Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 293/924/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2022. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2022.
Дата набрання законної сили: 30.12.2022
Номер судового провадження: 2/293/404/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 293/924/22
		Провадження № 2/293/404/2022
		21 листопада 2022 рокусмт Черняхів
		 
		Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
		головуючої судді                         Проценко Л.Й.
		за участю секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
		представника позивача                        ОСОБА_5.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором, визнання припиненою іпотеки, зняття заборони на відчуження та повернення безпідставно отриманих коштів
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. Короткий зміст позовних вимог
		 
		30.06.2022 адвокат Гуменюк О.В. звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», в якому просить визнати припиненими зобов`язання за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.12.2007, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України», наразі АТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 . Одночасно просить визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки №1042 від 17.10.2007, сторонами якого зазначені ВАТ «Державний ощадний банк України», наразі АТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 , предметом якого став житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 із одночасним припиненням права іпотеки за вказаним іпотечним договором за АТ «Державний ощадний банк України», у зв`язку з чим зняти заборону на відчуження даного житлового будинку.Також просить стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 72391 доларів США, що по курсу НБУ складає 2118160,66 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» (наразі АТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 укладено кредитний № 1042, за умовами якого він отримав 64500 доларів США, строком до 16 жовтня 2027 під 12 % річних. Згодом ОСОБА_1 стало відомо, що з поміж кредитного договору між ним та банком 17.10.2007 укладено іпотечний договір, предметом якого став будинок, розташованийза адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчений нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. та зареєстрований в реєстрі заборон за № 2367. Вважаючи простроченими зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом. Натомість, в ході розгляду справи ОСОБА_1 стало відомо, що АТ «Державний ощадний банк України» в односторонньому порядку відмовився від надання позичальнику кредитних коштів, що в свою чергу створило б у нього обов`язок до їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування ними. Вказує, що ця обставина визначила для позивача недійсність кредитних та іпотечних зобов`язань, а з тим і необхідність звернення до суду з позовною заявою.
		В частині позовних вимог щодо визнання припиненими зобов`язання за договором про іпотечний кредит №1042 від 17.12.2007 посилається на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.02.2018 по справі № 293/987/16-ц, яким задоволено позов ОСОБА_1 .Визнано недійсним іпотечний договір №1042 від 17 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , предметом якого став будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. та зареєстрований в реєстрі заборон за №2367, скасовано реєстрацію заборони на відчуження. Зазначає, що цим рішенням встановлено, що відповідно до висновку судового експерта № 1/450 від 04 липня 2017 року підпис від імені ОСОБА_1 в іпотечному договорі № 1042 від 17 жовтня 2007 року, який укладений між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Вказує, що постановою Апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2018 визначено, що вказані обставини свідчать про те, що позовні вимоги є обґрунтованими. Проте, даною постановою суду застосовано строки позовної давності, у зв`язку з цим скасовано рішення Черняхівського районного суду від 20.02.2018 та відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		Разом з тим, позивач стверджує, що кредитні кошти мали бути перераховані на користь третьої особи, продавця нерухомого майна, а не надані безпосередньо ОСОБА_1 . При цьому посилається на висновок судового експерта № 531-1/07/2020 від 15.07.2020, як на доказ встановленої відсутності документального підтвердження (розрахункових документів) щодо надання кредитних коштів та відображення операцій з надання кредиту в бухгалтерському обліку банку за договором про іпотечний кредит № 1042 від 17.10.2007. Зокрема, зазначає, що в разі перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, оформляється меморіальний документ з дотриманням вимог Постанови Правління НБУ№ 254 від 18.06.2003. Проте, даний первинний документ, який, на думку позивача, є єдиним доказом видачі кредитних коштів, не оформлявся, як доказ не долучався до матеріалів судової справи, не надавався судовому експерту та на заяву позичальника. Акт про його знищення є недійсним в силу Постанови Правління НБУ № 601 від 08.12.2004. На підставі викладеного, позивач вважає, що фінансова установа, відмовившись в односторонньому порядку від зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тим самим припинила обов`язок позичальника щодо їх повернення. 
		Щодо позовної вимоги в частині припинення іпотеки, позивач посилається на вимоги ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої право іпотеки припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Як наслідок, нотаріус відповідно до вимог пп 5.1 п.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки), за рішенням суду. 
		Щодо повернення безпідставно отриманих коштів, позивач посилається на вимоги ст.1212 ЦК України, зазначаючи, що оскільки банк не виконав обов`язку щодо видачі кредитних коштів, правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 72391 доларів США, що по курсу НБУ складає 2118160,66 грн, що стягнені з ОСОБА_1 в межах кредитного договору, є підставою для визнання цієї стягненої суми такою, що підлягає поверненню позивачу.
		 
