Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/5345/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2022. Зареєстровано: 22.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2022.
Дата набрання законної сили: 07.06.2023
Результат оскарження 07.06.2023 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/752/6051/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/5345/22 
		Провадження № 2/752/6051/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		       22 листопада 2022 року  Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого- судді -        Машкевич К.В. , за участю секретаря - Гненик К.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Аціонерного товариства Комерційний банк`Приватбанк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», 3-я особа: Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності неправомірною та повернення коштів, зобов`язання надати відповідь на звернення, суд
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернулася до суду з позовом і просить:
		- визнати бездіяльність ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО", а саме понесення Страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати
		ним постійного місця роботи згідно правил №3 електронного полісу №DNHEZKF-185H08J від 17.06.2018 року по 06.10.2021 року;
		- АТ КБ "Приватбанк" щодо нереагування на її заяви про повернення коштів з вказаного рахунку на рахунок банку, невиплати згідно страхового полісу за №5, а саме понесення Страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати
		ним постійного місця роботи згідно правил №3 електронного полісу №DNHEZKF-185H08J від 17.06.2018 року по 06.10.2021 року, та розповсюдження її персональних даних третім особам без її згоди і відома третьої особи;
		- стягнути з ПрАТ» СК`ВУСО» на її користь кошти згідно страхового полісу за №5, а саме понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати ним постійного місця роботи, згідно правил №3 електронного полісу №DNHEZKF-185H08J від 17.06.2018 року по 06.10.2021 року в розмірі 267,50 грн. + 30 000,00грн. моральної шкоди, розповсюдження неправдивої інформації та ненадання належного захисту споживача, відмову страхової компанії "ВУСО" сплатити кошти в АТ КБ "Приватбпнк" згідно страхового полісу, який діє з 17.06.2018 року по 06.10.2021 року в сумі згідно договору, а саме 30 050,00 грн;
		- зобов`язати АТ КБ"Приватбанк" повернути кошти, які були незаконно стягнуті невідомими особами з кредитної картки та згідно міжнародної угоди зобов`язані були повернутися протягом 120 днів та визнати бездіяльність керівництва
		банку щодо неповернення їй викрадених у неї коштів з кредитної картки в сумі 30 050, 00 грн. та стягнути 30 000,00 грн. моральної шкоди, понесену внаслідок бездіяльності та розголошення її персональних даних; 
		- визнати бездіяльність Міністерства фінансів України, які формально віднеслись до її заяви і належним чином не відреагували на повернення коштів та незаконне стягнення невідомими особами з кредитної картки суми 30 050,00 грн. та не подали заяви в МВС України щодо притягнення винних осіб до відповідальності та внесення до ЄРДР її заяви;
		- визнати неправомірною бездіяльність АТ КБ «Приватбанк» щодо ненадання належної відповіді на її звернення (в тому числі усні); 
		- визнати дії АТ КБ «Приватбанк» щодо блокування її номеру телефону в службі підтримки банку та зобов`язати відновити її зв`язок із службою підтримки банку в телефонному режимі;
		- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» надати відповідь по всіх пунктах, викладених в її заяві від 20.09.2021 року.
		Посилається в позові на те, що 17 вересня 2021 року о 21:53 годині невідомими особами з її картки НОМЕР_1 через додаток "Приватбанк24" були списані кошти в розмірі 30 000, 00 грн. та переведені на іншу картку "ПриватБанку" НОМЕР_2 .
		З вказаної суми 28 000, 00 грн. були перераховані на сайт https://axiscapital.io/, а решту було повернуто в "Приватбанк". 
		Вважає, що невідомі особи скористалися її картками через витік інформації з банку. 
		Коли вона о 22.00 год. дізналась, що дані гроші перевелись на невідомий їй рахунок, звернулася на гарячу лінію "Приватбанку" про шахрайські дії невідомих їй осіб, а також на урядову гарячу лінію до Національної поліції України у м. Києві про скоєний злочин невідомими особами при допомозі, на її думку, працівників банку. 
