Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4065/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2022. Зареєстровано: 02.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.

Номер судового провадження: 2/201/3035/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 201/4065/22
		провадження 2/201/3035/2022
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2022 року місто Дніпро
		 
		суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди і витрат,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		    ОСОБА_1 05 липня 2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Вест Петрол Маркет» про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди і витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що 03 травня 2022 року він на своєму автомобілі здійснював переїзд за маршрутом із м. Дніпро до пропускного пункту Паланка (Одеська область) через міста Кропивницький, Умань, Одеса з метою повернення сім`ї (дружини з малолітньою донькою) з Республіки Молдова, яка вимушено тимчасово виїхала з території України, у зв`язку зі збройною агресією Росії на території України. Відстань за вказаним вище маршрутом в одну сторону становить 730 км. Таким чином позивач розрахував необхідний розмір грошових коштів на поїздку, окрім харчування, на пальне, що в одну сторону становило орієнтовно 3511.30 грн. за умови ціни на пальне в середньому по 37.0 грн. за літру (730 км. / 100 * 13 * 37 грн.).
		Однак, в смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області на автозаправній станції Вог, після придбання 30 літрів бензину А-95 з його карткового рахунку було списано не 1081.50 грн. (30х36.05 грн.), а якимось дивним чином 1440 грн., хоча вартість однієї літри пального коштувала 36.05 грн.
		В даному випадку, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Вест Петрол Маркет», 03 травня 2022 року було укладено договір купівлі-продажу паливних матеріалів, а саме бензину марки А-95 об`ємом 30 літрів, що підтверджується чеком № 99669 від 03 травня 2022 року на суму 1081 грн. 50 коп.. Однак, в результаті розрахунку на касі зазначеної вище автозаправної станції, з його банківського карткового рахунку були списано грошові кошти у розмірі 1440 грн., що на 358 грн. 50 коп. більше, ніж зазначено в чеку та погоджено сторонами договору купівлі-продажу. 
		Отже, між сторонами існували договірні відносини з приводу купівлі-продажу пального, який виконаний сторонами. Водночас, у позивача не виникало обов`язку сплати відповідачу грошових коштів понад суму 1081.50 грн., та відповідно у відповідача не виникало права на отримання коштів в сумі 358 грн. 50 коп.. Вказані кошти були списані з банківського карткового рахунку позивача без його згоди та без достатньої правової підстави. Тобто, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 358 грн. 50 коп., що є різницею погодженої договором купівлі-продажу вартості пального (1081.50 грн.) від фактично списаних грошових коштів - 1440 грн.
		Такими діями відповідач позбавив позивача можливості користування належними на праві власності позивача грошовими коштами в сумі 358.50 грн., що за умови віддаленості від дому, тобто перебуваючи в дорозі, призвело до негативних наслідків, які полягали у введенні позивача в стан стресу під час керування ним транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки. В даному випадку позивач є споживачем послуг, тобто слабшою стороною порівняно з відповідачем.
		З метою врегулювання спору, позивач відразу усно звернувся до касира автозаправної станції в смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області. Однак, вона відмовилась повертати надмірно списані кошти та надавати будь-які пояснення ситуації. Такі дії є ніщо іншим, як збагаченням великими корпораціями автозаправних станцій в умовах воєнного стану за рахунок незахищеної верстви населення - звичайних споживачів.
		Неправомірні дій відповідача також призвели до необхідності залучення позивачем додаткових зусиль в пошуку коштів у борг для покриття витрат довготривалої поїздки  купівлі пального та продуктів харчування. За умови віддаленості від дому, тобто перебуваючи в дорозі, це призвело до введення позивача в стан стресу під час керування ним транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, що в свою чергу підвищило ризики потрапити в дорожньо-транспортну пригоду і підвело під загрозу життя і здоров`я позивача та його сім`ї. Справедливою та достатньою сатисфакцією за завдану йому моральну шкоду вважає
		суму в розмірі 3000 грн., яку просить стягнути на його користь з відповідача.
