п.13.1.1 договору, оскільки відповідно до умов п.4.2 та п.4.3 договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва від 31.03.2020 №12 та від 29.04.2020 №14 завершення технологічного циклу вирощування та збирання врожаю здійснюється за рахунок покупця. З посиланням на приписи ст.14.1.235 Податкового кодексу України указав про неможливість    придбання товару у інших постачальників.
		Також відповідач вказав, що саме дії державних органів, а не ДП «Конярство України» ставали предметом розгляду й оцінки при вирішенні питання про засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України та відображено у відповідному сертифікаті.
		Крім того, відповідач наголосив, що укладенню договорів з філіями «Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України» передувало відповідне погодження з боку керівництва ДП «Конярство України», що підтверджується листами за підписом в.о. директора Зінченка К.М. від 27.03.2020 №1337, від 27.04.2020 №1405.
		Відповідач стверджує, що станом на момент укладення договору між позивачем та відповідачем - 30.07.2020, будь-яких арештів, застав чи інших обтяжень стосовно врожаю, який належить відповідачу, у тому числі й того, що вирощувався на полях філій ДП «Конярство України», не існувало, а про обставини досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202013000000226, так само як і щодо арешту врожаю та техніки відповідачу стало відомо лише у вересні 2020 року.
		До того ж, відповідач зазначив, що прийняття рішення про підтвердження/непідтвердження впливу обставин непереборної сили на невиконання зобов`язань за договором, так само як і встановлення обставин наявності ознак форс-мажору, належить до компетенції ТПП України. Відповідач повідомляв позивача про обставини накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур 2020 року та дії господарства, спрямовані на оскарження в судовому порядку відповідних рішень, а також звернення до компетентних правоохоронних органів з метою протидії рейдерському захопленню майна підприємства. Також відповідач повідомив позивача про остаточні обсяги зібраного врожаю соняшника та причини, які зумовили низьку врожайність. Вказані листи направлялись простим поштовим відправленням, а також засобами електронної пошти на адресу представника ТОВ «Сателлит» Корнійка Дмитра.
		В зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
		Суд долучив заперечення з додатками до матеріалів справи.
		01.02.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, розглянувши яке в судовому засіданні 09.02.2022, суд задовольнив його та долучив до матеріалів справи копії адвокатських запитів з доказами їх направлення, листа №2022-01-12/6 від 12.01.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2021 у справі №922/4128/20.
		 
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.02.2022 продовжено сторонам строк для подачі додаткових доказів та письмових пояснень до 23.02.2022. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022 о 14 год. 20 хв.
		Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 02.03.2022 о 14 год. 20 хв., не відбулося у зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у м. Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.09.2022 розгляд справи №913/768/21 по суті призначено на 11.10.2022 о 14 год. 15 хв.
		Проте, судове засідання призначене на 11.10.2022 не відбулося у зв`язку із військовою обстановкою в країні та в м. Харків, про що учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2022 розгляд справи №913/768/21 по суті призначено на 26.10.2022 о 09 год. 15 хв.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.10.2022 розгляд справи №913/768/21 по суті відкладено на 09.11.2022 о 13 год. 15 хв.
		 
		16.02.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просив поновити його строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи копію Звіту ТОВ «Саттелит» про фінансовий результат за 2020 рік.
		Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		В обґрунтування неможливості подання даних доказів у разом з позовом позивач зазначив, що вказані докази не були подані разом з позовом, оскільки позивачу на момент звернення до суду не могло бути відомо, що відповідач вважатиме заявлені штрафні санкції, такими, що спрямовані на отримання додаткових прибутків позивачем, що, на думку позивача, і спростовують подані докази.
		Розглянувши клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи та поновлення строку для їх подання, суд зауважує, що ухвалою від 09.02.2022 сторонам було продовжено строк для подачі додаткових доказів та письмових пояснень до 23.02.2022, в зв`язку з чим формальних підстав для його поновлення немає, тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання та долучення до матеріалів справи вказаних доказів.
		Крім того, ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2022 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 18.07.2022. Визнано поважними причини неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» у встановлений судом строк доказів, доданих до клопотання від 18.07.2022. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сателлит» строк на подання додаткових доказів до дня їх фактичного подання та долучено докази, додані до клопотання від 18.07.2022, в тому числі копію рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №910/21682/15 (910/16691/20), до матеріалів справи.
		 
		В судовому засіданні 09.11.2022 взяв участь представник позивача, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.
		Представник відповідача у судове засідання 09.11.2022 не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
		 
		Разом з тим, 07.10.2022 та 03.11.2022 від представника відповідача адвоката Попова О.І. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив відкласти розгляд до моменту забезпечення належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
		Натомість, для відповідача неодноразово на офіційному веб-сайті судової влади України розміщувалися оголошення про дату, час та місце розгляду справи, оскільки місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, яке включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З огляду на викладене, відповідач про дату, час та місце судового засідання з розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.
		Розглянувши клопотання представника відповідача від 07.10.2022 та 03.11.2022 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
		 
		Крім того, за приписами ч.ч. 1-2 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. 
		З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача адвокат Попов О.І. був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання з розгляду справи по суті, не лише шляхом направлення йому ухвал суду, але і особисто телефонограмою. Проте, правом взяти участь в судовому засіданні він не скористався, хоча суд відклав судове засідання на 09.11.2022 саме з огляду на необхідність надання представнику відповідача можливості прибути в судове засідання з розгляду справи по суті.
		 
