Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/3734/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2022. Зареєстровано: 19.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2022.
Дата набрання законної сили: 18.11.2022
Номер судового провадження: К/990/16588/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2022 року 
		м. Київ
		справа № 560/3734/22
		адміністративне провадження № К/990/16588/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 
		про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
		на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Шевчука О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просила:
		визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10 листопада 2021 року № 222550009997 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 7 лютого 2022 року № 222550009997 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 22 вересня 1982 року по 25 серпня 1984 року згідно з архівною довідкою ЗАТ «Тиротекс» від 28 січня 2021 року № 01-5/73 та призначити пенсію за віком з 5 листопада 2021 року. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, позов задоволено повністю. 
		3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Частинами другою-третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
		4. Відповідно до довідки від 26 січня 2021 року №74, виданої ЗАТ «Тиротекс» (Республіка Молдова), зі всіх сум, нарахованих позивачці, організацією нарахований та виплачений єдиний соціальний податок до Фонду соціального страхування згідно законодавства Республіки Молдова.
		5. Стосовно твердження відповідача про те, що станом на 1 квітня 2022 року відповідь з Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова щодо підтвердження періоду роботи до Головного управління не надходила, а тому підстав для зарахування періоду роботи з 22 вересня 1982 року по 25 серпня 1984 року в Тираспольському бавовняно-паперовому комбінаті немає, то суди зазначили, що оскільки від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова не надходило жодних відомостей, а відповідачем не надано жодних доказів щодо розбіжностей з довідкою №01-5/73 від 28 серпня 2021 року, то такі відомості згідно довідки є достовірні. 
		6. Також суд зазначає, що сама по собі відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження даних, вказаних у довідці №01-5/73 від 28 січня 2021 року, виданої ЗАТ «Тиротекс», не є підставою для неврахування страхового стажу позивача, оскільки вказана довідка містить усі необхідні реквізити, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
		7. Отже, дії та рішення відповідачів щодо неврахування архівної довідки позивачки №01-5/73 від 28 січня 2021 року, виданої ЗАТ «Тиротекс», є протиправними, а позовні вимоги законними та обґрунтованими.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням положень Порядку №637 та статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про те, що дії відповідача щодо неврахування архівної довідки, виданої ЗАТ «Тиротекс», від 28 січня 2021 року № 01-5/73, є протиправними, незаконно зобов`язали Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 вересня 1982 року по 25 серпня 1984 року та призначити їй пенсію за віком з 5 листопада 2021 року. 
		10. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області наголошує, що суди не звернули увагу, що довідка ЗАТ «Тиротекс», відповідно до якої Управління не зарахувало стаж роботи позивача, видана неповноважним органом. 
		11. Крім того, скаржник також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 6 березня 2018 року у справі №   754/14898/15-а.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		12. Касаційна скарга надійшла до Суду 1 липня 2022 року.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №560/3734/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано іншим учасникам надати відзив на касаційну скаргу.
		14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		15. 13 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив позивачки на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		16. Позивачка, зокрема зазначає, що працівник не може нести відповідальність за неможливість територіального органу пенсійного фонду перевірити документи, подані особою для призначення пенсії. Вказане не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист, а саме, щодо призначення пенсії за віком. При цьому позивачка зазначає, що відповідач не навів жодних доводів стосовно недостовірності або суперечності даних, вказаних у документах позивачки та необхідних для призначення пенсії.
		17. Також позивачка зазначає, що вказані нею доводи та висновки судів попередніх інстанцій відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		19. Після досягнення пенсійного віку позивачка 5 листопада 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
		20. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 10 листопада 2021 року № 222550009997 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови було те, що ОСОБА_1 немає достатнього страхового стажу, а саме 28 років. До страхового стажу позивачки не зараховано: - період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня належним чином оформлена відмітка про отримання дитиною паспорту. Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-річного віку позивачці необхідно надати паспорт дитини або інші документи, що підтверджують факт догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У разі неможливості надання таких документів, особою в заяві про призначення пенсії зазначається відповідна інформація про виховання дитини до 3-річного віку; - період роботи згідно довідок від 11 жовтня 2021 року №9563 та №2021/91/16902, виданих Національною Касою Соціального Страхування Республіки Молдова, оскільки відсутній переклад печатки; - період роботи з вересня 1980 року по березень 1981 року в управлінні освіти, молоді та спорту - д/с №72 Республіки Молдова, згідно довідки про заробітну плату від 2 вересня 2021 року №65, оскільки довідка не підтверджена первинними документами, що суперечить вимогам статті 40 Закону 1058-ІV. Крім того, печатка та штамп не містять перекладу на українську мову.
