Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/8183/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про державну власність; щодо визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2022. Зареєстровано: 24.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2022.

Номер судового провадження: 2/755/2645/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/8183/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"08" листопада 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді - Гаврилової О.В.,
		за участю секретарів - Зілінської М.В., Передрій І.В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представники позивача - адвокати Вербіло Л.П., Гудзь О.В.
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М., 
		представник відповідача - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
		Телявського А.М. - адвокат Пількевич Т.А.
		представник третьої особи ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Бовгиря О.П,
		інші учасники справи - не з`явились,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання права власності, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання права власності.
		Згідно заявлених позовних вимог, позивач просить суд: 
		-витребувати у набувача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ;
		-визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
		-визнати недійсними прилюдні торги щодо продажу квартири АДРЕСА_1 ;
		-скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича про проведення прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 червня 2019 року;
		-визнати недійсним свідоцтво про придбання квартири АДРЕСА_1 з прилюдних торгів від 15 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С.;
		-визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів щодо продажу квартири АДРЕСА_1 , складений Одеською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».
		Вимоги позову обґрунтовані тим, що 21 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір № 23-512/08-А, за яким банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повороткості, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 34605,00 доларів США з оплатою по процентній ставці
		12,5 процентів річних для придбання транспортного засобу Санг Янг 2008 року випуску. Позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 20 липня 2015 року. Крім того, 21 липня 2008 року між позивачем та банком був укладений договір застави автомобіля. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року у справі №755/24747/14-ц з позивача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто заборгованість за договором кредиту та судові витрати всього на суму 152759,69 грн. 31 липня 2019 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Дніпровського районного суду
		м. Києва від 07 серпня 2017 року про поновлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №755/24747/14-ц. 15 листопада 2018 року
		ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором відступлення прав вимоги, відступив права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки відповідно до підписаного реєстру договорів ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за договорами застави. При цьому,
		ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступник ПАТ «Фінанси і Кредит», не вчиняє жодних дій щодо реалізації заставленого майна для стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 152759,69 грн на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва
		від 06 лютого 2015 року. ТОВ «Вердикт Капітал» лише 28 січня 2019 року звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва в рамках цивільної справи № 755/24747/14-ц із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в задоволенні якої було відмовлено. Позивач зазначає, що вартість заставного майна, а саме автомобіля, який був реалізований в рамках іншого виконавчого провадження за 187 598,00 грн, повністю перекрив борг у розмірі 152759,69 грн. На підставі заяви ТОВ «Вердикт Капітал» 05 лютого 2019 року приватним виконавцем Кондратюк В.С. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором № 23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15 листопада
		2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал». Постановою приватного виконавця Телявського А.М.
		від 12 лютого 2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження №58355932 та вчинялись виконавчі дії. Дізнавшись про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, позивач 17 квітня 2019 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса №20, вчиненого приватним нотаріусом
		Кондратюком В.С. 05 лютого 2019 року таким, що не підлягає виконанню. 08 травня 2019 року та 14 травня 2019 року приватний виконавець та приватний нотаріус отримали копії ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви та додатками. Приватному виконавцю Телявському А.М. було відомо про судовий спір щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, проте дана обставина не зупинила виконавчі дії. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню. Також у позові зазначено, що станом на час відкриття виконавчого провадження в спірній квартирі постійно проживала і мала право користування малолітня ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте приватний виконавець не запитав попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна. Із урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що реалізація спірної квартири приватним виконавцем Телявським А.М. в рамках виконавчого провадження №58355932 відбулась безпідставно, з порушенням закону.
