Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/900/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2022.
Дата набрання законної сили: 19.10.2022
Номер судового провадження: 14-84цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		19жовтня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 183/900/17
		Провадження № 14-84цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш Юрій Олександрович, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про витребування з чужого незаконного володіння квартири, визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Новомосковська товарна біржа Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш Ю. О., приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака О. В., про витребування з чужого незаконного володіння квартири.
		Позов мотивований тим, що 20 березня 2003 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений Новомосковською товарною біржею. 
		Позивач сплатила попередньому власнику квартири певну грошову суму, а останній передав їй технічну документацію на квартиру та ключі від неї, однак зазначений договір не був нотаріально посвідчений, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року в справі № 183/3701/16 її позов задоволено, за нею визнано право власності на зазначену квартиру. 
		Однак при здійсненні державної реєстрації права власності Новомосковським відділом з державної реєстрації бізнесу та речового права їй було відмовлено у вчиненні реєстраційної дії, оскільки право власності на цю квартиру вже було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року в справі № 202/5592/16-ц. Нею було подано заяву про перегляд цього заочного рішення. І ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року зазначене заочне рішення скасовано, а ухвалою від 29 грудня 2016 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 залишено без розгляду. 
		Разом з тим, 28 грудня 2016 року ОСОБА_6 відчужив вказану вище квартиру за договором купівлі-продажу  ОСОБА_3 . 
		Посилаючись на те, що  ОСОБА_6 , відчужив спірну квартиру не маючи на неї права власності, а вона,  ОСОБА_1 , набула права власності на законних підставах, безперервно користувалася зазначеною квартирою, сплачувала всі комунальні послуги, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цю квартиру.
		У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що обставини та підстави укладення договору викликають сумнів у його підписанні та посвідченні сторонами. ОСОБА_1 з 2003 року не здійснювала державну реєстрацію права власності на квартиру, зазначений договір є підробленим документом, який прямо зачіпає його права, як власника квартири. Окрім того, недодержано нотаріальну форму указаного договору. 
		ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 20 березня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений Новомосковською товарною біржею.
		Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ,  зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 20 березня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений Новомосковською товарною біржею, зареєстрований в Новомосковському бюро технічної інвентаризації за реєстром №1524.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України). Судом встановлено, що спірна квартира була набута відповідачем ОСОБА_3 на законних підставах, шляхом укладення відповідного правочину, посвідченого нотаріально, що в подальшому пройшов державну реєстрацію. При цьому у своєму позові ОСОБА_1 не заявляє вимог про визнання цього правочину недійсним.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 довів своє право власності на спірну квартиру, натомість ОСОБА_1 не надала достатніх та переконливих доказів наявності у неї права власності на цю квартиру.
		Так у справі була призначена судова технічна експертиза договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , однак зважаючи на відмову ОСОБА_1 від надання суду та експертові оригіналу цього договору з урахуванням відсутності такого договору в матеріалах інвентаризаційної справи на квартиру та недоведеності наявності такого договору в установі, яка його посвідчувала - Новомосковській товарній біржі, суд дійшов висновку про визнання факту підробки такого договору.
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2016 року, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну квартиру було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року і у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Тобто відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 підтвердила своє право власності на спірну квартири за допомогою судового рішення.
		У травні 2021 року представник  ОСОБА_1 - ОСОБА_4  подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що  ОСОБА_1 повністю виконала умови договору купівлі-продажу, сплатила за придбане майно грошові кошти, фактично володіє об`єктом нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, отже на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність» набула права власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіє ним.
		Заявник послався на те, що суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки визнаючи договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , підробленим безпідставно послалися на положення статті 109 ЦПК України та взяли за основу не проведення судової експертизи з вини позивача. 
		Так, на думку заявника, причини ненадання оригіналу договору купівлі-продажу від 20 березня 2003 року для проведення експертизи є поважними, оскільки технічною експертизою, призначеною судом, бланк угоди буде знищено чи спотворено, що для позивача є неприпустимим.
		Крім того,  ОСОБА_1 наголосила, що інвентаризаційна справа на спірну квартиру в судовому засіданні не досліджувалась, а також не витребовувалась судом відповідна інформація з Новомосковської товарної біржі, тому вважає, що суд порушив норми процесуального права, зокрема принцип диспозитивності цивільного судочинства.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Ухвала обґрунтована тим, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 02 березня 2016 року у справі 
		№ 6-3090цс15, від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-117цс12, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № 545/696/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 344/1079/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 130/2573/16-ц).
