Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/9950/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2022. Зареєстровано: 30.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2023.
Дата набрання законної сили: 19.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/369/2032/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022140000000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 369/9950/22
		Провадження № 1-кп/369/2032/22 
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		17.11.22 року                                                            м.Київ 
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді             ОСОБА_1 
		за участю секретаря             ОСОБА_2 
		прокурора                 ОСОБА_3 
		захисника                  ОСОБА_4 
		потерпілої                 ОСОБА_5 , 
		розглянувши у спеціальному судовому провадженні у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 122022140000000057 від 21.04.2022 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Читинської області, російська федерація, громадянина рф, військовослужбовця, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рф, та 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Улан-Уде, республіка Бурятія, російська федерація, громадянина рф, військовослужбовця, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, - 
		 
		встановив:
		 
		   24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН). До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі  РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		   Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		   Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21.12.1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10. 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16.12. 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 року, що містить Визначення агресії,  встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		   Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		   Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08. 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. 
		   Відповідно до вимог частин першої та другої статті другої Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 03.07.1954, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		   Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		   Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		   Згідно зі ст. 13 зазначеної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеної Конвенції, поранені та хворі, а також інваліди та вагітні жінки перебувають під особливим захистом і користуються особливим шануванням.
		   Відповідно до ст. ст. 31-33 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: пограбування; жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
		   Статтями 51, 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 року передбачено, що цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Також, Цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами. 
		   У відповідності до вимог ст. 75 Протоколу І заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		   Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		   24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		   У подальшому, цього ж дня збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		 
		    ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Збройних сил рф, разом із військовослужбовцем тієї ж бригади Збройних сил рф  ОСОБА_6  та іншими, на даний час невстановленими військовослужбовцями рф, (матеріали відносно яких виділено в окреме провадження) всупереч вимогам міжнародного гуманітарного права щодо законів та звичаїв ведення війни, діючи умисно, 01.03.2022 року приблизно о 12 годині, знаходячись та перебуваючи в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.05.2015 року належить  ОСОБА_8  та використовується  ОСОБА_9  (довіреність №520 від 17.07.2018 року), в порушення вищевказаних вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ст.ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977 року) з метою придушення і залякування проукраїнські налаштованих осіб з числа місцевого населення, із застосуванням фізичного насильства, погрожуючи вогнепальною зброєю особам чоловічої статті, які перебували у будинку, наносили побої та удари в різні частини тіла, завдаючи фізичного болю та моральних страждань: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також застосовували психологічне насильство відносно жінок та малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 , малолітніх ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .
		   Крім цього, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 та іншими на даний час невстановленими військовослужбовцями рф, перебуваючи в приміщені вказаного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в ході огляду особистих речей потерпілих, з корисливих мотивів, незаконно заволодів грошима ОСОБА_5 в сумі 43 тисячі доларів США та ОСОБА_9 і його дружини ОСОБА_19 в сумі 17 тисяч доларів США., а загалом у сумі 60 тисяч доларів США (що по курсу Національного Банку України на день вчинення становив 29,25 гривень до долара США, тобто в загальній сумі 1755000 гривень), а також ювелірними виробами із золота, загальною вартістю 200000 грн., які належали ОСОБА_5 .
		   Після чого, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 та іншими військовими рф наказали всім цивільним особам, які перебували у будинку, переміститися у підвальне приміщення і перебувати там, допоки будуть тривати бойові дії.
		   
