Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/1469/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 30.11.2022. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Результат оскарження 18.12.2024 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: 2/295/122/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №296/1469/21
		Категорія 55
		2/295/122/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.10.2022 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомияра у складі: 
		головуючого - судді Кузнєцова Д.В., 
		при секретарі судового засідання Карпішиній С.С.,
		за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача (АТ «Державний ощадний банк України»)  адвоката Дем`янова І.Ю.,
		представника третьої особи ОСОБА_2 ,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Філії  Житомирське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,  Міністерство оборони України про стягнення помилково зарахованих коштів, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) звернувся до суду із указаним позовом, в якому послався на те, що військовим комісаріатом на виконання пункту 14 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.05.2020 № 69 видано наказ від 22.05.2020 № 168 про перерахування коштів одноразової грошової допомоги у сумі 576 300,00 грн. на картковий рахунок громадянина ОСОБА_3 , відкритий у Філії  Житомирському обласному управлінні публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Разом з тим, після перерахування коштів ІНФОРМАЦІЯ_5 стало відомо, що гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 помер, тобто управлінські рішення про виплату та перерахування коштів приймались стосовно померлої особи. Після з`ясування зазначеного факту, комісією Міноборони було скасовано пункт 14 протоколу від 08.05.2020 №69, а також військовим комісаріатом видано наказ від 19.08.2020 № 310 про скасування виплати зазначених вище коштів. На думку позивача, спірні кошти не стали власністю ОСОБА_3 , не увійшли до складу спадщини після його смерті, та є такими, що зараховані помилково (безпідставно), і повинні бути повернути банком позивачеві як набуті без достатньої правової підстави. Натомість, на лист про необхідність повернення помилково перерахованих коштів банком було надано відповідь про відсутність правових підстав для повернення коштів, так як банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження за наявності відповідного рішення суду. Аналогічна відповідь надійшла і на лист департаменту фінансів Міністерства оборони України. 
		З огляду на викладене у позові, ІНФОРМАЦІЯ_4 просив суд стягнути на свою користь з Акціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»(утексті АТ«Ощадбанк»)в особіФілії Житомирського обласногоуправління публічногоакціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»суму помилковозарахованих коштіву розмірі576300,00 грн., які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я померлого ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), а також судовий збір.
		Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Анциборенко Н.М. від 23.02.2021 справу передано на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира.
		Суддею Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцовим Д.В. на підставі ухвали від 25.08.2021 позовну заяву у даній справі прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
		Від АТ «Ощадбанк» до суду 12.10.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник банку  адвокат Дем`янов І.Ю. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю. В обґрунтування своїх заперечень представник вказав, що Філія  Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» не має цивільної процесуальної правосуб`єктності, не є юридичною особою та не може набути процесуального статуту відповідача. Крім цього, після зарахування вказаних вище грошових коштів на рахунок ОСОБА_3 , відкритого на підставі укладеного між банком та позивачем Договору № 17 від 23.06.2014 про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організацій/студентів) з використанням платіжних карток, дані кошти перейшли саме у власність ОСОБА_3 та АТ «Ощадбанк» не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу, а тому, на думку представника відповідача, твердження позивача про безпідставне набуття та заволодіння AT «Ощадбанк» вказаними грошовими коштами є необґрунтованим. Умовами згаданого договору не передбачено списання грошових коштів на користь ІНФОРМАЦІЯ_7 у разі смерті клієнта у випадку зарахування такої допомоги після дати смерті. До того ж позивач не надав документів (судових рішень, розпоряджень власника рахунку тощо), на підставі яких банк зобов`язаний повернути грошові кошти, що належать померлому ОСОБА_3 , у сумі 576 300,00 грн. позивачу і так само не надав доказів про порушення з боку AT «Ощадбанк» під час зарахування грошових коштів у сумі 576 300,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , що належить померлому ОСОБА_3 .
		У судовому засіданні представник позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що кошти, перераховані після смерті ОСОБА_3 , не можуть входити до складу спадщини, вони не належали за життя померлому і підлягають поверненню Міністерству оборони України, оскільки рішення про перерахунок коштів було прийнято через два місяці після смерті ОСОБА_3 , про що позивачу не було відомо на час видачі відповідного наказу. У свою чергу, на звернення позивача банк відмовив у поверненні коштів. На запитання суду представник ІНФОРМАЦІЯ_7 уточнив, що правовою підставою для повернення помилково зарахованих коштів є положення статті 1071 ЦК України.
		Представник AT «Ощадбанк» в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на обставини, наведені у відзиві. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що з моменту зарахування коштів на рахунок ОСОБА_3 останній фактично став їх власником, а позивач не довів належності йому цих коштів, як і взагалі те, вони є на рахунку у банку. AT «Ощадбанк» добросовісно виконало доручення позивача згідно з укладеним між сторонами договором, жодного помилкового переказу не було, а рішення комісії про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 скасовано після зарахування банком коштів на його рахунок, тому ніякої помилки з боку банку немає. Посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, на думку представника банку, є необґрунтованим, оскільки AT «Ощадбанк» не володіє безпідставно коштами по ст. 1212 ЦК України, відтак правових підстав для стягнення коштів з банку немає. Також договором №87 між банком та організацією про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток від 23.06.2014 року не закріплений обов`язок перераховувати кошти на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 . За словами представника, чи є спірні кошти на рахунку банку йому невідомо. 