		У судовому засіданні 09.11.2022 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит»  (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва» (Постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки №Р90029 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі - Товар) на умовах DAP (Доставлено до місця призначення - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76). 
		Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1 000,000 тонн +/-5% за вибором Покупця (п.п. 2.1. Договору).
		За умовами п. 3.1. Договору ціна Товару згідно даного Договору становить 9 228,90 гривень (Дев`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 90 копійок) без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% - 1 845,78 грн., що еквівалентно 399,95 (Триста дев`яносто дев`ять доларів 95 центів) доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення Договору 27,6867 грн за дол. США.
		Оплата товару здійснюється виключно у гривні. У разі збільшення чи зменшення курсу Нацбанку USD до гривні на день виставлення фінального рахунку за Товар у відношенні до курсу на дату укладання Договору сум оплати визначається шляхом перерахунку валютного еквіваленту в гривню за курсом НБУ, встановленого на дату фіналізації рахунків (п. 3.1.1. Договору).
		Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 1 вересня 2020 року до 15 жовтня 2020 року в суворій відповідності до номера Договору, наданого Покупцем.
		Оплата здійснюється у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі, згідно рахунку Постачальника по курсу НБУ на дату фіналізації розрахунків у наступному порядку: 
		Покупець перераховує суму оплати у розмірі 80% від загальної вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати фіналізації розрахунків та отримання від Постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної та коригування до видаткової накладної на весь обсяг постачання та рахунку Постачальника, з подальшим обов`язковим переданням оригіналів зазначених документів. 
		Інші 20% від загальної вартості Товару сплачуються Покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації Постачальником у строки, передбачені законодавством, податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно до вимог ст. 201 ПКУ на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію.
		Постачальник зобов`язується, протягом 2 (двох) робочих днів з дня здійснення передачі Товару, надати Покупцю оригінали документів зазначених у пп. 5.1.(в) п. 5 цього Договору. Податкова накладна на Товар, розрахунок коригування до податкової накладної повинні бути складені у формі та у відповідності до вимог чинного законодавства України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України (п. 6.1., пп. 6.1.1.-6.1.2., п. 6.2.).
		Згідно з п. 8.2 Договору в разі, якщо поставка Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) Товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору, при цьому Постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.
		Жодна із Сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання Сторонами даного Договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із Сторін своїх зобов`язань в період дії Договору, то даний Договір може бути подовжений на строк протягом якого діє така обставина. 
		Сторона, для якої виконання зобов`язань згідно Договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу Сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин. 
		Інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за Договором (п.п. 9.1.-9.3. Договору).
		Сторони визначили в п. 13.4., що цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, визначених даним Договором. Після підписання цього Договору всі попередні переговори щодо предмету даного Договору вважаються недійсними. Цей Договір, додатки, додаткові угоди до даного Договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі Сторін.
		Всі додатки до даного Договору є його невід`ємною частиною. Зміни і доповнення до даного Договору виконуються тільки в письмовій формі і є дійсними тільки після їх підписання обома Сторонами та скріплення печатками сторін (п. 13.5 Договору).
		Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень. 
		Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання не виконав та не поставив йому Товар у визначений Договором строк, в зв`язку з чим кількість непоставленого Товару за Договором складає 1   000,000 тонн.
		З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №22102020.4/010 від 22.10.2020, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити суму штрафу у розмірі 30% від вартості непоставленого Товару в сумі 3 322   404 грн. 00 коп.
		У повідомленні №22102020.5/010 від 22.10.2020 позивач повідомив відповідача про відмову у виконанні Договору поставки №Р90029 від 30.07.2020 у односторонньому порядку та нарахування штрафу у розмірі 30% від вартості непоставленого Товару за просторочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів.
		При цьому, у заяві про усунення недоліків позивач вказав, що до штрафу у розмірі 30% від вартості непоставленого Товару в сумі 3 322   404 грн. 00 коп., вказаного у претензії, входив також штраф у розмірі 20% в сумі 2 214 936 грн. 00 коп., стягнення якого є предметом розгляду у даній справі.
		Проте, відповідач претензію позивача залишив без відповіді, не сплативши суму штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів в сумі 2 214 936 грн. 00 коп. в добровільному порядку.
		Оскільки відповідачем обов`язок щодо поставки Товару за Договором поставки №Р90029 від 30.07.2020 не виконано, штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 214 936 грн. 00 коп.
		 
		Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що ним як сільгоспвиробником було вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на засівання майбутнього врожаю соняшника та його виробництво в агросезоні 2020 року.
		Як вказує відповідач, загальний обсяг очікуваного ним до збору врожаю соняшника в агросезоні 2020 року становив 4038,40 т, що дозволяло покрити потреби у поставці товару позивачу за Договором. Збір врожаю був запланований на вересень 2020 року із поступовим його постачанням, в тому числі і позивача. Проте, у період визрівання та збору ТОВ «Діброва» власного врожаю сільськогосподарських культур сталася низка непередбачуваних негативних подій, які знаходяться поза межами розумного контролю підприємства та вплинули на об`єктивну неможливість останнього належним чином виконати свої зобов`язання за Договором.
		Відповідач вважає, що невиконання ним зобов`язання за Договором перед позивачем сталося за відсутності його вини та не пов`язане з протиправністю його поведінки. Оскільки на початку вересня 2020 року під час проведення робіт із збирання врожаю соняшника сталося рейдерське захоплення земельних ділянок, на яких знаходився вже вирощений врожай, а також сільськогосподарської техніки ТОВ «Діброва», яке супроводжувалося протиправним сприянням рейдерам з боку представників правоохоронних органів. Внаслідок рейдерського захоплення  майна та врожаю відповідача його діяльність була паралізована, що стало причиною втрати значної кількості врожаю, вирощеного в агросезоні 2020 року, та понесення відповідачем істотних збитків.
		На думку відповідача, стягнення заявлених штрафних санкцій є безпідставним з огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що за результатами проведення комплексного дослідження об`єктів рослинного походження та товарознавчого дослідження висновком експертів встановлено, що загальний обсяг врожаю соняшника 2020 року втраченого відповідачем внаслідок рейдерських дій складає 1411,28 т, а загальний розмір збитків підприємства становить 29   636   880 грн.
		Також відповідач зауважує, що майже весь зібраний ним врожай товарного соняшнику 2020 року в обсязі 1233,72 було поставлено позивачу в рамках виконання Договору поставки. Вказаний врожай зібрано відповідачем з інших земель, які перебувають у його користуванні. При цьому, обсяг зібраного господарством врожаю є істотним чином меншим, ніж був запланований (20 ц/га), оскільки фактична врожайність соняшника внаслідок важких погодних умов склала 13,44 ц/га. Обсяг недопоставки за Договором склав 1766,28 т (58,88 %).
		Відповідач наголошує, що поряд із протиправними діями третіх осіб, які мають ознаки рейдерського захоплення та стали причиною втрати відповідачем великої частини врожаю соняшника, окремою причиною, яка вплинула на недобір врожаю культури у 2020 році стала посуха, що мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Тому мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.
		Як зазначає відповідач, він двічі протягом вересня-жовтня 2020 року повідомляв позивача про обставини рейдерського захоплення майна підприємства та про складні погодні умови, які вплинули на обсяги зібраного господарством врожаю соняшника. Тому ним було дотримано обов`язку щодо повідомлення позивача про обставини, які об`єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки.
		До того ж, відповідач стверджує, що факт відсутності його вини у невиконані зобов`язань за Договором підтверджується також відповідним Сертифікатом про форс-мажорні обставини, наданим ТПП України.
		В зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав. 
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.
		Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Статтею 610 ЦК України   передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1   ст. 612 ЦК України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, Договором поставки №Р90029 від 30.07.2020 встановлено строк виконання зобов`язання щодо поставки всіх партій Товару - до 15.10.2020 (п. 4.1. Договору).
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за Договором щодо поставки Товару неналежним чином не виконав, оскільки не поставив позивачу 1 000,000 тонн насіння соняшника.
		Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем у встановлений Договором строк, а саме до 15.10.2020, не поставлено позивачу Товар загальною кількістю 1 000,000 тон, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив умови Договору поставки №Р90029 від 30.07.2020 щодо кількості та строків поставки такого Товару.
		 
		Статтею 610 ЦК України   передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		За правилами ч. 1   ст. 612 ЦК України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними          санкціями          у       цьому       Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової    суми    (неустойка,    штраф, пеня),    яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним    правил здійснення    господарської    діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		За умовами п. 8.2 Договору в разі, якщо поставка Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) Товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору, при цьому Постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.
		Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору поставки №Р90029 від 30.07.2020 встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку Товару, зокрема, у вигляді нарахування штрафу у відсотковому відношенні від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого Товару. 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в зв`язку з непоставкою відповідачем Товару вагою 1 000,000 тон в строк до 15.10.2020, останньому було нараховано штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання.
		Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією №22102020.4/010 від 22.10.2020, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити суму штрафу, однак відповідач претензію позивача залишив без відповіді, суму штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару за просторочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів в сумі 2 214 936 грн. 00 коп. у добровільному порядку не сплатив.
		Відповідно до розрахунку позивача штраф в розмірі 20% нараховано на суму непоставленого Товару в розмірі 11   074   680 грн. 00 коп. (як добуток кількості Товару щодо якого допущено прострочення поставки та ціни 1 тонни соняшника в грн. - 1   000,000 х 11 074,68 = 11   074   680,00) та згідно розрахунку становить 2 214 936 грн. 00 коп. (11   074   680,00 х 20% = 2 214 936,00).
		Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд вважає його арифметично вірним та зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.
		Отже, відповідач за непоставку Товару вагою 1   000,000 тонн у встановлений Договором строк мав сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання, що становить 2 214 936 грн. 00 коп. Проте, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем штрафу у вказаному розмірі.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач не сплатив позивачу штрафні санкції за Договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 214 936 грн. 00 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		 
		Натомість відповідач стверджував, що підстави для застосування до нього штрафних санкцій відсутні, у зв`язку із тим, що невиконання зобов`язання відбулося через обставини, які не залежали від його волі. 
		За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		В ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»  встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		На думку відповідача, обставинами непереборної сили, які унеможливили виконання ним зобов`язань за Договором, є рейдерське захоплення врожаю та техніки на початку вересня 2020 року; втрата відповідачем врожаю в обсязі 1   411,28 тон та збитки в розмірі 29   636   800 грн.; низька врожайність соняшника, що склала 13,44 ц/га замість запланованих 20 ц/га через важкі погодні умови; посуха на території Луганської області у 2020 році, яка суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного відповідачем врожаю.
		 
