Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/7228/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2022. Зареєстровано: 26.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Результат оскарження 29.01.2024 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/752/2092/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/7228/21 
		Провадження № 2/752/2092/22 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       21.11.2022 року м. Київ
		Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним, - 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним та просить визнати недійсним договір позики №568 від 23.10.2017р., спростувати, відізвати, видалити інформацію та персональні дані стосовно позивача, надані відповідачу, третім особам, зокрема, третій особі ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а також стягнути судовий збір.
		В обгрунтування позову зазначає, що на початку 2018 року він помітив під час користування додатком приват24, що по його кредитній картці Приватбанку зменшується кредитний ліміт, у зв`язку з чим подав заявку до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» на отримання кредитної історії. 14.02.2018р. отримав власну кредитну історію та виявив невідомий договір позики №568 від 23.10.2017р., в якому визначена сума позики в розмірі 2 000,00 грн. та щомісячні нарахування штрафних санкцій, а також загальну суму боргу, яка склала 10 355,00 грн. У результаті пошуку в мережі інтернет позивач знайшов дані щодо ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі», яка займається мікрофінансовим кредитуванням та видає позики через сайт. До цього моменту, як зазначає позивач, він ніколи не знав про існування та діяльність даної компанії і ніколи не знав про існування та діяльність сайту відповідача. 15.03.2018р. позивач звернувся до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення, яка була зареєстрована під №18412, що підтверджується таланом-повідомленням №24271 від 15.03.2018р. 23.06.2018р. було відкрито та зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК України. 28.03.2018р. позивач надіслав відповідачу заяву, в якій описав дану ситуацію та просив провести внутрішню службову перевірку та анулювати неіснуючу заборгованість позивача. 24.04.2018р. позивач надіслав відповідачу заяву про надання інформації, в якій просив надати повну інформацію стосовно договору позики №568 від 23.10.2017р., зокрема, яким чином ідентифікується та верифікується клієнт, його персональні дані та банківські картка та яким чином переводилися та отримувалися кошти. У своїй відповіді від 10.04.2018р. позивач вказав, що договір позики є дійсним, його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний недійсним у судовому порядку. 08.08.2019р. позивач надіслав відповідачу заяву, в якій просив договір позики визнати неукладеним або анулювати його та відізвати і спростувати інформацію про позивача перед третіми особами. Позивач зазначає, що не визнає заборгованість за даним договором позики, тому що оспорюваний договір був укладений без його участі і без його воля. За весь час позивачем не було вчинено дій, які б свідчили, що він визнає даний договір та зобов`язаний по ньому, зокрема, не здійснив жодної оплати по договору позики. Вказує про те, що не отримував на жоден із своїх телефонів ідентифікатор, не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. Номер, вказаний відповідачем у відповіді на заяві, позивачу невідомий та незнайомий. З посиланням на ч. 3 та 5 ст. 203,ст. 251 Цивільного кодексу України позивач просить визнати договір позики №568 від 23.10.2017р. недійсним.
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання.
		Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що відповідач є фінансовою установою та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою відповідачем організований сервіс з надання онлайн позик, який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Відповідач вказує, що отримання грошових коштів у позику онлайн сервіс ТОВ «ФК «Гелексі» з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем здійснюється шляхом вчинення клієнтами-позичальниками поетапних дій з реєстрації особистого кабінету, власної ідентифікації та верифікації банківської картки, вибору розміру та строку користування позикою, підтвердження заявки на отримання та вчинення правочину. При цьому до укладення електронного договору позики з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи відповідача клієнт ідентифікується в системі шляхом введення (створення) спеціального набору електронних даних - заповнення анкети з інформацією про себе та відомостями про банківську картку, що дають змогу забезпечити перерахування суми позики. Згідно алгоритму відповідач здійснює скоринг клієнта, який включає перевірку особистих даних, паспортних, інших даних клієнта, кредитної історії клієнта в бюро кредитних історій та базі МВС України, перевірку за внутрішніми правилами скорингу компанії та інші дії з ідентифікації та верифікації клієнта. Позивач є клієнтом сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «Гелексі». Він звернувся 23.10.2017 року до сайту відповідача для оформлення заявки на отримання грошових коштів у позику. В результаті проходження позивачем всіх етапів алгоритму 23.10.2017 року між ним та відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений договір позики №568, за яким позивачу була перерахована сума позики в розмірі 2 000,00 грн. Враховуючи, що укладення договору відбулось з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи відповідача, а домовленість за договором спрямована на встановлення прав і обов`язків у сфері правовідносин позики та оформлена в електронній формі, то укладений між позивачем та відповідачем договір позики є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», який відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України вважається укладеним у письмовій формі. Відповідач зазначає, що доданими до відзиву доказами підтверджується обставина існування Договору позики №568 від 23.10.2017р., зміст якого зафіксований в одному електронному документі, містить умови, передбачені законодавством для договорів позики, містить електронні підписи позивача і відповідача та достовірні персональні й інші дані позивача. Також вказує про те, що виключно вирок суду у відповідному кримінальному провадженні може бути допустимим доказом вчинення відносно позивача кримінального правопорушення - укладення спірного договору позики від імені позивача іншою особою, яка використала персональні дані та інші дані позивача й діяла з використанням недостовірної інформації про позивача. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного вироку суду. Також відповідач зазначає, що співпрацює з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» на підставі договору на платній основі та здійснює перевірку даних, зазначених фізичними особами - позичальниками в анкетах, через бази даних ТОВ «УБКІ», інформація в яких, якщо не доведено інше, вважається об`єктивною та достовірною згідно зі ст. 4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Відповідач не видає позику особам, чиї ідентифікаційні дані не збігаються з інформацією, що зосереджена в базах даних ТОВ «УБКІ», об`єктивність та достовірність якої презюмується. Здійснивши 23.10.2017р. запит до ТОВ «УБКІ» щодо персональних та інших даних позивача, відповідачем отримана електронна відповідь щодо збігу даних, вказаних в анкеті, з даними, наявними щодо позивача в базах даних ТОВ «УБКІ». Крім того, за результатами перевірки у відкритій базі даних «Розшук» МВС України вказаний в анкеті паспорт не знайдено серед викрадених та втрачених. За результатами перевірки зазначеного в анкеті паспорта у відкритій базі даних «Перевірки недійсних документів» ДМС України інформація про визнання недійсним документа про викрадений та втрачений документ у базах даних ДМС відсутня. З посиланням на Закону України «Про захист персональних даних», а також умови договору позики відповідач зазначає, що згода на збір, зберігання, використання, обробку та передачу третім особам персональних даних позивача була наданим ним в результаті добровільного волевиявлення шляхом підписання за допомогою електронного підпису договору позики, який є належним підтвердженням та доказом надання такої згоди. Також відповідач звертає увагу на те, що правовідносинам ТОВ «ФК «Гелексі» з клієнтами-позичальниками вже неодноразово надавалася судами при розгляді цивільних справ, у рамках яких суди дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для визнання електронних договорів позики або їх окремих умов недійсними. Відповідачем, окрім того, заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.
		Третя особа письмових пояснень щодо заявлених вимог до матеріалів справи не надала.
		За клопотанням учасників справи розгляд справи неодноразово відкладався.
		21.11.2022р. учасники справи не з`явились у судове засідання.
		21.11.2022р. від позивача та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
		Позивач вказує про те, що він 21.11.2022р. буде знаходитись за межами міста 
		 