		ІІ. Процесуальні дії по справі та позиції учасників
		 
		        Ухвалою від 04.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в цивільній справі та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 11:30 год. 21.07.2022 (а.с.35).
		       21.07.2022 вказана справа не розглядалась в зв`язку з перебуванням головуючої судді в іншому судовому засіданні по кримінальній справі №276/1899/21 (а.с.39).
		       В підготовче судове засідання, призначене на 10 год. 30 хв. 25.08.2022, сторони не з`явились. Представник позивача адвокат Гуменюк О.В., який діє на підставі ордеру на надання правової допомоги серії АМ № 1018888 (а.с.7), надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без участі, в якій просить розгляд справи призначений на 10:30 год. 25.08.2022 проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить закінчити підготовче засідання.
		       Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» Юхимчук В.С., який діє на підставі довіреності від 02.07.2020, зареєстрованої за №778 (а.с.44-45), 25.08.2022 на електронну адресу суду подав заяву, в якій просить розгляд справи перенести на іншу дату в зв`язку з тим, що наразі банком продовжується робота щодо врегулювання питання по кредитному договору, яка потребує певного часу (а.с.43). 
		       25.08.2022 ухвалою занесеною до протоколу судового засідання суд відклав розгляд справи на 12:00 год. 13.09.2022 та продовжив строк підготовчого судового засідання на 30 днів (а.с.46).
		       13.09.2022 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката ОСОБА_5., в якій просить розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить закінчити підготовче засідання (а.с.48-49).
		       13.09.2022 до канцелярії суду від представника відповідача - адвоката Козлова А.І., який діє на підставі довіреності від 02.07.2020, зареєстрованої за №774 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.61-63), надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи ( а.с.50-60).
		13.09.2022 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті на 10.10.2022 ( а.с.67).
		       Розгляд справи, призначений на 10.10.2022 та в подальшому на 27.10.2022 не відбувся у зв`язку з повітряними тривогами, про що секретарем судових засідань складені довідки (а.с. 69,76). Розгляд справи призначений на 21.11.2022.
		       21.11.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача - адвоката Козлова А.І., в якому просить долучити до матеріалів справи письмові докази, які підтверджують факт проведення АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» реструктуризації заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1042 від 17.10.2007, згідно його заяви від 14.06.2022 про проведення реструктуризації заборгованості, яка була долучена до матеріалів цивільної справи № 293/924/22 (а.с. 77-86). Одночасно з цим, повідомляють, що умови реструктуризації заборгованості в сумі 392766,69 грн станом на 21.11.2022 виконані ним в повному обсязі, що свідчить про повне визнання ним своїх зобов`язань перед банківською установою. Також подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають в повному обсязі, у зв`язку з чим просять відмовити в їх задоволенні (а.с. 87-88). 
		       21.11.2022 представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Стверджував, що оскільки ОСОБА_1 не підписував іпотечного договору, то можливо банк не перерахував кредитні кошти в сумі 64500 доларів США на відповідний банківський рахунок продавця нерухомості - будинку, що є предметом іпотеки. Тому продавець будинку за договором ( ОСОБА_2 ) може в подальшому звернутись до суду про стягнення таких коштів з ОСОБА_1 . У зв`язку з чим просив стягнути з банку безпідставно отримані ним кошти в сумі 72391 доларів США.При цьому не дав обґрунтованих пояснень та підтверджуючих доказів щодо розміру вказаної суми. Разом з тим, не заперечував факт повного погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1042 від 17.10.2007, у зв`язку з реструктуризацією боргу на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 09.06.2022.
		 
