Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 729/592/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2022. Зареєстровано: 25.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2023.
Дата набрання законної сили: 27.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/729/85/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022270300000525

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    Справа № 729/592/22
		                                    1-кп/729/85/22 р.     
		В И Р О К 
		і м е н е м У к р а ї н и
		           
		25.11.2022 Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі : 
		судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарки ОСОБА_2 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022270300000525 від 03.06.2022 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина російської федерації, військовослужбовця 385-ї гвардійської артилерійської бригади 2-ї Загальновійськової армії збройних сил російської федерації (в/ч НОМЕР_1 ), який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілого ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 
		                                         
		У С Т А Н О В И В :
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, російська федерація (далі  рф) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 стаття 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (ХХV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держава не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-    бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-    блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-    напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-    застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-    дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-    засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1,2Конституції Українивизначено,що Українає суверенноюі незалежною,демократичною,соціальною,правовою державою.СуверенітетУкраїни поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня    1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва Збройних сил російської федерації (далі - ЗС рф), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку , встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку країни, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС рф вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи Генерального штабу Збройних Сил російської федерації (далі - ГШ ЗС рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС рф серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі - ЧФ рф), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС рф, співробітників інших силових відомств рф, представників влади, інших громадян рф та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецлужб і ЗС рф.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС рф.
		У подальшому, військовослужбовцями ЗС рф здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для рф рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Відтак, всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади рф і службовими особами ЗС рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		Також представниками влади і ЗС рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС рф, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС рф.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування рф та військовослужбовці ЗС рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом рф вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме: до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС рф та інших військових формувань.
		З листопада 2021 року представники влади та ЗС рф, з метою підготовки до повномасштабного нападу па Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань рф до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
		Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку рф, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
		З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС рф розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян рф та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території рф та тимчасово окупованим територіям України.
		Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом рф «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
		18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих    територіях    Донецької    та    Луганської    областейповідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях     Донецької    та    Луганської    областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької га Луганської народних республік.
		В цей же день президент російської федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності «Донецької» та «Луганської» народних республік.
		Службові особи з числа вищого керівництва рф, які входять до складу Ради безпеки рф, публічно підтримали звернення Державної думи рф та заявили про необхідність визнання президентом рф незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Цього ж дня президент рф підписав указ про визнання незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		22 лютого 2022 року президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації рф.
		В цей же день президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації рф звернення про використання Збройних Сил рф за межами рф, яке було задоволено.
		23    лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		У подальшому цього ж дня Збройними Силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і ЗС рф, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння.
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно ст.3Конвенції,у разізбройного конфлікту,який немає міжнародногохарактеру йвиникає натериторії однієї зВисоких ДоговірнихСторін,кожна сторонаконфлікту зобов`язаназастосовувати якмінімум такіположення:І.З особами,які неберуть активноїучасті вбойових діях,у томучислі зособами зіскладу збройнихсил,що склализброю,а такожіз тими,хто horsdecombat*унаслідок хвороби,поранення,затримання чиз будь-якоїіншої причини,поводяться гуманно,без будь-якоїворожої дискримінації,причиною якоїслугують раса,колір шкіри,релігія чивірування,стать,походження чимайновий станчи будь-якіінші подібнікритерії. Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників;с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ч. 1 ст. 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Крім того, ч. 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.
		Поряд з цим, вимоги ст. 29 Конвенції передбачають, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Згідно ст. 34 Конвенції захоплення заручників забороняється.
		У відповідності до статті 147 Конвенції серйозними порушеннями Конвенції становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, в тому числі: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження.
		Згідно ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1) від 8 червня 1977 року, ратифікованого із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР №7960-XI (7960-11) від 18.08.89) (далі  Додатковий протокол) заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а2)катування всіх видів  фізичні чи психічні; а.3) тілесні покарання; а.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; d) колективне покарання; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 Додаткового протоколу жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань. 
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Додаткового протоколу діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань.