		Стосовно посилання відповідача на обставини щодо рейдерського захоплення врожаю та техніки на початку вересня 2020 року, суд зазначає наступне.
		Відповідач вказував, що з метою виробництва соняшника в агросезоні 2020 року ним були укладені  з Філією «Деркульський кінний завод №63» Державного підприємства «Конярство України» (далі - ДП «Конярство України») Договір виконання сільськгосопдарських робіт №11 від 29.04.2020, Договір застави майбутнього врожаю №17 від 29.04.2020 та Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020.
		За твердженням відповідача, укладення та виконання даних договорів давало йому змогу розраховувати на отримання врожаю соняшника на землях Філії «Деркульський кінний завод №63» Державного підприємства «Конярство України» в обсязі 1947,40 тон, що разом із запланованим врожаєм соняшника, засіяного на інших землях, що перебувають у його користуванні, в обсязі 2091,0 тона, дозволяло повністю покрити потреби в поставці Товару позивачу.
		Проте, відповідач вказував, що на початку вересня 2020 року під час проведення робіт зі збирання врожаю соняшника сталося рейдерське захоплення земельних ділянок, на яких знаходився вже вирощений врожай, а також сільськогосподарської техніки ТОВ «Діброва», яке супроводжувалося протиправним сприянням рейдерам з боку представників правоохоронних органів.
		Відповідач зауважував, що на земельні ділянки, які перебувають в користуванні Філії «Деркульський кінний завод №63» Державного підприємства «Конярство України» та на яких знаходився врожай соняшника, належний відповідачу, було накладено арешт, так само як і на техніку, що використовувалася відповідачем. В зв`язку з цими обставинами виробництво сільгосппродукції було паралізовано, що стало причиною втрати значної кількості врожаю та понесення істотних збитків, розмір яких підтверджується висновком експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2965/2966 від 24.02.2021.
		 
		Разом з тим, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2021 у справі №922/4128/20, яке набрало законної сили,  було встановлено, що 19.06.2020 між ТОВ «Айдар-Насіння», як покупцем, та Фермерським господарством «Максагро» (постачальник - 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва» (постачальник - 2) та Фермерським господарством «Криничне» (постачальник - 3), як постачальниками, було укладено Договір поставки врожаю 2020 року №19/06/2020.
		Так, за умовами вказаного Договору відповідач зобов`язався поставити ТОВ «Айдар-Насіння», зокрема, насіння соняшника у кількості 2400 т, що буде вирощене та зібране в 2020 році на земельних ділянках Філії «Деркулівський кінний завод №63» ДП «Конярство України».
		Також судом встановлено, що 27.05.2021 між ДП «Конярство України» та ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ФГ «Максагро» було укладено Договори №№ 1, 2, 3, за умовами яких:
		- сторони домовились розірвати Договори купівлі-продажу незавершеного виробництва, укладені між Філіями ДП «Конярство України» та ТОВ «Діброва», зокрема  і Договір №16 від 29.04.2020, а також Договори застави укладені між ДП «Конярство України» та вказаними юридичними особами, з дат укладення таких Договорів;
		- сторони домовились, що Договори купівлі-продажу незавершеного виробництва, укладені між Філіями ДП «Конярство України» та ТОВ «Діброва», зокрема і Договір №16 від 29.04.2020, а також договори застави укладені між ДП «Конярство України» та вказаними юридичними особами, з моменту їх укладення не створили будь-яких правових наслідків для сторін;
		- сторони погодились, що за умовами вказаних Договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва «ТОВ Діброва», ФГ «Криничне», ФГ «Максагро» не набули право власності на будь-яке майно ДП «Конярство України» (в т.ч. його філій) та не мали і не мають будь-яких вимог чи претензій до ДП «Конярство України» (в т.ч. його філій) по договорах купівлі-продажу незавершеного виробництва та застави; сторони підтверджують, що врожай сільськогосподарських культур, вирощений у 2020 році на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України», зокрема, земельних ділянках, що розташовані на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області площею 3385,357 га, на території Новолимарівської сільської ради Біловодського району Луганської області загальною площею 3679,2038 га, на території Новострільцівської сільської ради Міловського району Луганської області площею 7843,7023 га, на території Данилівського старостинського округа Біловодської селищної ради Луганської області, площею 4471,5998 га належить виключно ДП «Конярство України», а ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ФГ Максагро будь-яких претензій або майнових вимог на врожай сільськогосподарських культур, вирощений у 2020 році на згаданих земельних ділянках, не мають;
		- ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ФГ «Максагро» гарантували, що після закінчення 1 (одного) дня з дня укладення договорів №№ 1, 2, 3 з ДП «Конярство України», у будь-яких третіх осіб, з якими у ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ФГ «Максагро» існували договірні (зобов`язальні) відносини, будуть відсутніми будь-які вимоги, претензії, майнові очікування, окрім ДП «Конярство України», щодо врожаю сільськогосподарських культур, вирощеного у 2020 році на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України», які [(договірні (зобов`язальні) відносини)], ґрунтувалися би на зобов`язаннях або походили би із зобов`язань за Договорами, укладеними з ДП «Конярство України», в тому числі, купівлі-продажу незавершеного виробництва з ТОВ «Діброва» №16 від 29.04.2020.
		Таким чином, судом встановлено, що з укладанням Договорів №№ 1, 2, 3 від 27.05.2021 сторони домовилися що зобов`язання ДП «Конярство України», ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ФГ «Максагро» за вказаними вище Договорами купівлі-продажу незавершеного виробництва припинилися з дат укладення договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва, а ТОВ «Діброва», ФГ «Криничне», ФГ «Максагро» не набули право власності на будь-яке майно ДП «Конярство України». При цьому, сторонами підтверджено що врожай сільськогосподарських культур, вирощений у 2020 році на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України» та які зазначені в Договорах купівлі-продажу незавершеного виробництва належить виключно ДП «Конярство України».
		В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
		Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі,    якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
		Тобто преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №761/29966/16-ц.
		Відтак, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2021 у справі №922/4128/20 встановлено факт того, що відповідач 19.06.2020 уклав багатостронній Договір поставки врожаю 2020 року №19/06/2020, за яким зобов`язався поставити ТОВ «Айдар-Насіння» насіння соняшника у кількості 2 400 т, що буде вирощене та зібране в 2020 році на земельних ділянках Філії «Деркулівський кінний завод №63» ДП «Конярство України».
		Також вказаним рішенням встановлено факт того, що 27.05.2021 відповідач уклав з  ДП «Конярство України» Договір, яким розірвав Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020, а також Договір застави, з дат укладення таких Договорів, тому зобов`язання за вказаними вище Договорами припинилися з дат укладення таких Договорів.
		До того ж, ТОВ «Діброва» не набуло право власності на будь-яке майно ДП «Конярство України». При цьому, відповідач підтвердив, що врожай сільськогосподарських культур, вирощений у 2020 році на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України» та які зазначені, зокрема, в Договорі купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020 належить виключно ДП «Конярство України».
		Суд зауважує, що вказані факти є преюдиційно встановленими, отже не підлягають доказуванню, в зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, а тому вони є обов`язковими при вирішенні даної справи.
		 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що твердження відповідача стосовного того, що укладення та виконання Договорів виконання сільськогосподарських робіт №11 від 29.04.2020, застави майбутнього врожаю №17 від 29.04.2020 та купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020 давало йому змогу розраховувати на отримання врожаю соняшника на землях Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України» в обсязі 1947,40 тон для виконання зобов`язань із поставки Товару перед позивачем є не доведеними.
		Оскільки із встановлених фактів вбачається, що ще до моменту укладення Договору поставки №Р90029 від 30.07.2020 з ТОВ «Сателлит», за яким мало бути поставлено 1 000 т соняшника, відповідач зобов`язався поставити ТОВ «Айдар-Насіння» соняшник у кількості 2400 т. Тому не можливо однозначно вказати, що врожай соняшника, який, як зазначає відповідач, він мав намір виростити на землях Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України» призначався саме позивачу, а не іншому контрагенту.
		 
