Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/4715/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2022. Зареєстровано: 22.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2022.
Дата набрання законної сили: 17.11.2022
Номер судового провадження: 22-ц/814/893/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 554/4715/20  Номер провадження 22-ц/814/893/22Головуючий у 1-й інстанції Чуванова  А.М.  Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 листопада 2022 року м. Полтава
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого судді Панченка О.О.,
		суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
		розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Дениса Олександровича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Чуванової А.М., повний текст судового рішення виготовлено без зазначення дати, у справі за позовом  ОСОБА_1 до Головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина», ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В :
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Зміст позовних вимог
		У червні 2020 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Репала Дениса Олександровича звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт порушення відповідачами його немайнових прав внаслідок публікації ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:05 год. на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 Інтернет-видання «Полтавщина» у стрічці новин статті із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» авторства ОСОБА_2; визнати недостовірною інформацію про позивача, викладену у вказаній публікації, а саме: «…У торгівлі «жучками» та даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю, а також продавали засоби для негласного отримання інформації. Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур. З даних реєстру судових рішень стало відомо, що один з підозрюваних у цій справі керуючий відділенням Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8... Кваліфікація ч.2 ст.359 ККУ (Незаконні придбання та збут спеціальних техзасобів отримання інформації, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб»; зобов`язати відповідачів видалити спірну публікацію протягом одного місяця з моменту набуття судовим рішенням чинності, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 140 000 грн., матеріальні збитки в розмірі 109840,37 грн. та судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог вказував, що викладена у вказаній статті інформація розкриває повні відомості про особу та дискредитує позивача як людину та спеціаліста-управлінця у банківській сфері, інформація у інтернет-статті є негативною та недостовірною, такою, що лише частково відповідає дійсності, а в іншій частині є вигадкою автора з метою створити штучну сенсацію, доповнити фактичні обставини справи гострим сюжетом, розкрити конфіденційну інформацію про одного з фігурантів розслідування - позивача, щоб привернути увагу читачів до конкретної особи, мешканця невеликого міста Полтава; привернути більшу увагу потенційних читачів та у такий недобросовісний спосіб збільшити аудиторію Інтернет-видання «Полтавщина» з метою отримання прибутку від переглядів та реклами.
		Зазначив, що відповідачі не мали права розкривати особисту інформацію та розголошувати анкетні дані позивача як фігуранта кримінальної справи до набуття чинності обвинувальним вироком, що спричинило порушення немайнових прав позивача та моральні страждання. 
		Вказує, що внаслідок зазначених дій ОСОБА_1 був дискредитований, що призвело до створення об`єктивних умов, за яких він проти своєї волі був позбавлений можливості знайти роботу в банківській сфері за своїм фахом та був вимушений змінити професію. Як результат цього його доходи суттєво зменшилися.
		Крім того, за наявності очевидного порушення немайнових прав існують обґрунтовані підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки позивач протиправно був позбавлений захисту права використання ім`я. Наголошує, що матеріал інтернет-статті за своїм змістом містить вигадки та недостовірну інформацію, яку автор ОСОБА_2 не могла отримати з джерел, на які посилається у своїй статті, оскільки такі джерела містять менший обсяг інформації, ніж сама стаття.
		Судові рішення у справі
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина», ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
		Судове рішення мотивовано тим, що опублікована відповідачами інформація є оціночними судженнями, позивач не довів наявність порушеного права.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Репало Д.О. Посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Д.О. задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
		У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Репало Д.О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту порушення відповідачами немайнових прав позивача внаслідок публікації ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:05 год. на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 і визнання недостовірною інформацію про позивача, викладену у вказаній публікації, та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не розібрались у спірній ситуації та не спростували аргументи позивача, обмеживши його у можливості подати доказ на стадії апеляційного перегляду, чим допустили поверхневий і формальний розгляд справи, хоча не були позбавлені можливості самостійно дослідити зміст спірної публікації за адресою в мережі Інтернет, яка зазначена позивачем.
		Апеляційний суд не прийняв на стадії апеляційного перегляду як доказ наявну на паперовому носії оспорювану публікацію, посилаючись на те, що цей доказ не був предметом дослідження районного суду та у позивача не було перешкод для того, щоб його подати раніше, що є не справедливим та таким, що порушує базові принципи цивільного права та процесу. Поведінка позивача не була недобросовісною, тому він не має бути позбавлений права на судовий захист, що є порушенням справедливого судового розгляду.
