Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/13687/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 01.12.2022. Зареєстровано: 02.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.

Номер судового провадження: П/380/13794/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа №380/13687/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 листопада 2022 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі Командира Військової частини ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини № НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі командира Військової частини ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просить:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо не видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу";
		- зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" згідно з його заявою від 01.09.2022 у зв`язку із тяжкими сімейними обставинами.
		Ухвалою від 04.10.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено провадити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
		Ухвалою від 14.11.2022 відмовлено відповідачу у розгляду справи у судовому засіданні.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , старший солдат 1-ї роти, 2-го взводу, мобілізований та перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 . На його утриманні перебувають вагітна дружина та двоє неповнолітніх дітей 2017 та 2020 року народження, а також в одній квартирі із ними спільно проживають теща 1962 року народження та мати тещі 1930 року народження, які потребують додаткового догляду. Дружина позивача у зв`язку із вагітністю, та рекомендацією лікаря має обмежити навантаження, а тому не може доглядати за бабусею та мамою у зв`язку із станом здоров`я. За таких обставин позивач через свого представника 01.09.2022 року звернувся до відповідача із заявою про звільнення з військової служби у зав`язку з сімейними обставинами. Однак йому було відмовлено у задоволені заяви з формальних, на думку позивача, причин. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
		Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Проте позивач не звертався до командира військової частини з відповідним рапортом про його звільнення з військової служби. Тобто, позивачем навіть не було дотримано відповідної процедури. При цьому, позивачу було роз`яснено порядок та підстави звільнення військовослужбовців з військової служби, а також проінформовано про необхідний перелік документів, на підставі яких позивач міг би бути звільнений з військової служби за наявності законодавчо встановлених підстав. 
		Також стверджує, що адвокатом позивача до заяви про звільнення ОСОБА_1 не надані документи на підтвердження підстав для звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
		Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.03.2022 № 24 старшого солдата ОСОБА_1 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом призначено до ВЧ НОМЕР_1 старшим монтером колій 2 колійного відділення 2 колійного взводу 1 колійної роти.
		01.09.2022 адвокат позивача ОСОБА_3 на підставі ордеру серії ВС № 1152161 підписала заяву від імені позивача на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 , у якій просила звільнити від мобілізації та проходження військової служби ОСОБА_1 у зв`язку із тяжкими сімейними обставинами.
		Заява вмотивована тим, що на утриманні позивача перебувають вагітна дружина та двоє неповнолітніх дітей 2017 та 2020 року народження, а також в одній квартирі із ними спільно проживають теща ОСОБА_4 1962 року народження та мати тещі ОСОБА_5 1930 року народження, які потребують додаткового догляду, оскільки тривалий час хворіють та отримують медичне лікування. Дружина позивача у зв`язку із вагітністю, та рекомендацією лікаря має обмежити навантаження, а тому не може доглядати за бабусею та мамою у зв`язку із станом здоров`я.
		До заяви були додані наступні документи:
		- копія свідоцтва про шлюб Позивача з ОСОБА_6 ;
		- копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 ;
		- копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 ;
		- копія витягу-епікризу історії хвороби №2958 матері дружини Позивача - ОСОБА_4 ;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 25.06.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 05.07.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 15.07.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 28.07.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 06.08.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 20.08.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 02.09.2021;
		- копія листка огляду сімейного лікаря матері дружини Позивача - ОСОБА_4 від 07.09.2021;
		- копія довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 30.08.2022 №190, виданої ЛКП «Житловик-С»;
		- копія акту №58 від 20.05.2022 обстеження місця проживання, складений комісією, у складі майстрів виробничої дільниці ЛКП «Житловик-С»;
		- копія акту №93 від 30.08.2022 обстеження місця проживання, складений комісією, у складі майстрів виробничої дільниця ЛКП «Житловик-С»;
		- копія виписки №15/30/3 від 18.05.2022 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого бабусі дружини Позивача - ОСОБА_5 ;
		- копія медичного висновку ЛКК жіночої консультації від 23.08.2022 №93 дружини Позивача - ОСОБА_9 ;
		- копія висновку №276/04 від 25.08.2022 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий бабусі дружини Позивача - ОСОБА_5 .
		Дана заява отримана ВЧ НОМЕР_1 08.09.2022 за вх 378/5.
		15.09.2022 відповідач надіслав лист відповідь № 5/193 адвокату Тринів М.В., у якому зазначив, що військовослужбовець, який має намір звільнитись із військової служби особисто звертається із рапортом та надає документи, які підтверджують підстави для звільнення. Старший солдат ОСОБА_1 особисто із рапортом про звільнення не звертався, відтак у командира відсутня можливість розглянути таку заяву.
		Не погодившись із відповіддю, позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
		Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
		Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ(надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Як свідчать матеріали справи та зазначає позивач, він був мобілізований на військову службу під час загальної мобілізації та 22.03.2022 старший солдат ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 24 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду старшого монтера колій 2 колійного відділення 2 колійного взводу 1 колійної роти, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №24 від 22.03.2022 року.
		Відповідно до пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
		Відповідно до п. 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
		У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153"Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 ( зі змінами ) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ( далі Інструкція ).
		Абзацом 2 п. 14.10 Інструкції визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період. Однак, такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем відповідними документами.
		Разом із тим із матеріалів справи слідує, що позивач не звертався особисто із рапортом про його звільнення із військової служби та не додавав до такого рапорту документи на підтвердження підстави звільнення.
		Суд вважає, що надана представником позивача адвокатом Тринів М.Я заява від 01.09.2022 не є рапортом в розумінні п. 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», оскільки така заява не є рапортом, не містить необхідної інформації (думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця), а також не підписана ОСОБА_1 особисто.
		Дані обставини свідчать, що позивач не подавав рапорт командиру ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, що виключає можливість розгляду такої заяви та прийняття рішення щодо наявності підстав для його звільнення із військової служби. 
		За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
		Враховуючи викладені вище висновки суду, у задоволенні позову належить відмовити.
		За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
		Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи
		 
		 
		 
		Суддя Морська Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...