Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/790/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2022. Зареєстровано: 25.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.
Дата набрання законної сили: 08.11.2022
Номер судового провадження: 2/302/229/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 302/790/22 
		2/302/229/22 
		Номер рядка звіту 67 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		                                                    І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 
		05.10.2022                                         смт.Міжгір`я               
		Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:
		головуючого - судді :          Сидоренко Ю.В.,
		при секретарі с/з          Царь О.В., 
		представника позивача - адвоката Кривка П.П.,
		відповідача ОСОБА_1 
		представника відповідача - адвоката Рішко С.І.,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом  ОСОБА_2  (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), до  ОСОБА_1  (мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міжгірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (юридична адреса: смт.Міжгір`я, вул.Шевченка, буд.77 Хустського район Закарпатської області), Орган опіки і піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (юридична адреса: с.Пилипець, буд.75 Хустського району, Закарпатської області), про оспорювання батьківства, -
		 
		                                        В С Т А Н О В И В:                                           
		28 липня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Міжгірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Орган опіки і піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про оспорювання батьківства. 
		У пред`явленому позові позивач ОСОБА_2 просить виключити відомості про нього, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька, з актового запису № 6 від 14 березня 2011 року про народження ОСОБА_3 , зробленого виконкомом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.
		Позовні вимоги обгрунтовує ОСОБА_2 тим, що 28.05.2005 між ним ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстрований шлюб у виконкомі Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що було видане свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 28.05.2005 року за актовим записом № 1. 
		Сімейне життя у сторін не склалося та 26 травня 2011 року за рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі 2-186/11 шлюб між сторонами було розірвано. 
		Незадовго до розірвання шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 народила дитину - ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження дитини батьком записано ОСОБА_2 у порядку ст. 122 СК України. Позивач вказує, що на момент народження дитини і видачі свідоцтва про народження, йому не було відомо про те, що він не є біологічним батьком цієї дитини.
		Як вказує позивач, у 2014 році колишня дружина ОСОБА_5 зверталася до Міжгірського районного суду з позовом про виключення його з актового запису про народження дитини, як батька, однак такий позов було відхилено і у задоволенні позову відмовлено. Цим же рішенням суду було роз`яснено, що ОСОБА_2 має право оспорити батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		У подальшому ОСОБА_5 запевняла, що питання встановлення батьківства вона буде намагатися вирішити разом з біологічним батьком дитини, який подасть заяву суду про визнання ним свого батьківства дитини, оскільки коштів на проведення генетичної експертизи у неї немає і така на той час в Міжгір`ї не проводилася.
		Також як вказує позивач, з 2014 року він з ОСОБА_5 не підтримували жодних стосунків, з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, ОСОБА_5 не зверталась і жодних спорів з приводу необхідності його участі в утриманні дитини між ними не виникало.
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла у віці 38 років, що підтверджується свідоцтвом про її смерть НОМЕР_2 , виданим 17 грудня 2021 року виконкомом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області. 
		Малолітній ОСОБА_3 на даний час проживає і перебуває на утриманні своєї бабки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується довідкою Пилипецької сільської ради № 431 від 30.12.2021 року та актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 30.12.2021 року. 
		Також позивач вказує, що на його замовлення було проведено лабораторне дослідження тесту зразків ДНК позивача та дитини ОСОБА_3 , та згідно висновку тесту ДНК на батьківство від 15 липня 2022 року, складеного Endeavor DNA Laboratories встановлено, що вірогідність того, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 дорівнює 0%, тобто батьківство позивача у відношенні зазначеної дитини виключається. Тому позивач ОСОБА_2 вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить виключити відомості про батьківство з актового запису № 6 від 14 березня 2011 року про народження ОСОБА_3 , зробленого виконкомом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. 
		Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.09.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд за загальними правилами позовного провадження.
		09.09.2022 року відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , та в якому просить задовольнити у повному обсязі вимоги ОСОБА_2 .
		В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кривка П.П. вимоги заявленого позову підтримав у повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити за наведеними у позові підставами та обґрунтуваннями та ухвалити судове рішення в підготовчому судовому засіданні, так як відповідачка визнала позов повністю. 
		Відповідачка ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Рішко С.І. в підготовчому судовому засідання заявлені позивачем ОСОБА_2 позовні вимоги визнали у повному обсязі, заперечень проти задоволення позову не мають та відповідачка ОСОБА_1 подала письмову заяву про визнання позову, а також в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у позовній заяві та зазначила, що вони відповідають дійсності.
		Третя особа: представник Міжгірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в підготовче судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте уповноваженим представником подано суду заяву, в якій вони зазначають, що заперечень до заявлених вимог ОСОБА_2 не мають, самостійних вимог не заявляють.
		Третя особа: орган опіки та піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області в підготовче судове засідання в особі уповноваженого представника не з`явився, проте на адресу суду подано письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника Пилипецької сільської ради за наявними матеріалами справи, заперечень, доповнень, заяв, клопотань до суду не подано, самостійних вимог щодо предмета спору не заявлено.