		Наголосив, що позивач оскаржує не зміст підозри або обвинувачення, а негативну та недостовірну інформацію, яка була вигадана ОСОБА_2 для Інтернет-видання «Полтавщина» та якої не було як в офіційних документах, так і в першоджерелах, на які посилається автор.
		Поширена в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація є негативною, недостовірною, з фактичними твердженнями автора, тобто містить факти, а не оцінку; в статті не використовуються мовно-стилістичні конструкції, які дають підстави для висновку, що інформація є особистою думкою відповідачів. Викладена ОСОБА_2 інформація є недостовірною, оскільки не мали місця діяння ОСОБА_1 , про які автор конкретно стверджує в публікації  від ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Д.О. задоволено частково.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Короткий зміст доводів апеляційної скарги
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Репало Д.О. вказав, що опублікована відносно позивача інформація не є оціночними судженнями.
		У свою чергу, ОСОБА_1 не є публічною особою та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке не пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків керівника відділення банку.
		Викладена інформація із зазначенням повних відомостей про особу позивача дискредитує його як спеціаліста у банківській сфері, а опублікована відповідачем інформація щодо останнього є негативною та недостовірною, такою, що частково відповідає дійсності, в іншій частині є вигадкою автора, підриває авторитет довіри та шкодить діловій репутації ОСОБА_1 , суперечить результатам його професійної діяльності. Відповідач не мав права розкривати особисту інформацію та розголошувати анкетні дані позивача, як фігуранта кримінальної справи, до набуття чинності вироком відносно нього.
		Наголосив, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація щодо ОСОБА_1 не є особистою думкою автора, а є недостовірною, оскільки фактів про які зазначено в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено.
		Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з частиною 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
		Сторони в судове засідання не з`явились. 
		Від представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Дениса Олександровича 17.11.2022 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача в якій представник заявив що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_2 10.11.2022 року надала суду чергову заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану. За вказаною в заяві адресою відповідач викликів до суду не отримує (а.с.187), станом розгляду справи не цікавиться.
		Головний редактор Інтернет-видання «Полтавщина» до суду не з`явився про причини неявки не повідомив, станом розгляду справи не цікавиться.
		 
		Судові повістки-повідомлення разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційною скаргою, які були направлені їм повторно за зазначеними в апеляційній скарзі адресами, повернуті до апеляційного суду поштовим відділенням без вручення Інтернет-виданню «Полтавщина» 17 травня 2021 року з відміткою поштового відділення про відмову адресата від отримання, та без вручення ОСОБА_2 25 травня 2021 року з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
		Крім цього, вже при новому розгляді справи судом апеляційної інстанції, на електронні адреси відповідачів було направлено копію ухвали про призначення справи до розгляду, а також розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про їх виклик у судові засідання, призначені на 03 та 31 травня 2022 року.
		Згідно з вимогами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
		Головний редактор Інтернет-видання «Полтавщина» в поданій заяві просив розгляд справи відкласти до закінчення воєнного стану, судові виклики його в останнє судове засідання залишилися не врученими.
		 
		10.11.2022 року ОСОБА_2 надіслала до Полтавського апеляційного суду засобами поштового зв`язку чергову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану та настанням непереборних обставин, які не дозволяють їй відвідати засідання суду. Стосовно вказаних заяв колегія суддів зазначає, що з аналогічних підстав розгляд справи відкладався 07.07.2022 року та 22.09.2022 року. 
		Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що викладені в заявах обставини свідчать про небажання відповідачів брати участь у розгляді зазначеної справи так як інших клопотань не заявлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про відхилення вищевказаних заяв.
		 
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		За таких обставин, відповідачі вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		У свою чергу, апелянт (позивач) ОСОБА_1 та його представник - адвокат Репало Д.О. просили скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та, враховуючи висновки Верховного Суду, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи відповідно до положень ч.5 ст.411 ЦПК України, приходить до наступного висновку.
		Встановлені обставини справи
		З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:05 год. на Інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 Інтернет-видання «Полтавщина» була розміщена у стрічці новин стаття із наступним заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка містить гіперпосилання за якими можливо здійснити перехід на інші Інтернет-сторінки, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9 , де розміщене резюме ОСОБА_4 на інтернет-ресурсі work.ua; за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, де розміщена новина інтернет-видання «Полтавщина» «ІНФОРМАЦІЯ_8» авторства ОСОБА_2; ІНФОРМАЦІЯ_7, де розміщена ухвала слідчого судді Блажко І.О. по справі №554/4124/19 від 24 травня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42019170690000009 від 14 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.359 КК України.