		       ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
		Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 1042, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 64 500 доларів США на строк до 16 жовтня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних в порядку та на умовах, визначених даним договором.
		Підпунктом 1.2 пункту 1 договору, зокрема, передбачено, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 16.10.2027 на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 17.10.2007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		         При цьому, сторони погодили, що зобов`язання банку надати кредит виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов, до яких, зокрема, належить й укладення в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором іпотечного договору, з прийняттям в іпотеку нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також укладення на користь банку договору страхування предмета іпотеки (п.1.4 договору).
		     Окрім того, умовами кредитного договору передбачено, що виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується нотаріально посвідченим іпотечним договором нерухомого майна - предмета іпотеки, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що іпотечний договір укладається між банком та позичальником (та/або майновим поручителем) одночасно із укладенням цього договору ( п.2 кредитного договору) (а.с.9-11).
		     Матеріали справи також свідчать, що 17 жовтня 2007 року між сторонами укладений іпотечний договір № 1042, за умовами якого іпотекодавецьОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель ВАТ «Державний ощадний банк України» приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 . Договір посвідчений нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2367. На підставі цього договору нотаріусом накладено заборону відчуження вказаного нерухомого майна до припинення договору іпотеки та внесено відомості до Державного реєстру іпотек (а.с.12-15).
		         Як видно з матеріалів справи в жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним іпотечний договір № 1042 від 17.10.2007, укладений між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України», за умовами якого він отримав 64500 доларів США строком до 16 жовтня 2027 року, зі сплатою 12% річних. У подальшому йому стало відомо про те, що 17 жовтня 2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» укладений також договір іпотеки, предметом якого є належний йому житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. та зареєстрований в реєстрі заборон за № 2367.
		Оскільки він не підписував вказану угоду та не мав наміру передавати в іпотеку банку зазначене житло, ОСОБА_1 просив визнати недійсним іпотечний договір №1042 від 17 жовтня 2007 року, укладений між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України», а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи, вчинені на підставі вказаного договору про обтяження іпотекою вказаного житлового будинку, що належить йому на праві власності.
		Згідно висновку судово-економічної експертизи у справі №293/787/16-ц № 531-1/07/2020 від 15.07.2020, в абзаці 2, зокрема зазначено, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження (розрахункові документи) щодо надання кредитних коштів та відображення операцій з надання кредиту в бухгалтерському обліку баку за договором про іпотечний кредит № 1042 від 17.10.2007 (а.с.21-26).
		Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 1/450 від 04 липня 2017 року у цивільній справі № 293/987/16-ц: підпис від імені ОСОБА_1 в іпотечному договорі № 1042 від 17 жовтня 2007 року, який укладений між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.27-28).
		Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року у цивільній справі № 293/987/16-ц позов задоволено.
		Визнано недійсним іпотечний договір №1042 від 17 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 .
		Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження іпотекою будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , що були внесені нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. на підставі іпотечного договору №1042 від 17 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України», на даний час ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 (а.с.16-17).
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Житомирської області, який у своєму рішення вказав про обґрунтованість позовних вимог позивача, зважаючи, зокрема, на висновок почеркознавчої експертизи. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. З вказаних підстав суд апеляційної інстанції постановою від 24.04.2018 скасував рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.02.2018. Водночас, вказаним судовим рішенням встановлені й інші обставини справи. Так, досліджені судом докази свідчать про те, що про укладання спірного договору позивачеві було відомо з дня підписання кредитної угоди, у якій однією з необхідних та обов`язкових умов надання кредитних коштів для придбання житлового будинку АДРЕСА_1 , є передача даного нерухомого майна в іпотеку банку одночасно з підписанням договору про іпотечний кредит. При цьому сам факт отримання кредиту та придбання за рахунок цих кредитних коштів нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, представником позивача не заперечувалось. Про обізнаність ОСОБА_1 щодо укладання іпотечного договору свідчить й та обставина, що рішенням виконавчого комітету Черняхівської селищної ради від 27.07.2007 йому надано дозвіл на передачу вказаного житлового будинку, що буде придбаний за кредитні кошти, в іпотеку банку. Окрім того, після отримання кредитних коштів належний позивачеві житловий будинок неодноразово був застрахований власником. В судовому засіданні також досліджувались акти перевірок заставленого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , які підписані позивачем та в свою чергу вказують на обізнаність останнього про передачу цього житла в іпотеку банку одночасно з підписанням кредитного договору.
		З такими висновками погодився Верховний суд у своїй постанові від 25.06.2020 у цій справі (а.с. 52-53).
		Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Встановлені вище зазначеними судовими рішеннями обставини справи у цивільній справі № 293/987/16-ц спростовують доводи представника позивача про те, що позивачу на момент укладання договору про іпотечний кредит № 1042 від 17.10.2007 не було відомо про наявність іпотечного договору, предметом якого став будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань в частині, що стосується перерахування коштів на користь третьої особи, - продавця нерухомого майна.
		Варто відмітити, що в судовому засіданні представник позивача стверджував, що відповідач мав би довести, що банком виконані зобов`язання перед позивачем, зокрема, й щодо виконання п.1.3 договору про іпотечний кредит. При цьому припускав можливість, що оскільки позивач не підписував іпотечного договору, то банк не видавав кредитних коштів та в майбутньому продавець будинку матиме можливість позиватися до позивача про стягнення неотриманих коштів за проданий будинок. 
		Однак, та обставина, що матеріали справи не містять доказів, в тому числі й меморіального ордеру, який, на думку представника позивача, є єдиним доказом видачі кредитних коштів, не вказує на те, що умови договору про іпотечний кредит відповідачем в частині зарахування кредитних коштів на поточний рахунок продавця квартири - ОСОБА_2 , не були виконані.
		До того ж, представник позивач не довів будь-якими належними та допустимими доказами наявність спору з продавцем будинку щодо неотримання ОСОБА_2 кредитних коштів, не заявляв клопотання про допит його як в якості свідка, так і залучення його в якості третьої особи, для підтвердження цього факту.
		Разом з тим, договір про іпотечний кредит № 1042 від 17.10.2007 є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався.
		Досліджуючи докази, надані представниками відповідача під час розгляду справи в суді, судом встановлено наступне.
		17.10.2007 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно умов якого продавець продав та передав у власність, а покупець купив та прийняв у власність - житловий будинок АДРЕСА_1 . Договір посвідчений нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори за № 2361 (а.с.51).
		Обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного суду від 12.04.2022 в цивільній справі № 293/787/16-ц, свідчать про те, що ОСОБА_1 не були виконані зобов`язання в строк, обумовлений договором про іпотечний кредит № 1042 від 17.10.2007. Факт отримання кредиту та придбання за рахунок цих кредитних коштів нерухомого майна не спростовано. Крім того, встановлено, що позичальником частково вносились кошти на погашення кредиту, та в повному обсязі заборгованість погашена не була(а.с.54-57). 
		Зміст зазначеного рішення суду дає підстави для висновку, що у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником взятих на себе зобов`язань банк реалізував своє право пред`явити вимогу про дострокову виплату усієї суми заборгованості за кредитними договорами, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості в повному обсязі, тобто про повне та дострокове виконання боржником кредитного зобов`язання. Судом визначено, що строк виконання основного зобов`язання настав у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань за кредитним договором та реалізацією банком права вимоги дострокового погашення заборгованості.
		Водночас наявна в матеріалах справи заява позивача про проведення реструктуризації заборгованості, листи банку від 02.08.2022 №№ 105.20-10/1491/2022-05/вих,105.20-10/1492/2022-05/вих, адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з графіком платежів за зобов`язаннями вказують на факт проведення АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» реструктуризації заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1042 від 17.10.2007 (а.с.58-59,79-84).
		Згідно повідомлення відповідача, умови реструктуризації заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1042 від 17.10.2007 в частині сплати заборгованості в сумі 392766,69 грн станом на 21.11.2022 виконані в повному обсязі, що свідчить про повне визнання ним своїх зобов`язань перед банківською установою (а.с.78). 
		 