		28 лютого 2022 року Збройними Силами рф введено війська на територію
		с. Новий Биків Ніжинського району Чернігівської області (далі  с. Новий
		Биків), які здійснювали контроль вказаного населеного пункту.
		ОСОБА_3 15березня 2022року близько15.00год.,у ходіокупації с.Новий Биків Ніжинськогорайону Чернігівськоїобласті діючиза попередньоюзмовою групоюосіб зособою,відомості щодоякої виділенов окремекримінальне провадження,які булиодягнуті увійськову формуз відповіднимирозпізнавальними знаками,з автоматичноюзброєю,маючи спільнийумисел нажорстоке поводженняз цивільнимижителями будинку АДРЕСА_2 ,пов`язане ізспричиненням фізичного,у томучислі сексуального,та психологічногонасильства,зайшли довказаного будинку,у приміщенніякого побачилинеповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,її малолітньогобрата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,мати ОСОБА_9 ,вітчима ОСОБА_5 ,бабусю ОСОБА_10 ,рідну тіткунеповнолітньої ОСОБА_7 . ОСОБА_11 тамалолітніх ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,які єцивільними особамиу розумінніст.50Додаткового протоколудо Женевськихконвенцій від12.08.1949,що стосуєтьсязахисту жертвміжнародних збройнихконфліктів (ПротоколІ),від 08.06.1977 ратифікованого із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР № 7960-XI (7960-11) від 18.08.89). 
		Надалі, дізнавшись про неповнолітній вік ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , з метою подолання можливого опору з боку ОСОБА_5 , який на думку ОСОБА_3 та особи, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, був єдиною особою чоловічої статі, що могла вчинити активний опір їх злочинним діям, вчинив психічне насильство відносно ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_8 , а саме: навівши приціл автомату у їх сторону, змусив ОСОБА_5 стати на коліна, після чого висловив погрози вбити їх у випадку вчинення будь-яких дій на захист неповнолітньої ОСОБА_7 , яку ОСОБА_5 сприйняв як реальну. Зазначені дії були вчинені ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , у зв`язку з чим останні пережили душевні страждання, пов`язані із погрозою вбивства їх близьких родичів, чим порушив вимоги ст.ст. 27, 31-34 Конвенції та ст. 75-77 Додаткового протоколу 
		ОСОБА_14 цей час особа, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, достеменно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_7 , діючи з метою задоволення статевої пристрасті, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 своїми діями позбавив ОСОБА_5 можливості чинити активний опір у випадку вчинення злочинних дій щодо його неповнолітньої падчерки ОСОБА_7 , підійшов до останньої та, всупереч її волі, без її добровільної згоди, використовуючи власну фізичну перевагу, з метою подолання її опору, тримаючи під руки насильно завів до іншої кімнати. Надалі, особа, відомості, щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, застосувала щодо ОСОБА_7 фізичне та психічне насильство, пов`язане зі спричиненням фізичних та психічних страждань, а саме почала насильно роздягати неповнолітню ОСОБА_7 , а саме підняла її футболку, розірвала її верхню спідню білизну, приспустила до стегон її штани, після чого почала торкатися низу її оголеного живота, висловлюючи при цьому твердження, що потерпіла вже досягла статевої зрілості, чим вчинила сексуальне насильство. 
		Надалі, особа, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, побачивши, що ОСОБА_9 зайшла до кімнати та намагається припинити його протиправні дії відносно неповнолітньої ОСОБА_7 , з метою подолання активного опору ОСОБА_9 застосувала до неї фізичне насильство, а саме штовхнула її руками, через що остання впала на підлогу, та заподіяла не менше 2 ударів ногами в лівий бік тулубу, тим самим спричинила фізичний біль останній, внаслідок чого ОСОБА_9 втратила свідомість. 
		Водночас, прийшовши до свідомості ОСОБА_9 , незважаючи на опір особи, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, змогла відвести неповнолітню ОСОБА_7 до іншої кімнати, чим припинила її протиправні дії щодо останньої. 