		Згідно з позовом, розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 на Інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 публікація «ІНФОРМАЦІЯ_5» має наступний зміст: «…У торгівлі «жучками» та даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Октябрський райсуд Полтави обрав міру запобіжного заходу двом підозрюваним у торгівлі даними клієнтів банку і торгівлі засобами для негласного отримання інформації («жучки» та камери). 24 травня судді ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постановили взяти під варту керівника відділення «Ощадбанку» Олександра Васильченка та юрисконсульта ТОВ «Нафтогазрозвідка», ім`я якого невідоме. Про це «Полтавщині» стало відомо з реєстру судових рішень та офіційного сайту суду. Нагадаємо, цих двох затримали у Полтаві 22 травня. Прес-група СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю, а також продавали засоби для негласного отримання інформації. Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур. З даних реєстру судових рішень стало відомо, що один з підозрюваних у цій справі керуючий відділенням Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8. Його спільник наразі працює юрисконсультом у ТОВ «Нафтогазрозвідка», але ім`я поки не опубліковане. Відповідно до матеріалів справи, кримінальне провадження щодо них було відкрите 14 лютого 2019 року. Кваліфікація ч.2 ст.359 ККУ (Незаконні придбання та збут спеціальних техзасобів отримання інформації, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб) та ч.1 ст.364 ККУ (Зловживання владою або службовим становищем). Слідчі з`ясували, що керівник відділення банку та екс-правоохоронець разом з іншими людьми поштою передавали контрабандні «прослушки» та камери для прихованого відеозапису. Наприклад, під час одного з обшуків правоохоронці знайшли чорну кулькову ручку з золотистими вставками, прямокутний чорний предмет з випуклістю в формі ґудзика, який мав гумові кнопки та роз`єм із карткою пам`яті. 17 травня експерт надав висновок, що ручка це відео-, аудіозаписуючий пристрій, а прямокутний предмет - відеозаписуючий пристрій. Ці предмети юрисконсульт передав в оренду третій особі за 7 тис. грн. Передача апаратури відбулася 12 травня у головному офісі «Ощадбанку» у Полтаві на вул. Соборності, 63а. Гроші чоловік отримав 22 травня в автомобілі Jeep Grand Cherokee. Одразу після цих передач фігурантів і затримали. За два дні суд обрав їм запобіжні заходи. ОСОБА_4 взяли під варту із правом внесення застави. Якщо за нього не внесуть 154,9 тис. грн., найближчі два місяці він проведе у СІЗО. Його спільника теж намагалися взяти під варту, але в результаті лише обрали нецілодобовий домашній арешт з 21:00 год. до 8:00 год. Наразі слідство продовжується. ОСОБА_2 , «Полтавщина».
		За інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_10 розміщене резюме ОСОБА_4 , датоване 25 листопада 2018 року на інтернет-ресурсі work.ua. Резюме дійсно створено ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на працю, поширення серед потенційних роботодавців відомостей про себе, як фахівця у певній галузі, що має відповідний досвід роботи та навички. Резюме було розміщено з метою кар`єрного зросту позивача та пропозиції своїх навичок на ринку праці.
		За інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 розміщена новина інтернет-видання «Полтавщина» «ІНФОРМАЦІЯ_8» авторства ОСОБА_2 такого змісту: «У Полтаві на отриманні 35 тисяч гривень затримали керівника відділення держбанку та колишнього правоохоронця - підозрюють, що вони продавали інформацію та «жучки». У Полтаві СБУ викрила одного з керівників відділення державного банку на зловживанні службовим становищем. Підозрюють, що він, разом із колишнім правоохоронцем організував продаж даних клієнтів та приладів для прослуховування. Про це повідомила прес-група УСБУ в Полтавській області. Оперативники спецслужби встановили, що посадовець спільно з колишнім працівником правоохоронних органів налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю, а також здійснювали продаж засобів для негласного отримання інформації. Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур. Про який саме банк йде мова, силовики не повідомляють. Однак, фігурант керівник відділення одного з чотирьох банків: «ПриватБанк», «Укрексімбанк», «Укргазбанк» або «Ощадбанк». За даними Міністерства фінансів України, саме вони є державними. Співробітники СБУ задокументували факти протиправного отримання грошей ділками на загальну суму майже 35 тисяч гривень. Правоохоронці затримали обох зловмисників у Полтаві під час одержання чергової суми неправомірної вигоди. За даними власних джерел Полтавщини, затримання проходило на вул. Пушкарівській поблизу Полтавського окружного адміністративного суду. Затримання фігурантів проводили співробітники спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Полтавській області під процесуальним керівництвом військової прокуратури Полтавського гарнізону. Зараз вирішується питання щодо повідомлення фігурантам справи про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.359 ККУ (Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації) та частиною 1 статті 364 ККУ (Зловживання владою або службовим становищем). Також планують обрати для них запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2 , «Полтавщина».