		Крім того, в світлі встановлених фактів вбачається, що Договори купівлі-продажу незавершеного виробництва та застави, які були укладені відповідачем з Філією ДП «Конярство України», та які за твердженням ТОВ «Діброва» фактично мали би бути підставою для виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем, були розірвані ще 27.05.2021 з дат укладення таких Договорів.
		Внаслідок чого відповідач не набув право власності на будь-яке майно ДП «Конярство України» та підтвердив, що врожай сільськогосподарських культур, вирощений у 2020 році на земельних ділянках, належних на праві постійного користування ДП «Конярство України» та які зазначені, зокрема, в Договорі купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020, належав і належить виключно ДП «Конярство України».
		Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №910/21682/15 (910/16691/20), яке набрало законної сили, вказані Договори виконання сільськогосподарських робіт №11 від 29.04.2020, купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020 та застави майбутнього врожаю №17 від 29.04.2020 в подальшому були визнані недійсними.
		Відтак, посилання відповідача на захоплення його врожаю, через що він не зміг своєчасно виконати зобов`язання перед позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки переходу права власності на врожай до відповідача не відбулося, а отже у нього відсутні підстави посилатися на ці обставини як на обставини форс-мажору при невиконанні умов Договору поставки №Р90029 від 30.07.2020, укладеного з позивачем. 
		 
		При цьому, відповідач вказував, що форс-мажорні обставини підтверджуються відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України.
		За умовами п. 9.3 Договору №Р90029 від 30.07.2020 інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України.
		Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»   торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору поставки, підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
		Матеріали справи містять Сертифікат №3100-21-0951 від 03.12.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчила такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти та дії державних органів, зокрема накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю ТОВ «Діброва» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити і передати у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 1   000 тонн у термін з 01.09.2020 по 15.10.2020 за Договором поставки №Р90029 від 30.07.2020, укладеним з ТОВ «Сателлит», які унеможливили його виконання у вказаний термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 15.09.2020, дата закінчення - 20.07.2021.
		Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. 
		Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
		Натомість, відповідач не довів, що накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю на землях Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України» були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання відповідачем.
		Оскільки, як було встановлено вище, не можливо однозначно стверджувати, що врожай соняшника на земельних ділянках Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України» мав бути поставлений саме позивачу за Договором №Р90029 від 30.07.2020, так як в цей же період відповідач зобов`язався поставити той самий врожай соняшника за іншим Договором від 19.06.2020 вже іншому контрагенту - ТОВ Айдар-Насіння, що Торгово-промисловою палатою України взагалі не було враховано при видачі вищезазначеного Сертифікату в зв`язку з відсутністю у неї такого Договору. Відтак, відповідачем не доведено, що врожай соняшника на земельних ділянках Філії мав бути поставлений саме позивачу.
		До того ж, судом також було встановлено, що вказаний врожай взагалі належав ДП «Конярство України», а не ТОВ «Діброва», що визнав врешті  і відповідач при укладенні 27.05.2021 Договору про розірвання Договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва №16 від 29.04.2020 та застави, які також Торгово-промисловій палаті України не надавались.
		Даний факт ставить під сумнів можливість посилання відповідача на обставини навколо врожаю соняшника на земельних ділянках Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України», як такі, що є обставинами непереборної сили, які завадили йому виконати зобов`язання перед позивачем.
		При цьому, суд критично оцінює Сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-21-0951 від 03.12.2021 в якості доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин, в зв`язку з тим що при його видачі Торгово-промислова палата не мала вичерпного обсягу документів щодо правовідносин і подій, які склалися. Договори поставки врожаю соняшника іншому контрагенту та Договір про розірвання договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва і застави Торгово-промисловій палаті не надавалися. Тому даний сертифікат фактично було видано на підставі обмежених даних щодо ситуації навколо врожаю, який вирощувався на землях Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України».
		За таких обставин, Сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-21-0951 від 03.12.2021 не може слугувати безперечним та належним доказом на підтвердження наявності у відповідача форс-мажорних обставин. 
		 