		Позивач вважає вказані дії відповідача незаконним та таким, що порушують його права та законні інтереси і просив стягнути з ТОВ «Вест Петрол Маркет» на його користь грошові кошти в сумі 358 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а також 3% річних і інфляційні на підставі статті 625 ЦК України за увесь період безпідставного користування коштами з 04 травня 2022 року по день ухвалення судового рішення на суму 358.50 грн. та стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 992.40 грн., задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.
		   Представник відповідача ТОВ «Вест Петрол Маркет» надав відзив на позов, де позовні вимоги не визнав, їх дії стосовно зазначених позивачем обставин і порядок обслуговування громадян були правильні і законні, в передбаченому законом порядку, будь-яких порушень не допустили в цьому конкретному випадку, розрахунок провели вірно, позовні вимоги безпідставні та не можливими до задоволення, просив в позові відмовити в повному обсязі.
		З`ясувавши думку сторін, дослідивши добуті та надані докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву не обгрунтованою і не підлягаючою задоволенню.
		   Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
		Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
		Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
		В судовому засіданні з наданих позивачем і відповідачем документів встановлено, що 03 травня 2022 року ОСОБА_1 на своєму автомобілі здійснював переїзд за маршрутом із м. Дніпро до пропускного пункту Паланка (Одеська область) через міста Кропивницький, Умань, Одеса з метою повернення сім`ї (дружини з малолітньою донькою) з Республіки Молдова, яка вимушено тимчасово виїхала з території України у зв`язку зі збройною агресією Росії на території України.
		Відстань за вказаним вище маршрутом в одну сторону становить 730 км. Таким чином позивач, як він стверджує, розрахував необхідний розмір грошових коштів на поїздку, окрім харчування, на пальне, що в одну сторону становило орієнтовно 3511.30 грн. за умови ціни на пальне в середньому по 37.0 грн. за літру (730 км. / 100 * 13 * 37 грн.). 
		В смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області на автозаправній станції Вог, після придбання 30 літрів бензину А-95 з карткового рахунку позивача було списано не 1081.50 грн., як він планував, (30х36.05 грн.), а 1440 грн..
		В даному випадку, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Вест Петрол Маркет», 03 травня 2022 року було укладено договір купівлі-продажу паливних матеріалів, а саме бензину марки А-95 об`ємом ЗО літрів, що підтверджується чеком № 99669 від 03 травня 2022 року на суму 1081 грн. 50 коп.. Але в результаті розрахунку на касі зазначеної вище автозаправної станції, з банківського карткового рахунку позивача були списано грошові кошти у розмірі 1440 грн., що на 358 грн. 50 коп. більше, ніж зазначено в чеку та погоджено сторонами договору купівлі-продажу. 
		Позивач посилається на наступні норми закону.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
		За положеннями частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
		Отже, між сторонами існували договірні відносини з приводу купівлі-продажу пального, який виконаний сторонами.
		Водночас, у позивача, як він стверджує, не виникало обов`язку сплати відповідачу грошових коштів понад суму 1081.50 грн., та відповідно у відповідача не виникало права на отримання коштів в сумі 358 грн. 50 коп.. Вказані кошти були списані з банківського карткового рахунку позивача без його згоди та без достатньої правової підстави.
		Позивач обгрунтовує свої вимоги і наступним.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України,
		Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
		Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Зазначені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13.
		Зі змісту статті 1212 ЦК України ця норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88 цс13.
		Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 358 грн. 50 коп., що є різницею погодженої договором купівлі-продажу вартості пального (1081.50 грн.) від фактично списаних грошових коштів - 1440 грн.
		У випадку переконання суду тим, що правовою підставою даного позову не може бути стаття 1212 ЦК України, просив застосувати принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), відповідно до якого неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19). 
		Згідно частини 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Такими діями, на думку позивача, відповідач позбавив позивача можливості користування належними на праві власності позивача грошовими коштами в сумі 358.50 грн., що за умови віддаленості від дому, тобто перебуваючи в дорозі, призвело до негативних наслідків, які полягали у введенні позивача в стан стресу під час керування ним транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки.