		Представник третьої особи - Міністерства оборони України в судовому засіданні пояснив, що третя особа є розпорядником коштів згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Міноборони 08.05.2020 року прийняло рішення про виплату одноразової грошової допомоги по групі інвалідності ОСОБА_3 та на момент розгляду цього питання Міністерству не було відомо про смерть ОСОБА_3 . Отже фактично це була добросовісна помилка з боку третьої особи. ОСОБА_3 , не маючи правоздатності станом на 08.05.2020 року, не став власником цих коштів та спірні кошти не входять до складу спадщини згідно із ст. 1219 ЦК України, навіть якби ОСОБА_3 набув їх за життя. Дружина і діти не мають права на одноразову грошову допомогу, пов`язану з інвалідністю ОСОБА_3 , так як вона нерозривно пов`язана з особою померлого. На переконання представника третьої особи, кошти є власністю Міноборони на момент транзакції. Представник заперечив твердження адвоката АТ «Ощадбанк» про те, що за платіжною відомостю кошти на ім`я ОСОБА_3 йменувались як «заробітна плата», оскільки безпосередньо у платіжному дорученні вказано про перерахування одноразової грошової допомоги, ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 і ніяка заробітна плата йому не виплачувалась. 
		Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 08.05.2020 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, вирішено відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 сержанту в запасі ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), звільненому 24.01.2020 року, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12 ААБ №549714 від 11.12.2019 року призначити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019) в сумі 576 300,00 грн., що підтверджується витягом з протоколу №69 від 08.05.2020 року.
		Згідно витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 №168 від 22.05.2020 року «Про виплату грошової допомоги» зобов`язано начальника відділу фінансового забезпечення кошти, отримані для виплати одноразової допомоги, перерахувати ОСОБА_3 на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО банку 311647, в сумі 576 300 грн.
		Згідно платіжного доручення №733 від 22.05.2020 року Житомирським ОВК на рахунок АТ «Ощадбанк» були внесені кошти в розмірі 9 852 367,00 грн. в якості перерахунку одноразової грошової допомоги на підставі наказу №168 від 22.05.2020 року, в тому числі ОСОБА_3 в сумі 576 300,00 грн., що підтверджується відомістю від 22.05.2020 року.
		ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
		06.08.2020 року відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, скасовано пункт 14 протоколу засідання Комісії від 08.05.2020 року №69 в частині призначення одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_3 у зв`язку з установленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а допомога у зв`язку з пораненням призначена 08.05.2020 року. Тобто на дату призначення допомоги не було відомо про смерть заявника. Прийнято рішення призначити одноразову допомогу дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 сержанта в запасі ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 24.03.2020 року в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2020), в сумі 1 576 500,00 грн. у рівних долях кожному, що підтверджується витягом з протоколу №114 від 06.08.2020 року.
		Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 №310 від 19.08.2020 року «Про внесення змін до наказу №168 від 22.05.2020 року» абзаци 5, 6, 4 пункту 1 зазначеного наказу скасовано та вирішено вважати не дійсним.
		З матеріалів справи слідує, що на неодноразові звернення позивача та третьої особи до АТ «Ощадбанк» про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 576 300,00 грн. відповідачем було повідомлено про відсутність правових підстав для списання грошових коштів з рахунку клієнта. Представники банку посилалися на те, що підставами для списання грошових коштів з рахунку клієнта відповідно до ст. 1071 ЦК України є розпорядження клієнта. Крім того, кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Також роз`яснено що згідно з главою 84 ЦК України кошти, що належали померлому клієнту і знаходяться на його рахунках, входять до складу спадщини і будуть отримані спадкоємцями після її оформлення.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
		Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком, що передбачено частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Судом встановлено, що 23 червня 2014 року між ІНФОРМАЦІЯ_10 та ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір №87 між банком та організацією про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації/студентів) з використанням платіжних карток.
		Відповідно до умов п. 1.1. організація замовляє та оплачує, а банк бере на себе зобов`язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в банку працівникам організації/студентам, на умовах та в строки, визначені цим договором, заробітної плати/стипендії та інших виплат працівникам організації/студентам «за тарифами, встановленими відповідно до умов конкурсного відбору, проведеного Міністерством фінансів України по визначенню уповноважених банків з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ».
		Згідно з п. 3.6 договору №87 банк несе повну майнову відповідальність за зберігання коштів, перерахованих йому організацією за умовами договору, згідно із законодавством.
		Відносини між банком та ОСОБА_3 були врегульовані договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), з умовами якого останній погодився, підписавши 11.02.2020 року заяву про приєднання №527649907/110220 до вказаного договору.
		Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
		Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 №910/1913/14).