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина», ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності порушеного права, а опублікована відповідачами інформація є оціночними судженнями.
		Однак, колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду частково невірним з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини
		Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судове рішення, ухвалене у справі, не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну  з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості     і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
		Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Аналізуючи матеріали справи та враховуючи баланс прав на свободу слова, вираження поглядів та на повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, а також характер висловлювань і вжитих словосполучень у спірній поширеній інформації в контексті її належності до фактичного твердження чи оціночного судження, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що позивач не довів наявності порушеного права, а опублікована відповідачами інформація є оціночними судженнями.
		Так, згідно копій повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 22 травня 2019 року, клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 23 травня 2019 року та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2019 рок про застосування запобіжного заходу (а.с.46-52, 21-25, 53-58), останній підозрюється у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 359 КК України (незаконне придбання та збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, вчинені за попередньою змовою групою осіб).
		Натомість, ОСОБА_2 , як автор статті із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5», розміщеної у стрічці новин Інтернет-видання «Полтавщина» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 , поширила інформацію, яка не відповідає дійсності, оскільки містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, зокрема про підозру ОСОБА_1 у торгівлі даними полтавців, які становлять банківську таємницю, а тому не мала законних підстав, щоб подавати вказану інформацію як підтверджені факти.
		Разом з тим, в оспорюваному матеріалі відсутні словосполучення «на думку автора» або «за інформацією, отриманою із анонімних джерел» тощо, які б вказували на те, що інформація є оціночним судженням автора, її роздумами або гіпотезами.
		Поширюючи інформацію за змістом: «…У торгівлі… даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю… Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур.», відповідач ОСОБА_2 повинна була розуміти, що опублікування цієї неперевіреної інформації може вплинути на імідж позивача, а також принизити його честь, гідність та ділову репутацію.
		У свою чергу, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій відповідача ОСОБА_2 в частині розкриття відомостей про особу апелянта (позивача), зокрема його прізвища, ім`я, по-батькові та місця роботи, оскільки здобуття вказаної інформації, з урахуванням мети професійної діяльності журналіста та вільного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень і сервісу «Стан розгляду справ», не вимагає для цього специфічних знань та навичок.
		Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про стягнення з відповідачів моральної шкоди, як не публічної особи.
		Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України «Про інформацію» суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
		Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Місцевим судом встановлено і позивач наполягає на тому, що він є спеціалістом-управлінцем у банківській сфері, а отже відноситься до працівників, які займають посади, працюють в юридичній особі публічного права та виконують організаційно-розпорядчі чи/або адміністративно-господарські функції або обов`язки.
		Відповідно до пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8рп/2003 у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положення частини 1 статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Таким чином, враховуючи, що позивач на час поширення відповідачами інформації був публічною особою, наділеною владними повноваженнями, а інформація стосувалась значною мірою його діяльності, як керівника відділення державного банку, і підставою для відшкодування моральної шкоди позивач вказував наявність негативних наслідків поширення відносно нього необмеженому колу осіб недостовірної негативної інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 завданої моральної шкоди.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021року у справі №757/45270/19-ц.
		Також колегія суддів вважає безпідставними вимоги скаржника про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у зв`язку з тим, що після публікації спірної статті, він змушений був змінити професію, що суттєво вплинуло на рівень його доходів, оскільки звільнення з займаної посади відбулося за його власною ініціативою, а факт перебування у статусі підозрюваного не міг створити об`єктивних перешкод для подальшої роботи на посаді керівника відділення банку та одночасного доведення своєї невинуватості у пред`явленій підозрі.
