Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/17708/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2022. Зареєстровано: 23.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2022.
Дата набрання законної сили: 01.12.2022
Результат оскарження 01.12.2022 Київський апеляційний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: 1-кп/761/2977/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022120000000343

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/17708/22
		Провадження № 1-кп/761/2977/2022
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       14 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		судді - ОСОБА_5
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022120000000343 від 25.05.2022, відносно
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мала Виска Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді голови правління ПАТ «Готель Театральний», директора ТОВ «Восток Асорті», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, який надійшов до суду з угодою про визнання винуватості,
		за участю:
		секретаря - ОСОБА_6,
		прокурора - ОСОБА_7,
		захисника - ОСОБА_8,
		обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Шевченківського районного суду м. Києва 02 вересня 2022 року надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, з угодою про визнання винуватості від 01 вересня 2022 року, укладеною між прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_1 .
		Так, відповідно до змісту обвинувального акту та угоди про визнання винуватості вбачається, що ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, яке виразилось в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.
		Так, 24.05.2022, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_2 , маючи на меті виїхати за кордон України, у зв`язку із діючими через запроваджений в Україні воєнний стан обмеженнями щодо перетинання державного кордону громадянами України, встановленими нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ, Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (дію якого неодноразово подовжено), постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 №57, звернувся до директора Благодійної організації «Благодійний фонд допомоги та стабільності військово-морських сил та військово-повітряних сил України» ОСОБА_3 , поцікавившись, чи знає останній будь-які правові підстави для виїзду ОСОБА_2 закордон.
		В цей час ОСОБА_3 , який мав хронічне психічне захворювання у формі параноїдної шизофренії, періодичний тип перебігу з наростанням емоційно-вольового дефекту (згідно МКХ-10, Б-20.01), що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, вирішив вчинити суспільно небезпечне діяння, спрямоване на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.
		У зв`язку із неможливістю самостійного вчинення вказаного суспільно небезпечного діяння, ОСОБА_3 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах запропонував ОСОБА_1 , який мав знайомства серед службових осіб Державної міграційної служби України, за неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США здійснити незаконний вплив на службових осіб вказаного органу державної влади з метою вирішення питання щодо оформлення документів, які б надали право ОСОБА_2 виїхати за межі державного кордону України в період дії воєнного стану. Розуміючи протиправний та суспільно небезпечний характер відповідних дій, однак переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_1 , не будучи обізнаний в тому, що ОСОБА_3 хворіє на психічне захворювання, що позбавляло останнього здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, погодився на пропозицію ОСОБА_3 щодо спільного вчинення вказаного злочину, таким чином, вступивши з останнім в попередню змову.
		В подальшому, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_2 про необхідність передачі їм неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США за здійснення впливу на службових осіб Державної міграційної служби України з метою вирішення питання щодо оформлення документів, які б надали ОСОБА_2 право виїхати за межі державного кордону України в період дії воєнного стану.
		Після цього, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , в ході телефонних розмов з останнім, які відбувались з 25.05.2022 по 30.05.2022, повідомив його про необхідність надання чотирьох своїх фотокарток розміром 3.5x4.5 см, а також копій сторінок паспорта громадянина України та копій сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 , які, зі слів ОСОБА_3 , необхідно буде передати службовим особам Державної міграційної служби України для оформлення документів, які б надали право ОСОБА_2 виїхати за межі державного кордону України в період дії воєнного стану. Крім того, в ході розмов в період з 25.05.2022 по 30.05.2022 з ОСОБА_2 ОСОБА_3 стало відомо, що знайомий ОСОБА_2 - ОСОБА_4 також зацікавлений в оформленні документів для виїзду за межі України в період дії воєнного стану, після чого ОСОБА_3 з метою отримання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб Державної міграційної служби України, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_2 про необхідність передачі їм неправомірної вигоди в сумі ще 5000 доларів США за здійснення впливу на службових осіб Державної міграційної служби України з метою вирішення питання щодо оформлення документів, які б надали право ОСОБА_4 виїхати за межі державного кордону України в період дії воєнного стану.
		В подальшому, 31.05.2022, приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_2 за домовленістю з ОСОБА_3 прибув до м. Києва, де близько 10 год. 53 хв. зустрівся з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в приміщенні кафе «Євразія» за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 2-А. Під час даної зустрічі ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_2 , що, він, маючи зв`язки зі службовими особами Державної міграційної служби України, забезпечить оформлення усіх необхідних документів для виїзду за кордон у період воєнного стану, які будуть зареєстровані в автоматизованих системах Державної міграційної служби України, Міністерства оборони України та Державної прикордонної служби України.
		31.05.2022, приблизно об 11 год. 45 хв. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вийшли з приміщення кафе та прослідували до автомобіля марки «Hyundai», моделі «SantaFe», Д.Н.З. НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 2, де в салоні вказаного автомобіля ОСОБА_2 , передав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 імітаційні засоби у вигляді готівкових коштів у сумі 9 800 доларів США та грошові кошти в сумі 200 доларів CШA (загальна сума 10 000 (десять тисяч) доларів США).
		Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливий мотив, одержали неправомірну вигоду в сумі 10 000 доларів США, що станом на 31.05.2022 згідно з офіційним курсом НБУ становить 292 549,00 (двісті дев`яносто дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн., для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		 
		Таким чином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вищевказаних обставин, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто у одержані неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва та підозрюваним ОСОБА_1 , останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України
		Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначено покарання ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, у виді штрафу в розмірі двох тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.
		Прокурор ОСОБА_9 просив затвердити угоду про визнання винуватості. 
		В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 просив затвердити угоду, та вказував, що повністю визнає свою винуватість, разом з цим зазначивши, що він діє таким чином, оскільки всі обставини були проти нього, а тому він просто не може довести свою правоту. Водночас в судовому засіданні суду розповів, що насправді він не погоджується з обвинуваченням і став учасником злочину, який він не вчиняв. Пояснив, що у квітні 2022 року випадково зустрів свого земляка ОСОБА_3 , який приїхав до Києва оскільки займався благодійністю в ЗСУ. Той попросив обвинуваченого посприяти волонтерам-призовникам у виїзді за кордон за гуманітарною допомогою, на що ОСОБА_1 порадив своєму знайомому звертатись до державних установ. Потім у обвинуваченого були короткі телефонні розмови з ОСОБА_3 , в ході яких обвинувачений питав у ОСОБА_3 , чи не торгує останній цими дозволами, на що ОСОБА_3 запевнив обвинуваченого, що ні - вказані особи дійсно є волонтерами, при цьому вони з певних причин не могли покласти гроші на рахунок благодійного фонду. 
		При особистій зустрічі 31.05.2022 року з ОСОБА_3 та представником групи бажаючих виїхати за кордон, останній розпитував обвинуваченого про отримання права на постійне місце проживання, тощо. ОСОБА_1 пояснив, що вони отримають волонтерські дозволи на виїзд. Далі вони пройшли до автомобіля, де викривач ОСОБА_2 передав 10000 (десять тисяч) доларів США ОСОБА_3 , після чого його та обвинуваченого було затримано. 
		Суду ОСОБА_1 пояснив, що під час затримання одразу пояснив працівникам правоохоронних органів, що його затримання є випадковим, при цьому йому не відомо, що саме казав ОСОБА_2 ОСОБА_3 . 
		За словами обвинуваченого ОСОБА_3 пояснював йому, що ці гроші потрібні для потреб благодійного фонду і для виїзду вказаних осіб за кордон. 
		Обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що все вищевказане сталось внаслідок провокації з боку працівників УСБУ в Кіровоградській області. Зазначав, що він не має впливу на осіб, які можуть надати дозвіл на виїзд за кордон і не обіцяв вплинути на уповноважених осіб, але докази свідчать проти нього, тому він підписав угоду і просить її задовольнити, при цьому не погоджується з розміром судових витрат на проведену експертизу. Згодний сплатити штраф, але просить застосувати відстрочку, оскільки не має таких коштів. 
		Захисник ОСОБА_8 просив затвердити угоду, разом з тим, просив застосувати розстрочку щодо штрафу для обвинуваченого.
		Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості затвердження вказаної угоди, які вважали за необхідне затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання, дослідивши її, вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити та повернути кримінальне провадження прокурору в порядку, передбаченому статтями 314, 468-475 КПК України, з наступних підстав.
		У відповідності до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмову в затвердженні угоди з поверненням кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст. 472 КПК України передбачений зміст угоди про визнання винуватості, який полягає у визначенні її сторін, формулюванні підозри чи обвинувачення та його правової кваліфікації з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язків підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умов часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгодженого покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 цього Кодексу, наслідків невиконання угоди.
		Як зазначено вище, в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (обов`язкова складова змісту угоди). Тобто, укладення угоди стає можливим лише за умови беззаперечного визнання підозрюваним своєї винуватості, а його добровільні показання замінюють характер "істини" у цьому провадженні та доцільність використання інших засобів для її встановлення. У такому випадку основним є беззастережне визнання вини, добровільність якого є головною умовою процедури судового провадження на підставі угоди.
		В зв`язку з вищевикладеним, угоди можуть бути затверджені судом лише за наявності фактичних підстав для визнання винуватості підозрюваного. Одного бажання обвинуваченого і прокурора для укладання угоди не достатньо. Суд затверджує угоду за наявності фактичних підстав (доказів) для визнання винуватості підозрюваного. Це правило спрямоване на недопущення ухвалення обвинувального вироку судом на підставі угоди у разі обмови чи самообмови обвинуваченого, а також за відсутності доказів його винуватості.
		Підозрюваний, укладаючи таку угоду, зобов`язується беззастережно визнати свою вину і погоджується на призначення певного виду покарання. Він таким чином відмовляється від свого права на судовий розгляд його справи, під час якого прокурор має довести його винуватість. До того ж сторона захисту за певними виключеннями надалі втрачає право на апеляційне та касаційне оскарження ухваленого вироку. Прокурор же, уклавши угоду, звільняється від обов`язку проводити повноцінне розслідування та доказувати винуватість підозрюваного чи обвинуваченого у суді, що у випадку наявності певних сумнівів на користь підозрюваного, може створювати умови до зловживань вказаним інститутом.
		Умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. Однак у кримінальних провадженнях про певні кримінальні правопорушення законодавець дозволяє учасникам кримінально-правового конфлікту вирішити його шляхом укладення угоди. Учасники кримінального провадження укладають їх для забезпечення власних інтересів (прокурор з метою процесуальної економії; потерпілий - швидкого і повного відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обвинувачений - зменшення покарання). Якщо ці інтереси суперечать суспільним інтересам (наприклад, узгоджене сторонами покарання є суттєво заниженим порівняно з тим, що було б призначене обвинуваченому у разі доведення судового розгляду до завершення без укладення угоди), то у затвердженні угоди суд повинен відмовити.
		Приписами ст. 470 КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
		Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, зокрема формулювання обвинувачення, приймаючи до уваги форму та зміст висловленої обвинуваченим ОСОБА_1 позиції щодо укладеної угоди, суд приходить до висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і істотні умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України.
		Як зазначалось вище, обов`язковою умовою для затвердження угоди про визнання винуватості є беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, що нерозривно пов`язано із наявністю фактичних підстав для визнання винуватості підозрюваного.
		В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України зрозгляду цивільних ікримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11.12.2015 № 13, зазначено, що під беззастережним визнанням винуватості підозрюваним/обвинуваченим слід розуміти безумовне (повне) визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення.
		Разом з тим, під час здійснення судового розгляду на підставі поданої прокурором угоди, під час дотримання вимог КПК України щодо роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення та з`ясування факту його беззастережного визнання вини в тому, що ставиться йому в вину стороною обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_1 висловився таким чином, що викликало розумні сумніви в суду щодо добровільності його позиції та щодо беззастережності такого визнання.
		Так, під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що насправді він злочин не вчиняв, його участь була випадкова, а вказані дії були вчинені внаслідок провокації з боку працівників СБУ. При цьому зі змісту наданих обвинуваченим показань вбачається, що його згода на укладання такої не була добровільною, але була отримана під тяжкістю доказів, з якими обвинувачений навіть не згоден.
		Таким чином, в ході розгляду судом угоди про визнання винуватості встановлено, що обвинувачений не визнає вину у інкримінованому злочині в повному обсязі та оспорює фактичні обставини вчинення такого злочину, які викладені у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості. Отже відсутня така обов`язкова умова як для укладання, так і для затвердження угоди про визнання винуватості, передбачена ст. 472 КПК України, як беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
		Крім того, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_1 , судом встановлено, що узгоджене сторонами покарання є поверхневим, формальним та таким, що не відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим ст. 65 КК України. 
		Відповідно до змісту обвинувального акту та угоди про визнання винуватості вбачається, що прокурором визначено, що обставинами, які пом`якшують ОСОБА_1 покарання є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		У своїй постанові №199/6365/19 Верховний Суд звертав увагу на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним Верховний Суд зробив висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Однак в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема прямо вказував, що він злочин не вчиняв, заперечував окремі фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, тобто не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально на початку судового засідання вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
		Крім того, при призначенні покарання не в повній мірі враховано істотні для відповідного кримінального провадження обставини, які ставляться в провину ОСОБА_1 , зокрема, той факт, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, шкоду, завдану інтересам держави та суспільства, що, на думку суду, значною мірою підвищує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, а тому узгоджене сторонами остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., яке невиправдано наближене до найнижчої межі можливого покарання, явно не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є занадто м`яким, чим суперечить інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами. Застосування неадекватно м`якого покарання вочевидь породжуватиме в осіб, які в умовах воєнного стану вчиняють злочини направлені на незаконний перетин державного кордону особами, які не мають на це права, або ж, одержуючи та надаючи неправомірну вигоду, сприяють таким особам у незаконному перетині кордону, уяву про безкарність таких дій, що матиме наслідком збільшення подібних дій, що призведе до завдання дедалі більшої шкоди державі та суспільним інтересам в умовах воєнного стану.
		Враховуючи, що умови укладеної угоди про визнання винуватості суперечать вимогам КПК України, суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості.
		Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
		Враховуючи, що угода про визнання винуватості, укладена 01.09.2022 між прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022120000000343 від 25.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, надійшла до суду разом з обвинувальним актом, суд, керуючись положеннями п.1 ч.3 ст. 314 КПК України прийшов до висновку про необхідність повернути кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, прокурору для продовження досудового розслідування.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 471, 474 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ :
		Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 01.09.2022 між прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022120000000343 від 25.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Повернути кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022120000000343 від 25.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України прокурору Шевченківської окружної прокуратури м. Києва для продовження досудового розслідування.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Повний текст ухвали оголосити 17 листопада 2022 року о 15 год. 10 хв.
		 
		Суддя:                                                                                             ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...