		   В судовому засіданні потерпіла  ОСОБА_5 пояснила, що у зв`язку з вторгнення російських військ в Україну 24.02.2022 року вона виїхала до родичів в с. Бузову Бучанського району Київської області заради безпеки дітей, де вимушені були ховатися в підвалі будинку АДРЕСА_3 , в якому проводили дні і ночі, виходячи на вулицю тільки на короткі проміжки часу, оскільки велись активні бойові дії. 
		   01.03.2022 року в житловий будинок по АДРЕСА_3 , де на той момент знаходилось 11 людей, з яких троє дітей, в тому числі її доньки ОСОБА_20 , 2013 р. народження, та ОСОБА_21 , 2014 р. народження, а також сім`я ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , зайшла озброєна група окупантів, візуально двоє з них чеченці, двоє слов`янської зовнішності та троє  буряти, скільки окупантів залишалось на подвір`ї невідомо. Загарбники сказали, що вони являються розвідувальною групою, один з бурятів представився командиром. Всіх, хто був у підвалі, окупанти вивели на подвір`я, де тримали під прицілом, до будинку заводили по одному, щоб їм показували будинок та розказували, що де знаходиться; в такий спосіб отримували інформацію та співставляли її. Пізніше чоловіків в іншій кімнаті поклали обличчям на підлогу, били прикладами. Перебуваючи в будинку та на подвір`ї, окупанти спілкувались між собою та радились, що робити з цивільними: розстрілювати, брати в полон чи залишити поки в підвалі. Через деякий час командир сказав, що прийняв рішення поки залишити цивільних в підвалі, але якщо слідом за розвідувальною групою підуть українській військові, вони повернуться та всіх розстріляють. 
		   Під час огляду підвалу російські військові, серед яких були ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , яких вона потім впізнавала по фото, знайшли і привласнили собі 43 тисячі доларів США, 16 тисяч з яких належали сім`ї ОСОБА_27 , а 27 тисяч доларів США  її батьку ОСОБА_28 , який 22.02.2022 року передав їх ОСОБА_27 для подальшого розміщення на депозит в банківській установі. Крім того у ОСОБА_27 забрали золоті вироби вартістю близько 200 тис. грн., а також у родини ОСОБА_22 забрали близько 23 тис доларів США, золоті вироби та цінні речі.
		   Коли окупанти спілкувались між собою, то називали позивний «жемчуг», а один з солдатів бурятської зовнішності називав свій позивний « ОСОБА_29 ».
		   Всім, хто був у будинку разом з ОСОБА_30 , дивом вдалось зберегти життя, військові, які створили в їхньому будинку свою дислокацію, стверджували, що машину розстріляють на блокпосту, тому не радили виїжджати з будинку, а якщо будуть їхати з села, то рекомендували зав`язати дітям очі, щоб вони не бачили вбивств. 
		   03.03.2022 року було прийнято рішення виїжджати з с. Бузова, оскільки залишатися в будинку, де влаштували свою дислокацію російській військові, ставало дедалі небезпечніше. Дивом групі, в якій рухалась ОСОБА_31 разом з дітьми, вдалось проїхати блокпост, їх не розстріляли, а тільки обшукали та позабирали мобільні телефони, мобільний телефон ОСОБА_27 залишився у неї, оскільки випав із сумки на дно багажника. Польовими дорогами вони виїхали в сторону м. Фастів Київської області, з звідти до Львівської області. 
		   У зв`язку з тим, що діями військових російської федерації спричинена значна шкода, потерпіла ОСОБА_5 звернулась з позовом, в якому просила стягнути з обвинувачених на свою користь 43 тис доларів США та 200 тисяч грн. матеріальної шкоди, а також 6 млн. грн. моральної шкоди.
		   При наданні показань потерпіла дуже переживала, плакала, оскільки їй заново прийшлось пережити страхіття, пов`язані з окупацією, безпідставне фізичне та моральне насилля російських військових до мирного українського населення. 
		 