		З врахуванням положень ч.1 ст.198, ч.3 ст.211 ЦПК України суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
		Частиною 4 ст.206 ЦПК України встановлено, що у разі  визнання  відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Враховуючи обставину, що відповідач визнає позовні вимоги, проти їх задоволення заперечень не висловлено, відзиву проти позову не подано, і таке визнання позовних вимог відповідає Закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.
		Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що подана позовна заява ОСОБА_2 обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
		Як передбачено ч.1 ст.3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
		Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		У справі Bellet v.France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		При розгляді справи судом встановлено, що 28 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, за актовим записом № 1 (а.с.14,16). 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , в селі Ізки Міжгірського району Закарпатської області. Та в свідоцтві про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказано: мати - ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_2 , актовий запис про народження №6 від 14 березня 2011 року, вчинений виконкомом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ). 
		Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.05.2011 року, яке набрало законної сили у справі № 2-186/11 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано та копія даного рішення міститься в матеріалах справи (а.с.16). 
		Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Відповідно до ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.
		Відповідно до ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.
		Позивач ОСОБА_2 зазначає, що на момент народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та на час видачі свідоцтва про народження дитини. йому не було відомо, що він не є біологічним батьком дитини.
		Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.05.2011 року, яке набрало законної сили у справі № 302/151/14-ц, в задоволенні позову ОСОБА_5 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини - відмовлено та роз`яснено відповідачу ОСОБА_2 , що він має право оспорити батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пред`явивши позов про виключення запису про його батьківство дитини, згідно ст.136 СК України, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.17). 
		Як вбачається з вказаного судового рішення позов до суду було пред`явлено безпосередньо ОСОБА_5 , матір`ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у позові зазначала, що ОСОБА_2 не є біологічним батьком цієї дитини, посилаючись на те, що до розлучення сторони фактично вже не проживали разом як подружжя більше року, а тому позивачка ОСОБА_5 просила виключити з актового запису про народження її сина ОСОБА_3 дані про те, що батьком є ОСОБА_2 . Також, згідно рішення, позивачка в судовому засіданні позив підтримала та пояснювала, що батьком дитини є інший чоловік, але з яким вона не спілкується та він відсутній вдома (а.с.17). 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 мати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5 померла у віці 38 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 17 грудня 2021 року виконкомом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, копія якого є в матеріалах справи (а.с.9).
		Відповідачка по справі ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_4 від 02.09.1983 року, копія якого міститься в матеріалах справи та, відповідно, є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Згідно довідки Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих.№ 431 від 30.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_3 проживає з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який після смерті матері ОСОБА_5 перебуває на повному її утриманні. Також даний факт підтверджується і Актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_3 від 30.12.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 похоронила дочку та на даний час проживає з онуком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуває на її утриманні (а.с.12,13).
		Згідно заяви ОСОБА_1 зверталася 18.05.2022 року до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області із заявою про вирішення питання про встановлення опіки над малолітнім онуком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення ЄСПЛ у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
		Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
		При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		19 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «М. Т. проти України» («M.T. v. Ukraine», заява № 950/17) (далі також - Рішення), у якому звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (див. рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» («Kautzor v. Germany», заява № 23338/09), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» («Ahrens v. Germany», заява № 45071/09, § 74)). Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи (див. рішення ЄСПЛ від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00, § 78). На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (див. рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини» («Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», заява № 48494/06, § 33-38)) (§ 24 Рішення).
		Відповідно до норм статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
		Відповідно до ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
		Крім того, згідно п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
		Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
		Відповідно до п.2.16.4 Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
		Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Відповідно до тесту ДНК, звіту про встановлення батьківства, складеного лабораторією Endeavor DNA Laboratories від 15 липня 2022 року вбачається, що передбачувальний батько ОСОБА_2 виключається як біологічний батько досліджуваної дитини - ОСОБА_3 (а.с.18). Тобто, згідно вказаного висновку, вірогідність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 дорівнює 0%.
		Відповідачкою ОСОБА_1 визнано позовні вимоги в цій частині у повному осбязі.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для виключення відомостей про ОСОБА_2 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки при розгляді справи встановлена відсутність кровного споріднення між позивачем ОСОБА_2 , який записаний батьком дитини, та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Згідно п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, рішення суду про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого ОСОБА_2 позову.
		З огляду на вищевикладене та оцінивши докази, надані позивачем ОСОБА_2 на підтвердження заявлених позовних вимог, враховуючи визнання позову відповідачем ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним виключити з актового запису № 6 від 14 березня 2011 року про народження ОСОБА_3 , зробленого виконкомом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини.
		Судових витрат по даній справі немає.
		Керуючись ст.136 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 9, 12, 13, 81, 197, 200, ст..ст.206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ,які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міжгірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Орган опіки і піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про оспорювання батьківства - задовольнити.
		Виключити відомості про  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Репинне Міжгірського району Закарпатської області, громадянина України (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 ), як батька дитини  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з актового запису про народження № 6, складеного 14 березня 2011 року виконкомом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 , видане 14 березня 2011 року виконкомом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області).
		Копію рішення суду після набрання ним законної сили направити до Міжгірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для внесення змін в актовий запис у книзі записів актів громадського стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя 
		Міжгірського районного суду
		Закарпатської області                                         Ю.В. СИДОРЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...