Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22359/22-п : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано судом: 25.11.2022. Зареєстровано: 25.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.

Номер судового провадження: 3-8199/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/22359/22-п 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 листопада 2022 року м. Київ 
		 
		Cуддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., при секретарі Процко М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, народного депутата України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
		за ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення
		 
		Учасники судового провадження:
		особа яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 
		адвокати Діденко А.О., Хорунжий Ю.А.
		прокурор Прокопов О.Е.
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 403-01/14/22 від 17.08.2022, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду народного депутата України у Верховній Раді України IX скликання, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 та ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 цього Закону, 31.03.2021 о 00 год. 29 хв. подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 553 359,15 грн. (не вказав у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» відомостей про легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ S430, 2003 року випуску), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		Прокурор протокол складений Національним агентством з питань запобігання корупції (надалі, НАЗК), підтримав, вважає що існують обґрунтовані підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Додатково зазначив, що 03.02.2021 НАЗК надав роз`яснення щодо обов`язку декларування викраденого майна, невиконання яких не звільняє осіб від адміністративної відповідальності. 
		В судовому засіданні адвокати Діденко А.О. та Хорунжий Ю.А. надали письмові заперечення та просили закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Заперечуючи зазначили, що протокол не містить жодних відомостей про те, які саме обставини, факти чи докази вказують на вчинення ОСОБА_1 діяння із наявністю прямого чи непрямого умислу на завдання шкідливих наслідків, які б входили до суб`єктивної сторони правопорушення, а форма вини в протоколі взагалі не вказана. Таким чином, просили врахувати відсутність умислу на порушення Закону. Суду пояснили, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ S430, 2003 року випуску, який як вказано у протоколі мав задекларувати ОСОБА_1 було викрадено ще у 2004 році за десять років до набрання чинності Законом України «Про запобігання корупції» (Закон 2014 року) та за шістнадцять років до того, як він став особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто суб`єктом декларування (пункт 1 частини першої статті 3 цього Закону). Відповідних роз`яснень щодо обов`язку декларування даного автомобіля НАЗК не надавало, в тому числі й на звернення ОСОБА_1 . Також, зазначили, що у 2020 році Національним агентством з питань запобігання корупції проводилася аналогічна перевірка декларації ОСОБА_1 за 2019 рік, та не виявлено жодних порушень, які передбачають кримінальну або адміністративну відповідальність, у звязку з чим, ОСОБА_1 подав аналогічну (у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби») декларацію за 2020 рік. Також адвокати вказали на недопустимість окремих доказів покладених в основу складеного протоколу, а саме листа КНДІСЕ, яким встановлено вартість не задекларованого транспортного засобу, оскільки цим листом не встановлена ринкова вартість автомобілю, як то зазначено в протоколі. Також адвокати зазначили, що строк притягнення до адміністративної відповідальності, який обраховується НАЗК з 17.08.2022 не відповідає положенням ст. 38 КУпАП, його слід обраховувати з дати виявлення правопорушення, якою є дата складання довідки про результати проведення повної перевірки декларації, тобто з 18.02.2022, що вказує на закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		ОСОБА_1  вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, підтримав заперечення адвокатів, суду пояснив, що не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, вважає відомості що містяться у пртоколі НАЗК надуманими, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його представників, прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративну відповідальність, суд приходить до наступних висновків.
		Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Із протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 403-01/14/22 від 17.08.2022, вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду народного депутата України у Верховній Раді України IX скликання, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 та ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 цього Закону, 31.03.2021 о 00 год. 29 хв. подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 553 359,15 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		Відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП настає у разі подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Вирішуючи справи цієї категорії, суди керуються Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31.10.2003), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27.01.1999), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15.05.2003), Законом України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.
		Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
		Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на подачу завідомо недостовірних відомостей у декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Відповідно до приписів ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
		Таким чином склад правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом його суб`єктивної сторони є умисна дія, тобто умисна подача завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в ході судового розгляду таких протоколів, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на подачу завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації.
		Конституційний Суд України в своєму рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010) також звертає увагу на умисну форму вини та наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов`язкові ознаки корупційного правопорушення.
		На таку позицію також вказала судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією від 22.05.2017, зазначила, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, щодо подачі завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації, суд враховує об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у подачі завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації.
		Так, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № 403-01/14/22, ОСОБА_1 подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 553 359,15 грн., а саме у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування не вказав відомостей про легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ S430, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів належить йому на праві власності із 17.06.2003.
		Відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
		Водночас, відповідно п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. 
		Із протоколу також слідує, що ОСОБА_1 зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 553 359,15 грн., чим не дотримав вимоги п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
		Натомість, як слідує з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_1 , зазначений транспортний засіб 21.04.2004 було викрадено, з приводу чого Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві розпочато кримінальне провадження № 04-006-003419-001 та до теперішнього часу перебуває у розшуку.
		У складеному протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, Національне агентство зазначило, що за інформацією Київського НДІСЕ ринкова вартість вказаного легкового автомобіля на 17.06.2003 могла становити 553 359,15 грн.
