Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/12239/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2022.
Дата набрання законної сили: 24.11.2022
Номер судового провадження: 51-1913км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017240010007323

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		24 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 686/12239/18
		провадження № 51-1913 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                         ОСОБА_4,
		суддів                                              ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_7,
		прокурора                               ОСОБА_8,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих і цивільних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120017240010007323, за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сиротське Дубовоського району Ростовської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року ОСОБА_3  засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України покарання.
		Вирішено цивільні позови та стягнуто з :
		-      ОСОБА_3 на користь обласного та міського бюджетів витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 14 723,97 грн та 12 370,50 грн, відповідно;
		-      ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» на користь потерпілої ОСОБА_2 817 959, 17 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди;
		-      ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» на користь потерпілого ОСОБА_1 83 973, 97 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди. 
		Крім того, вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні. 
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 змінено. Відмовлено в задоволені цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_3 засуджено за те, що він, 14 липня 2017 року приблизно о 23:15 год, керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF CF 85.410» д.р.з. НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «Schmitz SKO 24» д.р.з. НОМЕР_2 , порушивши вимоги п.п.10.1, 11.4, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості руху у населеному пункті, наближаючись до нерегульованого перехрестя Старокостянтинівського шосе та вул. Озерної в м. Хмельницькому, в момент виникнення небезпеки для свого руху, а саме виїзду автомобіля «INFINITY QX 70» д.р.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , змінив напрямок свого руху, виїхавши на призначений для зустрічного руху бік дороги, допустивши перехресне блокуюче зіткнення передньою правою частиною вантажного сідлового тягача із передньою лівою боковою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортною пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, зокрема і тяжкі, а ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційних скаргах, які аналогічні за своїм змістом, потерпілі та цивільні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та матеріального права. Стверджують, що апеляційним судом невірно встановлено, що ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» є неналежним цивільним відповідачем. Вважають, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» є трудові відносини, проте апеляційним судом помилково встановлено про їх відсутність.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
		В заперечені на касаційні скарги потерпілих і цивільних позивачів представники цивільного відповідача ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначають про їх безпідставність, вважають що ухвала апеляційного суду є законною та вмотивованою.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Доведеність винуватостіОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, юридична кваліфікація його дійу касаційних скаргах потерпілих і цивільних позивачів не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
		Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
		Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, в тому числі моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
		Суд апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 у частині вирішення цивільних позовів зазначених вимог закону дотримався.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно зі ст. 24 КЗпП України (в редакції чинній станом на липень 2016 року) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
		Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. 
		Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання конкретних результатів праці.
		На відміну від трудового договору за договором підряду, відповідно до ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 
		Крім того, на думку колегії суддів, основною ознакою, яка відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між ОСОБА_3 та ТОВ «Транспортна компанія «Магнат»02 жовтня 2017 року було укладено договір підряду (надання послуг з виконання функцій водія) строком на два місяці, відповідно до якого, ОСОБА_3 зобов`язувався надавати послуги з перевезення вантажів на автомобілі ТОВ «Транспортна компанія «Магнат. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що це не є трудові відносини, що на думку колегії, ґрунтується вимогах закону.
		З огляду на це, в ухвалі апеляційного суду вірно встановлено, що ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» є неналежним цивільним відповідачем.
		За таких обставин, враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено порушення вимог кримінального процесуального закону та матеріального права,  касаційні скарги потерпілих та цивільних позивачів не підлягають до задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілих і цивільних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2  - без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_11                               ОСОБА_12                                ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...