		На її скарги працівники служби підтримки "Приватбанку" заблокували не тільки її картки "Приватбанку", але і її номер телефону, до якого прив`язаний рахунок, яким скористались шахраї для списання кредитних коштів. 
		В зв`язку з тим, що невідомі особи володіли інформацією про її банківські картки, вважає, що даним особам хтось із працівників банку надає інформацію про персональні дані клієнтів. 
		Зазначає, що банк міг заблокувати лише її рахунок, однак не мав права блокувати її телефон, оскільки це є порушенням правил безпеки клієнтів банку, і вона не може додзвонитися на гарячу лінію "Приватбанку" 3700. 
		Коли вона попросила працівників банку заблокувати всі її картки, дані особи телефонували їй з різних номерів з проханням не повідомляти поліцію, оскільки кошти знаходяться на депозитному рахунку ID НОМЕР_3 на сайті https://axiscaoital.io/ . 
		Оскільки вона ніяких банківських операцій не проводила, дані кошти має право повернути назад на картку "Приватбанку", з якої вони були списані. 
		Цю операцію здійснено в мережі іншого банку, суму списано з картки. 
		Згідно з правилами міжнародних платіжних систем протягом 15 днів можливе повернення коштів від банку, в якому здійснено операцію.
		Вона була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" на підставі страхового полісу № 95, а саме: понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати ним постійного місця роботи згідно правил №3 електронного полісу №DNHEZKF-185H08J від 17.06.2018 року по 06.10.2021 року. 
		В даному договорі прописано, що страхова компанія забезпечує підпунктом 7.8 цього договору "Втратою постійного місця роботи", а саме: розірвання трудового договору страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. 
		Страхова компанія не хоче виплачувати їй компенсацію на підставі укладного договору.
		Вона працювала заступником мера м. Винники Львівської області, але дана державна установа після виборів 25.10.2020 року була реорганізована, однак не всі її працівники були працевлаштовані у Львівській міській раді. Вона залишилась без роботи і оскаржує своє звільнення в Львівському окружному адміністративному суді. 
		Таким чином, вона підпадає під застраховану категорію 7.8 "Втрата постійного місця роботи".
		Крім того, вона є інвалідом 2 групи, а тому ПрАТ "СК "ВУСО" не мала права передчасно знімати кошти з її кредитної картки, не узгодивши це з нею, як із стороною, яка була застрахована від непередбачених фінансових ризиків. 
		На її заяви менеджери страхової компанії повідомляють, що виплати їй здійснюватися не будуть.
		Зазначає, що 05.10.2021 року з її кредитної картки ПрАТ`ВУСО» неправомірно було знято 267,50 грн. 
		Тобто, кредитний договір у банку триває 54 дні. 
		Вона позичила кошти у родичів, щоб погасити незаконно зняті гроші з картки і заплатила в банк 06.10.2021 року суму 30 050.00 грн. 
		На сьогоднішній день вона не винна банку будь-яких коштів, що підтверджується довідкою банку, однак ПрАТ "СК "ВУСО" передчасно знімає з кредитної картки кошти, не надаючи жодних своїх гарантій їй, як страхувальнику.
		В зв`язку з цим вона звернулась на гарячу лінію Кабінету Міністрів 1545 за роз`ясненнями в зв`язку з позбавленням її гарантій, передбачених Законами України "Про споживче кредитування", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та "Про захист прав споживачів".
		З тексту договору вбачається, що він укладений на підставі публічної оферти Страховика та усної заяви (акцепту) Страхувальника, договір страхування (поліс) підписано із використанням електронного підпису шляхом введення Страхувальником в програмні комплекси майданчика ОТР-паролю, надісланого на мобільний телефон Страхувальника провайдером. 
		Згідно п. 3.5 Умов страхування Страховик протягом 20 робочих днів з моменту одержання заяви про страхову виплату і документів, передбачених п. 3.3 Умов страхування, приймає рішення про здійснення або про відмову в здійсненні страхової виплати, яке оформлюється страховим актом. 