		Надалі, продовжуючи реалізацію спільного умислу на жорстоке поводження з цивільним населенням, особа, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, з метою залякування жителів будинку АДРЕСА_2 , здійснила з автомату одиничний постріл бойовим набоєм у стіну кімнати, після чого вона спільно з ОСОБА_3 насильно вивели ОСОБА_5 на подвір`я, де застосувавши психічне насильство, а саме висловивши погрозу вбивством шляхом наведення прицілу автомату на голову останнього, намагались змусити ОСОБА_5 вжити алкогольні напої на знак перемоги військ рф у збройному конфлікті з Україною. Вказану погрозу ОСОБА_5 сприйняв як реальну.
		Отже, військовослужбовець Збройних Сил рф ОСОБА_3 та особа, відомості щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, в порушення вимог ст. 27, 31-34, Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954, ст.ст. 75-77 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, ратифікованого із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР № 7960-XI (7960-11) від 18.08.89), діючи за попередньою змовою групою осіб, у присутності цивільних жителів, перебуваючи на території України, яка перебувала під контролем російських військ, а саме в с.Новий Биків Ніжинського району Чернігівської області, будучи стороною конфлікту та маючи обов`язки щодо належного поводження з особами, які перебувають під захистом Конвенції, умисно вчинили дії щодо жорстокого поводження з цивільними жителями ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 неповнолітньою ОСОБА_7 , малолітніми ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , чим порушили закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Обвинувачений ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом опублікування повістки про виклик до суду у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Бобровицького районного суду Чернігівської області. 
		Ухвалою суду від 15листопада 2022 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.438 КК України визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні («in absentia»).
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливому значенню охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбулось за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України. 
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовомузасіданні пояснив,що вінпроживає по АДРЕСА_3 ,але колив село зайшлиросійські військовівони здружиною танеповнолітніми дітьми перейшлипроживати дотещі ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 .15березня 2022року близько15години до будинкуза вищезазначеноюадресою,де крімнього такожзнаходились ОСОБА_9 , ОСОБА_10  ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , неповнолітня ОСОБА_7 ,малолітній ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ,зайшли двоєп`янихросійських військових.Вони булиодягнені увійськову форму,мали присобі автоматита магазиниз патронами.Один зних буввисокий назріст тарудий,а інший, меншийзростом -це ібув ОСОБА_3 ,якого він впізнавпо фотокартках,які надавалисьйому надосудовому слідствідля впізнання.Вони вимагалиу ньогогорілку тацигарки.Рудий військовий,побачивши неповнолітню ОСОБА_16 ,повів їїу іншукімнату,а заними побігламати ОСОБА_17 - ОСОБА_9 .У ньогона рукахзнаходився йогосин,малолітній ОСОБА_8 ,але,незважаючи нате,що дитинаплакала такричала,він, навівшиприціл автомату вїх бік, змусивйого здитиною наруках статина коліната постійнотримав автомат біляйого голови.При цьомупогрожував їхвбити,якщо вінвчинятиме будь-якідії назахист неповнолітньої ОСОБА_18 .Таку погрозувін оцінювавяк реальну,так як ОСОБА_3 при ньомувставив патронв патронник автомату. Через деякий час до них в кімнату повернувся рудий військовий в якого в руках була пляшка горілки і вони вивели його з будинку та примушували пити горілку під прицілом автомату та говорити слова « За росію». Російські військові знали, що всі вони є цивільним людьми, так як вони перевіряли документи і бачили його військовий квиток, при цьому він пояснив, що не є військовим та не проходив військову службу. 
