Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/1973/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2022.
Дата набрання законної сили: 23.11.2022
Номер судового провадження: 51-3176ск22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141380000270

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		23 листопада 2022року 
		м. Київ
		 
		справа № 466/1973/22
		провадження № 51-3176 ск 22
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого           ОСОБА_4,
		суддів                        ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
		 
		розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_3в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 6 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 6 травня 2022 року  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соснівка Червоноградського району Львівської області, без визначеного місця проживання та реєстрації,засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він14 березня 2022 року приблизно о 18:39, перебуваючи у торговому залі магазину «Сільпо 263», розташованого на вул. Гетьмана Мазепи, 1-Б у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину таємно викрав товару на загальну суму 783,36 грн без ПДВ, після чого не розрахувавшись за вказаний товар, пройшов із ним повз лінію кас, залишивши приміщення магазину, чим спричинив ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнову шкоду. 
		Окрім цього, ОСОБА_1 17 березня 2022 року приблизно о 17:03, перебуваючи у торговому залі магазину «Сільпо 263», що на вул. Гетьмана Мазепи, 1-Б у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, із прилавку торгового залу магазину таємно, викрав товару загальною вартістю 2007,41 грн без ПДВ, після чого, не розрахувавшись за вказаний товар, пройшов повз лінію кас, залишивши приміщення магазину, чим спричинив ТзОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнової шкоди на вказану суму. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 6 травня 2022 року виправлено описку у вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 6 травня 2022 року.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 2 серпня 2022 вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 жовтня 2022 року касаційну скаргу захисника Голеня І.Р. залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
		На виконання вказаної ухвали у визначений строк захисник ОСОБА_3 звернувся до касаційного суду зі скаргою про перегляд оскаржуваних судових рішень з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, у зв`язку з чим просить задовольнити скаргу, судові рішення скасувати. 
		На обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_3 зазначає у скарзі про те, що:
		- дії ОСОБА_1 за епізодом від 17 березня 2022 року щодо викрадення чужого майна у торговому залі магазину необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК;
		- про активне сприяння розкриттю злочину, що є пом`якшуючою обставиною, свідчить те, що вся доказова база ґрунтується на показах самого ОСОБА_1 , який повідомив про обставини, які не були відомі досудовому слідству;
		- ОСОБА_2 в ході судового розгляду в повній мірі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, в тому числі активно сприяв розкриттю злочину на стадії досудового розслідування та щиро покаявся у скоєному;
		- твердження, викладені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії з метою протиправного збагачення, не відповідає матеріалам справи, оскільки останній викрадав продукти харчування для свого фізичного існування, оскільки за декілька місяців до події його було звільнено з місць позбавлення волі. В умовах загальнонаціонального карантину та воєнного стану він фактично не мав можливості забезпечити своє фізичне існування, оскільки не мав засобів до існування, він також не міг працевлаштуватися;
		- досудове слідство не здобуло жодних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які інші дії, які б підтверджували протиправне збагачення (продаж викрадених продуктів тощо);
		- суд також фактично не взяв до уваги наявність на утриманні малолітньої дитини (9 років).
		- ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, що також згідно п. 5 ч. 1 ст. 66 КК є пом`якшуючою обставиною;
		- цивільний позов не заявлений, що також є обставиною, яка пом`якшує покарання;
		- покарання ОСОБА_1 є надто суворим через незастосування ст. 75 КК; 
		- у місцевого суду було достатньо підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК, враховуючи, що ОСОБА_1 визнав провину (щиро розкаявся), активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин в силу збігу тяжких особистих обставин;
		- суди в достатній мірі не врахували ступінь тяжкості та спосіб вчинення ОСОБА_1 злочину, наслідків та мотиву протиправних діянь, даних про його особу. Зокрема, що ОСОБА_1 викрадав продукти харчування, засіб гігієни та шкарпетки, що його не збагачує. Така поведінка обвинуваченого щодо крадіжки продуктів харчування вказує на незначну суспільну небезпеку цієї особи та на можливість досягнення мети покарання, зокрема виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів за умови призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом;
		- суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 404 КПК належним чином не розглянув апеляційну скаргу сторони захисту, не перевірив та належно не проаналізував усіх її доводів, не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Таким чином, суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин справи, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
		У касаційній скарзі захисник посилається на те, що дії ОСОБА_1 за епізодом від 17 березня 2022 року необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, зазначаючи про те, що останній не мав можливості розпорядитися викраденим. Як убачається з вироку, місцевий суд установив, що обвинувачений взяв з товар полиць, не розрахувавшись пройшов повз лінію кас, залишивши приміщення магазину.Сам ОСОБА_1 провину свою у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і підтвердив, що з викраденим товаром вийшов за межі магазину.
		З урахуванням вищенаведеного а також положень ст. 433 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а сторона захисту на стадіях, коли це було можливим відповідних вимог не заявляла.
		Крім того, ОСОБА_1 визнаний винуватим за двома епізодами крадіжок, дії за якими кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК, як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану. За цим злочином ОСОБА_1 призначене мінімальне покарання. При цьому правильність кваліфікації дій засудженого за першим епізодом стороною захисту не ставиться під сумнів, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги у цій частині, не спростовують обґрунтованості судового рішення, та в цілому суттєво не впливають на вид та строк призначеного покарання.
		 