		Згідно п. 3.6 Умов страхування по договору у разі прийняття рішення про здійснення страхової виплати, вона виплачується Страховиком Застрахованій особі протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту оформлення страхового акту. 
		Таким чином, з урахуванням того, що довідку, яка підтверджує настання страхового випадку, вона надала 09.04.2019 року, відповідач мав 20 робочих днів для прийняття рішення про здійснення страхової виплати та 5 банківських днів після прийняття такого рішення - для здійснення страхової виплати.
		Не дивлячись на це, АТ КБ "Приватбанк", Міністерство фінансів України та ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" не забезпечують захист прав споживачів, оскільки витік інформації про персональні дані міг відбутися лише при допомозі менеджерів банку. 
		Крім того, в неї були зняті кошти з кредитної картки невідомими особами, однак відповідачі відмовилися втручатися в дану ситуацію.
		Укладений кредитний договір між нею та банком є споживчим, кредит був повністю вчасно виплачений банку, тому стягувати передчасно кошти страхова компанія не мала права.
		Згідно ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до
		В п.11 ч.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» закріплено право суб`єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних.
		Доказом обману своїх споживачів з боку банку вважає не забезпечення інвалідів 2 групи, які втратили роботу, страховим полісом, а також не забезпечує розголошення персональних даних третім особам.
		Вона неодноразово зверталася до відповідача з усними та письмовими заявами з метою отримання інформації у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та із скаргами на бездіяльність працівників АТ КБ «Приватбанк».
		Так як її звернення залишалися без відповіді 20.09.2021 року вона звернулася з письмовою заявою до банку про надання відповіді на всі усні та письмові (в т.ч. електронні) заяви; надати інформацію, яка в силу Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних» не є інформацією з обмеженим доступом; притягнути до відповідальності винних осіб, але відповіді від керівництва банку не отримала, а отримала лише відписку від керівництва банку від 28.09.2021 року та 27.09.2021 року.
		АТ КБ «Приватбанк» відмовився надавати їй інформацію з посиланням на ст. 11 Закону України «Про інформацію», ч.1 ст.14 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.61 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
		Не погоджуючись із зазначеною відповіддю, вона 20.09.2021 року звернулася до Міністерства фінансів України із заявою, в якій виклала допущені відносно неї банком неправомірні дії, однак її звернення розглянуті не були.
		З урахуванням цього просить задовольнити позов.
		Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 24 травня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
		Ухвалою суду від 15 липня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
		Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками. 
		23вересня 2022 року надійшов відзив відповідача - ПрАТ`СК`ВУСО», яким останній проти позову заперечує.
		Посилається на те, що 17.06.2018 року року між ПрАТ «СК «ВУСО» та позивачкою було укладено електронний поліс №DNHEZKF-185H08J.
		Договір страхування був укладений на підставі пропозиції Страховика та електронної заяви Страхувальника. Договір складено в електронному форматі та підписано електронними підписами шляхом направлення Страховиком або його страховим агентом одноразового ідентифікатора на мобільний телефон Страхувальника та введення Страхувальником в програмні комплекси Страховика або його страхового агента отриманого одноразового ідентифікатора.
		Страхувальник ознайомлений з Правилами та умовами Страхування. Умови страхування є невід`ємною частиною цього договору. 
		Відповідно до п.4.1 Договору, предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, а також пов`язані із страхуванням на випадок непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати Страхувальником роботи.
		У Розділу 7 Договору визначено перелік страхових випадків.
		Водночас, позивачка просить стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування за п.7.1 Розділу 7 Договору,  Ризику Д. , відповідно до якого страховим випадком за цим Договором визнається понесення Страхувальником непередбачених фінансових втрати внаслідок втрати ним постійного місця роботи, згідно Правил №3.
		Разом з тим, позивачка в досудовому порядку з заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ВУСО» не зверталась, а тому підстави для його виплати вважає відсутніми з наступних підстав.