		Потерпіла ОСОБА_7 під час допиту, хід і результати якого фіксувались відеокамерою « SONY» FullHD, запис з якої переглянутий в судовому засіданні показала, що 15 березня 2022 року в будинок в якому вони проживали на час окупації в АДРЕСА_2 зайшли двоє російських військових, які були в нетверезому стані. Один з них був високий та рудий, інший менший зростом - це і був ОСОБА_3 , якого вона впізнала з фотокарток, які надавались їй на досудовому слідстві для впізнання. Вони були одягнуті у військову форму і на бронежилеті вона бачила надпис « росія», вони мали автомати, а також в одного з них були гранати. Зайшовши до будинку, вони вимагали горілку та цигарки. Потім рудий військовий, на ім`я ОСОБА_19 , так його називав інший військовий, взяв її за руку та повів її у другу кімнату та почав насильно її роздягати: підняв футболку, розірвав верхню спідню білизну, приспустив до стегон її штани, після чого почав торкатися низу її оголеного живота та говорив іншому військовому, що вона вже досягла статевої зрілості і що вони забирають її з собою. Вона говорила військовому, що їй тільки 15 років та прохала не чіпати. Її мати ОСОБА_9 почувши крики, прибігла в кімнату та намагалась відтягнути її від росіянина, але він її штовхнув, від чого вона впала на підлогу, а він почав її бити. Згодом рудий військовий знову взяв її за руку та штовхнув її на диван. Прийшовши до свідомості, мати почала прикривати її собою, благати його не чіпати, незважаючи на опір військового відвела її до іншої кімнати. Через деякий час вона побачила, що військові в одній із кімнат знайшли жорсткий диск із зламаного комп`ютера та вимагали повідомити інформацію, яка на ньому знаходиться. Не отримавши чіткої відповіді, рудий військовий здійснив постріл у стіну. Інший військовий тримав на прицілі автомата її вітчима ОСОБА_5 і вона прохала не чіпати вітчима та її маленького братика ОСОБА_8 . Мати вибігла на вулицю та кликала на допомогу, в цей час по вулиці йшли інші військові, які і забрати цих двох військових. 
		Потерпіла ОСОБА_9 під час допиту, хід і результати якого фіксувались відеокамерою « SONY» FullHD, запис з якої переглянутий в судовому засіданні показала, що 15 березня 2022 року в будинок в якому вони проживали на час окупації в АДРЕСА_2 зайшли двоє п`яних російських військових. Один з них був високий та рудий, інший менший зростом - це і був ОСОБА_3 , якого вона впізнала з фотокарток, які надавались їй на досудовому слідстві для впізнання. Вони були одягнуті у військову форму, мали автомати. Зайшовши до будинку, вони вимагали горілку та цигарки. Потім рудий військовий, на ім`я ОСОБА_19 , так його називав інший військовий, взяв за руку її дочку ОСОБА_16 та повів у другу кімнату та почав насильно її роздягати: підняв футболку, розірвав верхню спідню білизну, приспустив до стегон її штани, після чого почав торкатися низу її оголеного живота та говорив іншому військовому, що вона вже досягла статевої зрілості і що вони забирають її з собою. Вона почала його благати не чіпати доньку, так як вона неповнолітня, та стала її прикривати, у відповідь на це він штовхнув її на підлогу, від чого вона втратила свідомість і почав бити, це вона зрозуміла прийшовши до свідомості. Потім взяв її за плечі, підняв її з підлоги. В цей час в іншій кімнаті інший військовий тримав під прицілом її чоловіка ОСОБА_5 , який стояв на колінах з їх маленьким сином на руках. Згодом рудий військовий знову взяв доньку за руку та штовхнув на диван, а вона знову почала прикривати її собою, благала не чіпати її. Незважаючи на опір військового їй вдалося відвести доньку до іншої кімнати. ОСОБА_3 почав шукати в будинку горілку, знайшов документи, паспорти та військовий квиток чоловіка. Йому пояснили, що чоловік не військовий, не проходив військову службу і всі особи, які знаходяться в будинку  цивільне населення. Також військові знайшли жорсткий диск із зламаного комп`ютера та вимагали повідомити інформацію, яка на ньому знаходиться. Не отримавши чіткої відповіді, рудий військовий здійснив постріл у стіну. Потім вони вивели її чоловіка на подвір`я та примушували пити горілку під прицілом автомату та говорити слова « За росію». В цей час вона вибігла на вулицю та почала кликати на допомогу. По вулиці проходили інші військові, які зайшовши на подвір`я, забрали цих військових. При цьому останні погрожували спалити будинок, а їх всіх знищити,тому вони наступного дня зібравши речі залишили будинок. 