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання, також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». (т.1 а.с.55-58)
		Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
		04 вересня 2020 року від представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - О.Поліщука надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що в спірній квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_4 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник просить розглядати справу без присутності представника Служби та прийняти рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини та чинного законодавства. (т.1 а.с.107-108) 
		08 вересня 2020 року від відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що 11 лютого 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла зава про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису №202, виданого приватним нотаріусом 05 лютого 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Вердикт Капітал». 12 лютого 2019 року було винесено постанову пор відкриття виконавчого провадження. Цього ж числа було винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт, відповідно до якої було описано та накладено арешт на майно - транспортний засіб. Цього ж числа винесено постанову, відповідно до якої описано та накладено арешт на зареєстроване нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_2 . Постановою від 28 лютого 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, з метою визначення вартості описаного майна. 15 березня 2019 року приватним виконавцем було сформовано та подано до ДП «СЕТАМ» заявки про реалізацію арештованого майна боржника - квартири та транспортного засобу. 15 квітня 2019 року
		ДП «СЕТАМ» було складено протокол про проведені електронні торги з реалізації транспортного засобу. 18 червня 2019 року ДП «СЕТАМ» було складено протокол проведення електронних торгів з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_2 . 21 червня 2019 року на підставі протоколу про проведені електронні торги від 18 червня 2019 року, приватним виконавцем було складено акт про проведені електронні торги. У відзиві зазначено, що 27 грудня 2019 року, тобто вже після реалізації арештованого майна боржника, Дніпровським районним судом міста Києва було винесено рішення про визнання виконавчого напису №202, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. від 05 лютого 2019 року таким, що не підлягає виконанню. У відзиві зазначено, що у приватного виконавця не було визначених законом підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, адже ухвала про відкриття провадження у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження. Заяву позивача про забезпечення позову судом було повернуто заявнику. Щодо реєстрації за спірною адресою малолітньої дитини у відзиві зазначено, що у справах, де реалізація арештованого майна здійснюється з прилюдних торгів у межах виконавчого провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, згода органу опіки та піклування не потребується. Крім того, позивач жодним чином не довів факт наявності родинних відносин із малолітньою ОСОБА_4 , а згода органу опіки та піклування на продаж житла, в якому зареєстрована дитина, яка не належить її батькам, не потрібна. Вважає, що реалізація спірної квартири на електронних торгах повністю узгоджується із нормами чинного законодавства, тому позовна заява є необґрунтованою, відомості, що містяться в позові не знайшли свого документального та законодавчого підтвердження, отже позов не підлягає задоволенню. (т.1 а.с.109-115)
		Цього ж числа від відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить застосувати спеціальну позовну давність у відповідності до ст.48 Закону України «Про іпотеку». (т.1 а.с.133-135)
		08 вересня 2020 року від представника третьої особи Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Шум В.М. надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що власником спірної квартири на підставі Акта про проведені електронні торги від 21 червня 2019 року та свідоцтва про право власності №3501 від 15 липня 2019 року є
		ОСОБА_2 , а ОСОБА_5 не є співвласником квартири. Держава не втручається у здійснення власником права власності. З огляду на вищевикладене, оскільки інтереси на права Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не зачіпаються, представник третьої особи просить розглядати справу без її участі та прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства України. (т.1 а.с.144-145, 153-154) 
		16 вересня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У відзиві зазначено, що квартира продана в рамках виконавчого провадження, тобто в порядку, встановленому для виконання судових рішень, що на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову. Оскільки у виселенні ОСОБА_1 з квартири відмовлено судом, фактичним володільцем квартири залишається позивач, а тому, на думку відповідача, вимога про витребування квартири є хибною. Також у відзиві зазначено, що право пред`явлення вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними належить лише учасникам відповідних торгів та виконавцю, якими позивач не є. За вимогою про скасування акту приватного виконавця зазначається, що він втратив чинність як вже виконаний документ, оскільки видано свідоцтво про право власності на квартиру. Крім того, акт виконавця не є правочином, а тому не може бути предметом скасування. На думку відповідача, посилання позивача на те, що виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, не заслуговує на увагу, оскільки реалізація квартири відбулась під час чинності виконавчого напису. Вважає, що не залучення ОСОБА_2 до участі у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має для нього будь-яких правових наслідків. Також відповідач вказує, що доводи позивача про порушення прав малолітньої онуки внаслідок примусової реалізації квартири ґрунтуються лише на факті реєстрації її місця проживання, тобто не підтверджені доказами та спростовуються актами приватного виконавця про не проживання малолітніх у квартирі. Крім того, позивач не є батьком малолітньої, отже не має права представляти інтереси останньої в даному спорі, а факт проживання матері малолітньої у квартирі не підтверджено. Відповідач стверджує, що малолітня онука позивача ніколи не користувалась спірною квартирою - не поживала в ній. Крім того, у відзиві зазначено, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру може бути задоволена лише в разі, якщо на дату його видачі мали місце обставини, які ставлять під сумнів правомірність видачі свідоцтва про право власності на квартиру, за умови відсутності перешкод у видачі свідоцтва про право власності на дату його видачі, підстави для визнання його недійсним відсутні. За доводами відповідача, оскільки протокол проведення прилюдних торгів зафіксував вже минулу подію, визнання його недійсним також не можливе. Також у відзиві вказується на неправильне зазначення в позові назви організатора проведення електронних торгів. (т.1 а.с.230-231)