		Окрім того, з огляду на встановлені обставини, суд вважає безпідставними твердження відповідача про втрату значної кількості врожаю в обсязі 1   4112,85 т та понесення істотних збитків в розмірі 29   636   800 грн., розмір яких підтверджується висновками експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2965/2966 від 24.02.2021 та №20527 від 31.03.2021.
		Оскільки вказані висновки хоча і містять дані щодо врожайності соняшнику на полях Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України», інформацію про вартість такого соняшнику, однак їх також було видано експертами на підставі обмеженого кола документів, що були надані відповідачем, які не містили повного обсягу інформації стосовно ситуації навколо врожаю соняшника, що вирощувався на землях Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України».
		В зв`язку з чим, висновок експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2965/2966 від 24.02.2021 та №20527 від 31.03.2021 не приймається судом до уваги при наданні оцінки обставинам щодо реальності понесення відповідачем збитків.
		 
		Відносно посилань відповідача на низьку врожайність соняшника, що склала 13,44 ц/га замість запланованих 20 ц/га через важкі погодні умови, що викликані посухою на території Луганської області у 2020 році, яка суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного відповідачем врожаю, суд вказує таке.
		Як вбачається з матеріалів справ та підтверджується відповідачем, виробництво насіння соняшника здійснювалося ним не лише на земельних ділянках Філії «Деркульський кінний завод №63» ДП «Конярство України», але й на інших землях, що перебували в користуванні ТОВ «Діброва». Врешті, за твердженнями самого відповідача, саме врожай вирощений на цих земельних ділянках був поставлений позивачу в обсязі 1   233,720 т. 
		Однак, відповідач наголошував, що через низьку врожайність соняшника, що склала 13,44 ц/га замість запланованих 20 ц/га, він не зміг поставити Товар у повному обсязі. Це пов`язано, на його думку, з важкими погодними умовами, що були викликані посухою на території Луганської області у 2020 році, яка суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного відповідачем врожаю.
		Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		На підтвердження вказаних обставин, відповідачем до матеріалів справи було надано лист Луганського обласного центру з гідрометеорології від 18.11.2021 та Акти обстеження земельних ділянок від 11.09.2020 і від 14.09.2020.
		В листі від 18.11.2021 Луганський обласний центр з гідрометеорології зазначив, що умови, які склалися у період цвітіння соняшника (липень-серпень) були несприятливими для формування врожаю соняшника в 2020 році в Старобільському та Міловському районах через тривалу посуху. Також спостерігався тривалий період з температурами повітря вище +30, що могло спричинити неповне запилення насіння соняшника, а низька вологість повітря, суховійні явища та жорсткий дефіцит ґрунтової вологи у період наливу насіння могли призвести до критичного зменшення врожаю та знизити технічні характеристики насіння.
		Суд вважає, що вказаний лист не містить однозначних висновків щодо того факту, що саме посуха, висока температура повітря, низька вологість повітря, суховійні явища та жорсткий дефіцит ґрунтової вологи, а не інші явища, вплинули на врожайність соняшника в 2020 році в Старобільському та Міловському районах Луганської області. Натомість, він містить лише припущення, що вказані фактори могли вплинути на врожай.
		До того ж, позивач зі свого боку спростовував такі обставини тим, що у листі Українського гідрометеорологічного центру від 04.10.2021 вказується, що повітряно-ґрунтова засуха, яка спостерігалася на території Білокуракинського, Старобільського та Новопсковського районів Луганської області могла вплинути на зменшення врожаю посіяного в пізні строки. В той же час ранні посіви могли сформувати нормальний урожай.
		Такі висновки підтверджуються статистичними даними, викладеними у листі Державної служби статистики України від 10.11.2021, відповідно до якого середня урожайність соняшника на підприємствах за 2020 рік у Луганській області становила 17,1 ц/га зібраної площі.
		Ці дані доводять, що в середньому врожайність у Луганській області була вищою за 13,44 ц/га, про які вказував відповідач, тому безпідставно вважати лише посуху головним фактором зниження врожайності соняшника за цей період.
		 