		21. ОСОБА_1 29 грудня 2021 року повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV та додатковими документами для підтвердження періоду роботи та перебування у відпустці по догляду за дитиною.
		22. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222550009997 від 7 лютого 2022 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно її заяви від 29 грудня 2021 року у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 28 років, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV. Позивачці до страхового стажу не зараховано період роботи з 22 вересня 1982 року по 25 серпня 1984 року згідно з архівною довідкою ЗАТ «Тиротекс» від 28 січня 2021 року №5/73, оскільки довідка видана неуповноваженим органом.
		23. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, для підтвердження відповідності довідки про заробітну плату первинним документам направлено запит №2200-0210-10/56115 від 14 жовтня 2021 року у Республіку Молдова, однак станом на 1 квітня 2022 року відповідь з Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова щодо підтвердження періоду роботи до Головного управління не надходила.
		24. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж 28 років, передбачений статтею 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 матиме право на призначення пенсії з 16 серпня 2024 року при досягненні віку 63 роки відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-ІV.
		25. Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2022 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятні з огляду на таке.
		32. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		33. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		34. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
		Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		35. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		36. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
		37. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		38. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
		39. Згідно зі статтею 12 Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються, зокрема, започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рiвнi, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення, серед іншого, рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін.
		40. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України №1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності. У статті 420 Угоди також передбачено досягнення таких цілей як покращення якості людського життя, а також посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності.
		41. Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
		42. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
		43. Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
		44. Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер. 
		45. Потрібно відрізняти пенсію за віком, яка призначається довічно, та пенсії, які можуть мати термін дії (наприклад, пенсія по інвалідності - на період встановлення інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника дітям померлого годувальника призначається до досягнення 18 річного віку, а тим, що навчаються у  вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років).
		46. Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного  страхового стажу та розміру  заробітної плати, яку вона отримувала, та, відповідно відрахувань до спеціального фонду.
		47. Тобто, пенсія за віком - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.
		48. Також колегія суддів зазначає, що Україна, ставши 9 листопада 1995 членом Ради Європи, взяла на себе зобов`язання дотримуватися положень Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
		49. У пункті 1 частини першої  Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, на підставі якого відбулася ратифікація Конвенції зазначено, що: "Україна повністю визнає на своїй території … щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції (ЄКПЛ)".
		50. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачає застосування національними судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерела права.
		51. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Зазначена стаття містить три окремі норми.
		Перша - має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
		Друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам: ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети: попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		52. Справа «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»  демонструє, що перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, ЄСПЛ повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм: необхідно з`ясувати, чи можуть заявники скаржитися на втручання в це право і, якщо так, чи виправдане таке втручання (Sporrong and Lonnroth v. Sweden, заяви №7151/75 та №7152/75, пункт 57).
		ЄСПЛ виходить із того, що положення статті 1 Першого протоколу Конвенції містить три правила:
		(а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;
		(б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним;
		(в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.
		Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності.
		Так, право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. 
		53. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних    та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.
		54. Справа «Гайгузус проти Австрії» - якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності (Gaygusuz v. Austria, заява №17371/90, пункт 39).
		55. Крім того, у звіті Комітету міністрів Ради Європи у справі «Міллер проти Австрії» зазначено, що за певних обставин внесення обов`язкових внесків, наприклад, до пенсійного фонду чи схеми соціального страхування, може створити право власності, захищене статтею 1 Протоколу № 1, навіть до того, як виникне право фактично отримувати пенсію чи іншу виплату; це той випадок, коли існує прямий зв`язок між рівнем внесків та правом на пенсію; сплата внесків до пенсійного фонду може за певних обставин створити право власності на частину такого фонду, і зміна пенсійних прав за такою системою може, в принципі, порушити питання відповідно до статті 1 Протоколу № 1 (Mьller v. Austria, №5849/72, п. 25).
		56. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 98, «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22).
		57. Справа «Пічкур проти України» - якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (Заява №10441/06, пункт  41).
		58. Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій. 
		59. Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
		60. Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права: справа «Суханов та Ільченко проти України» - якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).
		61. У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
		62. Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
		63. Отже, є підстави стверджувати про наявність «законних сподівань» у особи при призначенні пенсії, оскільки останні підпадають під дію статті 1 Першого протоколу, при умові наявного "чіткого і недвозначного" закону, який гарантує право на отримання пенсії у визначеному розмірі та у встановлені строки.
		64. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності. 
		65. Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява №28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява №45701/99).
		66. Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії або права на пенсію не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється виключно шляхом прийняття закону, змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати.
		67. Вищезазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №227/4223/16-а, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18, від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 16 квітня 2020 року у справі №212/4165/17 (2-а/212/162/17) та від 5 травня 2022 року у справі № 520/9776/19.