		В даному випадку, як стверджує позивач, він є споживачем послуг, тобто слабшою стороною порівняно з відповідачем.
		Частиною 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		У статті 19 вказаного вище закону зазначено, зокрема, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (частина 1 статті).
		Крім того, частиною 2 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»
		передбачено, що підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу (пункти 4, 5 частини 2 статті).
		Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним (частина З статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Частиною 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		З метою врегулювання спору, позивач відразу усно звернувся до касира автозаправної станції в смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області. Однак, вона відмовилась повертати надмірно списані кошти та надавати будь-які пояснення ситуації.
		Такі дії, на думку позивача, є ніщо іншим, як збагаченням великими корпораціями автозаправних станцій в умовах воєнного стану за рахунок незахищеної верстви населення - звичайних споживачів.
		Неправомірні дій відповідача також призвели до необхідності залучення позивачем додаткових зусиль в пошуку коштів у борг для покриття витрат довготривалої поїздки  купівлі пального та продуктів харчування. За умови віддаленості від дому, тобто перебуваючи в дорозі, це призвело до введення позивача в стан стресу під час керування ним транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, що в свою чергу підвищило ризики потрапити в дорожньо-транспортну пригоду і підвело під загрозу життя і здоров`я позивача та його сім`ї. Справедливою та достатньою сатисфакцією за завдану йому моральну шкоду вважає
		суму в розмірі 3000 грн., яку просить стягнути на його користь з відповідача.
		Зауважує, що ТОВ «Вест Петрол Маркет» очевидно розраховує на те, що
		громадяни в умовах постійних переміщень через агресію орків з Російської Федерації, не будуть звертатись до суду за захистом своїх прав, у зв`язку з порівняно невеликими сумами матеріальних втрат.
		Відповідно до ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
		Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина 5 статті 28 ЦПК України).
		Позивач вважає вказане незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів». Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України кожній особі гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі й визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		   Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом з`ясовано, що ТОВ «Вест Петрол Маркет» с юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств установ, організацій та фізичних осіб-підприємців 03 грудня 2018 року за № 1 198 102 0000 011532. Основними видами діяльності ТОВ «Вест Петрол Mаркет» є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівлі тютюновими виробами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчуванні, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля пальним; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна,
		У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, ключовим моментом для можливості захисту судом прав особи є порушення таких прав. Разом з тим, позивачем не наведено доводів та не надано жодних доказів порушення його прав ТОВ «Вест Петрол Маркет».
		За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається ж я» підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами с будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справі, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказувавши. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами:    доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними е докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи..
		Враховуючи наведені положення законодавства, позивач має довести належними, допустимими та достовірними доказами, порушення його прав та інтересів ТОВ «Вест Петрол Mаркет», факт спричинення такими діями моральної шкоди, обгрунтувати їх розмір.
		Позивач зазначає, що «касі зазначеної вище автозаправної станції, з мого банківського карткового рахунку було списано грошові кошти у розмірі 1440 грн., що на. 358.50 грн., більше, між зазначено у чеку та погоджено сторонами договору купівлі-продажу».
		Однак з такими твердженнями неможливо погодитись. Так, клієнти ТОВ «Вест Петрол Mаркет» для своєї зручності можуть використовувати мобільний застосунок PRIDE. Користувачем мобільного застосунку PRIDE вважається будь яка фізична особа, яка коли-небудь здійснювала доступ до цього застосунку.
		Умови використання мобільного вказаного застосунку та його елементів (сервіс WOG PAY) (угода, доступна за певним посиланням htts://wog.ua/ua/page/umovu_wog_pride/) регламентують відносини між розробником мобільного застосунку PRIDE («Розробник»), і фізичною особою, яка належним чином приєдналася до цієї Угоди («Користувач») для отримання права використання мобільного застосунку PRIDE. Застосунок PRIDE - мобільний застосунок, що дозволяє скористатися всіма перевагами програми лояльності «ПРАЙД» мережі АЗК WOG. Користувачу мобільного застосунку PRIDE надається можливість безоплатно завантажувати і користуватися всім доступним функціями мобільного застосунку PRIDE, зокрема придбати пальнє в онлайн-магазині. 
