Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/58/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2022.
Дата набрання законної сили: 10.11.2022
Номер судового провадження: 61-8770ав22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                      
		10 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/58/22
		провадження № 61-8770ав22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		 
		за участі секретаря судового засідання - Бабійчук В. С.,
		 
		учасники справи:
		заявник - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі»державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 
		заінтересована особа - ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 
		2022 року у справі за заявою директора державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Олега Дорошенка про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 листопада 2021 року у справі № 87/2021,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог заявника
		 
		У червні 2022 року державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулося до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 18 листопада 2021 року.
		 
		Заяву мотивовано тим, що рішенням МКАС при ТПП України 
		від 18 листопада 2021 року, ухваленим у справі № 87/2021, частково задоволено позов IЕС Industrie Export GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом» та задоволено зустрічний позов ДП «НАЕК «Енергоатом» до IEC Industrie Ехрогі GmbH. Проведено зарахування задоволених за первісним та зустрічним позовом вимог, за результатами якого стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ІЕС Industrie Export GmbH 438 889,71 євро основного боргу.
		ДП «НАЕК «Енергоатом» не погоджується із зазначеним арбітражним рішенням та просить його скасувати, оскільки на час звернення ІЕС Industrie Export GmbH (Німеччина) із зазначеним позовом та ухвалення МКАС при ТПП оскаржуваного рішення, строк дії укладеного між сторонами контракту, в якому міститься арбітражне застереження, сплив 31 грудня 2019 року, отже арбітражний суд не мав компетенції розглядати цей спір.
		Зазначає, що ДП НАЕК «Енергоатом» відноситься до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, включене до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, забезпечує безпечну експлуатацію та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики. Рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 438 889,71 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, та матиме наслідок належного забезпечення оплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року у складі судді Лапчевської О. Ф. у задоволенні заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 18 листопада 2021 року відмовлено.
		 
		Ухвалу суду мотивовано тим, що закінчення строку дії договору не означає втрату ним чинності щодо регулювання правовідносин сторін. Арбітражна угода є самостійною угодою, автономною від зовнішньоекономічного контракту, відтак її чинність та дійсність, можливість виконання аналізуються судом окремо, а не лише в зв`язку зі зовнішньоекономічним контрактом. Це гарантує, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Крім того, відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України, питання про компетенцію МКАС у конкретній справі вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір, заява про відсутність у МКАС компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Разом з тим, у ході розгляду справи відповідач ДП «НАЕК «Енергоатом» не подавав заяви про відсутність у МКАС компетенції, натомість, подавав процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, зокрема, зустрічну позовну заяву, заяву щодо призначення арбітра, відзив на позовну заяву, чим фактично визнав компетенцію третейського суду та дію арбітражної угоди.
		Таким чином, протягом усього розгляду справи в арбітражі, відповідач не заперечував проти компетенції МКАС при ТПП України, подавав процесуальні документи відстоюючи свою правову позицію по суті спору, просив зарахувати зустрічні позовні вимоги, що безумовно свідчить про визнання заявником чинності арбітражного застереження.
		Крім того, Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
		Таким чином, спір між сторонами передано на розгляд МКАС при ТПП України на законних підставах, жодних заперечень під час арбітражного розгляду не висловлено.
		 
		Суд відхилив посилання заявника на порушення оскаржуваним рішення арбітражного суду публічного порядку, оскільки сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не може свідчити про порушення таким рішенням публічного порядку України. Вважав, що доводи заявника ДП «НАЕК «ЕННРГОАТОМ» про те, що він відноситься до підприємств, що має стратегічне значення для економіки держави та стягнення грошових коштів вплине на платоспроможність останнього, а також може призвести до банкрутства підприємства, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, отже є недоведеними. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги 
		 
		ДП «НАЕК «Енергоатом» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року із ухваленням нового рішення про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що укладена між сторонами арбітражна угода діяла до 31 грудня 2019 року, волевиявлення сторін було направлено на обмежений строк дії такої угоди, що підтверджується тим, що серед виключень в контексті строку дії контракту не зазначено такого структурного елементу контракту як арбітражне застереження. Таким чином, на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала МКАС при ТПП України бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору. Крім того, передання на розгляд до МКАС при ТПП України спору щодо виконання контракту про публічні закупівлі суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України. Зазначає, що суд не надав належної правової оцінки доводами заявника про те, що рішення МКАС при ТПП України суперечить публічному порядку України. 
		 
