Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/1641/22-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2022. Зареєстровано: 25.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.
Дата набрання законної сили: 24.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 600/1641/22-а 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович 
		Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 
		24 листопада 2022 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Ватаманюка Р.В. 
		суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підпрмиємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, 
		В С Т А Н О В И В :
		І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		Позивач звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарські санкції на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 39 388, 89 грн.
		ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем ужито всіх необхідних заходів, визначених законом, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто ним виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі  Закон №875-XII) щодо сприяння ефективної реалізації своїх прав особами з інвалідністю, зокрема, ним виділено та створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для сплати ним на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у визначених статтею 20 Закону №875-ХІІ розмірах.
		Додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 заяву адвоката Зайцевої О.О., яка звернулась в інтересах ФОП ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі №600/1641/22-а, - задоволено частково. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
		Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, відсутність деталізованого розрахунку витраченого часу конкретно за кожен вид наданої правової допомоги, витрати на правову допомогу в розмірі 4875,00 грн не є співмірними зі складністю даної адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 1000,00 грн.
		ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить суд скасувати вказане рішення та додаткове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. 
		В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що звернення до центру зайнятості не є достатньою мірою, щоб вважати, що роботодавець виконав всі умови і таким чином знімає з себе відповідальність по працевлаштуванню осіб з інвалідністю і не є достатнім заходом впливу на правопорушення у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.
		При цьому зазначено, що центри зайнятості не займаються працевлаштуванням, а тільки сприяють у працевлаштуванні. 
		В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення суду апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано порушення відповідачем порядку подання заяви про розподіл судових витрат.
		ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що ним виконано всі передбачені вимоги чинного законодавства України щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю згідно із нормативом та повідомлення про це компетентного державного органу.
		Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат понесених на оплату правової допомоги у розмірі 1706,25 грн.
		V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалами суду від 21.07.2022 та від 05.08.2022 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами позивача на рішення суду та додаткове рішення та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
		VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Наказом ФОП ОСОБА_1 №2-20 від 01.09.2020 "Про затвердження та введення в дію штатного розпису" створено додаткову (вакантну) штатну посаду "Водій автотранспортних засобів" для працевлаштування інваліда.
		Відповідачем були подані до Сторожинецького районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів за вересні 2020 року, вересень 2021 року та грудень 2021 року.
		Відповідачем було подано до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю №0191 за 2021 рік форми №10-ПОІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб) становить 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність  0, кількість осіб з інвалідністю інвалідів  штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  1. Вказано Фонд оплати праці штатних працівників становить  709,00 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника  77,78 тис. грн.
		05.04.2022 Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів виставлено ФОП ОСОБА_1 претензію на суму 39388,89 грн, яка обґрунтована тим, що вказаним підприємством не виконані вимоги статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що є порушенням законодавства про соціальний захист інвалідів в Україні. Так, у відповідності до звіту 10-ПІ середньооблікова чисельність інвалідів, які фактично працювали на підприємстві упродовж 2021 року, склала 0 осіб. В той же час установлений норматив для працевлаштування інвалідів у 2021 році склав 1 чол. Отже, адміністративно-господарські санкції на підставі звіту станом на 01.04.2022 складають 39388,89 грн. Запропоновано сплатити основну заборгованість в указаній сумі та пеню, яка зростає щоденно на несплачену суму заборгованості. Зазначено також про те, що у разі невиконання цих вимог протягом 10 діб, обласне відділення змушене буде застосувати заходи для примусового стягнення коштів у відповідності до законодавства, що потягне за собою додаткове нарахування пені, судових, виконавчих витрат, притягнення керівника до адміністративної відповідальності тощо.
		Згідно розрахунку адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15.04.2022 за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій ФОП ОСОБА_1 станом на 15.04.2022 кількість не працевлаштованих інвалідів становить 1 особа, а сума штрафних санкцій по зазначеному підприємству становить 39 388,89 грн. Сума пені  0,0 грн.
		Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
		VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі  Закон № 875-XII) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
		Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
		Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
		Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст.19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
		Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
		За приписами ч.3 ст.20 Закону № 875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).
		Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
		Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
		На виконання вищевказаної норми, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання.
