Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/29111/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 29.11.2022. Зареєстровано: 29.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2022.
Дата набрання законної сили: 09.12.2022
Номер судового провадження: 2-а/760/555/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 2-а/760/555/22
		Справа № 760/29111/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2022 року  м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
		за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ) до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Рогульчика Святослава Володимировича /далі - інспектор поліції Рогульчик С.В./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
		В С Т А Н О В И В:
		Рух справи
		29.10.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов вказаний адміністративний позов, датований 26.10.2021, за підписом позивача, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4917469 від 18.10.2021, винесену інспектором поліції Рогульчиком С.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у виді штрафу в розмірі 510,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.
		Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.11.2021 вказаний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження). 
		Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
		На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
		 
		Обґрунтування позову
		В позові, зокрема, вказується, що 18.10.2021 інспектором поліції Рогульчик С.В. розглянуто адміністративну справу та винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4917469, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 510,00 грн.
		Зазначається, що до відповідно до оскарженої постанови позивач керував транспортним засобом Nissan Maxima, н.з. НОМЕР_2 , 18.10.2021, о 00:27:45, в м. Києві по бульвару Тараса Шевченка, ЗО, проїхав перехрестя на заборонний «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 г) ПДР - порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
		Позивач зауважує, що від час розгляду адміністративної справи від нього не було відібрано пояснень.
		Позивач вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
		Так, звертає увагу на те, що в ніч з 17 на 18.10.2021 він (позивач) виїхав з ветеринарної клініки « Зоолюкс » (знаходиться на вул. Дмитрівській), їхав по вул. Золотоустівській через площу Перемоги, потім по вул. Жилянській і Борщагівській, після чого виїхав на пр. Перемоги і їхав в напрямку бул. Тараса. Проїжджаючи Ботанічний сад ім. Фоміна О.В. по бул. Тараса Шевченка позивач побачив у дзеркало заднього виду увімкнуті проблискові маячки червоною і синього кольорів, після чого зупинився на правому краї проїзної частини (на протилежному боці бул. Тараса Шевченка від готелю «Хілтон»).
		Позивач вказує, що до автомобіля позивача підійшов інспектор патрульної поліції (відповідач 1) та повідомив, що їхав за позивачем нібито вже давно, при цьому позивач порушив правила проїзду перехресть, одне з яких позивач нібито проїхав на червоний сигнал світлофора, а інше перехрестя - на жовтий. На прохання позивача повідомити, яке саме перехрестя він проїхав на заборонні сигнали світлофора, від відповідача-1 конкретної відповіді отримано не було. Також на прохання позивача надати докази нібито вчиненого порушення ПДР відповідач-1 сказав, що у нього є відеозапис, який буде надано тільки до суду в разі оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, в іншому випадку цей відеозапис позивачеві надано не буде. Передавши на вимогу відповідача-1 посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб позивач очікував в своєму автомобілі. Через деякий час відповідач-1 надав позивачеві копію оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до оскаржуваної постанови позивач нібито проїхав перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора, в той час як відповідач-1 казав про проїзд позивачем нібито ще й на червоний сигнал світлофора.
		Зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач нібито проїхав перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора, при цьому місцем вчиненого правопорушення зазначається бул. Тараса Шевченка, 30, цю ж адресу відповідач-1 зазначив як адресу місця розгляду справи.
		При цьому, позивач зауважує, що за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 30, розташований готель «Хілтон», жодних перехресть біля цього готелю, зокрема, регульованих, немає. Найближче перехрестя від зазначеної адреси розташоване по бул. Тараса Шевченка, 26-а (але воно не регульоване) та біля будівель № 38 та 40 по бул. Тараса Шевченка.
		Звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено вулиць, перехрестя яких позивач проїхав нібито на заборонний сигнал світлофора.
		Позивач стверджує, що він не порушує Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Не порушував позивач ПДР і того дня, коли щодо нього було винесено оскаржувану постанову. Перехрестя позивач завжди проїжджає на сигнали світлофора, які надають право проїзду (зелений або миготливий жовтий), рухаючись при цьому зі швидкістю 40-60 км/год. в межах населеного пункту в залежності від дорожньої обстановки.
		 