		Відзив на апеляційну скаргу
		 
		У жовтні 2022 року від IЕС Industrie Export GmbHнадійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому останнє посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої апеляційним судом ухвали. Крім того просив судові витрати та витрати на правову допомогу, пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача. 
		Вказує, що арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватись як угода, яка не залежить від інших умов договору. Крім того, заявник ДП «НАЕК «Енергоатом» протягом усього розгляду справи в арбітражі не заперечував проти компетенції МКАС при ТПП України, подавав процесуальні документи відстоюючи свою правову позицію по суті спору, просив зарахувати зустрічні позовні вимоги, що безумовно свідчить про визнання ним чинності арбітражного застереження. Вважає, що  посилання ДП «НАЕК «Енергоатом» на те, що передання спору на розгляд до МКАС при ТПП України суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України є помилковими, оскільки право на передачу такого спору передбачено частиною другою цієї статті. IЕС Industrie Export GmbHне погоджується із аргументами заявника про те, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів. ДП «НАЕК «Енергоатом» має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, з огляду на його фінансове становище. 
		 
		Рух справи в суді апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Позиція сторін у суді апеляційної інстанції
		 
		У судовому засіданні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» 
		Гвоздицький К. О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
		 
		Представники IЕС Industrie Export GmbH Копусь А. А. та Муляр Є. Г. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін та стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» 
		300 євро в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.
		 
		При цьому до закінчення судових дебатів у справі представник IЕС Industrie Export GmbH Муляр Є. Г. повідомив, що протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги він надасть докази про розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.
		 
		Представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - Гвоздицький К. О. просив відмовити Industrie Export GmbH в задоволенні клопотання, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір адвокатського гонорару в сумі 300,00 євро не доведений документально, не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатами послуг. У випадку, якщо суд задовольнить відповідне клопотання, просив зменшити розмір таких витрат, оскільки справа не є складною.
		 
		Аналогічні доводи містяться у поданому у жовтні 
		2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» до Верховного Суду клопотанні про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу або їх зменшення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
		 
		21 грудня 2018 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) та IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) (постачальник) було укладено Контракт, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити трансформатори струму виробництва CONCAR-INSTRUMENT TRANSFORMERS Inc. (Хорватія) для Відокремлених підрозділів «Рівненська АЕС», «Хмельницька АЕС» та «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (пункт 1.1); умови Контракту можуть бути змінені в порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням вимог статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (пункт 1.4); сума Контракту становить 1 708 378 Євро (пункт 3.1). 
		 
		Згідно з пунктами 9.2-9.4 розділу ІХ Контракту всі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами Контракту.
		 
		Пунктом 10.1 розділу Х «Контракту передбачено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2019 року. А в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення дії гарантії на продукцію. 
		 
		Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18 листопада 2021 року у справі № 87/2021 за позовом Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу, трьох відсотків річних, витрат зі сплати арбітражного збору і витрат на правову допомогу та за зустрічним позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» до IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про стягнення штрафних санкцій, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» 449 674,55 євро основного боргу, 23 715,30 євро - трьох відсотків річних, 12 985,07 євро - на відшкодування витрат арбітражного збору та 2 000 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього - 488 374,92 євро. Припинено провадження у справі за первісним позовом в частині позовних вимог у сумі 400,86 євро у зв`язку з відмовою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) від її стягнення з покладенням арбітражного збору у сумі 11,70 євро на IEC Industrie Export GmbH (Німеччина). Визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення з IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) 45 814,91 євро штрафних санкцій (пені і штрафу) та 3 670,30 євро - на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього - 49 485,21 євро. Проведено зарахування задоволених за первісним і зустрічним позовами вимог, за результатами якого стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) заборгованість в розмірі 438 889,71 євро.
		 
		Із арбітражного рішення вбачається, що ДП «НАЕК «Енергоатом» протягом усього часу розгляду справи № 87/2021 не заперечувало наявність відповідної компетенції у МКАС при ТПП України, подавало процесуальні документи (заяву про призначення арбітра, зустрічну позовну заяву, відзив на первісний позов тощо), чим фактично визнало чинність арбітражного застереження.
		 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Щодо підстав оскарження рішення міжнародного арбітражного суду
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.
		 
		Частиною першою статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		 
		Відповідно до частини другої статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
		1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
		а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
		б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
		в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
		г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
		2) суд визначить, що:
		а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
		б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
		 
		Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
		 
		Державні суди і міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є визнання обов`язковості арбітражної угоди (стаття 3 Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, стаття 5 Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 7 і 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України).
		 
		Водночас арбітражний розгляд справи як інститут приватного вирішення спору не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення або про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
		 
		Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.
		 
		Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.
		 
		Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
		 
		Щодо компетенції МКАС при ТПП України
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
		Згідно зі статтею 16 вказаного Закону питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у кожній конкретній справі вирішує склад Арбітражного суду, який розглядає спір (The principle of «competence-competence»).
		 
