Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 309/4374/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2022. Зареєстровано: 25.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.
Дата набрання законної сили: 26.12.2022
Номер судового провадження: 2/309/830/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 309/4374/22
		Провадження № 2/309/830/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24 листопада 2022 року м. Хуст
		 
		Хустський районний суд Закарпатської області 
		в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.
		за участю секретаря Губаль Г.М.,
		представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_2 ,
		представника відповідача ОСОБА_3 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,  
		В С Т А Н О В И В:
		01 жовтня 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 2011 році її призначено на посаду заступника директора з виховної роботи Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів. З 01.09.2022 року наказом №88-К від 31.08.2022 її переведено із посади заступника директора на посаду вчителя української мови та літератури чим самим змінено істотні умови праці. Підставою для переведення зазначено Закон №2136 від 15.03.2022. Вважає даний наказ незаконним та таким, що порушує її трудові права. Зокрема у наказі не вказано конкретної норми Закону №2136 від 15.03.2022, яка передбачає здійснення відповідних дій директором школи. Жодних обставин для можливості переведення без її згоди на іншу посаду немає. А отже наказ є незаконним та підлягає скасуванню, а вона поновленню на попередній посаді. Також незаконними діями роботодавця їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 10 000 грн.
		Посилаючись на викладене просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради за №88-К від 31.08.2022 про переведення ОСОБА_4 із посади заступника директора з виховної роботи Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради (0,5 ставки) на посаду вчителя української мови та літератури даного закладу; 2) поновити ОСОБА_4 на посаді заступника директора з виховної роботи Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради; 3) стягнути з Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради на користь ОСОБА_4 10 000 грн моральної шкоди.
		У відзиві на позов Липецькополянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради заперечує проти його задоволення. Вказує, що ОСОБА_4 було запропоновано повне навантаження уроків української мови та літератури замість 0,5 посади заступника директора з виховної роботи. Її було ознайомлено з таким переведенням та педагогічним навантаженням, однак заяву від неї не відбирали. Також безпідставним є посилання позивача на позбавлення її права на працю, оскільки у неї зараз повне навантаження і ніякої матеріальної чи моральної шкоди переведенням їй не завдано. Також згідно штатного розпису у закладі не передбачено 0,5 посади заступника директора з виховної роботи.
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав наведених у заяві. Указує, що 2011 році позивача призначено на посаду заступника директора з виховної роботи Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів. Оскаржуваним наказом її переведено із посади заступника директора на посаду вчителя української мови та літератури чим самим змінено істотні умови праці. Підставою для переведення зазначено Закон №2136 від 15.03.2022. Вважає даний наказ незаконним та таким, що порушує її трудові права. Зокрема у наказі не вказано конкретної норми Закону №2136 від 15.03.2022, яка передбачає здійснення відповідних дій директором школи. Жодних обставин для можливості переведення без її згоди на іншу посаду немає.
		У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що переведення позивача здійснено у зв`язку з тим, що згідно штатного розпису є лише одна ставка заступника директора школи, а фактично є три такі посади. Щоб привести кількість ставок і працюючих то штатного розпису і було здійснено переведення. Згода від позивачки була, в усному порядку, на педраді їй було запропоновано збільшення ставки, внаслідок чого її заробітна плата не зменшилася, а навпаки збільшилася. Моральна шкода є недоведеною, право на працю не порушено. Також не згідна з розміром витрат на правову допомогу, бо такий є завищеним.
		У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову. Вказує, що на педраді погодили, що позивач не буде займати 0,5 посади заступника директора з виховної роботи і що їй буде збільшено ставку.
		Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Так, відповідно до приписів ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Встановлено, що наказом Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради №88-К від 31.08.2022 року переведено ОСОБА_4 із посади заступника директора з виховної роботи Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради (0,5 ставки) на посаду вчителя української мови та літератури даного закладу з 01.09.2022. Підставою для видачі даного наказу зазначено Закон №2136 від 15.03.2022 (а.с.7).
		Згідно ч.4 ст. КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до ч.ч.1, 8 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		24.02.2022 року в України на підставі указу Президента України №64/2022, введено військовий стан.
		Введений воєнний стан триває і наразі.
		24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 від 15.03.2022, який зазначений як підстава прийняття оскаржуваного наказу.