		17 вересня 2020 року від представника відповідача Державного підприємства «Сетам» - Мамро О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що 18 червня 2019 року ДП «Сетам» проведені електронні торги з реалізації однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказується на те, що для визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити порушення норм Порядку реалізації арештованого майна саме в момент проведення торгів. Позивач має довести: порушення Порядку; що такі порушення вплинули на результати торгів; законні інтереси позивача порушені. Однак, станом на день проведення спірних електронних торгів виконавчий напис нотаріуса №20 від 05 лютого 2019 року був дійним, отже жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача в результаті проведення спірних торгів у позовній заяві не доведено. Щодо тверджень позивача стосовно проживання в спірній квартирі на час проведення електронних торгів малолітньої дитини, у відзиві зазначено, що перевірка змісту заявки та відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. Організатор перевіряє лише повноту заповнення заявки, а не законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці. Крім того, положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, стосуються порушень майнових прав дитини, а не сам по собі факт відсутності такого дозволу. При цьому позивач не є законним представником (одним із батьків) малолітньої особи, яка також не є членом сім`ї позивача. Тому, на переконання представника відповідача, дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію спірної квартири не потрібен. Крім того, дії виконавця щодо неотримання такого дозволу мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Представник відповідача вважає, що описані у позові можливі порушення приватним виконавцем не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб доказування.(т.1 а.с.157-162)
		10 листопада 2020 року від представника третьої особи ТОВ «Вердикт Капітал» - Іжаковського О.В. надійшли письмові пояснення щодо позову, оформлені як відзив (т.1 а.с.194-204), та 02 серпня 2021 року надійшли письмові пояснення аналогічного змісту представника Старча А.В. (т.2 а.с. 157-167) В поясненнях представники третьої особи просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку представників позовна заява містить припущення та позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог. Згідно доводів представників, навіть наведені позивачем припущення спростовуються тим, що вчинення виконавчого напису - це нотаріальна дія, якою нотаріус підтверджує наявність у стягувача права на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна і таке право існує, поки суд не встановить зворотного. Так, приватним виконавцем 12 лютого 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №202, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. від 05 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними зобов`язаннями. Також приватним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна боржника, та в подальшому постанови, якими описано та накладено арешт на транспортний засіб боржника та нерухоме майно - спірну квартиру. Також приватним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості описаного майна, а 15 березня 2019 року приватним виконавцем були сформовані та подані до ДП «Сетам» заявки на реалізацію майна: транспортного засобу та квартири. 15 квітня
		2019 року ДП «СЕТАМ» було складено протокол про проведені електронні торги з реалізації транспортного засобу. 18 червня 2019 року ДП «СЕТАМ» було складено протокол проведення електронних торгів з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_2 . У поясненнях зазначено, що примусово виконуючи виконавчий напис, приватний нотаріус діяв в межах правового поля та норм матеріального права, а доводи позивача про те, що виконавчий напис було скасовано рішенням суду, не заслуговують на увагу, оскільки прилюдні торги відбулись набагато раніше, ніж рішення суду набрало законної сили, а законом передбачені виключні випадки зупинення вчинення виконавчих дій, які в даному випадку були відсутні, адже постановлення судом ухвали про відкриття провадження про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. При цьому заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчинення виконавчих дій була повернута позивачу ухвалою суду. Також представники зазначають, що реєстрація місця проживання є лише фактом, який підтверджує місцезнаходження особи і не може вплинути на факт володіння власною нерухомістю. При цьому позивач не довів факт наявності родинних зв`язків з малолітньою ОСОБА_4 , у зв`язку з чим його доводи про недотримання приватним виконавцем норм щодо отримання дозволу органу опіки та піклування не відповідає дійсності, адже такий дозвіл не вимагається, якщо житло не належить дитині на праві власності. Тому представники відповідача вважають, що малолітня ОСОБА_4 мала право лише на проживання в квартирі до проведення прилюдних торгів, тому в даному випадку її інтереси не порушені та відсутні підстави для визнання прилюдних торгів з цих відстав недійсними. Отже реалізація квартири на прилюдних торгах повністю узгоджується з нормами чинного законодавства, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, проте позовна заява не містить наведених обґрунтувань, а тому задоволенню не підлягає.
