Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/898/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2022. Зареєстровано: 18.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2022.
Дата набрання законної сили: 09.12.2022
Номер судового провадження: 34/913/898/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5  м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		09 листопада 2022 року                           м.Харків                                              Справа № 913/898/21
		                                                                                           Провадження №34/913/898/21
		 
		Господарський суд Луганської області у складі:
		суддя Іванов А.В. 
		при секретарі судового засідання Чуєвій М.С.,
		розглянувши у судовому засіданні справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд»,  м. Харків,
		до Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича, м. Рубіжне Луганської області,
		про стягнення 661  863 грн. 49 коп.
		 
		В судовому засіданні брали участь:
		від позивача: адвокат Шматько Т.М., ордер Серія АХ №1080266 від 11.12.2021;
		від відповідача: представник не прибув. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 у розмірі 394  513 грн. 59 коп. та штрафні санкції у сумі 267  349 грн. 90 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2019 між сторонами було укладено Договір поставки №26/11-19-1-МО, відповідно до умов якого позивач зобов`язався протягом терміну дії цього Договору постачати у власність відповідача нафтопродукти (надалі - Товар), а відповідач - приймати та оплачувати його згідно з умовами Договору.
		Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу 08.10.2020 та 11.12.2020 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 на загальну суму 459  688 грн. 59 коп., про що свідчать видаткові накладні №494, 495 від 08.10.2020 та видаткові накладні №611, 612 від 11.12.2020, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №494, 495 від 08.10.2020 та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №611, 612 від 11.12.2020, акцизні накладні форми «П» №14, 15 від 08.10.2020 та акцизні накладні форми «П» №26, 27 від 11.12.2020, а також податкові накладні №16, 17 від 08.10.2020 та податкові накладні №21, 22 від 11.12.2020.
		В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором виконав лише частково та сплатив позивачу 65  175 00 коп. за платіжними дорученнями від 09.10.2020, 17.12.2020 та 29.03.2021, в зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 394  513 грн. 59 коп.
		Також позивачем у відповідності до умов Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 було нараховано відповідачу штрафні санкції у сумі 267  349 грн. 90 коп.
		Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 справу №913/898/21 передано на розгляд судді Іванову А.В. 
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду відповідної заяви.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.2021 о 16 год. 00 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2021 виправлено описку, яку допущено у п. 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 23.12.2021 у справі №913/898/21, та постановлено вважати вірною дату та час судового засідання « 19.01.2022 о 16 год. 00 хв.».
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.01.2022 у справі №913/898/21 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2022 о 14 год. 50 хв.
		 
		Підготовче засідання, призначене на 02.03.2022 о 14 год. 50 хв., не відбулося у зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у м. Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.05.2022 у справі №913/898/21 з метою збереження життя і здоров`я учасників справи, захисту їх законних прав та інтересів, відкладено підготовче засідання у справі №913/898/21 на іншу дату та час.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.09.2022 підготовче засідання у справі №913/898/21 призначено на 11.10.2022 о 15 год. 00 хв.
		Проте, судове засідання призначене на 11.10.2022 не відбулося у зв`язку із військовою обстановкою в країні та в м. Харків, про що учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2022 підготовче засідання у справі №913/898/21 призначено на 26.10.2022 о 10 год. 00 хв.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.10.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2022 о 13 год. 30 хв.
		Станом на 09.11.2022 заяв по суті чи будь-яких письмових пояснень від сторін не надходило.
		 
		Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.
		При цьому, поштова кореспонденція у справі, а саме ухвали Господарського суду Луганської області від 06.12.2021, від 23.12.2021, від 24.12.2021 та від 19.01.2022 надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Мєндєлєєва, буд. 9, кв. 48, та повернулись на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою». 
		За змістом п. 99-2, абз. 4,5 п. 114, абз. 3 п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (з наступними змінами) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. 
		Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
		Відповідно до ч.ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною,  і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
		Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
		З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.
		 
		Також після введення військового стану для відповідача на офіційному веб-сайті судової влади України розміщувалося оголошення про дату, час та місце розгляду справи, оскільки місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Мєндєлєєва, буд. 9, кв. 48.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З огляду на викладене, відповідач про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі судового засідання з розгляду справи по суті, був повідомлений належним чином.
		 