		Необґрунтованими є і доводи захисника щодо невідповідності призначеного  ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, з таких підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		 
		Як убачається із вироку, врахувавши положення ст. 66 КК, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, на обліку у психоневрологічному та наркодиспансері не стоїть, за місцем проживання характеризувався посередньо, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Обставинами, що пом`якшують покарання місцевий суд визнав щире каяття ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю злочину. Місцевий суд не встановив обставин, що обтяжують покарання, і такі не були зазначені в обвинувальному акті.
		 
		З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК.
		 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, погодився з висновками місцевого суду та своє рішення належним чином мотивував. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		 
		Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, захисник в апеляційній скарзі ставив питання про зміну вироку в частині призначеного  ОСОБА_1 покарання та призначення йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. При цьому захисник просив врахувати дані про особу засудженого, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність на утриманні ОСОБА_1 малолітньої дитини (9 років), вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, що також, на його думку, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 66 КК є пом`якшуючою обставиною, оскільки викраденням продуктів харчування він забезпечував своє фізичне існування, що не було враховано місцевим судом. 
		Перевіряючи законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги сторони захисту, які аналогічні до доводів його касаційної скарги, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. 65 КК, статей 404, 370 КПК, в ухвалі зазначив, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції належним чином дотримався вимог кримінального закону, врахував усі обставини кримінального правопорушення,  характер і ступінь тяжкості вчиненого, зазначені у вироку дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності востаннє 13 серпня 2021 року, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, наявність пом`якшуючих обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, виходячи з аналізу поведінки ОСОБА_1 , який неодноразово вчиняв злочини проти власності, що, на думку цього суду, свідчить про відсутність усвідомлення негативності вчинених ним суспільно небезпечних діянь та небажання стати на шлях виправлення, призначене ОСОБА_1 покарання у межах санкції інкримінованої йому статті є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
		Щодо доводів захисника ОСОБА_3 про можливість застосування під час призначення ОСОБА_1 покарання положень статей 69, 75 КК, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що місцевий суд надав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставинам, способу, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, аналізу даних про особу винного, як у загально-соціальному аспекті, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки.
		Суд погоджується з такими висновками судів попередньої інстанції у частині призначеного ОСОБА_1 та відсутності підстав для застосування положень статей 69, 75 КК.
		Відповідно до ч. 1. ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за це кримінальне правопорушення. 
		Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Враховуючи наведене, встановлені судами попередніх інстанцій обставини вчинення обвинуваченим злочину, ступінь його тяжкості, який відповідно до положень ст. 12 КК належить до тяжких злочинів, а також те, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, доводи у касаційній скарзі захисника про те, що:
		- засуджений щиро покаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину;
		- має на утриманні неповнолітню дитину;
		- відсутність цивільного позову;
		- відсутність обтяжуючих покарання обставин;
		- викраденням продуктів харчування;
		- тяжкі життєві обставини,
		 на думку Суду, в цілому не спростовують правильність висновків суду першої й апеляційної інстанцій в частині призначеного обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК, з урахуванням при цьому пом`якшуючих покарання обставин, даних про особу ОСОБА_1 , в тому числі й тих обставин, що зазначені у касаційній скарзі.
		Суд не вбачає підстав для зміни судових рішень в частині призначеного покарання з підстави невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При цьому, враховуючи зазначене та беручи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особою, яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69, 75 КК.
		 
		З урахуванням вищенаведеного, на думку Суду, судові рішення є обґрунтованими і вмотивованими. Будь-яких інших обґрунтованих доводів щодо порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі не наведено. 
		З урахуванням зазначеного Суд дійшов висновку, що обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликали б необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
		постановив:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року щодо  ОСОБА_1 відмовити.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_4                              ОСОБА_5                   ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...