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі. (т.2 а.с.57, 65-66)
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові. (т.2 а.с.98-99)
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі. (т.2 а.с.224, т.3 а.с.11-14)
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.3 а.с.4-5, 15-17)
		Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вербіло Л.П. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додатково пояснила, що банк пропустив строк подання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, до примусового виконання. Зазначила, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння. Вказала, що майно вибуло з власності позивача поза його волею. Зазначила, що торги були проведені з порушенням процедури реалізації майна, оскільки приватний виконавець не отримав дозвіл органу опіки та піклування, адже на час реалізації квартири в ній проживали, крім позивача, його донька та син, колишня дружина, а також малолітня онука. Уточнила, що житлова площа спірної квартири становить 15 кв.м. Також зазначила, що в прохальній частині позову допущена описка в назві організатора прилюдних торгів - помилково зазначено Одеською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» замість вірного
		ДП «Сетам».
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі та пояснив, що реалізація квартири була проведена без його участі. Зазначив, що із зареєстрованих у квартирі осіб фактично проживають він, син, донька, та троє онуків, в квартирі наявні три спальних місця.
		Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гудзь О.В. в судовому засіданні позов підтримала, пояснень не надавала, порте виступила в судових дебатах.
		Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві, додатково зазначив про неефективність обраного позивачем способу захисту. Також пояснив, що заздалегідь перед торгами зовні оглянув спірну квартиру, в якій нікого не було. Сусіди повідомили, що в квартирі зрідка проживає ОСОБА_1 , який постійно живе на дачі. Інформації про оскарження виконавчих дій не було. Відповідач став переможцем торгів, сплатив кошти, отримав Акт проведення електронних торгів, на підставі якого приватній нотаріус видав свідоцтво про право власності. Відповідач звернувся до суду з позовом про виселення позивача та після неодноразового перегляду справи в задоволенні позову було відмовлено. Також відповідач зазначив, що малолітня ОСОБА_7 не є членом сім`ї позивача, вказаній дитині квартира не належить, вона фактично квартирою не користується. Додатково вказав, що позивач не ставить вимоги про реституцію. Також вказав, що оскільки він є добросовісним набувачем, відсутні підстави для витребування майна.
		Відповідач приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві та додатково пояснив, що дитина в квартирі не поживала, має власних батьків, якими позивач не є. Зазначив, що під час опису квартира була в непридатному для проживання стані, захаращена. Було встановлено, що неповнолітні особи в квартирі не проживають. Також пояснив, що визначені законом підстави для зупинення вчинення виконавчих дій були відсутні. Вважає, що підставою для визнання електронних торгів недійсними є лише порушення процедури їх проведення та правил. 
		Представник відповідача приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. - адвокат Пількевич Т.А. брала участь в судовому засіданні до виступу учасників справи зі вступним словом, пояснень не надавала.
		Представник третьої особи ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Бовгиря О.П. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, підтримав письмові пояснення представників ТОВ «Вердикт Капітал».
		Представник третьої особи ДП «Сетам» в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив розглянути справу у відсутність представника.
		Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків. 
		Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Частиною 1 ст.81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. (ч.5 ст.82 ЦПК України)
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року (справа №755/6436/19) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.
		Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем 05 лютого 2019 року зареєстрований в реєстрі за №202 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21.07.2008 року, укладеним ним із Викритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», перейменованим на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А 15 листопада 2018 року за реєстровим №667 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» визнано таким, що не підлягає виконанню. (т.1 а.с.27-31)
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року встановлено наступне:
		«Судом встановлено, що 21.07.2008 року між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір, за яким банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі
		34605,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,5 процентів річних для придбання транспортного засобу Санг Янг 2008 року випуску. Позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 20.07.2015 року (а.с. 7-9).
		Крім того, 21.07.2008 року між позивачем та банком був укладений договір застави автомобіля (а.с. 10).
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2015 року у справі №755/24747/14-ц з позивача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» була стягнута заборгованість за договором кредиту та судові витрати всього на суму 152759,69 грн. (а.с. 12-13).»
		«05.02.2019 року приватним нотаріусом Кондратюк В.С. вчинено виконавчий напис за змістом якого, приватний виконавець на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, пропонує звернути стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21.07.2008 року, укладеним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 15.11.2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал». Строк платежу за кредитним договором №23-512/08-А від 21.07.2008 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.11.2018 року по 16.01.2019 року. Сума заборгованості складає 18254,69 доларів США, що еквівалентно 514176,37 грн. та 18457,34 грн. комісії. Сума заборгованості загалом складається із заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості з комісії та нарахованих відсотках. Крім того, за вчинення виконавчого напису ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило 1700,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача згідно змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса становить
		515876,37 грн. (а.с. 6). 
		Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12.02.2019 року за вказаним виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження №58355932 (а.с. 20).
		Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12.02.2019 року накладено арешт на кошти боржника (а.с. 21).
		Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 12.02.2019 року накладено арешт на майно боржника (а.с. 23).
		Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15.02.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).
		Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 15.02.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, описано та накладено арешт на належний позивачу транспортний засіб (а.с. 26-27).» 
		Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2022 року (справа №755/5640/21) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишено без задоволення. (т.3 а.с.80-81)
		Вказаною постановою суду встановлено, що 15 квітня 2019 року було проведено електронні торги, відповідно до яких в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед позивачем продано автомобіль SSANG YONG RODIUS, про що складено акт про проведені електронні торги від 25 квітня 2019 року. 21 червня 2019 року було складено Акт про проведені електронні торги, відповідно до якого на підставі виконавчого напису № 202, виданого
		05 лютого 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. продана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 , в рахунок погашення боргу перед позивачем.
		Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2022 року (справа №755/15348/19) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Дніпровського районного суд ум. Києва від 02 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось. (т.3 а.с. 52-55)
		Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії. 
		Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2022 року встановлено, що з 15 липня 2019 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», та на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого 21 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. за реєстровим № 3501. Відповідно до відомостей із електронного реєстру територіальної громади м. Києва від 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .
		Як убачається з інформації про виконавче провадження №58355932 (т.1 а.с.15-20) та АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження 4878ЕБАГ65ДЕ), 12 лютого 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №202, вчиненого 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 який є боржником за кредитним договором №23-512/08-А від 21 липня 2008 року, укладеним ним із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», перейменованим на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 15 листопада 2018 року за реєстровим №667 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». 
		Також з АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження 4878ЕБАГ65ДЕ) вбачається, що 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт, відповідно до якої було описано та накладено арешт на майно - транспортний засіб. Також 15 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову, відповідно до якої описано та накладено арешт на зареєстроване нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою приватного виконавця від 28 лютого 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, з метою визначення вартості описаного майна.
		18 червня 2019 року відбулись електронні торги з реалізації квартири, загальною площею 28,4кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ціною продажу: 337 330,00 грн. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , як учасника, що запропонував найвищу цінову пропозицію, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 413338. (т.1 а.с.13, АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження 4878ЕБАГ65ДЕ))
		21 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. складено акт про проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 . (АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження 4878ЕБАГ65ДЕ))
		Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 20 серпня 2020 року закінчено виконавче провадження №58355932 на підставі п.5 ч.1
		ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з виконанням виконавчого документа. (АСВП (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження 4878ЕБАГ65ДЕ))
		Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Предметом позову в цій справі є, зокрема, позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва.
		Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент проведення спірних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
		Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
		Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
		Відповідно до ч.1 ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 ЦК України).
		Згідно з ч.4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
		Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).
		Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року у справі
		№6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
		Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, слід дійти висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача.
		Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі
		№522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), від 03 липня 2019 року у справі
		№ 372/4917/13 (провадження № 61-11606св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 263/15746/20 (провадження
		№ 61-17249св21).
		Таким чином, в силу ст. 203, 215 ЦПК України є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , а також виданих за результатами цих торгів: протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про проведені електронні торгів та свідоцтва про право власності на спірну квартиру.
		При цьому суд приймає доводи представника позивача про те, що у викладених в позовній заяві вимогах допущено описку в найменуванні організатора електронних торгів, яким було складено протокол їх проведення, а саме помилково зазначено Одеську філію приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» замість вірного
		ДП «Сетам».
		Що стосується позовних вимог про витребування майна у набувача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
		Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).
		Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.2 ст. 388 ЦК України).
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
		Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі
		№ 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
		Застосовуючи положення ч.2 ст. 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
		Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня
		2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20).
		З матеріалів цієї справи вбачається та встановлено судом, що спірна квартира вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, тому у розумінні положень ст. 388 ЦК України спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею.
		Отже, позовні вимоги про витребування у набувача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , в порядку визначеному ч.1 ст. 388 ЦК України, також підлягають задоволенню.
		Що стосується позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Виходячи з предмету та підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем, в розрізі даних правовідносин, обрано неправильний спосіб захисту за вимогою про визнання права власності, з огляду на таке.
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня
		2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
		Як убачається з матеріалів справи, 15 липня 2003 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого позивач прийняв у дар вищевказану квартиру, що підтверджується копією дублікату договору дарування квартири. (т.3 а.с.134)
		12 серпня 2013 року було проведено державну реєстрацію права власності на цю квартиру за позивачем ОСОБА_1 (т.3 а.с.135) 
		Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
		Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, встановлених ст. 376 ЦК України, а підтвердження рішенням суду існуючого в особи права власності - у випадках, встановлених ст. 392 ЦК України. В інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
		Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 15 липня 2005 року і судом задоволено вимоги позивача про витребування майна на його користь, визнання за позивачем такого права на підставі судового рішення не потребується.
		       Що стосується підстав позовної заяви щодо порушення прав малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно доводів сторони позивача постійно проживала і мала право користування квартирою АДРЕСА_1 , та відсутності згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, суд зазначає наступне.
		Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня
		2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
		Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно вимог статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Стаття 80ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Як убачається з матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_4 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 квітня 2014 року станом на 11 червня 2019 року було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25, 26)
		Позивач стверджує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онукою, проте відповідних доказів матеріали справи не містять.
		Положення ст. 177 СК України, ст.16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей. Підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня
		2019 року у справі 463/4728/15 (провадження № 61-17007св18)
		Як убачається зі змісту акту приватного виконавця від 15 лютого 2019 року, під час опису та арешту майна, яке належить боржнику на праві власності: квартира АДРЕСА_1 , встановлено, що в квартирі крім боржника ніхто не проживає (зі слів боржника), відсутні побутові умови для проживання інших членів сім`ї. Зі злів боржника сім`я проживає окремо. (т.1 а.с.235)
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що він був присутній при описі та арешті майна квартири АДРЕСА_1 , як представник стягувача. Зазначив, що квартира була в захаращеному стані, в наявності було два спальних місця, ознак проживання в квартирі дітей не було. В подальшому, сусіди говорили, що в квартирі живе лише ОСОБА_1 . 