		До того ж, з метою уточнення актуальності місцезнаходження відповідача, належного його повідомлення про відкриття провадження у даній справі та про дати судових засідань, суд намагався 21.01.2022 надати відповідачу телефонограму, однак встановити зв`язок з абонентом за номером телефону НОМЕР_1 , який значиться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як номер відповідача, не вдалося, що підтверджується відповідною довідкою.
		 
		В судовому засіданні 09.11.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду взяв участь представник позивача, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.
		Представник відповідача у судове засідання 09.11.2022 не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
		 
		У судовому засіданні 09.11.2022 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гарьковець Євгеном Євгеновичем (Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов`язався протягом терміну дії цього Договору постачати у власність відповідача нафтопродукти (надалі - Товар), а відповідач - приймати та оплачувати його згідно з умовами Договору.
		Право власності на поставлений Товар переходить до Покупця в момент підписання товарної та/або видаткової накладної уповноваженою особою Покупця. Асортимент, кількість, вартість кожної окремої партії Товару у видаткових накладних на відвантаження Товару (п.п. 1.2.-1.3. Договору).
		За приписами п. 2.1. Договору ціна Товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних, фактичне отримання Товару Покупцем за видатковими накладними означає, що він погоджується із ціною встановленою Постачальником.
		Ціна Товару формується у національній валюті. Загальна сума Договору складається із вартості окремих партій Товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку-фактурі, видаткових накладних та податкових накладних) на кожну окрему партію Товару (п.п. 2.2.-2.3. Договору).
		Згідно умов п. 3.1. Договору Постачальник передає Товар Покупцеві на умовах «Інкотермс-2000» EXW - нафтобаза Постачальника (самовивіз) або СРТ - термінал Покупця (доставлено у місце вказане Покупцем), не пізніше ніж на 3-й робочий день з моменту отримання попередньої оплати за Товар.
		Право власності на кожну партію Товару переходить до Покупця з моменту передачі Товару за видатковою накладною. Передача Товару здійснюється на підставі довіреності Покупця на отримання Товар або печатки та підпису директора на видатковій накладній. Одночасно з видатковою накладною Покупець отримує оригінал рахунку-фактури на відвантажену партію Товару, при цьому доказом отримання оригіналу рахунку-фактури є підпис особи уповноваженої на отримання Товару на видатковій накладній (п. 3.2. Договору).
		Пунктами 4.1.-4.2. Договору передбачено, що за взаємною згодою сторін Товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за Товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений Товар наступає на третій робочий день з дня поставки Товару. Днем повного розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на поточний рахунок Постачальника.
		Підставою для розрахунків є факсова копія рахунку-фактури у разі попередньої оплати та оригінал рахунку-фактури у разі відстрочення розрахунків. У будь-якому випадку фактичне отримання Покупцем партії Товару є доказом того, що він отримав і оригінал рахунку-фактури на цю партію Товару. Отримання Товару покупцем за видатковою накладною є доказом того, що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого Товару у строки передбачені цим Договором (п.п. 4.3.-4.4. Договору).
		Обов`язку Постачальника поставляти та передавати Товар Покупцю окремими партіями у кількості, за ціною та на умовах, що погоджені з Покупцем та вказані у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних (п. 5.1. Договору) кореспондується обов`язок Покупця прийняти та оплатити прийняти Товар згідно з умовами цього Договору (п. 5.5. Договору).
		Сторони визначили в п. 10.8. термін дії Договору по 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
		Даний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень. 
		Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу 08.10.2020 та 11.12.2020 бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 на загальну суму 459  688 грн. 59 коп., про що свідчать видаткові накладні №№ 494-495 від 08.10.2020 та №№611-612 від 11.12.2020, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №№494-495 від 08.10.2020 та №№611-612 від 11.12.2020, акцизні накладні форми «П» №№14-15 від 08.10.2020 та №№26-27 від 11.12.2020, а також податкові накладні №№16-17 від 08.10.2020 та №№21-22 від 11.12.2020.
		В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором виконав лише частково та сплатив позивачу 65  175 00 коп. за платіжними дорученнями від 09.10.2020 на суму 31  100 грн. 00 коп., 17.12.2020 на суму 24  075 грн. 00 коп. та 29.03.2021 на суму 10  000 грн. 00 коп., в зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 394  513 грн. 59 коп.
		Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати заборгованості за поставлений Товар за Договором не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 394  513 грн. 59 коп. та штрафних санкцій у сумі 267  349 грн. 90 коп.
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.
		Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем 08.10.2020 та 11.12.2020 бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 відповідачу на виконання умов Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 на загальну суму 459  688 грн. 59 коп., про що свідчать видаткові накладні №494 від 08.10.2020 на суму 153  842 грн. 40 коп., №495 від 08.10.2020 на суму 105  218 грн. 10 коп., №611 від 11.12.2020 на суму 107  607 грн. 11 коп. та №612 від 11.12.2020 на суму 93  020 грн. 98 коп.
		Крім того, факт поставки Товару позивачем підтверджується також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №№494-495 від 08.10.2020 та №№611-612 від 11.12.2020, акцизними накладними форми «П» №№14-15 від 08.10.2020 та №№26-27 від 11.12.2020, а також податковими накладними №№16-17 від 08.10.2020 та №№21-22 від 11.12.2020.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1  ст. 612 ЦК України  боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, Договором поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 встановлені такі строки (терміни) виконання зобов`язання щодо сплати за поставлений Товар - або попередня оплата, або у разі відстрочення розрахунків третій робочий день з дня поставки Товару (п. 4.1. Договору).
		Відтак, відповідач мав остаточно оплатити вартість поставленого 08.10.2020 Товару до 13.10.2020, а 11.12.2020 до 16.12.2020 включно.
		Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 розрахувався лише частково на суму 65  175 00 коп., оскільки сплатив позивачу 31  100 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 09.10.2020, 24  075 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 17.12.2020 та 10  000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 29.03.2021.
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач зарахував з 31  100 грн. 00 коп., сплачених за платіжним дорученням від 09.10.2020, 15  550 грн. 00 коп. в рахунок оплати за Товар згідно видаткової накладної №494 від 08.10.2020 на суму 153  842 грн. 40 коп., в зв`язку з чим неоплаченими залишились 138 292 грн. 40 коп. Решту 15  550 грн. 00 коп. було зараховано в рахунок оплати за Товар згідно видаткової накладної №495 від 08.10.2020 на суму 105  218 грн. 10 коп., тому залишок боргу склав 89 668 грн. 10 коп.
		Крім того, з оплачених відповідачем 24  075 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 17.12.2020, позивач зарахував по 12  037 грн. 50 коп. в рахунок оплати за Товар згідно видаткових накладних №611 та №612 від 11.12.2020, а також по 5  000 грн. 00 коп. зі сплачених 10  000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 29.03.2021. В наслідок чого, залишок боргу за видатковою накладною №611 від 11.12.2020 в решті склав 90 569 грн. 61 коп., а за видатковою накладною №612 від 11.12.2020 - 75 983 грн. 48 коп.
		Таким чином, станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 394  513 грн. 59 коп.     
		Доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 394  513 грн. 59 коп. матеріали справи не містять.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем Товару у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договором поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019.
		За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 394  513 грн. 59 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
		 
		Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 65 994 грн. 67 коп. суд зазначає наступне.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення   господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		За умовами п. 6.3. Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 за порушення умов Договору щодо строків оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недооплаченої партії Товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті Товару.
		Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків та порядку оплати за поставлений Товар. 
		Позивачем, в зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 відповідачем, було нараховано останньому пеню в загальному розмірі 65  994 грн. 67 коп. таким чином:
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №494 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 138 292 грн. 40 коп. за період з 14.10.2020 по 24.11.2021 в сумі 25 889 грн. 00 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №495 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 89 668 грн. 10 коп. за період з 14.10.2020 по 24.11.2021 в сумі 16 786 грн. 30 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №611 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 107 607 грн. 11 коп. за період з 16.12.2020 по 17.12.2020 в сумі 35 грн. 37 коп.;
		на суму боргу в розмірі 95 569 грн. 61 коп. за період з 17.12.2020 по 28.03.2020 в сумі 3 236 грн. 20 коп.;
		на суму боргу в розмірі 90 569 грн. 61 коп.  за період з 29.03.2021 по 24.11.2021 в сумі 9 379 грн. 50 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №612 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 93 020 грн. 98 коп. за період з 16.12.2020 по 17.12.2020 в сумі 30 грн. 50 коп.;
		на суму боргу в розмірі 80 983 грн. 48 коп. за період з 17.12.2020 по 28.03.2020 в сумі 2 768 грн. 90 коп.;
		на суму боргу в розмірі 75 983 грн. 48 коп. за період з 29.03.2021 по 24.11.2021 в сумі 7 868 грн. 90 коп.
		Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зауважує, що він містить помилки та не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Оскільки, за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не може перевищувати шість місяців. Натомість позивач нараховував пеню за зобов`язаннями згідно видаткових накладних №494 та №495 від 08.10.2020 протягом 407 днів, а за зобов`язаннями згідно видаткових накладних №611 та №612 від 11.12.2020 протягом 319 днів.
		Враховуючи, що строк оплати вартості поставленого Товару за Договором згідно видаткових накладних №494 та №495 від 08.10.2020 закінчився 13.10.2020, пеня має нараховуватися за період з 14.10.2020 по 14.04.2021. 
		В свою чергу, строк оплати вартості поставленого Товару за Договором згідно видаткових накладних №611 та №612 від 11.12.2020 закінчився 16.12.2020, тому пеня має нараховуватися в загальному періоді з 17.12.2020 по 17.06.2021.
		Відтак, судом самостійно здійснено розрахунок пені наступним чином:
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №494 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 138 292 грн. 40 коп. за період з 14.10.2020 по 14.04.2021 розмір пені становить 8 465 грн. 81 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №495 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 89 668 грн. 10 коп. за період з 14.10.2020 по 14.04.2021 в сумі 5 489 грн. 19 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №611 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 107 607 грн. 11 коп. за 17.12.2020 в сумі 35 грн. 28 коп.;
		на суму боргу в розмірі 95 569 грн. 61 коп. за період з 18.12.2020 по 28.03.2020 в сумі 3 235 грн. 07 коп.;
		на суму боргу в розмірі 90 569 грн. 61 коп. за період з 29.03.2021 по 17.06.2021 в сумі 2 925 грн. 52 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №612 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 93 020 грн. 98 коп. за 17.12.2020 в сумі 30 грн. 50 коп.;
		на суму боргу в розмірі 80 983 грн. 48 коп. за період з 18.12.2020 по 28.03.2020 в сумі 2 739 грн. 97 коп.;
		на суму боргу в розмірі 75 983 грн. 48 коп. за період з 29.03.2021 по 17.06.2021 в сумі 2 454 грн. 37 коп.
		Таким чином, загальна сума пені за розрахунком суду становить 25  375 грн. 71 коп., а не 65  994 грн. 67 коп. як зазначав позивач, в зв`язку з чим вимога про її стягнення є законною, однак такою, що підлягає задоволенню частково.
		 