		У Преамбулі Договору вказано наступне: «Цей поліс є підтвердженням укладання електронного ооговору комплексного страхування власника карткового рахунку. Договір страхування укладено на підставі пропозиції щодо комплексного страхування власника карткового рахунку та електронної заяви Страхувальника. Поліс є дійсним за наявності сплати страхового платежу на відповідний сплачуваний період страхування».
		У п.8 Договору визначено, що він діє 12 місяців з 17.06.2018 00:00:00 по 16.06.2019 року 00:00:00 включно. 
		При цьому договір починає діяти з наступного дня після сплати страхового платежу за перший страховий період. Термін закінчення останнього страхового періоду відповідає терміну закінчення Договору страхування. 
		Договір лонгується на такий же строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити.
		Оскільки після 16.06.2019 року ОСОБА_1 не було заявлено бажання про припинення Договору, а також виконувались умови Договору, зокрема щодо сплати страхових платежів після 16.06.2019 року, даний Договір був пролонгований.
		Разом з тим, у 2020 році від позивачки на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» надійшло всього декілька страхових платежів, а саме:05.05.2020 року та 05.08.2020 року.
		Таким чином, з огляду на умови Договору, страховий захист за Договором у 2020 році діяв: з 06.05.2020 року по 06.06.2020 року та з 06.08.2020 року по 06.09.2020 року.
		Таким чином, починаючи з 06.09.2020 року по 05.02.2021 року Договір страхування призупинив свою дію у зв`язку із несплатою чергового страхового платежу.
		Водночас, випадок, що має ознаки страхового, а саме понесення Страхувальником непередбачених фінансових втрати внаслідок втрати ним постійного місця роботи, стався 23.11.2020 року, що підтверджується розпорядженням міського голови Винниківської міської ради м. Львова від 23.11.2020 року за №190к.
		Оскільки на дату настання випадку, що має ознаки страхового, Договір страхування призупинив свою дію на підставі п.9.5 Договору в зв`язку з ненадходженням чергового страхового платежу, вважає відсутнім обов`язок зі сплати страхового відшкодування.
		Крім того, вважає також безпідставними твердження позивачки щодо обов`язку виплатити їй страхове відшкодування на підставіп.7Л Розділу 7 Договору, Ризику Д. 
		Позивачка до звернення до суду не зверталась до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою на виплату страхового відшкодування, а тому і не подавала визначених Умовами страхування документів.
		ПрАТ «СК «ВУСО» було самостійно зібрані документи про підстави звільнення позивачки з роботи та було встановлено, що позивачка була звільнена з роботи за прогул, а не в зв`язку із ліквідацією та/або реорганізацією юридичної особи (її роботодавця). 
		Пунктом 7.8 Договору визначено, що під втратою постійного місця роботи (Ризик Д. Даного Договору) розуміється розірвання трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Таким чином, звільнення позивачки, як Страхувальника, з постійного місця роботи у зв`язку із прогулом без поважної причини не є страховим випадком згідно п.7.8 Договору.
		Оскільки звільнення позивачки з роботи не є страховим випадком, повідомляє про відмову у виплаті страхового відшкодування.
		Крім того, вважає, що позивачка не довела завдання їй моральної шкоди та не надала доказів, що підтверджують факт розголошення її персональних даних третім особам саме ПрАТ «СК «ВУСО».
		Крім цього, позивачкою не доведено наявності причинного зв`язку між розголошенням персональних даних та наявністю саме внаслідок цього моральної шкоди, не зазначено, яких саме душевних страждань вона зазнала у зв`язку із розголошенням ПрАТ «СК «ВУСО» її персональних даних третім особам та/або у зв`язку із відмовою у виплаті страхового відшкодування.
		З урахуванням цього, просить у позові відмовити. 
		03 жовтня 2022 року надійшли пояснення третьої особи - Міністерства фінансів України, в яких зазначено, що АТ КБ`Приватбанк» є економічно самостійним і незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рішеннях і діях, пов`язаних з його оперативною діяльністю.