		У відповідності з п. 8 Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 № 26/21 у разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у п.п 1-3, 5, 6 п. 6 розділу ІІ, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів.
		Відповідно до п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 із змінами та доповненнями, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.
		Згідно з п.п. «г» п. 1.4. Методики визначення вартості КТЗ у складі майна фізичних осіб для його декларування.
		Водночас, з досліджених матеріалів справи вбачається наявність згаданої у протоколі «інформації», зокрема листів Київського НДІСЕ за № 403-01/65442-21 від 02.09.2021 та за № 403-01/84217-21 від 25.11.2021 «щодо цінової вартості», з яких слідує, що довідкова вартість для нового легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ S430, 2003 року випуску, з врахуванням цінових даних довідника «Бюлетень автотовароведа № 23 май 2003», станом на 17.06.2003, складала: 88 300 EUR, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.06.2003, 1 EUR = 6,2668008 грн., відповідно становила: 553 359,15 грн. та станом на 31.12.2020, вживаного легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ S430, 2003 року випуску, для КТЗ який перебуває у технічно справному стані, є комплектним та укомплектованим та не потребує ремонту тощо, з врахуванням цінових даних «Бюлетень автотоварознавця № 116 грудень 2020» складала: 247 690,00 грн. (а.с. 75-76).
		Разом із цим, із досліджених в судовому засіданні протоколу та долученого до нього листа Київського НДІСЕ встановлено розбіжності, які трактуються судом як помилкова підміна понять щодо визначення ринкової вартості, як зазначено у протоколі та довідкової вартості, як зазначено у листі КНДІСЕ.
		Водночас, суд наголошує на тому, що оцінка транспортного засобу має проводитись із чітким дотриманням Закону України «Про оцінку майна» та Методики, а до проведення оцінки має залучатись незалежний оцінювач або судовий експерт із відповідною кваліфікацією оцінювача, а в результаті такої оцінки (експертизи) має бути наданий висновок або звіт.
		Вказані листи КНДІСЕ не є ані висновком судового експерта, ані звітом про оцінку транспортного засобу, не містять висновків щодо ринкової вартості саме викраденого в ОСОБА_1 автомобіля, не містять підписів осіб, які проводили його оцінку, роз`яснення ним кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку, не містять розділів що розкривають зміст проведених процедур та інших необхідних відомостей та реквізитів.
		Відповідно до п. 7.1. Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.
		Зазначені листи також не містить і даних, що характеризують стан транспортного засобу всупереч порядку встановленого п. 5.1. Методики, який передбачає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
		Отже, судом встановлено, що НАЗК не покладено в основу складеного протоколу доказів, які б в розумінні 251 КУпАП, п. 8 Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів підтверджували б ринкову вартість транспортного засобу для цілей декларування ОСОБА_1 .
		Таким чином, суду є не зрозумілим, з яких даних та станом на який час виходило НАЗК визначаючи ринкову вартість транспортного засобу при складенні 17.08.2022 протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за подачу завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації.
		Судом встановлено та не заперечувалось прокурором, що аналогічна перевірка за 2019 рік вже проводилась відносно ОСОБА_1 та за відсутності встановлених ним порушень, останній подав аналогічну (у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби») декларацію за 2020 рік.
		Водночас, посилання прокурора в судовому засіданні на надані НАЗК роз`яснення щодо обов`язку відображення в декларації інформації про майно, яке було викрадене, як на наявність усвідомлення ОСОБА_1 подачі завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації, не є спроможними з огляду на те, що їх надано 29.12.2021, а декларацію ОСОБА_1 подано 31.03.2021.
		В тому числі, суд враховує те, що транспортний засіб був викрадений у ОСОБА_1 ще у 2004 році, тобто за десять років до прийняття Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 за № 1700-VII та за шістнадцять років до того, як він у відповідності до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 цього Закону став суб`єктом декларування.
		Таким чином, судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 ознак суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у нього були відсутні мотиви вчинити порушення закону, він не бажав його порушити, поза його волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення його до адміністративної відповідальності за даною статтею.
		Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення є необхідним застосування положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Долучені до справи та досліджені судом докази, не містять даних, які доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та вказують на усвідомлення особою протиправного характеру вчиненої дії, передбачення шкідливих наслідків, бажання чи свідоме допущення їх настання, а навпаки свідчать про дії направлені на унеможливлення порушення законодавства.
		Натомість, відповідно до довідки № 109/22 від 18.02.2022 про результати повної перевірки щорічної декларації за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 31.03.2021, проведеної в період з 19.08.2021 по 14.02.2022, встановлено, що при її складенні та поданні останній вказав недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 553 359,15 грн.
		Водночас, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП складено НАЗК лише 17.08.2022, тобто майже через шість місяців після проведення повної перевірки його декларації.
		Суд не погоджується із зазначеними у протоколі та висловленими прокурором в судовому засіданні доводами щодо того, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення слід вважати момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, який процесуального оформлюється протоколом.
		Так, датою вчинення адміністративного правопорушення згідно протоколу № 403-01/14/22 від 17.08.2022 зазначено дату фактичного подання щорічної декларації, а саме 31.03.2021, однак фактичним моментом виявленого вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП є 18.02.2022, тобто дата складання довідки про результати проведення повної перевірки декларації останнього.
		Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Таким чином, судом встановлено, що днем виявлення Національним агентством адміністративного правопорушення є день складання довідки про результати проведення повної перевірки декларації, тобто 18.02.2022, а тому станом на момент судового розгляду строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закінчився.
		Натомість, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. 
		При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття провадження у справи із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого є відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, та не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що указує на необхідність закриття провадження у справі з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		За вказаних обставин, аналізуючи докази, зібрані під час розгляду справи та аналізуючи законодавство щодо запобігання корупції, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки відсутні умисел та мотиви вчинення порушення закону, що свідчить про відсутність вини, що робить неможливим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за даною статтею.
		З огляду на викладене, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 172-6, 247, 256 КУпАП, суддя, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		Суддя Світлана ГРЕЧАНА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...