		Окрім пені позивач заявив також вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 38  584 грн. 50 коп.
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
		Як зазначалося вище, сторони в п. 6.3. Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 узгодили, що за порушення умов Договору щодо строків оплати за поставлений Товар Покупець має сплатити також штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті Товару.
		Відповідно до розрахунку позивача штраф в розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті Товару згідно видаткової накладної №494 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 138 292 грн. 40 коп. становить 6  914 грн. 60 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №495 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 89 668 грн. 10 коп. - 4 483 грн. 40 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №611 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 107 607 грн. 11 коп. - 5 380 грн. 30 коп.;
		на суму боргу в розмірі 95 569 грн. 61 коп. - 4 778 грн. 50 коп.;
		на суму боргу в розмірі 90 569 грн. 61 коп. - 4 528 грн. 50 коп.;
		- за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №612 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 93 020 грн. 98 коп. - 4 651 грн. 00 коп.;
		на суму боргу в розмірі 80 983 грн. 48 коп. - 4 049 грн. 00 коп.;
		на суму боргу в розмірі 75 983 грн. 48 коп. - 3 799 грн. 20 коп.
		Перевіривши розрахунок штрафу, наданого позивачем, суд вважає його помилковим в частині нарахування штрафу за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №611 та №612 від 11.12.2020, оскільки позивач фактично тричі нарахував 5% штрафу на один і той же борг, який хоча і зменшувався за рахунок оплат, проте за своєю правовою природою був тим самим боргом, тому нарахування 5% штрафу декілька раз є таким, що не відповідає ані умовам Договору, ані змісту норм чинного законодавства.
		Відтак, суд погоджується з тим, що штраф в розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті Товару згідно видаткової накладної №494 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 138 292 грн. 40 коп. становить 6  914 грн. 60 коп., а за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №495 від 08.10.2020 на суму боргу в розмірі 89 668 грн. 10 коп. - 4 483 грн. 40 коп.
		Натомість штраф в розмірі 5% від суми простроченого зобов`язання по оплаті Товару згідно видаткової накладної №611 від 11.12.2020 має нараховуватись на суму боргу в розмірі 90 569 грн. 61 коп.  і становити 4 528 грн. 50 коп., а за зобов`язаннями згідно видаткової накладної №612 від 11.12.2020 на суму боргу в розмірі 75 983 грн. 48 коп. і становити відповідно 3 799 грн. 20 коп.
		Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню частково в сумі 19  725 грн. 70 коп.
		 
		Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 162  677 грн. 73 коп.
		Так, згідно п. 6.4. Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 за кожен день прострочення зобов`язання по оплаті Товару Покупець сплачує Постачальнику 36% річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у Договорі штрафних санкцій.
		З розрахунку позивача вбачається, що він нараховував 36% річних таким же способом як і пеню, тобто за кожен день прострочення виконання зобов`язання з оплати Товару, проте в розмірі не подвійної облікової ставки НБУ, а 36% річних, що в загальній сумі становили 162  677 грн. 73 коп.
		Суд вважає положення п. 6.4. Договору та дії позивача щодо нарахування 36% річних необґрунтованими та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
		Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		За приписами ч.ч. 1-2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Як зазначалося вище неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
		В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		При цьому, відповідно до  статті 6  цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
		 
		Разом з тим, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 Верховний Суд не погодився з доводами про те, що сторони відповідно до положень ст.ст. 3, 536, 625, 627 ЦК України можуть визначити інший порядок нарахування розміру процентів річних за користування чужими коштами, а зокрема, з можливістю встановлення розміру процентів за один день від загальної суми річних процентів
		Оскільки в ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст.ст. 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що ч. 2  ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із ст.ст. 693, 536, 625 ЦК України.
		Верховний Суд зазначив, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
		Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.
		Суд зауважує, що п. 6.4. Договору поставки №26/11-19-1-МО від 26.11.2019 передбачає нарахування 36% річних за користування чужими грошовими коштами саме за кожен день прострочення оплати. 
		Відтак, беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, суд приходить до висновку, що 36% річних, передбачені п. 6.4. Договору, за своєю правовою природою та способом нарахування однозначно підпадають під визначення пені.
		До того ж, позивач сам у позові та розрахунках називав 36% річних за користування чужими грошовими коштами пенею за п. 6.4. Договору.
		 
		При цьому, ці 36% річних не можуть розглядатися в контексті процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо яких можлива договірна зміна розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами.
		Оскільки в п. 6.6. вказаного Договору сторони узгодили сплату разом з інфляційними втратами також і процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Однак, позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат чи процентів річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно положень п. 6.6 Договору та ч. 2  ст. 625 ЦК України, не заявлялись.
		Тому, враховуючи, що позивачем вже була нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня згідно п. 6.3. Договору, 36% річних за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 6.4. Договору, є ще однією пенею. 
		Натомість, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 вказала, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - nоn bis in idem - двічі за одне і те саме не карають) має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
		Таким чином, одночасне стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, згідно п. 6.3. Договору, та 36% річних за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 6.4. Договору, які фактично також виступають пенею, є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
		Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 167  677 грн. 73 коп. є безпідставною та не підлягає задоволенню.
		 