		За результатами розгляду звернення позивачки від 28 вересня 2021 року Мінінстерство фінансів України листом від 30 вересня 2021 року було повідомлено, що до компетенції Міністерства не відноситься питання взаємодії клієнта збанком, а тому Мінінстерство фінансів України безпідставно залучено до участі в справі.
		27 вересня 2022 року надійшов відповідь позивачки на відзив, а 11 жовтня 2022 року заперечення ПрАТ`СК`ВУСО» на відповідь на відзив, якими кожна із сторін підтримала свої вимоги та пояснення. 
		Відповідач - АТ КБ`Приватбанк» своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Способи захисту визначені ч.2 ст.16 ЦК України, якими можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Судом встановлено, що 17.06.2018 року між позивачкою та ПрАТ`СК`ВУСО» був укладений електронний поліс №№DNHEZKF-185H08J.
		Договір був укладений на підставі пропозиції Страховика та електронної заяви Страхувальника. 
		Відповідно до преамбули договору цей поліс є підтвердженням укладання електронного договору комплексного страхування власника карткового рахунку. 
		Договір страхування укладено на підставі пропозиції щодо комплексного страхування власника карткового рахунку та електронної заяви Страхувальника. Поліс є дійсним за наявності сплати страхового платежу на відповідний сплачуваний період страхування».
		Пунктом 3 договору визначено, що вигодонабувачем за цим Договором страхування є застрахована особа, визначена в п.5 цього Полісу.
		Відповідно до п.4.1 Договору предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, а також пов`язані із страхуванням на випадок непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати Страхувальником роботи.
		Розділом 7 Договору визначено перелік страхових випадків, у тому числі: ризик Д - понесення Страхувальником непередбачених фінансових витрат внасліок втрати ним постійного місця роботи згідно Правил 3.
		Пунктом 7.9 договору визначено, що під втратою постійного місця роботи / ризик Д договору / розуміється розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця лише у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Згідно з пунктом 4.5 договору страховим агентом за цим договором є АТ КБ`Приватбанк» на підставі договору доручення на виконання страхових егентських послуг № 002597-87-00-00 від 14 листопада 2017 року.
		Пунктом 6 Полісу визначено, що страхуванням є заборгованість Застрахованої особи перед АТ КБ`Приватбанк», що утворилася внаслідок користування Застрахованою особою такими послугами/сервісами, як кредитний ліміт на картці «Універсальна»/Gold, «Миттєва розстрочка», «Сплата частинами».
		З матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2021 року з платіжної картки позивачки № НОМЕР_4 були списані грошові кошти.
		За результатами звернення позивачки АТ КБ`Приватбанк» було підтверджено переказ грошових коштів .
		При цьому зазначено, що при здійснені переказу були коректно введені номер картки, термін її дії та CVV2 код.
		При наданні відповіді на звернення позивачки відовідачем було звернуто увагу на ту обставину, що положеннями п.2.1.4.12.5 Умов і правил надання банківських послуг встановлено, що саме клієнт несе відповідальність за збереження картки, несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами в разі, якшо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІНкоду або іної інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Цим же листом було роз`яснено неможливість повернення банком перерахованих коштів на картку позивачки.
		Крім того, листом від 30 вересня 2021 року Мінінстерством фінансів України з цього приводу на звернення позивачки надана відповідь з роз`ясненнями ст. ст.7 та 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» та відсутність компетенції Міністерства у взаємодії банку з клієнтом.
		За зверненням позивачки Львівським районним управлінням поліції №1 ГУ НП у Львівській області розпочато досудове розслідування, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142380000266 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів,
		Порядок розгляду звернень визначено ст. 15 Закону, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
		З матеріалів справи вбачається, що як АТ КБ`Приватбанк», так і Міністерство фінансів України позивачці були надані відповіді на її звернення у встановлений законом строк.
		 Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.989 ЦК України страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.
		Відповідно до п.8 договору страхування він діє 12 місяців з 17.06.2018 00:00:00 по 16.06.2019 року 00:00:00 включно. 