		В свою чергу, Акти обстеження земельних ділянок від 11.09.2020 та від 14.09.2020, якими, за твердженням відповідача, має серед іншого підтверджуватись незадовільний стан посівів та низька врожайність соняшника, містять лише інформацію щодо дати їх складання, району, в якому розміщена земельна ділянка, її номера та розміру, вказівки на незадовільний стан посівів, влив засушливих погодних умов, стану насіння, що, на думку членів комісії, може призвести до зниження врожайності соняшника.
		Однак, суд вважає такі висновки, як і твердження відповідача про те, що вказаними Актами може бути підтверджено низька врожайність соняшника, доволі сумнівними, оскільки складені вони були співробітниками відповідача, кваліфікація яких щодо можливості об`єктивної оцінки посівів соняшника не відома, як і кваліфікація представника місцевого органу влади - керуючого справами райради. Крім того, ці Акти не містять вичерпної інформації щодо ідентифікації земельних ділянок, зокрема відсутні їх кадастрові номери, місце розташування тощо, що в сукупності не дає можливості для об`єктивної оцінки посівів соняшника станом на вересень 2020 року.
		 
		Щодо посилання відповідача на те, що ним було дотримано обов`язку щодо повідомлення позивача про обставини, які об`єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки, оскільки він двічі протягом вересня-жовтня 2020 року повідомляв позивача про обставини рейдерського захоплення майна підприємства та про складні погодні умови, які вплинули на обсяги зібраного господарством врожаю соняшника, суд зазначає наступне.
		В розділі 9 Договору сторони передбачили умови для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.
		Так, згідно п. 9.1. жодна із Сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання свої зобов`язань за цим Договором у разі настання таких подій як повінь. Пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання Сторонами даного Договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небуть із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією зі Сторін свої зобов`язань в період дії Договору, то даний Договір може бути подовжений на строк протягом якого діє така обставина.
		Сторона, для якої виконання зобов`язань згідно Договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу Сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (п. 9.2 Договору).
		За умовами п. 9.3 Договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань по Договору.
		Пунктом 9.4 Договору встановлено, що сторони зобов`язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із Сторін її зобов`язань згідно Договору протягом більш ніж 15 днів, то даний Договір може бути розірваний за вимогою однієї із Сторін без відшкодування збитків іншій Стороні.
		Відповідач вказував, що він двічі протягом вересня-жовтня 2020 року повідомляв позивача про обставини рейдерського захоплення майна підприємства та про складні погодні умови, а саме листами №187 від 22.09.2020 та №196 15.10.2020, які містяться в матеріалах справи.
		За твердження відповідача вказані листи направлялись простим поштовим відправленням, а також засобами електронної пошти на адресу представника ТОВ «Сателлит» Корнійка Д.М.
		Суд зауважує, що твердження відповідача про направлення листів №187 від 22.09.2020 та №196 15.10.2020 простим поштовим відправленням не підтверджуються будь-якими доказами, наявними в матеріалах справи.
		Разом з тим, на підтвердження надсилання листа позивачу засобами електронної пошти відповідач надав скріншот, з якого вбачається що такі листи надсилалися на електронну пошту Корнійка Д.М.: ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Проте, обґрунтування відповідачем належності повідомлення позивача шляхом направлення листів №187 від 22.09.2020 та №196 15.10.2020 засобами електронної пошти на адресу представника ТОВ «Сателлит» Корнійка Д.М., є недоречними. Оскільки згідно п. 13.12 Договору Корнійко Д.М. визначений як уповноважений на одержання основних матеріально-товарних цінностей за довіреністю. 
		Натомість, в п. 9.2. Договору йдеться про необхідність безпосереднього повідомлення позивача як сторони Договору, а не уповноваженого на отримання матеріально-товарних цінностей. При цьому, згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою електронної пошти позивача є не: ІНФОРМАЦІЯ_1, куди було відправлено листи, а LLCsatellite@cofcointernational.com. Проте доказів відправлення саме на цю електронну адресу відповідач не надав.
		Відтак, посилання відповідача, про те що ним своєчасно було повідомлено позивача про настання про обставини, які об`єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки є недоведеними.
		 
		Доводи відповідача про те, що згідно п.п. 13.1.1 Договору поставки він є безпосереднім виробником Товару, який поставляється вперше, а тому відповідач не міг придбати інший соняшник для того, щоб виконати зобов`язання перед позивачем, суд вважає надуманими. Позаяк, в тому ж п.п. 13.1.1 Договору поставки містяться положення, що відповідач має право на ведення господарської діяльності з оптової торгівлі, в тому числі, але не виключно, зерном, насінням тощо. Отже, умовами Договору передбачена можливість для відповідача здійснювати оптову торгівлю в тому числі насінням соняшника. Тому вказані доводи відповідача спростовуються тими ж положеннями Договору, на які він сам і посилається.
		До того ж, суд звертає увагу, що п.п. 13.1.1 Договору міститься у Розділі 13. Інші умови, а не в Розділах 1. Предмет договору, 2. Кількість і якість або 4. Строки та умови поставки, які і визначають, що саме має бути поставлено відповідачем згідно до умов вищевказаних розділів - насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року. Натомість жодних умов, що це має бути насіння соняшника вирощене саме відповідачем ці положення Договору не містять.
		Крім того, обставини щодо засівання майбутнього врожаю та виробництва соняшника в агросезоні 2020 року, аж ніяк не стосуються предмету розгляду даної справи. Оскільки відповідач зобов`язався поставити і передати у власність позивача шляхом відвантаження у наданий позивачем транспорт визначену кількість Товару. Способи вирощування, правовідносини із землекористувачами земельних ділянок, на яких цей врожай вирощувався, чи з іншими контрагентами відповідача ніяким чином не змінюють його обов`язку щодо поставки, визначеної Договором кількості соняшнику у певний строк. А також не знімають із ТОВ «Діброва» відповідальність за невиконання такого зобов`язання, наслідком якого і є нараховані позивачем штрафні санкції у відповідності до умов Договору. При цьому, в п. 13.1.1 Договору відповідач підтвердив, що на момент укладення Договору він є належним власником Товару, що постачається, і що на Товар чи його частину відсутні вимоги з боку третіх осіб.
		 