		За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.
		В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 394  513 грн. 59 коп., пеня в розмірі 25  375 грн. 71 коп. та штраф в сумі 19  725 грн. 70 коп.
		В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 9 927 грн. 91 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20  000 грн. 00 коп.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 6 594 грн. 23 коп.
		 
		Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20  000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне. 
		За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		У позовній заяві та в подальшому в заяві від 21.10.2022 позивач навів орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20  000 грн. 00 коп., які просив стягнути з відповідача.
		Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 
		Відповідно до ч. 8   ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України  розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2  ст. 126 ГПК України).
		Натомість положеннями п. 2 ч. 2  ст. 126 ГПК України  регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
		Вказане висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. 
		 
		Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із необхідністю подання позову до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» звернулося до адвоката Шматько Т.М. з метою надання останньою правової допомоги, пов`язаної із захистом прав та інтересів позивача у даній справі.
		За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
		На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивач за надав копії Договору про надання правової допомоги від 13.09.2021, Протоколу погодження гонорару від 26.11.2021, Доручення від 26.11.2021, платіжне доручення №934 від 29.11.2021, Акту приймання-передачі послуг від 21.10.2021, ордера серії АХ №1080266 від 07.10.2021 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ЧН №000207 від 27.10.2017.
		Так, відповідно до умов п. 1.1. Договору про надання правової допомоги від 13.09.2021, який укладений між ТОВ «Мітрейд» (Клієнт) та Шматько Т.М. (Адвокат), його предметом є забезпечення Адвокатом захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі, в тому числі представництво інтересів Клієнта (п. 1.4. Договору).
		Згідно із положеннями п. 3.1. даного Договору оплата може визначати і здійснюватися відповідно до Протоколу погодження гонорару, Правил надання правової допомоги, Додаткових угод, Додатків за цим Договором.
		В Протоколі погодження гонорару від 26.11.2021 сторони узгодили, що розмір фіксованого гонорару за виконання доручення становить 20  000 грн.
		За змістом п. 3.3. Договору здача-приймання правової допомоги оформлюється Актом здачі-приймання.
		21.10.2021 між ТОВ «Мітрейд» та Шматько Т.М. підписаний Акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступні послуги: обговорення ситуації Клієнта, укладання договору, укладення доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції, аналіз отриманих документів, законодавства та судової практики.
		Відповідно до п. 3.2. Договору за надані послуги Клієнт оплачує витрати на правничу допомогу адвоката.
		Позивач сплатив 20  000 грн. на рахунок адвоката згідно з платіжним дорученням №934 від 29.11.2021.
		За таких обставин, суд вважає підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20  000 грн. 00 коп.
		Натомість, у відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 13  284 грн. 16 коп.
		 
		Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).
		Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		В даній справі ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.01.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2022.
		Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
		Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було  введено воєнний стан строком на 30 діб. 
		В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, та №341/2022 від 18.05.2022 воєнний стан продовжувався та діє на даний час. 
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. 
		Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
		Таким чином, підготовче засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося в зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у м. Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.
		В подальшому судом було повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 10.07.2022. В свою чергу, ухвалою від 10.07.2022 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №913/898/21 по суті на 01.08.2022.
		Отже, проведення підготовчого провадження у строки, визначені ч. 3 ст. 177 ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.
		Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для відновлення можливості проведення підготовчого провадження та розгляду даної справи по суті в розумний строк.
		Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).
		Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
		Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
		При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.
		Відтак, суд вважає, що проведення підготовчого провадження та розгляд даної справи по суті здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні та перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій.
		 
		Суд звертає увагу відповідача, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		З огляду на те, що м. Харків та м. Рубіжне Луганської області включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» та Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» до Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гарьковця Євгена Євгеновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ідентифікаційний код 36624196) заборгованість в сумі 394  513 грн. 59 коп., пеню в розмірі 25  375 грн. 71 коп., штраф в сумі 19  725 грн. 70 коп.,  судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 594 грн. 23 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13  284 грн. 16 коп.
		 
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені  ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 18.11.2022.
		          
		 
		Суддя                                                                                                     А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...