		Суд погоджується з твердженням представника АТ «Ощадбанк», що в даному випадку посилання позивача на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставними та необґрунтованими. Кошти, перераховані банком на рахунок фізичної особи за договором і за наявності правових підстав, не можуть бути стягнуті з банку як безпідставно отримані на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України з огляду на договірний характер правовідносин.
		У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно із ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
		Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Частиною першою ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
		Пунктом «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).
		Частиною 2 ст. 16-3 наведеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.
		У відповідності з положеннями ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), який врегульовує питання пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, сержанту в запасі ОСОБА_3 (Житомирський ОВК), звільненому 24.01.2020 року, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12 ААБ №549714 від 11.12.2019 року була призначена одноразова грошова допомога у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019) в сумі 576 300,00 грн., однак кошти фактично не були виплачені у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 .
		У відповідностідо підпункту1пункту 2статті 16,ч.1ст.16-3Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей»одноразова грошовадопомога призначаєтьсяі виплачуєтьсяу разізагибелі (смерті)військовослужбовця підчас виконанняним обов`язківвійськової службиабо внаслідокзахворювання,пов`язаного звиконанням нимобов`язків військовоїслужби,або смертіособи,звільненої звійськової служби,протягом рокупісля звільненняїї звійськової служби,якщо смертьнастала внаслідокпоранення,контузії,каліцтва,захворювання,пов`язаних звиконанням обов`язківвійськової служби.Одноразова грошовадопомога увипадках,передбачених підпунктами1-3пункту 2статті 16цього Закону,призначається івиплачується рівнимичастками всімособам,які маютьправо наїї призначеннята отримання,за їхособистою заявоючи заявоюїх законнихпредставників.Особам,які маютьправо напризначення таотримання одноразовоїгрошової допомоги,її виплатаздійснюється незалежновід реалізаціїправа напризначення таотримання такоїдопомоги будь-якоюз осіб,зазначених у статті16-1 цього Закону.
		Майже аналогічні за змістом норми містяться й у п.п. 1 п. 6, п. 11 Порядку № 975.
		Згідно з п. 14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
		Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		У свою чергу у статті 1219 ЦК України наведений перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини. Зокрема, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, наприклад, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, право на допомогу тощо.
		З огляду на наведені вище норми законодавства суд погоджується із позицією представників позивача та третьої особи про те, що призначена ОСОБА_3 одноразова грошова допомога у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019) в сумі 576 300,00 грн., не входить до складу спадщини і у подальшому, відповідно, не може бути успадкована потенційними спадкоємцями померлого.
		Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів наведені у статті 16 ЦК України. При чому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Визначаючи зміст статті 5 ЦПК України, необхідно виходити з того, що, у першу чергу, способи захисту, які застосовуються судом, мають відповідати правовій природі цивільних відносин, що існують між сторонами, й лише у другу чергу, серед зазначених способів захисту, що відповідають правовій природі таких відносин, суд вправі обрати той з них, що забезпечує ефективність такого захисту.
		Таким чином,оскільки внаслідоксмерті ОСОБА_3 не реалізувавсвоє правона отриманняодноразової грошовоїдопомоги врозмірі 300-кратногопрожиткового мінімумуу зв`язкузі встановленнямінвалідності IIгрупи тавказані коштине увійшлидо складуспадщини згідноположень ст.ст.1218-1219ЦК України,суд дійшоввисновку,що кошти в розмірі 576 300,00 грн. підлягають поверненню ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, характер спірних правовідносин, відсутність у законі абодоговорі ефективногоспособу захисту прав позивача, суд вважає за можливе визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який просить застосувати ІНФОРМАЦІЯ_4 й котрий,на переконаннясуду, не суперечить букві закону.
		Враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
		Наведеному відповідають і приписи статті 80 ЦК України, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
		Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 ЦК України).
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
		Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч.ч. 4, 5 ст. 95 ЦК України).
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору. Відтак провадження у справі, в якій пред`явлено вимоги до філії, підлягає закриттю.
		Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18.
		Отже, дійшовши висновку про задоволення позову, суд пристає на зауваження представника AT «Ощадбанк» в контексті того, що Філія  Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» не має цивільної процесуальної правосуб`єктності, не є юридичною особою та не може набути процесуального статуту відповідача. Разом з тим, судом звернуто увагу на зміст прохальної частини позовної заяви, з якої не вбачається, що вимоги про стягнення спірних грошових коштів пред`явлені виключно до філії банку, що потягло б собою закриття провадження по справі в частині згаданих вимог. Таким чином позов підлягає задоволенню шляхом стягнення коштів безпосередньо з AT «Ощадбанк» на користь ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально.
		З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 1066, 1071, 1212, 1218, 1219 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, 
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) суму помилково зарахованих коштів в розмірі 576 300,00 грн., які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я померлого ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 8 644,50 грн. судового збору.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 .
		Відповідач 1: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, код ЄДРПОУ: 00032129.
		Відповідач 2: Філія  Житомирське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, код ЄДРПОУ: 09311380.
		Третя особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00034022.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...