		Відповідно до пунктів 2, 5, 6 розділу І вказаного Порядку форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
		Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнююча.
		Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).
		Уточнююча звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
		Водночас, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
		Відтак, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17.
		Вказані висновки також застосовувались Сьомим апеляційним адміністративним судом в постанові суду від 16.05.2022 у справі № 120/7950/21-а.
		Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:
		- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
		- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;
		- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;
		- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
		Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.
		Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
		Згідно матеріалів справи, відповідачем були подані до Сторожинецького районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів за вересень 2020 року, вересень 2021 року та грудень 2021 року. При цьому, впродовж 2021 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інваліда на вакантну посаду.
		Відтак, відповідач у 2021 році виконував обов`язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону №875-XII, зокрема, ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації її працевлаштування, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Отже, відповідачем подавалися звіти форми №3-ПН до центру зайнятості, що свідчить про дотримання ним вимог Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316.
		Враховуючи, що відповідачем ужито всіх необхідних заходів, визначених законом, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто ним виконано вимоги Закону №875-XII щодо сприяння ефективної реалізації своїх прав особами з інвалідністю, зокрема, ним виділено та створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, то відсутні підстави для сплати ним на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у визначених статтею 20 Закону №875-ХІІ розмірах.
		Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.
		Щодо стягнення додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно положень КАС України, для цілей розподілу судових витрат слід враховувати:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно частини сьомої названої статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.
		Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		Згідно матеріалів справи, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі №600/1641/22-а відмовлено у задоволенні позовних вимог Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкції на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 39388,89 грн.
		01.07.2022 адвокат Зайцева О. О. звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду в інтересах фізичної ФОП ОСОБА_1 (заявник) із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4875,00 грн.
		На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 4875,00 грн, заявником надано суду:
		1) Договір про надання правової допомоги від 31.01.2022;
		2) акт прийняття-передачі наданих послуг від 29.06.2022 на суму 4875,00 грн;
		3) меморіальний ордер від 26.04.2022 на суму 5000,00 грн;
		При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачем надавався до суду першої інстанції відзив на позов, який свідчить про проведену адвокатом роботу, крім того, доводи цього відзиву були оцінені та враховані при постановленні судового рішення за результатами даної справи у суді першої інстанції, а тому витрати відповідача на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу відповідно до наведених вище норм КАС України.
		Разом з тим враховуючи предмет спору, незначну складність адміністративної справи, відсутність деталізованого розрахунку витраченого часу конкретно за кожен вид наданої правової допомоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.
		В апеляційній скарзі апелянтом вказано про порушення відповідачем порядку подання заяви про розподіл судових витрат.
		Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийнято 27.06.2022, а заява про ухвалення додаткового судового рішення передана раніше визначеному складу суду 01.07.2022, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
		При цьому оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому, відповідно, судові дебати у справі не проводились.
		Таким чином доводи скаржника про порушення відповідачем порядку подання заяви про розподіл судових витрат є безпідставними.
		За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в рішенні від 27.06.2022 №600/1641/22-а судом не вирішено питання про стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, тому наявні підстави для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення на його користь витрат на правничу допомогу на суму 1000,00 грн.
		Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат понесених на оплату правової допомоги у розмірі 1706,25 грн.
		На підтвердження понесених витрат до відзиву долучено акт №2 про прийняття  передачі наданих послуг від 01.08.2022, згідно якого, підготовка відзиву на апеляційну скаргу зайняла 30 хвилин часу, що становить 1706,25 грн.
		При цьому, частиною 5 ст. 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
		Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, а також те, що обгрунтування викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу ідентичні тим, які були викладені у відзиві на позов, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.
		У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції фактично прийнято на користь відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, а також враховуючи, що дана справа незначної складності, наявність сталої судової практики та розгляд справи без виклику сторін, апеляційний суд вважає, що на користь відповідача підлягає стягненню частина судових витрат, понесена ним на правову допомогу, а саме  500 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.
		VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційні скарги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року - без змін.
		Стягнути з Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 21415797, вул. Героїв Майдану, 87-Г, м. Чернівці, 58013) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 500 грн. (п`ятсот гривень).
		 
		Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. 
		 
		 
		Головуючий Ватаманюк Р.В.    Судді   Сапальова Т.В.   Капустинський М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...