		 
		 
		ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду.
		Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
		       Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
		За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
		Частиною першою статті 593 ЦК України передбачено, що з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави.
		Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
		Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
		       За аб. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
		Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).
		Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
		За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.
		Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
		Такий правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц та від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.
		Встановлені обставини справи та досліджені судом докази в їх сукупності та взаємозв`язку дають підстави для висновку про те, що зобов`язання за Кредитним договором №1042 від 17.10.2007, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України», наразі АТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 , є припиненим внаслідок його виконання. На підтвердження такого висновку суду свідчить повідомлення відповідача про те, що умови реструктуризації заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1042 від 17.10.2007 в частині сплати заборгованості в сумі 392766,69 грн станом на 21.11.2022 виконані в повному обсязі. Вказаний факт щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором не заперечувався і представником позивача в судовому засіданні. 
		Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Водночас, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Так, під час розгляду справи в суді відповідач не спростував відповідними процесуальними інструментами наявність невиконаних зобов`язань позивачем за кредитним договором, натомість підтвердив повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про іпотечний кредит.
		За відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором є підстави для встановлення факту належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання (кредитного договору).
		За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19).
		З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження іпотечного майна, адже правових підстав для його утримання під обтяженням немає.
		Тож, зобов`язання позивача за іпотечним договором є припиненими, а наявна заборона відчуження іпотечного майна та відомості, внесені до Державного реєстру іпотек, обмежують право власності позивача.
		Позовна вимога про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, є похідною від позовної вимоги про визнання припиненим права іпотеки, а тому вона також підлягає до задоволення.
		Щодо способу захисту, обраного позивачем, суд зазначає наступне.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.
		Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.
		       Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
		Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
		Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором.
		Наведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14 та підтримано Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц і постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 126/1056/15-ц.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині: визнання припиненим зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 1042 від 17.10.2007, визнання припиненою іпотеку за договором іпотеки № 1042 від 17.10.2007, та зняття заборони на відчуження нерухомого майна: 
		Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 72391 доларів США, що по курсу НБУ складає 2118160,66 грн, то суд вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Так, позивачем не доведено, що банк не виконав обов`язку щодо видачі кредитних коштів та не перерахував їх на відповідний рахунок, окрім того, відсутні докази безпідставного отримання банком коштів саме в такому розмірі. 
		Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
		 
		V. Розподіл судових витрат
		Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Встановлено, що позивач в частині позовних вимог по захисту прав споживачів звільнений від сплати судового збору, а за вимогу майнового характеру ним понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 12405 грн.
		Здійснюючи розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки в задоволенні позову щодо стягнення з банку безпідставно отриманих коштів в сумі 72391 доларів США суд відмовив.
		Керуючись ст.ст. 4,10, 12,13, 77, 81, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати припиненими зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 1042, укладений 17.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 .
		Визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки № 1042 від 17.10.2007, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 , предметом якого є житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
		Зняти заборону на відчуження нерухомого майна: житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , внесену на підставі Договору іпотеки № 1042 від 17.10.2007, накладену 17.10.2007 нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. та зареєстровану в реєстрі за реєстраційним номером 2367, шляхом виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
		В решті позову відмовити за безпідставністю.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.11.2022
		 
		Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...