		Отже, на практиці наведений принцип реалізується таким чином, що сам Арбітражний суд має тлумачити зміст арбітражної угоди з метою визначення наявності чи відсутності у нього (суду) компетенції на розгляд  конкретної справи. 
		 
		У силу положень статті 7 цього Закону Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має право розглядати спори за наявності письмової угоди сторін про передачу спору, що виник між ними або може виникнути в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні, на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
		 
		Відповідно до пункту 1 статті 7 вказаного Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.
		 
		Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
		 
		У пунктах 9.2-9.4 Контракту сторони погодили, що всі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами Контракту.
		 
		Тобто сторони однозначно у письмовій формі висловили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога щодо Контракту підлягають розгляду у МКАС при ТПП України відповідно до його Регламенту. Також сторони узгодили місце проведення засідання складу Арбітражного суду та мову арбітражного розгляду.
		 
		Аргументи апеляційної скарги про те, що МКАС при ТПП України розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, оскільки після закінчення 31 грудня 2019 року строку дії укладеного між сторонами Контракту арбітражне застереження, яке міститься у розділі ІХ цього Контракту, також припинило свою дію, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
		 
		Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
		 
		Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
		 
		За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
		 
		Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19.
		 
		Отже, закінчення строку дії укладеного між сторонами Контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження. 
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України, питання про компетенцію МКАС у конкретній справі вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір. Заява про відсутність у МКАС компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що МКАС перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад Арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад Арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.
		 
		Суд першої інстанції правильно зазначив, що протягом усього часу розгляду справи № 87/2021 ДП «НАЕК «Енергоатом» не заперечувало наявність відповідної компетенції у МКАС при ТПП України, а навпаки, відстоюючи свою правову позицію по суті спору, подавало процесуальні документи (заяву про призначення арбітра, зустрічну позовну заяву, відзив на первісний позов тощо), чим фактично визнало чинність арбітражного застереження.
		 
		Отже, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд цього спору.
		Щодо доводів заявника про те, що спір не може бути предметом арбітражного розгляду 
		 
		У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
		 
		Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
		 
		За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		 
		Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.
		 
		Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.
		 
		У пункті 9.2 розділу ІХ укладеного між сторонами Контракту міститься застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
		 
		Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження.
		 
		Отже, доводи апеляційної скарги про те, що передання міжнародній арбітражній установі спору щодо укладеного між сторонами Контракту суперечить положенням статті 22 ГПК України є необґрунтованими. 
		 
		Відхиляючи ці доводи, Верховний Суд також виходить із співвідношення спору, аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження 9.2 розділу ІХ Контракту.
		 
		При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.
		 
		Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		 
		За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.
		 
		Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		 
		Застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.
		 
		Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».
		 
		Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
		 
		Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018 (провадження 
		№ 61-19916ав19), від 15 вересня 2022 року у справі № 824/294/21 (провадження № 61-6936ав22), від 29 вересня 2022 року у справі 
		№ 824/15/22 (провадження № 61-7657ав22).
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги про порушення публічного порядку України оскаржуваним рішенням МКАС при ТПП України
		 
		Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. 
		 
		Згідно з статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України. 
		 
		Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
		 
		Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
		 
		Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 
		1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
		 
		Таким чином, основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн.
		 
		Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
		 
		Відповідно до частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
		 
		Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Заявляючи про порушення рішенням арбітражного суду публічного порядку України ДП «НАЕК «Енергоатом», оскільки стягнення грошових коштів у розмірі 438 889,71 євро загрожує безпеці та економіці України.
		 
		Заперечуючи проти доводів заявника IЕС Industrie Export GmbH посилалося на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, з огляду на його фінансове становище. Зокрема посилалося на те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» є прибутковою організацією, 2021 рік заявник закінчив з чистим прибутком 5,915 млрд грн.
		 
		Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно, це рішення поширює свою дію тільки на боржника.
		 
		Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.
		 
		Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.
		 
		Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
		 
		Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 18 листопада 
		2021 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
		 
		При цьому Верховний Суд зазначає, що оспорюване рішення МКАС при ТПП ухвалено 18 листопада 2021 року, до введення в Україні воєнного стану 
		(24 лютого 2022 року).
		 
		Факт військової агресії Російської Федерації проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа Російської Федерації.
		 
		Даних про те, що компанія IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) пов`язана із державою-агресором або її громадянами  матеріали справи не містять та заявником таких обставин не доведено.
		 
		Зважаючи на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено компетентним арбітражним судом відповідно до укладеного між сторонами договору та виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України. 
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення. 
		 
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення, 
		а ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року - без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                                        
		    О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...