Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 640/3652/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 25.11.2022. Зареєстровано: 27.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.
Дата набрання законної сили: 22.11.2022
Номер судового провадження: К/9901/8506/21

12pt;"> Статтями 256 та 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		44. Згідно частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		45. Статтею 264 ЦК України визначено особливості переривання перебігу позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		46. Позивач неодноразово наголошував на тому, що сторонами договору позики від 16 липня 2012  року № 2607/12 були укладені додаткові угоди, які вплинули на строк повернення позики, а саме:
		- додаткова угода від 14 квітня 2014 року № 6, відповідно до умов якої позичальник зобов`язується повернути позику до 26 липня 2017 року;
		- додаткова угода від 16 квітня 2014 року № 7, відповідно до умов якої термін позовної давності по вимогах про стягнення суми позики, відсотків за користування сумою позики, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонам тривалістю 10 років.
		47. Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
		48. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
		49. Згідно частин першої, третьої статті 31, частини першої статті 33, частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.
		Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.
		Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
		Позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.
		50. Відповідно до частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		51. Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		52. Відповідно до пунктів 1.7, 1.8, 1.16, 2.1 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №270 резидент-позичальник зобов`язаний зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту.
		Реєстрація договорів, укладених резидентами-позичальниками, що не є банками, здійснюється територіальним управлінням Національного банку (далі - територіальне управління) за місцезнаходженням обслуговуючого банку.
		Резиденти-позичальники мають передбачати в договорі умову про те, що він набирає чинності з моменту (або не раніше) його реєстрації, за винятком договорів про одержання кредитів уповноваженими банками на строк, що не перевищує один рік.
		Вимоги абзацу першого цього пункту поширюються на зміни до договору, які стосуються суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом.
		Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.
		53. Отже,  у випадку підписання змін до договору позики в іноземній валюті, які стосуються строку надання/повернення позики, відповідні зміни потребують обов`язкової реєстрації в Національному банку та набувають чинності не раніше дати проведення відповідної реєстрації.
		54. Водночас судами попередній інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем не було надано доказів на підтвердження реєстрації додаткових угод від 14 квітня 2014 року № 6 та від 16 квітня 2014 року №7 до договору позики від 16 липня 2012 року № 2607/12 в Національному банку України.
		55. Крім того, відповідно до листів Національного банку України від 15 жовтня 2019 року № 25-0006/53342 та від 27 квітня 2020 року № 25-0006/20691, реєстрація додаткових угод від 14 квітня 2014 року № 6, від 16 квітня 2014 року № 7 до договору позики від 16 липня 2012 року №2607/12, укладеного між позивачем та компанією «UMH Group Public Limited LTD», не здійснювалась.
		56. Щодо обставин підписання та надання до перевірки додаткової угоди від 16 квітня 2014 року №7, то під час розгляду справи судами попередніх інстанцій були досліджені наявні в матеріалах справи документи та зібрані пояснення свідків, які, однак, суперечать одне одному.
		57. Установлено, що акт перевірки від 28 грудня 2019 року № 283/26-15-05-02-03/31236266 не містить жодних даних щодо факту укладення позивачем, зокрема, додаткової угоди від 16 квітня 2014 року № 7 до договору позики від 16 липня 2012 року № 2607/12.
		58. Також про наявність факту укладення додаткової угоди від 16 квітня 2014 року № 7 до договору позики від 16 липня 2012 року №2607/12 не було вказано позивачем у запереченнях на акт перевірки від 28 грудня 2019 року № 283/26-15-05-02-03/31236266 від 21 січня 2020 року. Дані щодо подання разом з зазначеними запереченнями будь-яких документів в матеріалах справи відсутні.
		59. У відповідь на запит податкового органу від 25 липня 2019 року щодо надання пояснень стосовно непогашення кредиторської заборгованості за договором позики від 16 липня 2012 року № 2607/12, позивачем в листі від 25 липня 2019 року б/н було зазначено про те, що згідно додаткової угоди № 6 до договору позики від 16 липня 2012 року №2607/12 терміни повернення позики і відсотків по ньому продовжено до 26 липня 2017 року та після проходження трьох років сума по договору позики  від 16  липня 2012 року № 2607/12 буде віднесена на доходи підприємства та списана.  
		60. Про факт існування додаткової угоди від 16 квітня 2014 року № 7 до договору позики від 16 липня 2012 року № 2607/12 в зазначеному листі не вказано.
		61. У листі від 01 серпня 2019 року, наданому на запит відповідача від 01 серпня 2019 року, позивач зазначив про те, що 01 липня 2014 року він звернувся до Компанії «UMH Group Public Limited LTD» з листом про зміну банківських реквізитів та укладання додаткової угоди №7.
		62. Водночас зазначене суперечить твердженням позивача про те, що додаткову угоду №7 було укладено 16 квітня 2014 року, тобто за 2,5 місяці до дати звернення з пропозицією укласти додаткову угоду.
		63. Крім того, у листі від 01 серпня 2019 року позивач також зазначив про те, що: 25 листопада 2015  року у зв`язку з наявністю фінансових проблем звертався до Компанії «UMH Group Public Limited LTD» щодо продовження дії договору позики до 31 грудня 2016 року; 13 липня 2017 року та 01 липня 2019 року - щодо продовження дії договору позики до 31 грудня 2016 року; на теперішній час деталі продовження дії договору позики від 16 липня 2012 року №2607/12 узгоджено. Водночас дані щодо подання разом з зазначених листом будь-яких додатків відсутні.
		64. Судами попередніх інстанцій також не було взято до уваги посилання скаржника на лист Компанії «UMH Group Public Limited LTD» від 03 червня 2020 року вих. № 03-06, яким зазначена компанія визнавала факт продовження терміну повернення грошового зобов`язання за договором позики від 16 липня 2012 року №2607/12, оскільки відповідний лист має інформаційний характер та не може бути беззаперечним доказом існування викладених у ньому фактів.
		65. Отже, факт складання та належним чином реєстрація додаткової угоди від 16 квітня 2014 року    № 7 до договору позики від 16  липня 2012 року №2607/12, а також факт надання зазначеної додаткової угоди до перевірки, позивачем належним чином підтверджено не було.
		66. Досліджені під час розгляду справи докази та встановлені фактичні обставини справи дають підстави для висновку про те, що строк позовної давності минув у липні 2017 року, а тому висновок податкового органу про неправомірність невіднесення позивачем спірної заборгованості до складу доходів у 2017 році є правильним.
		67. Ураховуючи викладене, колегією суддів установлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.
		68. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не застосовано статтю 264 ЦК України з урахуванням правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02  листопада 2020 року у справі №  520/528/19, від 05 липня 2019  року у справі №  823/1272/17, у постанові Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року у справі №  10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
		69. Посилання позивача на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 02 листопада 2020 року у справі №520/528/19 є безпідставним, оскільки за результатами касаційного перегляду цю справу було у відповідній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		70. Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі 823/1272/17, оскільки зазначена постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи, які не є релевантними. 
		71. Посилання у доводах касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року у справі № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» взагалі не узгоджується з вимогами  пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		72. Здійснивши касаційний перегляд справи, суд касаційної інстанції вважає, що підстав для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 20 січня 2021 року, підстави, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, потребували перевірки Верховним Судом , а тому клопотання Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає.
		VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		74. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		75. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		VII. ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ 
		76. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		77. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про закриття касаційного провадження - відмовити.
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіграфмедіа» залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15  вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №  640/3652/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складений 23 листопада 2022 року.
		 
		Головуючий суддя-доповідач                                                             М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...