		Твердження відповідача про те, що з урахуванням засіяних під соняшник земельних ділянок та планової врожайності обсяг очікуваного врожаю соняшника в агросезоні 2020 року мав становити 4   038,40 т, що дозволило б відповідачу покрити потреби з поставки за Договором, суд не бере до уваги. Оскільки вважає ці твердження такими, що не стосуються предмету доказування у даній справі в зв`язку з тим, що спір у даній справі стосується непоставки частини Товару за Договором і не стосується ані засіяних відповідачем земельних ділянок, ані планової врожайності соняшника.
		В свою чергу, різниця між очікуваним відповідачем обсягом врожаю соняшника і його реальним врожаєм в агросезоні 2020 року жодним чином не стосується його правовідносин з позивачем і входить до сфери нормального ризику при здійсненні ТОВ «Діброва» господарської діяльності.
		 
		Всі посилання відповідача на природні умови охоплюються звичайними ризиками при здійсненні сільськогосподарської діяльності і не є надзвичайними обставинами, які могли б свідчити про відсутність вини відповідача або переконливо свідчили б про відсутність протиправності його дій.
		Окремо суд звертає увагу на той факт, що за твердженням самого відповідача посуха почалась в середині липня, проте це не завадило йому укласти 30.07.2020, тобто в кінці місяця, Договір з позивачем на поставку значної кількості соняшника. Отже, навіть якщо відповідач не знав про характер та майбутню тривалість посухи, він достеменно розумів, що вона вже триває, а також міг передбачити певні негативні наслідки.
		Вказане свідчить про недобросовісні дії відповідача щодо укладення з позивачем Договору на поставку 1   000 т соняшника, а також іншого Договору на поставку ще 3   000 т, який хоч і не є предметом розгляду у даній справі, але дає можливість зрозуміти, що такі дії відповідача не були добросовісними по відношенню до позивача, який розраховував на поставку Товару у вказаних в Договорі обсягах та строки.
		 
		Загалом, надаючи оцінку діям сторін у спірних правовідносинах, суд вважає, що  відповідач суперечить сам собі, намагаючись переконати суд в тому, що невиконання зобов`язання за Договором сталося через рейдерські дії інших осіб, при цьому вказуючи, що частина поставки за Договором здійснювалась за рахунок врожаю зібраного із зовсім інших земельних ділянок. Тобто відповідач фактично мав можливість виконати зобов`язання перед позивачем, тому посилання на рейдерські дії інших осіб чи посуху є намаганням уникнути господарської відповідальності за порушення умов Договору та стягнення відповідних санкцій. 
		Відтак, накладення штрафних санкцій на відповідача є справедливими заходами для компенсації позивачу наслідків неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. 
		 
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Статтею 74 ГПК України   визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищевказані заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими. 
		 
		Всі інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		 
		За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за Договором поставки №Р90029 від 30.07.2020 у розмірі 2 214 936 грн. 00 коп.
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 33 224 грн. 06 коп., а також витрати на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
		При цьому, судом встановлено, що позивачем в даній справі було сплачено судовий збір в розмірі 33 224 грн. 06 коп., хоча правильна сума судового збору становить 33 224 грн. 04 коп. Таким чином, переплата судового збору складає 02 коп. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		Отже, судовий збір в розмірі 02 коп. може бути повернутий позивачу на підставі відповідного клопотання.
		 
		Стосовно витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи, суд зазначає наступне. 
		За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		У відповідності до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		У відповіді на відзив позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає фіксовану суму 3   100 євро, що в перерахунку становить 96  100 грн. В свою чергу, розрахунок та докази понесених судових витрат будуть надані після ухвалення судом рішення по справі.
		З огляду на викладене, питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи, окрім судового збору, може бути вирішено судом за наслідками надання позивачем доказів їх понесення.
		 
		Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).
		Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		В даній справі підготовче провадження було закрито ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.02.2022 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022.
		Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
		Згідно з ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
		Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було  введено воєнний стан строком на 30 діб. 
		В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, та №341/2022 від 18.05.2022 воєнний стан продовжувався та діє на даний час. 
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. 
		Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
		Таким чином, судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 02.03.2022, не відбулося в зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у м. Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.
		Отже, розгляд даної справи по суті у строки, визначені ч. 2 ст. 195 ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.
		Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для відновлення можливості розгляду даної справи по суті в розумний строк.
		Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).
		Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
		Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
		При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.
		Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи по суті здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні та перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій.
		 
		Суд звертає увагу відповідача, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		З огляду на те, що смт Мілове Міловського району Луганської області включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» задовольнити повністю.
		 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, ідентифікаційний код 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 13501985) штраф у розмірі 2 214 936 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 33 224 грн. 04 коп.
		 
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені   ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 18.11.2022.
		          
		 
		Суддя                                                                                                     А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...