		Щодо правової позиції відповідача
		25.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 21.07.2022, за підписом представника Департаменту - Рядніна А.А. (діє на підставі довіреності), в якому Департамент просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 
		При цьому, у відзиві вказується, що Департамент вважає твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
		Так, вказується, що згідно постанови 18.10.2021 о 00 год. 27 хв., водій ОСОБА_1 в м. Києві на бул. Тараса Шевченка, 30, керуючи транспортним засобом NISSAN MAXIMA, НОМЕР_3 , проїхав перехрестя на заборонений, жовтий, сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.ґ Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за яке ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
		Зауважується, що 18.10.2021 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні Шевченківського району, екіпажем було помічено, як автомобіль NISSAN MAXIMA, НОМЕР_4 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, а саме жовтий. Після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Після зупинення автомобіля, підійшовши до водія, Інспектор, назвав своє прізвище та ім`я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу. В подальшому, керуючись ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП та п. 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, роз`яснив позивачу його права і обов`язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач, а саме здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору, а саме червоний, чим порушив п. 8.7.3.г ПДР. Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів, а саме усні пояснення позивача та факт його порушення ПДР. Після чого Інспектор повідомив позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 510, 00 грн та виніс постанову.
		Зазначається, що Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів у присутності позивача, а тому посилання щодо ненадання йому можливості для ознайомлення з доказами не відповідає дійсності.
		На думку відповідача, вказані обставини свідчать про дотримання Інспектором процедури розгляду справи притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірне винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення, атому Інспектор діяв на підстав межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
		Підсумовуючи, Департамент вказує, що оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, то немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне:
		18.10.2021 інспектором поліції Рогульчик С.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4917469 (а.с. 7) за змістом якої, 18.10.2021 о 00 год 27 хв в м. Києві по бульвару Тараса Шевченка, 30, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи транспортним засобом Nissan Maxima, реєстраційний номер НОМЕР_2 , проїхав перехрестя на заборонений "жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.г ПДР - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		У зв`язку з зазначеним ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
		Вбачається, що п. 7 вказаної постанови «до постанови додаються» - не заповнена.
		Позивач вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, стверджує, що відповідне адміністративне правопорушення не вчиняв.
		Відповідач (Департамент) вказує, що 18.10.2021 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні Шевченківського району, екіпажем було помічено, як автомобіль NISSAN MAXIMA, НОМЕР_4 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, а саме жовтий, у зв`язку з чим уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства складено оскаржену постанову.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
		Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
		Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
		Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
		Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.
		Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Відповідно до п. 8.7.3.г ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
		Частиною 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
		Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
		Так, оскаржена постанова не містить жодних відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення (графа 7 не заповнена). 
		Не подано доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву. 
		Натомість дослідженими судом матеріалами справи встановлено наявність у позивачки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
		Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
		Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
		Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
		Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.
		При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
		Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
		На підставі наведеного інспектор патрульної поліції Рогульчик С.В. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
		Щодо вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд звертає увагу на наступне.
		Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
		Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
		За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (ч. 1 ст. 283 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
		Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
		Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених ст.. 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
		Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.
		На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		 
		Висновок суду
		Скасувати постанову серії ЕАО № 4917469 від 18.10.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії, складену інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Рогульчик Святославом Володимировичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		 
		Щодо судового збору
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн, сплачений позивачем за подання позову (а.с. 17). 
		 
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Рогульчика Святослава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
		 
		Скасувати постанову серії ЕАО № 4917469 від 18.10.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії, складену інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Рогульчик Святославом Володимировичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		 
		Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 за рахунок бюджетних асигнувань) за рахунок бюджетних асигнувань на користь   ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя                       Л. Л. Зуєвич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...