		В судовому засіданні було відтворено відеозапис, що здійснювався приватним виконавцем під час опису та арешту майна (т.3 а.с.137), на якому зафіксовано вчинення виконавчих дій у вищевказаній квартирі. На відеозапису відображено, що в квартирі відсутні дитячі речі та іграшки, вбачаються неналежні санітарно-гігієнічні умови. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_3 , є сусідкою позивача. Також зазначила, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_4 приблизно з 1992-1993 років. Свідок показала, що бачить сина позивача, його доньку та онуків. Стверджувала, що
		в 2019 році в квартирі проживала донька позивача з дітьми, в квартирі наявні два розкладні дивани, розкладачка та дитяче ліжко. Зазначила, що вона, як сусідка, через стіну чує дітей в спірній квартирі кожного дня. 
		Суд надає критичну оцінку показанням вказаного свідка щодо проживання на час проведення електронних торгів в квартирі АДРЕСА_1 малолітньої дитини, оскільки такі показання свідка суперечать іншим наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам. Крім того, показання свідка не є допустимим доказом фактичного проживання малолітньої особи в певному місці, оскільки на підтвердження вказаної обставини позивач мав би подати до суду акт обстеження умов проживання, складений службою у справах дітей та сім`ї, або інші докази, з яких можна було б дійти беззаперечного висновку щодо проживання особи за певною адресою. 
		Крім того, відповідно до ч.1 ст. 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
		Таким чином, обов`язок щодо забезпечення малолітньої ОСОБА_4 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлом покладається на її батьків, а не на позивача
		ОСОБА_1 . 
		Оскільки вищевказана дитина не була власником квартири, порушення її майнових внаслідок проведення електронних торгів також не встановлено.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність стороною позивача факту проживання в квартирі АДРЕСА_1 малолітньої дитини, та, відповідно, порушення прав малолітньої дитини внаслідок проведення електронних торгів.
		Крім того, ОСОБА_1 не є законним представником ОСОБА_4 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не звертався до суду з даним позовом в інтересах дитини.
		Відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить застосувати спеціальну позовну давність у відповідності до ст.48 Закону України «Про іпотеку». 
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
		Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Згідно положень ч.1 та 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
		Положеннями ст.48 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається відповідач, як на підставу застосування позовної давності, визначено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник електронного аукціону мають право протягом трьох місяців з дня проведення електронного аукціону оскаржити його результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
		Проте реалізація спірної квартири відбувалась не в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку», а в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Реалізована на електронних торгах квартира не була предметом іпотеки. Тому положення ст.48 Закону України «Про іпотеку» не підлягають застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами.
		Визначена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність позивачем не пропущена.
		Щодо інших доводів учасників справи, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року (заява №63566/00) «Пронін проти України» (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ,
		від 18 липня 2006 року) зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», а саме - в частині вимог про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва та витребування майна. В частині вимог про визнання права власності позов задоволенню не підлягає.
		У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір»» з відповідачів ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (за чотирма вимогами немайнового характеру та за однією вимогою майнового характеру про витребування майна, виходячи з ціни продажу квартири) - по 2 245,50 грн з кожного відповідача.
		Аналогічний розподіл судових витрат наведений в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20).
		На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 203, 215, 257, 328, 330, 337, 388, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України, статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження, статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 209, 229, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (місцезнаходження: м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.6), Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м.Київ, вул. Стрілецька, буд.4-6, ЄДРПОУ 39958500), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (місцезнаходження: м.Київ, бул. Праці, буд.1/1, ЄДРПОУ 37203257), Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, буд.4-А, ЄДПРОУ 37397237), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5-Б, ЄДРПОУ 36799749), про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання права власності - задовольнити частково.
		 
		Визнати недійсними електронні торги, проведені 18 червня 2019 року Державним підприємством «Сетам» Міністерства юстиції України з реалізації квартири АДРЕСА_1 .
		Визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №413338, проведених
		18 червня 2019 року Державним підприємством «Сетам» Міністерства юстиції України з реалізації квартири АДРЕСА_1 .
		Скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 21 червня 2019 року про проведені електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 .
		Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., видане на ім`я ОСОБА_2 .
		Витребувати у набувача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
		В іншій частині позову - відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору по 2 245,50 грн з кожного.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. 
		 
		Повний текст рішення суду складено 18 листопада 2022 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...