Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/13728/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2022.
Дата набрання законної сили: 17.11.2022
Номер судового провадження: 51-2412км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019270010005188

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 750/13728/19  
		провадження № 51-2412км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                      ОСОБА_9.,
		суддів                                                                   ОСОБА_10., ОСОБА_11, 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання                      ОСОБА_12.,
		прокурора                                                           ОСОБА_13.,
		захисника (у режимі відеоконференції)      ОСОБА_14.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270010005188, за обвинуваченням 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сотниківка Яготинського району Київської області,жителя  АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		 
		За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року  ОСОБА_1 визнано винуватим і йому призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції щодо  ОСОБА_1 змінено: його дії перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 на                    ст. 116 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		На підставі ст. 75 КК  ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		Як установлено вироком суду,  ОСОБА_1 04 вересня 2019 року ввечері, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1 , під час конфлікту, що виник з мотивів особистих неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_2 , передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті та бажаючи їх настання, умисно завдав останньому одного удару ножем у грудну клітку, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівої легені та лівого шлуночка серця, що призвели до смерті потерпілого  ОСОБА_2  
		Верховний Суд постановою від 21 вересня 2021 року скасував вищевказане рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 9 лютого 2022 року залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_14. та прокурора, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1  - без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК.
		На обґрунтування своїх вимог зазначає на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, що вину підзахисного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення належними та допустимими доказами не доведено. Стверджує, що суди не дали належної оцінки поясненням ОСОБА_1 про те, що умислу позбавляти потерпілого життя в нього не було, а він лише захищався від дій останнього, та безпідставно послалися на протокол слідчого експерименту, як на доказ винуватості засудженого. Зазначає, що необхідно кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст. 118 КК та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 цього Кодексу. 
		За твердженням сторони захисту, апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги захисника, постановивши ухвалу з порушенням норм процесуального закону. Крім того, стверджує, що зазначений суддопитав свідка ОСОБА_3 , однак оцінку її показанням в ухвалі суду не надав.  Також указує, що апеляційний суд, не дослідивши доказів (відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського від 06 вересня 2019 року та протокол слідчого експерименту від 21 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 ), надав їм свою оцінку, чим порушив вимоги процесуального закону.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка,з огляду на положення статей 433, 438 КПК, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.   
		Перевіряючи доводи касаційної скарги сторони захисту, Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		За матеріалами кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
		Такими доказами, зокрема, є: показання обвинуваченого ОСОБА_1 , котрий визнав себе винуватим частково у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та не заперечував факту заподіяння ним потерпілому тілесного ушкодження ножем, від чого наступила смерть потерпілого; показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; дані протоколів слідчих дій, висновки судово-медичних експертиз та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Суди навели переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції визнає його правильним. 
		Доводи захисника про перебування його підзахисного у стані необхідної оборони, а отже про вчинення умисного вбивства при перевищенні її меж (ст. 118 КК), належним чином судами перевірено та таку версію сторони захисту спростовано.
		Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідної оборони, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б шкоди, необхідної для припинення посягання.
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного із перебуванням особи у стані необхідної оборони,  суд повинен урахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу, а бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитися з ним, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають оцінюватися на загальних підставах.
		Так, у кримінальній справі встановлено, що 4 вересня 2019 року між ОСОБА_1 і його сином ОСОБА_2 за місцем їх проживання стався конфлікт, під час якого останній завдав засудженому декілька ударів палицею по голові. Після цього ОСОБА_1 пішов до своєї кімнати, узяв мисливський ніж та повернувся до кімнати сина, де завдав йому ножового поранення в грудну клітку зліва, від якого потерпілий помер.
		Згідно з даними, які містяться у висновку експерта № 886 від 05 вересня по 04 жовтня 2019 року, у ОСОБА_2 виявлено такі тілесні ушкодження: колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені та серця, які могли утворитися незадовго до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 від дії односторонньо гострого колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, що мав обушок із добре вираженими ребрами (шириною 2,3 см та довжиною не менше 10 см), які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя та мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті, спричиненої проникаючим пораненням лівої половини грудей з ушкодженням лівої легені та лівого шлуночка серця, що призвело до гострої крововтрати. Глибина каналу в межах серця - 6 см, відстань між ушкодженням заднього середостіння за серцевою сорочкою і раною грудної клітки - 11 см. Раневий канал поранення грудної клітки проходить спереду назад, дещо зверху вниз та дещо справа наліво через шкіру, підшкірну клітковину, міжреберні м`язи в 3-му міжребер`ї, верхню долю лівої легені у серцевої вирізки, серцеву сорочку, стінку лівого шлуночка в ділянці основи серця, задню стінку серцевої сорочки і тканину заднього середостіння. Ушкоджень, що могли б свідчити про «активний опір та самозахист», не виявлено. 