		   При дослідженні письмових документів, наданих стороною обвинувачення, з`ясовано, що відомості до ЄРДР були внесені за заявою ОСОБА_5 від 21.03.2022 року, після чого відібрані пояснення у заявниці, а також ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які перебувають в Австрії.
		   Також було проведено радіотехнічне обстеження, за результатами кого встановлено базові станції операторів рухомого (мобільного) зв`язку, а також отримано відомості про причетність військовослужбовців ОСОБА_32 та ОСОБА_33 до злочинів проти цивільного населення, з`ясовано номери мобільних телефонів, якими вони користувались з прив`язкою до місцевості, в якій вони перебували в Бучанському районі Київської області. 
		   Відповідно до рапорту від 14.04.2022 року старшого оперуповноваженого УСР у Львівській області ДСР НП України капітана поліції ОСОБА_34 оперативним шляхом було отримано інформацію, що в період часу з 01.03.2022 року по 03.03.2022 року на території с. Бузова Бучанського району перебували наступні військовослужбовці: ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 .
		   Після чого за участю ОСОБА_13 було проведено впізнання за фотознімками, під час якого остання впізнала військовослужбовця російської федерації ОСОБА_33 , з яким безпосередньо спілкувалась під час перебування в будинку по АДРЕСА_3 з першого по третє березня 2022 року, ОСОБА_25 більше за всіх проводив допити та займався збором інформації, під час спілкування знімав маску, яка була одягнена у нього на голову, а також військовослужбовця рф ОСОБА_32 , який обшукував цивільних.
		   Також впізнання за фотознімками було проведено за участю ОСОБА_5 , під час якого вона впізнала військовослужбовця російської федерації ОСОБА_33 , який ІНФОРМАЦІЯ_13 наставив на неї та її родину зброю, погрожував їм, надавав вказівки іншим військовослужбовцям російської федерації, а також військовослужбовця рф ОСОБА_32 , який 01.03.2022 року наставив зброю на цивільних та перевіряв їхні мобільні телефони.
		   В подальшому, було встановлені соціальні зв`язки ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , а також Службою Безпеки України зібрано докази того, що в період з 01.03.2022 року по 03.03.2022 року територія громади с. Бузова Бучанського району Київської області перебувала під контролем 5-ї окремої танкової бригади НОМЕР_2 загальновійськової армії Східного військового округу Сухупотних військ ЗС рф, зокрема військовослужбовців 3 мотострілкової роти, що входила до складу 3 БтГР, в якій перебував молодший солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , паспорт громадянина рф НОМЕР_3 .
		   Під час огляду будинку та прилеглої території по АДРЕСА_3 , проведеного 20.09.2022 року, з`ясовано, що він має пробитий фасад та дах, вибиті вікна, зруйновану огорожу, навколо будинку встановлені таблички про мінування території.
		 
		   Отже, оцінюючи досліджені у справі докази в їх сукупності суд бере до уваги показання потерпілої ОСОБА_5 та очевидиці ОСОБА_13 , які бачили та впізнали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як військовослужбовців, що жорстоко поводили себе з українським цивільним населенням в період часу з першого по третє березня 2022 року в с. Бузова Бучанського району Київської області, а також інформацію, здобуту СБУ, що саме ці особи є військовослужбовцями ЗС рф.
		 
		    Суд визнає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_33 та ОСОБА_32 як підозрюваних, так і як обвинувачених на захист та доступ до правосуддя.
		 
		   Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на надані докази, суд визнає, що вина обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, доведена повністю, та кваліфікує дії кожного з них як жорстоке поводження з цивільним населенням та інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		 
		   Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують, покарання, не встановлено. Обставиною, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.
		 
		   За наведеного, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_48 та ОСОБА_7 , які будучи військовослужбовцями ЗС рф, не маючи для того приводів та підстав, перетнули кордон суверенної держави Україна, та, перебуваючи на території села Бузова Бучанського району Київської області, вчинили насильницькій дії щодо дорослих та неповнолітніх, свідомо ігноруючи правила та звичаї війни, тому заслуговують на суворе покарання відповідно до санкції кримінального закону, за яким вони визнані винуватими.
		 
		   Крім того, суд вважає, що діями обвинувачених потерпілій завдана майнова та моральна шкода, оскільки у родини ОСОБА_5 було викрадені гроші та майно, а також ОСОБА_5 зазнала моральної шкоди від протиправних дій військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки отримала моральне потрясіння, пережила жах за життя своїх дітей, після чого її життя стало перенасиченим вкрай негативними емоціями та психологічними переживаннями, тому задовольняє заявлені потерпілої до відшкодування суми. 
		 
		   Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		   
		   На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 297-1, 323, 368  371, 373, 374 КПК України, суд -
		ухвалив:
		 
		    ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 1 ст. 438 КК України, і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		 
		   Строк відбування покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Читинської області російської федерації, обчислювати з моменту його затримання.
		 
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 1 ст. 438 КК України, і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		 
		   Строк відбуванняпокарання обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Улан-Уде, республіка Бурятія, російська федерація, обчислювати з моменту його затримання.
		 
		Цивільний позов потерпілої задовольнити. 
		Стягнути солідарноз ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Читинської області, російська федерація, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рф, та ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Улан-Уде, республіка Бурятія, російська федерація, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , майнову шкоду, яка складається з 43000 (сорока трьох тисяч) доларів США в еквіваленті до гривні за курсом Національного банку України на день стягнення, та 200000 (двохсот тисяч) грн., а також 6 (шість) мільйонів гривен моральної шкоди. 
		 
		   Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		 
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового надсилається прокурору, захиснику та потерпілій. 
		 
		           Суддя                 ОСОБА_49

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...