		Києва у зв`язку із сімейними обставинами, можливості під`єднатись через мережу інтернет до судового засідання не буде, тому він не має змоги бути присутнім на судовому засіданні.
		Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється судом, оскільки ним не доведено неможливість прибуття в судове засідання.
		Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи також відхиляється, оскільки жодних поважних причин з підтверджуючими документами, які унеможливили явку в засідання, адвокатом не наведено. При цьому клопотання про відкладення мотивоване тим, що ним подано клопотання про витребування доказів.
		Від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності та відмовити в позові в повному обсязі.
		21.11.2022р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, за яким він просить витребувати в АТ «Державний ощадний банк України» інформацію стосовно банківської картки з номером НОМЕР_1 , серед іншого: дані власника, закріплений фінансовий мобільний номер, рух коштів за жовтень 2017 року; витребувати з ПрАТ «Київстар» інформацію щодо номера абонента НОМЕР_2 , серед іншого: власник за наявності інформації, чи є даний номер фінансовим номером, якщо так, якої особи, якого місцезнаходження (регіон України, область, район, населений пункт), 23 жовтня 2017 року та роздруківку смс-повідомлень та вхідних/вихідних дзвінків даного абонента у зазначену дату; витребувати з ПрАТ «»ВФ Україна» інформацію щодо номера абонента НОМЕР_3 , серед іншого: власника за наявності інформації, чи є даний номер фінансовим номером, якщо так, якої особи, його місцезнаходження (регіон України - область, район, населений пункт) 23 жовтня 2017 року та роздруківку смс-повідомлень та вхідних/вихідних дзвінків даного абонента в зазначену дату.
		Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
		У відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		У відповідності до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Згідно з ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
		 