		Згідно статті 1 Закону №2136 від 15.03.2022 цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану.
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Отже норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.
		Водночас інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону, також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Статтею 3 Закону №2136 від 15.03.2022 передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
		У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
		З аналізу даної норми слідує, що для здійснення такого переведення з ініціативи роботодавця мають бути дотримані наступні умови:
		1) переведення здійснюється виключно для виконання робіт, спрямованих на відвернення або ліквідацію наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей;
		2) переведення не здійснюється в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії (для переведення в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії необхідна згода працівника);
		3) оплата праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
		Водночас у даному випадку не встановлено жодних обставин, які б свідчили, шо переведення ОСОБА_4 на іншу посаду здійснено для виконання робіт, спрямованих на відвернення або ліквідацію наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, позаяк жодних бойових дій на території Закарпатської області не проводиться, наслідків бойових дій та обставин, що становлять чи можуть становити загрозу життю людей немає.
		А отже не встановлено підстав передбачених ст. 3 Закону №2136 від 15.03.2022, які б допускали можливість переведення ОСОБА_4 на іншу посаду без її згоди.
		У такому випадку переведення працівника на іншу посаду відповідно до ст.32 КЗпП України допускається виключно за його згоди, і такої згоди ОСОБА_4 не давала. Посилання представник відповідача на надання ОСОБА_4 такої згоди в усному порядку суд відхиляє, оскільки позивач це заперечує, і належних доказів (зокрема письмових) які б підтверджували дану обставину, матеріали справи не містять.
		Також суд відхиляє усі доводи представника відповідача про те, що у закладі 0,5 посади заступника директора з виховної роботи не передбачена штатним розписом, оскільки згідно наказу із цими підставами роботодавець не пов`язував переведення позивача, а тому суд не вправі їм давати оцінки. Єдиною підставою для переведення позивача у оскаржуваному наказі зазначено Закон №2136 від 15.03.2022, і як уже було сказано підстав передбачених ст. 3 Закону №2136 від 15.03.2022, які б допускали можливість переведення ОСОБА_4 на іншу посаду без її згоди  не встановлено.
		У зв`язку з чим наказ про переведення від 31.08.2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_4 поновленню на попередній посаді заступника директора з виховної роботи закладу.
		Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснює, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Внаслідок незаконного переведення порушені конституційні та трудові права позивача.
		У зв`язку з чим позивачці спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв`язків, постраждала її репутація, що змусило позивачку прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. 
		Посилання представника відповідача щодо недоведеності спричинення позивачу моральної шкоди є недоречними.
		З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 7000 гривень.
		Відтак позов підлягає частковому задоволенню.
		Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.
		Стосовно витрати на правову допомогу суд зазначає наступне.
		Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Як вбачається, 29.09.2022 року між адвокатом Римик В.М. та Перец М.Ю. укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до акту виконання робіт від 08.11.2022 вартість послуг обумовлених договором становить 7000 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №2/22 від 08.11.2022 року ОСОБА_4 сплатила адвокату Римик В.М. 7000 грн.
		Водночас суд ураховує, що у даному випадку сама справа не є складною, вона розглядається у спрощеному позовному провадженні, у справі було відбулося лише одне судове засідання за участі сторін, а тому суд вважає доречним покликання представника відповідача про те, що розмір судових витрат є завищеним. 
		Зважаючи на викладене, а також на часткове задоволення судом позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, на думку суду розмір витрат на правову допомогу який підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню до 4000 грн., що відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.
		Керуючись ст. 32, 235 КЗпП України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст. 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, - 
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_4 до Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради за №88-К від 31.08.2022 про переведення ОСОБА_4 із посади заступника директора з виховної роботи Липецькополянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради (0,5 ставки) на посаду вчителя української мови та літератури даного закладу. 
		Поновити ОСОБА_4 на посаді заступника директора з виховної роботи Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради. 
		Стягнути з Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради на користь ОСОБА_4 7 000 (сім тисяч) грн. моральної шкоди.
		В задоволенні решти вимог відмовити.
		Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі.
		Стягнути з Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
		Стягнути з Липецькополянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Довжанської сільської ради на користь ОСОБА_4 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на правову допомогу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2022 року. 
		 
		Суддя Хустського 
		районного суду:               Піцур Я.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...