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		31 серпня 2022 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю та частину п`яту статті 403 ЦПК України.
		Відступ від висновку викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
		Відповідно до частини 3 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Ухвалою від 31 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мотивує необхідністю відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 420/2445/19 (провадження № К/9901/31519/19), в якій зроблено загальний висновок, що договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) чи його (її) частини, укладений в 1996 році та зареєстрований на товарній біржі, підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню та з підстав неодержання нотаріальної форми визнається недійсним. 
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вказала, що такий висновок не враховує зміст статті 227 ЦК УРСР, згідно якої обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу була передбачена лише щодо житлового будинку у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа, та не стосувалася, зокрема, договорів купівлі-продажу квартири.
		Велика Палата Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
		При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		У справі № 420/2445/19 (провадження № К/9901/31519/19), від висновку в якій вважає за необхідне відступити колегія суддів Касаційного цивільного суду, позов пред`явив приватний нотаріус та просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса. Натомість предметами спору у справі, що розглядається, є витребування з чужого незаконного володіння квартири, визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
		Таким чином, у справі, яка переглядається, порівняно із справою № 420/2445/19 (провадження № К/9901/31519/19) різне матеріально-правове регулювання спорів, різні фактичні обставини справи, а спірні правовідносини у цих справах не є подібними.
		Отже, Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 420/2445/19 (провадження № К/9901/31519/19).
		Виключна правова проблема
		Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що справа містить виключну правову проблему, оскільки в судовій практиці спостерігається неоднаковий підхід при вирішення питання обов`язковості нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир за статтею 227 ЦК УРСР.
		Вивчивши судові рішення першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передача Касаційним цивільним судом справи є передчасною, оскільки перш ніж вирішувати поставлену колегією суддів правову проблему щодо необхідності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, слід встановити чи підписувався цей договір сторонами взагалі. 
		Так, у судів виник сумнів у достовірності поданих позивачем доказах, зокрема підписанні договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2003 року. При цьому позивач за зустрічним позовом наголосив, що вважає договір підробленим. 
		Для встановлення періоду підписання цього договору та проставляння на ньому печаток суд першої інстанції призначив судову експертизу, яку експертна установа не змогла провести з вини ОСОБА_1 . Як зазначив апеляційний суд, оригінал договору не був наданий нею навіть для огляду судом в судовому засіданні. 
		У зв`язку з цим та на підставі статті 109 ЦПК України дійшов висновку про відсутність доказів підписання договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2003 року, у результаті чого й відмовив у задоволенні позову.
		Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, порушенням судами норм процесуального права щодо призначення і проведення судової експертизи, у зв`язку з чим Касаційний цивільний суд і відкрив касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Тобто вирішення питання (правової проблеми) обов`язковості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири за статтею 227 ЦК УРСР у даній справі є передчасним, оскільки в судових засіданнях не було доведено факту його підписання сторонами. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав приймати справу до свого провадження немає.
		Слід наголосити, що рішення суду у іншій справі, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну квартиру,було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року і у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. У касаційному порядку постанова апеляційного суду не переглянута. Отже, підстав вважати, що ОСОБА_1 підтвердила своє право власності на спірну квартири за допомогою судового рішення немає.
		Крім того, в разі виникнення суперечностей при застосуванні конкретних норм права в подібних правовідносинах лише в Верховному Суді у складі Касаційного цивільного суду існують інші механізми подолання цих розбіжностей, аніж передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, частиною першою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. А в частині другій цієї статті вказано, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими підстави для передачі цієї справи на її розгляд та не вбачає, що справа містить виключну правову проблему, тому немає підстав для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи згідно із частиною третьою та п`ятою статті 403 ЦПК України.
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - приватний  нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Куліш Юрій Олександрович, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака Оксана Василівна про витребування з чужого незаконного володіння квартири, визнання права власності та за зустрічним позовом 
		ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Новомосковська товарна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , 
		 
		поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 рокуповернути на розгляд відповідній колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                     О. С. Ткачук
		Судді:      В. В. Британчук                 В. С. Князєв                 Ю. Л. Власов                 Г.Р. Крет                 І. В. Григор`єва                 Л. М. Лобойко                 Д. А. Гудима                  К. М. Пільков                 Ж. М. Єленіна                 О. Б. Прокопенко                 І. В. Желєзний                 О. М. Ситнік                 О. С. Золотніков                 І. В. Ткач                 Л. Й. Катеринчук                 С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...