		68. З матеріалів справи вбачається, що у справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідачів при розгляді заяви про призначення пенсії за віком.
		69. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив повністю.
		70. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема із того, що відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Частинами другою-третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Відповідно до довідки від 26 січня 2021 року №74 виданої ЗАТ «Тиротекс» (Республіка Молдова) зі всіх сум, нарахованих позивачці, організацією нарахований та виплачений єдиний соціальний податок до Фонду соціального страхування згідно із законодавством Республіки Молдова. Стосовно твердження відповідача про те, що станом на 1 квітня 2022 року відповідь з Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова щодо підтвердження періоду роботи до головного управління не надходила, а тому підстав для зарахування періоду роботи з 22 вересня 1982 року по 25 серпня 1984 року в Тираспольському бавовняно-паперовому комбінаті немає, то суди зазначили, що оскільки від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова не надходило жодних відомостей, а відповідачем не надано жодних доказів щодо розбіжностей з довідкою №01-5/73 від 28 серпня 2021 року, то такі відомості згідно з довідкою є достовірні. Також вказано, що ЗАТ «Тиротекс» здійснено утримання до Фонду соціального страхування. Крім того зазначено, що сама по собі відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження даних вказаних у довідці №01-5/73 від 28 січня 2021 року, виданої ЗАТ «Тиротекс», не є підставою для неврахування страхового стажу позивача, оскільки вказана довідка містить всі необхідні реквізити передбачені Порядком №637. Тому, дії та рішення відповідачів щодо неврахування архівної довідки позивача №01-5/73 від 28 січня 2021 року, виданої ЗАТ «Тиротекс», є протиправними, а позовні вимоги законними та обґрунтованими.
		71. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
		72. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом №1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.
		73. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		74. Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		75. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
		76. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
		Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		77. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
		78. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 6 травня 2020 року у справі №766/4587/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20, від 5 травня 2022 року у справі № 520/9776/19, від 11 травня 2022 року у справі № 540/1429/21 та від 18 травня 2022 року у справі №160/5259/20.
		79. Згідно зі статтею 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
		Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
		80. Практика Верховного Суду щодо застосування статті 26 Закону № 1058-ІV сформована, зокрема, у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 373/1860/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 819/1168/14-а, від 25 травня 2018 року у справі № 809/3271/14, від 20 травня 2019 року у справі № 635/3475/17, від 26 червня 2019 року у справі № 241/1475/16-а, від 9 лютого 2020 року у справі № 552/1095/17, від 4 березня 2020 року у справі № 235/3998/17, від 4 березня 2020 року у справі № 212/510/17-а(2-а/212/77/17), від 4 березня 2020 року у справі № 235/3998/17, від 31 березня 2020 року у справі № 235/7272/16-а, від 31 березня 2020 року у справі №199/2552/17(2-а/199/115/17 та від 31 березня 2020 року у справі № 431/979/16-а.
		81. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому має право на призначення пенсії за віком, враховуючи 28 років страхового стажу.
		82. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
		83. Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		84. Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
		85. Відповідно до статті 1 Угоди, яка підписана Україною 13 березня 1992 року,  пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
		Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
		86. Статтею 5 Угоди передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
		87. Відповідно до положень частин другої-третьої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої із цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
		88. Таким чином, на громадян, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, що приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
		89. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
		90. Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак, суди попередніх інстанцій дійшли законного висновку, що заробіток та стаж позивачки за спірний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
		91. Колегія суддів звертає увагу на те, що практика Верховного Суду щодо застосування цієї Угоди сформована, зокрема, у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 808/7287/14 та від 14 травня 2020 року у справі № 678/522/17.
		92. Крім того, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		93. Так, відповідно до положень пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		94. Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
		95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
		97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ «Тиротекс» з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.
		98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ «Тиротекс». Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.
		99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві.
		100. Також, у частині недоведення відповідачем у цій справі правомірності свого рішення щодо відмови у призначені позивачки пенсії Суд враховує наступне.
		101. На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування (standards of proof): «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence), «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence) та «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
		102. У справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень щодо відмови фізичній особі у реалізації її права на соціальний захист, гарантованого, зокрема, статтею 46 Конституції України, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
		103. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16.
		104. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.
		105. Водночас, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.
		106. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		107. Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		108. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків стосовно застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі №  754/14898/15-а, оскільки у вказаній справі позивач просив суд обрахувати його загальний та спеціальний стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії, водночас у справі, яка розглядається, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із не отриманням інформації від повноважних органів Республіки Молдова для підтвердженням спірного періоду роботи позивачки.
		109. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи №560/3734/22.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		110. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		111. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		112. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		113. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022   року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          А.А. Єзеров
		                                                                                          Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...