Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 673/1318/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2022. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2022.
Дата набрання законної сили: 28.11.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1689/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 673/1318/21
		Провадження № 22-ц/4820/1689/22
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., 
		секретар судового засідання Магера О. В.,
		з участю представника відповідача Макаровця І. В. 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2022 року (суддя Дворнін О. С., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення моральної шкоди. 
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
		 
		у с т а н о в и в :
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що 24.05.2018 пасажирський потяг № 772 (локомотив ЧС4-117) сполученням «Хмельницький-Київ» під керуванням машиніста ОСОБА_2 , проїжджаючи 1178 км, пікет № 8 біля станції «Волоське», здійснив наїзд на його доньку ОСОБА_3 , яка внаслідок отриманих травм померла. Власником локомотиву ЧС4-117 є виробничий підрозділ «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Укрзалізниця»). ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
		24.05.2018 за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240130000137. Постановою слідчого від 30.05.2018 кримінальне провадження закрито.
		Він втратив рідну та близьку людину, з якою проживали однією сім`єю, яка була опорою та підтримкою, що зруйнувало його нормальне життя, завдало надзвичайний стрес. Така передчасна смерть дитини завдає йому глибоких душевних страждань та викликала необхідність докладати додаткові зусиля для організації свого життя. Сиротами залишились онуки, що додає додаткових страждань. Його попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Відчуває самотність, тривожність, відчуття несправедливості.
		Тому ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 250000 грн.
		Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 80000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		АТ «Укрзалізниця», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність судового рішення. Суд не взяв до уваги те, що у діях ОСОБА_3 наявний умисел, оскільки вона свідомо порушила вимоги пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України і під час руху потяга знаходилась на залізничній колії та не реагувала на звукові сигнали, які подавав машиніст. У діях ОСОБА_3 наявний непрямий умисел, що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності. Крім того, позивач не обґрунтував розмір позовних вимог на суму 250000 грн та факт заподіяння йому моральної шкоди, а обставини на які він посилався є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами.
		У засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
		Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Суд першої інстанції правильно установив, що 24.05.2018 пасажирський потяг № 772 (локомотив ЧС4-117) сполученням «Хмельницький-Київ» під керуванням машиніста ОСОБА_2 , проїжджаючи 1178 км, пікет № 8 біля станції «Волоське», здійснив наїзд на громадянку ОСОБА_3 , яка внаслідок отриманих травм померла.
		ОСОБА_3 була донькою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 21). 
		Відповідно до листа АТ «Укрзалізниця» № ЦЦТех - 08/339 від 06.10.2021 локомотив ЧС4-117 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_2 працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» на посаді машиніста електровоза з 29.04.2004 (а. с. 19).
		Нещасний випадок на залізниці стався під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків.
		24.05.2018 за фактом настання зазначеної події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240130000137 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого від 30.05.2018 кримінальне провадження закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні машиніста тепловоза складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 276 КК України (а. с. 7-11).
		Смерть ОСОБА_3 24.05.2018 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.05.2018 (а. с. 20).
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 56, проведеної у період з 25.05.2018 по 31.07.2018 причиною смерті ОСОБА_3 є поєднана тупа травма голови, грудної клітки, живота, верхніх та нижніх кінцівок. При проведенні експертизи у ОСОБА_3 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, які могли бути завдані виступаючими конструктивними частинами потяга, що є небезпечними для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. За даними висновку експерта судово-медично-токсикологічної експертизи зразка крові № 1098 від 04.06.2018 у крові ОСОБА_3 алкоголю не виявлено (а. с 12-17).
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
		Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що АТ «Українська залізниця», як володілець джерела підвищеної небезпеки, має нести відповідальність за завдану позивачу шкоду. 
		Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
		Відповідно до частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (стаття 1168 ЦК України).
		За змістом частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
		Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц, від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17. 
		Суд першої інстанції обгрунтовано врахував його відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.
		Доводи апеляційної скарги про наявність у діях ОСОБА_3 умислу не підтверджені доказами.
		Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
		Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина 2 статті 1193 ЦК України).
		Доказів того, що причиною нещасного випадку на залізниці стали умисні дії ОСОБА_3 відповідач не надав. 
		За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).
		Отже, суд установив, що дочка позивача загинула внаслідок ДТП, яка мала місце на залізниці внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілої (нехтування нею Правилами безпеки на залізничному транспорті України), а не внаслідок її умислу. 
		АТ «Укрзалізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
		За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2, частинами 3 і 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд першої інстанції урахував глибину та тривалість моральних страждань ОСОБА_1 , яких він зазнав внаслідок смерті дочки у результаті ДТП, грубу необережність потерпілої, що сприяла виникненню шкоди, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 80000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем обставин заподіяння моральної шкоди і розміру моральних страждань.
		Сам факт загибелі дочки під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань батька, враховуючи те, що згідно з частиною 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України».
		З огляду на викладене суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення. Підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
		 
		Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2022 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 29 листопада 2022 року.
		 
		Суддя-доповідач О. І. Талалай 
		 
		Судді А. П. Корніюк 
		 
		І. В. П`єнта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...