		Враховуючи, що клопотання про витребування доказів подано з пропуском строку, встановленого для його подання, та без клопотання про поновлення такого строку, дане клопотання залишається без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, прийшов до наступних висновків. 
		Предметом розгляду в даній справі є вимоги про визнання недійним Договору позики від 23.10.2017 року №568 з підстав оформлення його за відсутності волевиявлення і внутрішньої волі позивача, що є порушенням ч. 3 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а також вимоги про спростування, відізвання, видалення інформації та персональні дані стосовно позивача, надані відповідачу, третім особам, зокрема, третій особі ТОВ «Українське бюро кредитних історій».
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
		Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
		Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		Перш за все необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
		Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
		У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину має визначальні засади цивільного права як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України). Згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій у акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
		Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частини 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідності до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
		У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. 
		За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресова пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що елекронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		До матеріалів справи наданий Договір позики №568 від 23.10.2017р., за яким, як позичальник, виступає ОСОБА_1 , а як позикодавець, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі». 
		У Договорі визначено, що позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики - 2 000,00 грн., плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,9% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1. Договору; нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу): 06.11.2017р. 
		 
		Згідно з п. 1.2. Договору позики позика надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
		Відповідно до п. 2.1. Договору позики строк дії Договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за Договором.
		Згідно з п. 2.2. Договору позики датою укладення Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.
		З положень п. 8.3. Договору позики вбачається, що невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі». Уклавши Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил та виконувати свої обов`язки, визначені Правилами.
		Правила визначають порядок і умови надання ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» грошових коштів у позику (п. 1.1. Правил). Правила розроблені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист персональних даних» та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг.
		У пункті 2 Правил даються визначення понять і термінів, зокрема:
		договір позики - договір між товариством та позичальником, у якому визначені основні умови, права та обов`язки сторін щодо отримання та повернення позики позичальником;
		електронний договір - домовленість заявника та позичальника, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;
		електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітній або цифровій або алфавітно-цифровій послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником, та надсилаються товариству;
		логін особистого кабінету - адреса електронної кошти, що встановлюється заявником. Адресу електронної пошти заявник самостійно зазначає в спеціальному полі «логін» при вході до Особистого кабінету. Заявник/Позичальник особисто несе відповідальність за збереженість логіну особистого кабінету;
		одноразовий ідентифікатор - алфавітна або цифрова або алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує заявник шляхом реєстрації на сайті товариства. Товариство може передавати одноразовий ідентифікатор заявнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення смс-повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та додається до електронного повідомлення від заявника;
		особистий кабінет - частина сайту товариства, доступ до якої отримує заявник за умови реєстрації з використанням логіну та пароля особистого кабінету. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником шляхом введення логіна особистого кабінету та пароля особистого кабінету на сайті товариства;
		пароль особистого кабінету - унікальна комбінація букв та/або цифр, що встановлюється заявником. Цю комбінацію заявник самостійно зазначає в 
		 
