Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/962/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2022. Зареєстровано: 29.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2022.
Дата набрання законної сили: 22.11.2022
Номер судового провадження: A/855/9294/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/962/21                                                                             Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  22 листопада 2022 року                                                                                       м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді          - Пилипенко О.Є.  
		          суддів                              - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,   
		          при секретарі                    - Ткаченко В.В., 
		          розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування індивідуальної консультації,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У січні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування індивідуальної консультації, в якому просила: 
		- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №4937/ІПК/26-15-33-17-12 від 02 грудня 2020 року.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив замінити відповідача - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС.
		Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. 
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 р. № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком., зокрема ГУ ДПС у Київській області.
		Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
		Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
		Відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. N 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529), яким наказала утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.
		Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе замінити Головне управління Державної податкової служби в м. Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС.
		Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що cтягуючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду адміністративної справи, суд рішеннями вирішує відшкодувати (чи не відшкодовувати) збитки, які завдані платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, яка завдана витратами на захист від протиправних дій суб`єктів владних повноважень, отже, судові витрати є збитками у розумінні абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України та не відносяться до загального оподатковуваного доходу, в силу чого податкова консультація № 4937/ІПК/26-15-33-17-12 не у повній мірі ґрунтується на нормах Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини, у зв`язку із цим підлягає скасуванню.
		Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 30 жовтня 2020 року подала до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо включення до складу доходу фізичної особи судових витрат, які були компенсовані на підставі рішення суду.
		За результатами розгляду зазначеного звернення Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві надано індивідуальну податкову консультацію №4937/ІПК/26-15-33-17-12 від 02 грудня 2020 року, відповідно до якої контролюючий орган зробив висновок про те, що судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи), відшкодовані судом, включаються податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
		Не погодившись із такою позицією контролюючого органу, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №4937/ІПК/26-15-33-17-12 від 02 грудня 2020 року.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
		Згідно з абзацом 1 пункту 52.1 та пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
		Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
		Положеннями 1, 2 пункту 53.2. статті 53 Податкового кодексу України визначено, що платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтовані доводи апелянта щодо того, що жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь - які обов`язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, адже можливість оскарження податкової  консультації прямо передбачена Податковим кодексом України.
		Щодо змісту наданої податкової консультації № 4937/ІПК/26-15-3-17-12, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- IV.
		Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
		Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
		Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування вказаним податком виступає загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		У той же час положення підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
		а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
		Так, в основу оскаржуваної податкової консультації Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві покладено висновок, що відшкодовані судові витрати у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є додатковим благом, з огляду на що мають бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
		Отже, спірним у даному випадку є визначення відшкодованих судових витрат та їх правова природа.
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Питання судових витрат у адміністративному процесі врегульоване главою 8 Кодексу адміністративного судочинства.
		Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
		3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
		4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Так, згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін по справі, що пов`язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.
		При цьому, можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, а отже фактично передбачає компенсацію збитків/матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.
		В оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначено, що відповідно до абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
		Відповідач, з посиланням на Цивільний кодекс України, прийшов до висновку, що відшкодування судових витрат не є за своєю правовою природою реальними збитками, а тому, судові витрати не є збитками у розумінні абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПКУ, про що зазначено у індивідуальній податковій консультації від 02 грудня 2020 року №4937/ІПК/26-15-33-17-12.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що в контексті абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України необхідно встановити чи є судові витрати збитками, завданими платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.
		Позивачем у зв`язку із захистом своїх порушених прав та їх відновленням понесено судові витрати у вигляді: судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Тобто, з метою відновлення свого порушеного права позивач вимушений був звернутись до суду, сплативши судовий збір, та залучити фахівця в галузі права, сплативши вартість його послуг, та у зв`язку із цим поніс матеріальні витрати, чим зазнав реальних збитків в розумінні статті 22 ЦК України.
		Стягуючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду адміністративної справи, суд рішеннями вирішує відшкодувати (чи не відшкодовувати) збитки, які завдані платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, яка завдана витратами на захист від протиправних дій суб`єктів владних повноважень.
		Отже, судові витрати є збитками у розумінні абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України та не відносяться до загального оподатковуваного доходу.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що компенсація витрат на підставі рішення суду є своєрідним бонусом стороні, що виграла та, у разі виплати, відноситься до оподаткованого додаткового блага, оскільки судові витрати пов`язані із захистом порушеного права та є вимушеними матеріальними збитками, які можуть бути стягнені судом з відповідача.
		Натомість, абзац «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України не визначає конкретну особу, яка має відшкодувати збитки, її форму власності чи рахунок, з якого відшкодовуються матеріальні збитки за рішенням суду, тому посилання відповідача про те, що відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень здійснюється державою, а не за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, є безпідставними.
		Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року - без змін. 
		Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -  
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є.Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 Я.Б.Глущенко  
		 
		                                                                                                    С.Б.Шелест                
		   
		 
		Повний текст виготовлено 22 листопада 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...