Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 382/1198/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2022.
Дата набрання законної сили: 22.11.2022
Номер судового провадження: 61-17624ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		22 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 382/1198/19
		провадження № 61-17624св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська обласна прокуратура,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Яготинського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року у складі судді Литвин Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн, а також майнову шкоду, зокрема витрати за надану правничу допомогу в сумі 19 085,92 грн, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		На обґрунтування позову посилався на таке.
		27 квітня 2015 року стосовно нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 42015110320000007 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 127 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та частини другої статті 365 КК України за фактом умисного завдання ОСОБА_2 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примушення потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		07 травня 2015 року за вказаним фактом йому оголошено підозру.
		Вироком Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року у справі № 382/1058/15-к його виправдано з підстав недоведення вчинення кримінального правопорушення.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року, а також ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року залишено без змін.
		Внаслідок необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 127 КК України, протягом майже двох років, а саме з 07 травня 2015 року до 30 березня 2017 року (22 місяці), він зазнав незаконного кримінального переслідування, чим йому було завдано душевних страждань. 
		Він тривалий час залишався у стані невизначеності щодо своєї долі та протягом зазначеного строку не мав можливості вести звичайний спосіб життя. Зокрема, у зв`язку з порушенням проти нього кримінальної справи, він зазнав негативного впливу та був змушений пристосовуватися до несприятливих умов, у нього погіршились відносини з оточуючими, він був змушений виправдовуватися перед родичами, друзями, колегами, що принизило його честь, гідність та ділову репутацію, а тривала нервова напруга призвела до появи негативних змін у стані здоров`я, таких як швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі. 
		Крім того, у зв`язку з незаконним розслідуванням кримінальної справи він втратив роботу і заробіток, незаконно був обмежений у свободі пересування, у зв`язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
		Оскільки він незаконно перебував під слідством та судом за підозрою і звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, що встановлено виправдувальним вироком суду, він відповідно до Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) має право на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. 
		Ураховуючи обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування його протягом тривалого часу під слідством і судом (22 місяці), що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності та справедливості, виходячи з установленого законодавством розміру на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством і судом, розмір завданої моральної шкоди він оцінив у 1 000 000,00 грн.
		Також зазначав, що він має право на компенсацію сплаченої правової допомоги під час незаконного кримінального провадження, у розмірі 19 085,92 грн, що підтверджується розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу та квитанцією.
		Короткий зміст рішень судів
		Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 19 085,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки 29 травня 2015 року йому пред`явлене обвинувачення та обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та лише 30 березня 2017 року було закрите кримінальне провадження та виправдано ОСОБА_1 з підстав недоведення наявності у діянні складу кримінального правопорушення.
		Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди. 
		Також позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши всі обставини справи, врахувавши ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, незаконне кримінальне переслідування, звільнення його з посади, обранні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку з чим він був обмежений у свободі пересування, зазнав негативних змін у звичайному ритмі життя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить 150 000,00 грн, що відповідатиме принципу розумності та справедливості. Суд першої інстанції, керуючись принципом реальності, співмірності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу має бути відшкодовано витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні у заявленому розмірі 19 085,92 грн.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У жовтні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судами першої та апеляційної інстанції розмір на відшкодування моральної шкоди є завищеним, оскільки позивач не навів аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного та психічного впливу на позивача в ході досудового розслідування чи судового розгляду кримінального провадження, які б вказували на завдання позивачеві моральних страждань. 
		Задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, суди попередніх інстанцій посилалися на те, що факт надання правничої допомоги підтверджується наданими до матеріалів справи документами: договором про надання правничої допомоги, квитанцією, розрахунком суми гонорару, проте не врахували, що позивач не надав розрахунок витрат, що підтверджують конкретний обсяг наданих адвокатом послуг. Наявний у матеріалах справи розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу не може вважатися детальним описом робіт (наданих послуг).