		Вина ОСОБА_3 у вчиненні вищеописаного кримінального правопорушення повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:
		протоколом огляду місця події від 03.06.2022 проведеного в АДРЕСА_2 в ході проведення якого зафіксовано загальне розташування в кімнатах будинку предметів домашнього побуту, а також в приміщенні коридору житлового будинку на підлозі було виявлено та вилучено стріляну гільзу калібру 5,45 мм. з маркуванням «17» та «94», а також спортивні брюки сірого кольору, які знаходилися на ліжку в залі №2; 
		протоколами допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 з доданими до них флеш накопичувачем «MіBrand microSD» 16 гб., відео з якого переглянуте в судовому засіданні; 
		протоколами пред`явленняособи длявпізнання пофотознімках тадодатками доних від 04.06.2022згідно якихпотерпілі: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11  впізналина фото№ 1 чоловіка,який 15.03.2022близько 15год. разом з іншим військовослужбовцем, який вчиняв сексуальне насильство відносно неповнолітньої, перебував в господарстві по АДРЕСА_2 . Ним виявився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вони впізнали за рисами обличчя, формою очей, носа та губ; 
		аналітичним профілем сторінок в соціальних мережах, в тому числі «Вконтакте», з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , та є військовослужбовцем рф;
		результатами виконання доручення прокурора, проведеного 2 відділом ГВ КР УСБ України в Чернігівській області 27.06.2022, в ході якого було встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 зс рф, встановлено номер телефону, яким він користувався під час перебування на окупованій території в Чернігівській області, а також встановлено дані його рідного брата, ОСОБА_3 та батька, ОСОБА_20 :
		відповіддю військової частини НОМЕР_2 на запит прокурора згідно якої в АДРЕСА_3 були розташовані підрозділи різних військових частин, в тому числі 385-ї гвардійської артилерійської бригади 2-ї Загальновійськової армії збройних сил російської федерації, до складу якої входить в/ч НОМЕР_1 ; 
		повідомленням управління карного розшуку ГУНП в Чернігівській області від 22.06.2022, в якому вказано, що ОСОБА_3 наприкінці березня НОМЕР_3 у складі військової частини залишив територію Чернігівської області та станом на 22.06.2022 у складі збройних сил рф приймає участь у бойових діях та перебуває на тимчасово окупованій території України;
		постановою від 11.08.2022 про виділення з матеріалів кримінального провадження № 12022270300000525 від 03.06.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо вчинення невстановленою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Надані та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними та допустимими, здобутими у відповідності із вимогами закону, такими, що узгоджуються між собою, а також доводять вину обвинуваченого.
		Аналізуючи всукупності наданісуду таперевірені всудовому засіданнідокази,суд завказаних обставинвважає доведеноювинуватість ОСОБА_3 ,у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а його дії вірно кваліфікованими за ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Судом встановлено, що своїми умисними діями, які виразилися у жорстокому поводженніз цивільнимнаселенням,у порушеннізаконів тазвичаїв війни,що передбаченіміжнародними договорами,згода наобов`язковістьяких наданаВерховною РадоюУкраїни,вчиненими запопередньою змовоюгрупою осіб ОСОБА_3  вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Положеннями статті 50 КК України передбачено, щопокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання:у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення тавідповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
		При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України не встановлено.
		Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
		Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно із ст.12 КК України є особливо тяжким, особу винного, відсутність обставин, які його пом`якшують та наявність обставин що його обтяжують, а також те, що вчинений обвинуваченим злочин є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни, становить значну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.438КК України у виді позбавлення волі на певний строк. 
		Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати відсутні. 
		Питання про речові докази слід вирішити, відповідно до вимогст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватим за2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України і призначити йому покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання у ході виконання вироку.
		 
		Речові докази: стріляну гільзу калібру 5,45 мм. з маркуванням 17 та 94 після вступу вироку в законну силу залишити в матеріалах кримінального провадження;
		спортивні брюки сірого кольору - знищити. 
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...