		спеціальному полі «пароль» при вході до особистого кабінету. Заявник/позичальник особисто несе відповідальність за збереження пароля особистого кабінету.
		Судом встановлено, що Договір позики укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. 
		Так, у розділі 9 «Реквізити та підписи сторін» під реквізитами позичальника містяться електронні дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які призначені для ідентифікації позичальника, використовуються ним як підпис та відповідають вимогам електронного підпису одноразовим ідентифікатором, встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», а також вимогам ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.
		На виконання умов п. 1.2. Договору позики відповідачем на банківський рахунок, вказаний в анкеті позичальника, перерахована сума коштів 2 000,00 грн., що підтверджується електронною квитанцією №62368480 від 23.10.2017р.
		Як вбачається з матеріалів справи, слідчим слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві Сіренко М.Ю. здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100040006058 від 23.06.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (потерпілий ОСОБА_1 ).
		Постановою про закриття кримінального провадження від 21.06.2019р. слідчий постановив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040006058 від 23.06.2018р., закрити у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 
		У цій постанові вказано, що в ході досудового розслідування не було здобуто доказів, які б вказували на те, що в діях будь-кого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. 
		Жодних доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від відповідача кредитні кошти, позивачем до матеріалів справи не надано.
		Вирок у кримінальній справі чи постанова суду, які набрали законної сили та свідчили б про те, що треті особи, заволодівши сім-картою мобільного оператора, паспортом позивача (іншими документами, що посвідчують його особу), отримали доступ до акаунта позивача в банківській системі, електронної пошти, облікових записів з незаконним використанням персональних даних позивача, оформили позику на ім`я позивача, відсутні.
		Наведене спростовує доводи позивача про те, що Договір позики від 23.10.2017 року №568 оформлений за відсутності волевиявлення і внутрішньої волі позивача.
		Щодо вимоги про спростування, відізвання, видалення інформації та персональні дані стосовно позивача, надані відповідачу, третім особам, зокрема, третій особі ТОВ «Українське бюро кредитних історій», то слід зазначити, що позивач жодним чином не обгрунтовує цю вимогу.
		Однак разом з тим, як вбачається з умов Договору позики, позивач, зокрема, надав згоду на те, що відповідач має право звертатись з інформацією про фінансовий стан позивача до третіх осіб; надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позивача перед відповідачем на підставі цього Договору, відповідач має право передати персональні дані позивача третім 
		 
		особам (включаючи, але не обмежуючись бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором позики, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту; надав згоду, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, на передачу своїх персональних даних у бюро кредитних історій на отримання та їх обробку з метою оцінки фінансового стану позивача та його спроможності виконати зобов`язання за Договором позики, а також захисту прав та інтересів товариства.
		Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суда відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, з огляду на що є підстави для відмови в їх задоволенні.
		Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог.
		У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Слід відмітити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
		Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц ; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 ; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.
		Враховуючи наведену позицію, з огляду на те, що судом не встановлено порушення права чи інтересу позивача, суд відмовляє в задоволенні позову через його необгрунтованість.
		Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 141 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 263-265, 354 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ :
		1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання договору недійсним відмовити.
		2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач:  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (03083, м. Київ, пр. Науки, буд. 50, код ЄДРПОУ 41229318).
		Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 33546706).
		 
		Повний текст рішення суду складений та підписаний 25.11.2022р.
		 
		       Суддя                                                                               І.О. Ольшевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...