		Згідно з п. 1.10 Угоди, використовуючи застосунок PRIDE, користувач автоматично погоджується з умовами цієї Угоди. Користувач приймає на себе всі можливі ризики, в тому числі матеріалові, пов`язані з його діями по використанню застосунку PRIDE. Перед встановленням застосунку PRIDE у свій мобільний пристрій, користувач зобов`язаний ознайомишся з усією інформацією про застосунок PRIDE, яка розміщена на сайті wog.ua. Установка застосунку PRIDE у мобільний пристрій підтверджує виконання користувачем зазначеного в цьому пункті зобов`язання. У разі незгоди, з умовами цієї Угоди, використання застосунку PRIDE користувачем повинно бути негайно припинено (п.п. 1.19, 2.8 Угоди).
		При цьому відносини між власником Онлайн-магазину і користувачами/покупцями онлайн-магазину, які виникають у зв`язку з використанням онлайн-магазину регулюються офіційними правилами застосування онлайн-магазином WOG (Правила) (п. 2.1. Правил).
		Правила разміщені в мережі інтериет на офіційному сайті власника онлайн-магазину за адресою; https://wog.uaAia/mvpride/.. В Правилах наведено низку визначень, а саме: онлайн-магазин WOG - ресурс, який знаходиться за адресою store.wog.ua або в застосунку WOG PRIDE, де користувач може ознайомитися з представленими товарами, вибрати певний товар, оформити; замовлення, здійснити оплату. Фактично отримати (вибрати) придбані товари, можна в мережі АЗС, що працюють під ТМ «WOG» (мережа АЖ WOG), перед» яких розміщено на сайті wog.ua, протягом терміну (строку) виконання зобов`язань покупцем/одержувачем по вибірці товару (п. 1.1.).
		Власник онлайн-магазину  ТОВ «Bест Петрол Маркет» 43000, Волинська обл;., м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 1 (п. 1.З). Покупець - фізична особа, яка може замовити через онлайн-магазин купівлю товарів для себе чи іншої особи-одержувача (п. 1.4.). Товар - об`єкта купівлі-продажу, що пропонуються власником онлайн-магазину для придбання покупцями та купівлю яких можуть замовляти покупці безпосередньо через онлайн-магазин WOG ї розміщені у розділі «Магазин:» (п. 1.б.). Картка ПРАЙД - пластиком або віртуальна картка лояльності клієнта, яка надає можливість: учаснику програми лояльності ПРАЙД накопичувати бонуси за придбання товарів в мережі АЗК ВОГ або в онлайн-магазині ВОГ та використовувати нараховані (накопичені) бонуси при розрахунку в мережі АЗК WОG (п.1.7.).
		Замовлення товару - електронне замовлення покупцем товарів, що здійснюється через онлайн-магазин, в якому покупець зазначає вид (асортимент) та кількість товару, що підлягає замовленню покупцем (п. 1.11.),
		Відповідно до п. 2.3 Правил користувач/покупець зобов`язаний повністю ознайомитися з цими Правилами до моменту авторизації в Онлайн-магазину. Користувач/покупець авторизуючись і онлайн магазині, тим самим підтверджує, що йому виповнилось 18 років. Авторизація користувача/покупця в онлайн-магазині означає повне і беззастережне прийняття ним цих Правил, які є юридично обов`язковою угодою між користувачем/покупцем і власником Онлайн-магазину.
		Якщо покупець купує товари собі, обираючи тіп покупки «Купити собі», товари зараховуються на картку ПРАЙД покупця і можуть бути використані протягом терміну (строку) виконання зобов`язань покупцем по вибірці товару в мережі АЗК WOG (п. 2.8. Правил).
