Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/2418/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2022.
Дата набрання законної сили: 16.11.2022
Номер судового провадження: 61-6478ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		                                                                   
		Постанова                                                        
		Іменем України
		 
		16 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 450/2418/21
		 
		 
		провадження № 61-6478св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області, Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Західного регіонального управління державної прикордонної служби України на постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., 
		Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2021 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Західного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності сільської ради щодо невидачі ордеру на службову квартиру протиправною, зобов`язання видати ордер на службову квартиру та визнання права на службову квартиру.
		 
		Позов мотивовано тим, що Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України на підставі рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії № 3 від 20 березня 2019 року вирішено надати ОСОБА_1 , черговику загальної черги за № 150, службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї чотири особи, на час виконання обов`язків служби у м. Львові, без зняття з квартирного обліку. 
		 
		Вказував, що адміністрація Державної прикордонної служби України погодила список розподілу йому службової житлової площі, що є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів органом Держприкордонслужби документів та їх подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради для видачі спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане службове приміщення. 
		 
		Житлова комісія Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України скерувала лист до Сокільницької сільської ради про закріплення службових квартир, в тому числі і квартири АДРЕСА_2 за військовослужбовцями та членами їх сімей згідно зазначеного списку та видачу ордерів, однак Сокільницька сільська рада не прийняла рішення про закріплення вищезазначеної квартири за ним та членами його сім`ї, незважаючи на те, що їй було надано всі необхідні для цього документи.
		 
		ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області протиправною щодо невидачі йому ордера на службову квартиру АДРЕСА_2 ; зобов`язати Сокільницьку сільську раду Львівського району Львівської області видати йому ордер на службову квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ним право на службову квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області, не видаючи ордер на службову квартиру, діяла в межах свої повноважень та у відповідності норм чинного законодавства, оскільки на підставі розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби 
		від 28 серпня 2019 року призупинено видачу ордерів Сокільницькою сільською радою та спірна службова квартира перебуває в арешті із забороною відчуження, розпорядження та користування такою в межах кримінального провадження.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області щодо невидачі ордера ОСОБА_1 на службову квартиру АДРЕСА_2 та відмови у визнанні права ОСОБА_1 на службову квартиру 
		АДРЕСА_2 скасовано та ухвалено в цій частині постанову, якою ці позовні вимоги задоволено.
		 
		Визнано протиправною бездіяльність Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області щодо невидачі ордера ОСОБА_1 на службову квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		Визнано право ОСОБА_1 на службову квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області щодо невидачі ордера ОСОБА_1 на службову квартиру, суд апеляційної інстанції виходив із неправомірної бездіяльності виконкому Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо невидачі ОСОБА_1 ордеру на квартиру 
		АДРЕСА_2 протягом майже двох місяців, в період з 26 червня 2019 року до 29 серпня 2019 року, до часу призупинення видачі ордерів на розподілене житло в будинку 
		АДРЕСА_3 на підставі листа начальника Західного регіонального Управління Державної прикордонної служби України від 29 серпня 2019 року 
		№ 721/5557.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права ОСОБА_1 на службову квартиру АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із підставності заявлених позовних вимог в цій частині, оскільки ОСОБА_1 має вислугу на військовій службі, що становить на день звільнення більше 20 років, що він звільнений у запас, а відтак після звільнення ОСОБА_1 в запас він не зобов`язаний вивільнити та здати службове жиле приміщення (службову жилу площу).
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		14 липня 2022 року Західне регіональне управління державної прикордонної служби Україниподало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року та залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що до участі у справі не було залучено належного відповідача, який є власником спірної квартири - І окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України. 
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року поновлено Західному регіональному управлінню державної прикордонної служби України строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Пустомитівського районного суду Львівської області.
		 
		17 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною другою статті 414 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі у відповідній частині є, зокрема, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради № 274 від 05 березня 2019 року, вирішено надати квартирам № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_12, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_15, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 в житловому будинку АДРЕСА_3 статус службових квартир Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби провести закріплення вказаних квартир згідно з вимогами законодавства України.
		 
		Витягом з наказу Західного регіонального Управління прикордонної служби України № 320-а від 20 червня 2019 року «Про надання службового житла», службову трикімнатну квартиру 
		АДРЕСА_2 , надано, черговику загальної черги за № 150 з 27 жовтня 2006 року, начальнику житлово-експлуатаційного відділення Львівського прикордонного загону майору ОСОБА_1 на склад сім`ї чотири особи на час виконання обов`язків військової служби у м. Львові без зняття з квартирного обліку.
		 
		Відповідно до списку розподілу «службової» житлової площі по Львівському гарнізону Західного регіонального Управління Державної прикордонної служби України у будинку АДРЕСА_3 , затвердженого Адміністрацією державної прикордонної служби України 05 червня 2019 року, квартира АДРЕСА_4 у вказаному житловому будинку надана ОСОБА_1 та членам його сім`ї дружині, доньці та сину.
		 
		Згідно листа начальника Західного регіонального Управління Державної прикордонної служби України від 26 червня 2019 року № 721/4071, адресованого сільському голові Сокільницької сільської ради, керівництво та житлова комісія Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, просить закріпити квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 в будинку АДРЕСА_3 за військовослужбовцями та членами їх сімей, згідно затвердженого Адміністрацією Державної прикордонної служби України списку розподілу «службової» житлової площі, та видати ордери та здійснити реєстрацію на зазначену «службову» житлову площу.
		 
		На виконання листа начальника Західного регіонального Управління Державної прикордонної служби України від 26 червня 2019 року № 721/4071, виконкомом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області видавалися ордери на службові жилі приміщення, однак такі видавалися вибірково і ордери були видані не на всі квартири, які були зазначені в листі начальника Західного регіонального Управління Державної прикордонної служби України від 26 червня 2019 року № 721/4071.
		 
		Відповідно до вхідної телеграми 1268 прийнятої 27 серпня 2019 року Західним регіональним Управлінням прикордонної служби України від Адміністрації Державної прикордонної служби України, слід організувати роботу щодо призупинення видачі ордерів сільською радою с. Сокільники Львівської області на вже розподілене житло (відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби) та призупинити розгляд питань розподілу вільного житла в с. Сокільники Львівської області та в м. Львові (відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 08 травня 2019 року 
		№ Т/721-4038) до надання окремого розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби.
		 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2019 року в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 
		№ 52019000000000658 від 26 липня 2019 року за частиною другою статті 364 КК України, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, в тому числі квартирою АДРЕСА_2 .
		 
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, 
		а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова 
		чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
		 
		Приймаючи до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та розглядаючи її по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.
		 
		Однак при цьому суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
		 
		У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
		 
		Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або 
		за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
		 
		У спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 
		2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
		 
		За таких обставин у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій 
		не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду 
		в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Західного регіонального управління державної прикордонної служби України задовольнити частково.
		 
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суд увід 30 травня 2022 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Західного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності сільської ради щодо невидачі ордеру на службову квартиру протиправною, зобов`язання видати ордер на службову квартиру та визнання права на службову квартиру закрити.
		 
		Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
		 
		Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі не подання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернено до суду першої інстанції. 
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суд увід 30 травня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська          Судді: С. Ю. Бурлаков           А. Ю. Зайцев           Є. В. Коротенко           В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...