		Представник відповідача у відзиві зазначив, що після 16.06.2019 року договір був пролонгований сплатою позивачкою чергових платежів.
		З 06.09.2020 року Договір страхування призупинив свою дію у зв`язку із несплатою чергового страхового платежу.
		Таким чином, на момент звільнення позивачки з роботи договір страхування припинив свою дію несплатою позивачкою чергових платежів.
		Крім того, з наданих представником відповідача - ПрАТ`СК`ВУСО» доказів вбачається, що позивачка наказом № 190к від 23 листопада 2020 року звільнена з роботи згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, тобто прогул.
		Пунктом 7.8 Договору визначено, що під втратою постійного місця роботи (Ризик Д. Даного Договору) розуміється розірвання трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Таким чином, звільнення позивачки, як Страхувальника, з постійного місця роботи у зв`язку із прогулом без поважної причини не є страховим випадком згідно умов п.7.8 Договору, а тому підстави для виплати їй страхового відшкодування у відповідача були відсутні.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог. 
		Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
		Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. 
		Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. 
		Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. 
		Звертаючись до суду, будь-яких доказів, які б свідчили про вину АТ КБ`Приватбанк» в перерахуванні коштів з її картки позивачка не надала, як і не надала будь-яких доказів неправомірних дій банку щодо неї, в тому числі блокування її телефонного номера та розповсюдження персональних даних.
		Навпаки, надані нею при зверненні до суду відповіді банку свідчать про виконання ним свого обов`язку щодо розгляду звернень позивачки та надання їй обґрунтованих відповідей на поставлені в зверненнях питання.
		Та обставина, що зміст відповіді не задовольняє позивачку, не є підставою для висновку про неправомірні дії банку щодо неї, тим більше зобов`язання його повернути перераховані з картки позивачки кошти на її рахунок.
		Крім того, виходячи з умов пункту 7 Електронного полісу комплексного страхування власника карткового рахунку, Умов страхування по договору добровільного комплексного страхування власника карткового рахунку «Страхування кредитного ліміту», діючих у ПрАТ`СК`ВУСО», підстави для стягнення страхового відшкодування також відсутні.
		Та обставина, що позивачка оспорює своє звільнення з роботи, не тягне за собою визнання даного випадку страховим та обов`язку Страховика виплатити страхове відшкодування, оскільки підстави звільнення позивачки з роботи не охоплюються договором та Умовами страхування.
		Наявність у позивачки групи інвалідності також не охоплюється умовами договору страхування та також не тягне за собою обов`язку виплатити страхове відшкодування.
		Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я тощо.
		За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		В пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		В абзаці 2 пункту 5 вище приведеної постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Будь-яких доказів приведеним у позові обставинам завдання моральної шкоди та порушення своїх прав позивачка не надала.
		Також суд бере до уваги те, що позивачкою не надано жодного обґрунтування грошової оцінки розміру моральної шкоди, що підлягає компенсації.
		Окрім загальних підстав для відшкодування моральної шкоди, позивачка зазначає, що відповідачами були порушені її права, як споживача банківських та страхових послуг.
		Законом України « Про захист прав споживачів» визначено підстави для відшкодування моральної шкоди у випадках, визначених ст.ст.4 та 22 Закону.
		Відповідно до позиції Верховного суду, висловленої в постанові Великої Палати   від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц   відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. 
		Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		З урахуванням цього та викладеного вище, відсутності доказів завдання моральної шкоди, підстави для задоволення вимог позивача і цій частині відсутні.
		Керуючись ст. ст.11,15, 16, 23, 979, 989, 1167 ЦК України, Законом України « Про захист прав споживачів», Законом України « Про страхування», Законом України « Про звернення громадян», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В позові ОСОБА_1 до Аціонерного товариства Комерційний банк`Приватбанк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», 3-я особа: Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності неправомірною та повернення коштів, зобов`язання надати відповідь на вернення відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення   до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:                                                                   К.В.Машкевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...