		Згідно з частиною 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		В частині заявлених позовних вимог до головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина» колегія суддів зазначає наступне. 
		       Відповідно до п.9 Постанови ПВСУ № 1 від 27.09.2009 року «Про судову практику у справа про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» - відповідачами у справі про захист гідності, честі чи 
		ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила 
		недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.  
		Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу ( 2782-12  )  редакція  або інша  установа,  яка  виконує  її функції,  здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. 
		У разі,  коли редакція друкованого засобу масової  інформації не  має статусу юридичної особи,  належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи,  то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. 
		У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації. 
		Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. 
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
		Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		Таким чином встановивши, що відповідачем в даній справі має бути редакція органу засобу масової інформації яка оприлюднила оскаржувані відомості стосовно позивача, то її головний редактор є неналежним відповідачем.
		В свою чергу позивачем не надано доказів, чи взагалі являється інтернет-видання «Полтавщина» юридичною особою та чи є ОСОБА_7 його головним редактором.
		За таких обставин в позові до головного редактора ОСОБА_7 слід відмовити.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Д.О., скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, поширену в публікації ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:05 год. на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 Інтернет-видання «Полтавщина» у стрічці новин статті із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» авторства ОСОБА_2, а саме: «…У торгівлі… даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю… Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур.» та зобов`язання Головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина», ОСОБА_2 спростувати зазначену недостовірну інформацію протягом місяця після набрання рішенням законної сили шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту у стрічці новин на інтернет-сторінці Інтернет-видання «Полтавщина».
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року та ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, поширену в публікації ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:05 год. на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 Інтернет-видання «Полтавщина» у стрічці новин статті із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» авторства ОСОБА_2, а саме: «…У торгівлі… даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю… Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур.» та зобов`язання Головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина», ОСОБА_2 спростувати зазначену недостовірну інформацію протягом місяця після набрання рішенням законної сили шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту у стрічці новин на інтернет-сторінці Інтернет-видання «Полтавщина». 
		З наведених вище підстав в позові до головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина» слід відмовити.
		 
		Щодо судових витрат
		За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
		Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		При подачі позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в сумі 840,80 грн. і 2102 грн. (моральна шкода) та одну майнового характеру - 1098,40 грн. (а.с.1-3 т.1).
		Оскільки апеляційним судом було задоволено лише одну вимогу немайнового характеру стосовно одного відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті Ѕ частини судового збору за подання позову в сумі 420,40 грн. та перегляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 630,60 грн.
		Також, враховуючи часткове задоволення касаційної скарги, в частині скасування рішення апеляційної інстанції, та скасування апеляційним судом під час нового розгляду справи рішення місцевого суду на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом касаційної інстанції в сумі 1681,60 грн. ( 3363,20 грн. : 2).(а.с.91 т.2).
		Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві та його представник - адвокат Репало Д.О. у заяві про стягнення судових витрат (а.с.15,20, 205-206 т.1) просили стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн., додавши при цьому договір про надання правничої допомоги від 21 квітня 2020 року(а.с.207 т.1), довідку про обсяг виконаних робіт (наданих послуг) від 24 вересня 2020 року (а.с.208 т.1), квитанцію №199 від 17 грудня 2020 року про оплату правничої допомоги (а.с.209 т.1) та ордер на надання правничої допомоги від 29 травня 2020 року (а.с.61 т.1).
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 140 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 20,81% (840,80 грн./840,80+2102+1098,40 грн.), колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Д.О. про стягнення з відповідача ОСОБА_2 Ѕ частини зазначених судових витрат на правничу допомогу в сумі 1040,50 грн. 
		Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст. 374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд -
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Дениса Олександровича задовольнити частково.
		Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року - скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до Головного редактора Інтернет-видання «Полтавщина», ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди -задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, поширену в публікації ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:05 год. на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 Інтернет-видання «Полтавщина» у стрічці новин статті із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» авторства ОСОБА_2, а саме: «…У торгівлі… даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю… Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур.».
		Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати зазначену недостовірну інформацію протягом місяця після набрання рішенням законної сили шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту у стрічці новин на інтернет-сторінці Інтернет-видання «Полтавщина».
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг в сумі  2732,60 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 1040,50 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 17 листопада 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                         О.О. Панченко 
		 
		Судді                                                         Т.В. Одринська
		 
		                                                                               В.П. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...