		Дані щодо механізму спричинення ОСОБА_2 колото-різаного поранення сину, об`єктивно спростовують версію захисту засудженого: про те, що він завдав удар сину ножем навідмаш в той час, коли вони сиділи на дивані і потерпілий стискав його голову донизу, а  також - що він хотів налякати сина і вдарити його ножем по кистях рук останнього, як правильно дійшли висновку суди попередніх інстанцій.
		Даними висновку судової імунологічної експертизи № 80 (б) від 06 листопада 2019 року встановлено, що на наданому на дослідження волоссі ОСОБА_1 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_2 . При цьому походження крові на волоссі обвинуваченого від самого ОСОБА_1 категорично виключається.
		З висновку судово-психіатричного експерта № 661/662 від 23 грудня 2019 року зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, перебував у стані емоційної напруги, при цьому міг зберігати здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Наведені обставини в сукупностісвідчать про те, що ОСОБА_1 , який після закінчення конфлікту (потерпілий його більше не переслідував), пішов до себе в кімнату, де під подушкою взяв мисливський ніж, і повернувся до кімнати сина (міг зачинитися в себе в кімнаті та не розпалювати новий конфлікт), повинен був розуміти значення своїх дій і передбачати суспільно небезпечні наслідки, які можуть настати у випадку застосування ножа.
		При цьому будь-яких доказів, у тому числі об`єктивних, які б свідчили про реальну наявну загрозу для життя і здоров`я ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 (на що посилається в касаційній скарзі сторона захисту), матеріали кримінального провадження не містять. 
		Враховуючи знаряддя злочину (ніж шириною клинка не менше 2,3 см і довжиною не менше 10 см), механізм його застосування - удар у грудну клітку зліва, тобто в місце розташування життєво важливих органів, свідчить про те, що ОСОБА_1 діяв саме з умислом на вбивство потерпілого.
		Отже, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно. 
		Доводи сторони захисту про те, що судами не дано оцінки показанням його підзахисного з приводу того, що умислу позбавляти потерпілого життя в нього не було, а він лише захищався від дій останнього, поведінка якого стосовно ОСОБА_1 була віктимною, не є слушними. Показанням ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій надали оцінку, навівши в судових рішеннях мотиви й аргументи своїх висновків, з якими погоджується Суд. При цьому віктимна поведінка потерпілого була врахована при призначенні покарання засудженому. 
		Доводи захисника про те, що місцевий суд безпідставно послався на протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 як на належний та допустимий доказ, є необґрунтованими.
		Як убачається з матеріалів провадження, вказану слідчу дію було проведено відповідно до вимог процесуального закону за участю захисника ОСОБА_14., зауважень та клопотань з приводу її невідповідності учасники не заявляли. Місцевий суд дослідив указаний доказ, дав йому належну оцінку та правильно визнав його належним і допустимим доказом. 
		Що стосується тверджень захисника про те, що місцевий суд не дослідив відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського від 06 вересня 2019 року, то вони є безпідставними. Матеріалами провадження встановлено, що суд дослідив протокол огляду вказаного відеозапису, оцінку якому надав суд першої інстанції та зміст якого детально відтворено у вироку. Клопотань про дослідження цього відеозапису учасники судового розгляду не заявляли. 
		Покарання засудженому призначено відповідно до загальних засад його призначення за вчинене кримінальне правопорушення (ст. 65 КК), із застосуванням ст. 69 КК (враховано ряд обставин, за яких було вчинено злочин), що відповідає визначеній ст. 50 КК меті покарання.
		За матеріалами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, у тому числі, за апеляційними скаргами сторони захисту, ретельно перевірив та проаналізував наведені в них доводи і дав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарг без задоволення. 
		Ухвала апеляційного суду необхідним чином мотивована, вважати її такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, немає підстав.
		Що стосується посилань захисника на те, що в ухвалі суду апеляційної інстанції не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_3 , яку було допитано в ході апеляційного розгляду, то їх не можна визнати прийнятними в аспекті ст. 412 КПК, адже це, за встановлених попередніми судами обставин, не вплинуло і не могло вплинути на суть остаточного судового рішення. 
		Доводи в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд не дослідив відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського від 06 вересня 2019 року та протоколу слідчого експерименту від 21 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 і надав їм свою оцінку, є неприйнятними.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження закон покладає на суд апеляційної інстанції обов`язок повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. 
		У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду. 
		Сторона захисту не заявляла клопотань щодо дослідження вказаних доказів.
		Отже апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК. 
		Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 . Судом не встановлено.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_14. - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_9                                              ОСОБА_10                                 ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...