		Згідно п. 2.12. Правил, замовлення та передача товарів здійснюється відповідно до цін, встановлених    власником онлайн магазину в односторонньому порідку та повідомлених користувачу/покупцю шляхом розміщення (публікації) відповідної інформації про ціни та товари в онлайн-магазині на момент здійснення покупцем фактичного замовлення та оплата товарів.
		Актуальні цінина пальнезавжди розміщеніі онлайн-магазиніWOG.Так,станом насьогодні,в онлайн-магазині WOGціна бензинуA-95становить 51грн.,а вартість30літрів бензинуА-95складає 1530грн.(скріншотвеб-сторінкионлайн -магазину WOG- https://store.wog.na/, станом на 04 листопада 2022 року).
		03 травня 2022 року з використанням картки PRIDE через додаток ПРАЙД в онлайн-магазині WOG позивач придбав 30 літрів бензину автомобільною А-95 за ціною 48 грн. за літр на загальну суму 1440 грн. Ця кількість бензину була зарахована позивачу в «гаманець PRIDE».
		В п. 2.13, 2.14 Правил визначено, що передача (відпуск) товарів покупцю/одержувачу здійснюється лише за умови фактичної наявності товарів в мережі АЗК WOG для вільного продажу на момент проведення передачі товару. Фактична вибірка (отримання) товарів покупцем/одержувачем здійснюється протягом 1 (одного) місяця з моменту фактичної оплати товару (партії товару) покупцем.
		Отже, 03 травня 2022 року на A3G відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 км. (праворуч), позивач не купував (не оплачував) пальне, а здійснював фактичну вибірку (отримання), вже придбаного ним пального, у відповідності до п. 2.13., 2.14 Правил. Зазначене підтверджується і позначенням форми оплати товару в фіскальному чеку № 99669 від 03 травня 2022 року: «попередня оплата», «безготівка». А відтак, спростовуються твердження позивача, що «...на касі зазначеної вище автозаправної станції з мого банківського карткового рахунку було списано грошові кошти у розмірі 1440 грн...», адже «на касі» АЗС жодних оплат позивач не здійснював, адже пальне вже було замовлено та оплачено в онлайн-мягазині WOG.
		Оскільки позивач здійснив фактичну вибірку (отримання) пального, у вказаному фіскальному чеку від 03 травня 2022 року зазначено: «баланс гаманців PRIDE: бензин А-95 -0 л.». Відпустивши позивачу 30 літрів бензину А-95, ТОВ «Вест Петрол Маркет» повністю виконано взяті на себе зобов`язання.
		Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні був дефіцит пального, а мережі АЗС України запроваджували тимчасове обмеженні на реалізацію нафтопродуктів.
		Так, станом на 03 травня 2022 року в мережі АЗС WOG реалізовувалось пальне по 10 л на добу приватним клієнтам у разі готівкового розрахунку або оплати банківськими картками і лише за наявності картки лояльності PRIDE. Система PRIDE контролювала ліміт автоматично. Дана інформація є загально доступною та розміщена на відповідному веб-ресурсі.
		Разом з тим, на АЗС мережі WOG, в тому числі на АЗС, яка розміщена за адресою: Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, автодорога Київ-Одеса, 293 км. (праворуч), станом на 03 травня 2022 року ціна бензину автомобільного А-95 становила 36.05 грн. за літр, відповідна інформація міститься у фіскальному чеку № 99669 від 03 травня 2022 року.
		Отже, оскільки на АЗС були встановлені ліміти на придбання пального 10 л на добу, позивач скористався можливістю придбати ЗО літрів бензину автомобільного А-95 в онлайн - магазині WOG, проте вже за ціною пального в онлайн-магазині на момент фактичного замовлення та оплати  48.00 грн./л. В онлайн - магазині WOG обираючи: тип покупки «Купити собі», вид пального «А-95» позивач ознайомився з встановленою, на той момент, ціною бензину А-95  48.00 грн/л,, а вказавши кількість літрів, бачив і суму до оплати 1440 грн.. За таких обставин, натиснувши «оплатити» позивач погодився з умовами даної угоди, зокрема з ціною товару.
		Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 358.50 грн. є безпідставною та не підлягаючою задоволенню.
		Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженні здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наївність такої шкода, протиправність діяння її заподіювана, наївність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіянім позивачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року).
		Позивач зазначає, що «...відповідач позбавив позивача можливості користуватися належними на праві власності позивача грошовими коштами в сумі 358.50 грн.» що за умови віддаленості від дому, тобто перебуваючи в дорозі, призвело до негативних наслідків, ті полягали у введенні позивача в стан стресу під час керування ним транспортним засобом...», однак жодних доказів «введення позивача в стан стресу» та саме «під час керування ним транспортним засобом» до матеріалів справи не додано.
		Не свідчить про понесення позивачем моральної шкоди і «...залучення позивачем додаткових зусиль з пошуку коштів у борг для покриття витрат довготривалої поїздки купівлі пального та продуктів харчування…». Більше того, жодних доказів «пошуку коштів у борг» матеріали справи не містять.
		Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях, а відтак позивач не підтвердив сам факт понесення ним такої шкоди,
		Придбання пального в онлайн-магазині відповідача не свідчить про завдання позивачу шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язаній по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. 1166, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності відповідача, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.
		У позовній заяві не вказано, з яких міркувань виходив позивач, вимагаючи сплати моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень, не наведено жодних критеріїв, принципів, міркувань, чому вимагається сплата саме 3 000 грн, а не будь-якої іншої суми.
		Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). 
		Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. 
		Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З викладеного видно, що позивачу діями відповідача не було завдано моральної шкоди з підстав встановлених законодавцем. 
		А відтак, позивач не має права на відшкодування немайнової шкоди, вказана правова позиція узгоджується з її. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди мес була зазначене, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК».
		Позивач також просить стягнути на його користь 3% річних і інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України, однак не надає розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, як і не зазначає їх розміру, жодних зобов`язань перед позивачем відповідач не прострочив. Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів на підставі ст. 625 ЦК України.
		У відповідності з ч. 1 ст. 134 ЦПК України відповідач несе витрати на професійну правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, тому суд вважає можливим стягнути цю суму в 5 000 грн. витрат на правову (правничу) допомогу з позивача на користь відповідача з рахуванням Постанови ВС по справі 925/1137/19 від 22 січня 2021 року, де зазначено, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
		Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Відповідно до статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.
		Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
		Як вказав Європейський суд у рішенні від 9 січня 2013 року «Олександр Волков ти України», № 21722/11, п. п. 165, 166, приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (C. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-ІІІ). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28 травня 2009 року). Стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, п. 35, від 15 листопада 2007 року, та «А. проти Норвегії» (A. v. Norway), заява №28070/06, пп. 63 та 64, від 9 квітня 2009 року); впливає на широке коло стосунків заявника з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру, під впливом опиняється і професійна репутація заявника.
		Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		   Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. 
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
		Позивач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права відповідача. Однак, переконливих доказiв зазначеними особами до суду не надано. 
		Не може суд прийняти до уваги позицію сторони позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується. Суд не вважає не правомірними дії відповідача стосовно обчлуговування позивача про порядок, який відповідачем був застосований при відпусканні пального на АЗС та інш., оскільки вони не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні: порушення законодавства з боку відповідача неправомірність дій по відношенню до позивача судом не встановлено.
		Твердження позивача відносно протиправності дій самого відповідача є лише його оціночним судженням, що не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, які використовує в своєму позові позивач. 
		При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «Вест Петрол Маркет» про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди і витрат відмовити.
		Вирішуючи питання судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за можливе в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі стягнути з позивача на користь держави судовий збір в сумі 992.40 грн..
		Таким чином суд вважає, що обставини позовних вимог не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, позовні вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		На підставівикладеного,керуючись ст.3,8,19,43,55,124,129Конституції України, ст. 4, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 11, 177, 202, 203, 205, 207, 509, 1212 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди і витрат відмовити.
		   Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп..
		   Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн..
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...