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, від 07 травня 2020 року у справі № 320/327/19, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		Встановлені судами обставини
		Суди встановили, що 27 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 42015110320000007 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 127 КК України та частиною другою статті 365 КК України за фактом умисного завдання ОСОБА_2 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких діях з метою примушення потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		07 травня 2015 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 127 та частиною другою статті 365 КК України.
		Вироком Яготинського районного суду Київської області від 27 грудня 2016 року у справі № 382/1058/15-к позивача визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 365, частиною другою статті 127 КК України та виправдано з підстав недоведення наявності у діянні ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень.
		Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 27 грудня 2016 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року вирок Яготинського районного суду Київської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року залишено без змін.
		Внаслідок необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 127, частиною другою статті 365 КК України, протягом майже двох років, а саме, з 07 травня 2015 року до 30 березня 2017 року (22 місяці), позивач зазнав незаконного кримінального переслідування.
		20 травня 2015 року тимчасово виконувач обов`язків начальника ГУ МВС України в Київській області затвердив висновок службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Яготинського району Київської області кримінального провадження № 42015110320000007, за результатами якого було прийнято рішення про звільнення оперуповноваженого сектору карного розшуку Яготинського РВГУ МВС України в Київській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у тому числі у зв`язку з пред`явленням йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди
		Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки 29 травня 2015 року йому було пред`явлене обвинувачення, обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і лише 30 березня 2017 року було остаточно закрите кримінальне провадження та виправдано ОСОБА_1 з підстав недоведення наявності в діянні складу кримінального правопорушення.
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон № 266/94-ВР.
		Відповідно до статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону № 266/94-ВР).
		Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Тому суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
		У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що на підставі Закону № 266/94-ВРОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення кожному з них про підозру і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду.
		Визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суди виходили з того, що період за який позивачеві відшкодовується моральна шкода, необхідно розраховувати з 07 травня 2015 року до 26 грудня 2016 року (22 місяці), тому розмір завданої позивачеві моральної шкоди відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР не може становити менше ніж 132 000,00 грн (22 місяці х 6 000 грн). Проте з урахуванням ступеню негативного впливу на життя та свідомість позивача, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які позивач поніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав через незаконне кримінальне переслідування, звільнення його з посади, обранні щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку з чим він був обмежений у свободі пересування, зазнав негативних змін у звичайному ритмі життя, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що належний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить 150 000,00 грн. 
		Висновки судів щодо визначеного розміру моральної шкоди є правильними, законними та обґрунтованими, а також узгоджуються з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19); Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 7643св20) про те, що «законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
		Доводи касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві, фактично зводяться до переоцінки касаційним судом доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц щодо порядку визначення розміру моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом.
		Висновки у вказаних справах та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак питання щодо вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
		Щодо вирішення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Водночас відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
		Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
		Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 
		№ 14-382цс19).
		У касаційній скарзі заявник зазначає, що позивач не надав суду розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. 
		Верховний Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.
		Як на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги у кримінальному провадженні від 04 серпня 2015 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, згідно з яким ОСОБА_3 надана надана правнича допомога у вигляді поточних консультацій щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз наданих документів, вивчення та аналіз чинного законодавства та судової практики, участі у судових засіданнях, та квитанцію до прибуткового касового ордера від 30 березня 2017 року № 16 про сплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 19 085,92 грн.
		У наданому розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу зазначено тривалість кожної дії та витраченого часу на їх виконання, а також вартість виконаних робіт.
		З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про доведеність понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 19 085,92 грн.
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, 
		У постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19) Верховний Суд, погоджуючись із судовими рішення про відмову у відшкодуванні стороні витрат на правничу допомогу, виходив з того, що «відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу».
		У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження 
		№ 11-562ас18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
		У постанові від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу зазначив, що на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги заявник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги, копію ордера та квитанцію про сплату коштів. Водночас заявник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
		Зазначені висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що заявник надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		Рішення Яготинського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. В. Яремко
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                        Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...