Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/978/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2022. Зареєстровано: 02.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2022.

Номер судового провадження: 2-11027/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 754/978/22-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Бусик О.Л.
		при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.
		учасники справи:
		позивач:  ОСОБА_1 
		відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину та захист персональних даних, відшкодування моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2022 року позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Києва суду із вказаним позовом.
		На обґрунтування позову вказує, що починаючи з червня 2019 року та по теперішній час вона проживає за кордоном в Республіці Польща, однак в 2021 році на її ім`я на адресу місця реєстрації в АДРЕСА_1 , почали надходити листи від різних фінансових установ з вимогою погасити заборгованість за отриманими он-лайн кредитними коштами.
		ОСОБА_1 , зауважує, що приїхавши додому, з`ясувала, що на її ім`я невідомою особою з використанням даних, в тому числі колишнього номера мобільного телефону, оформлені, шляхом заповнення он-лайн заявки, кредитні договори в різних банківських установах, у тому числі й 22 червня 2021 року в ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на суму 20 000,00 грн, у зв`язку з чим, вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно неї злочинів, передбачених ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 190 КК України, про що 30 серпня 2021 року внесені дані до ЄРДР № 12021105030001977.
		Посилаючись на те, що нею не укладалися он-лайн кредити, коштів за оспорюваним договором вона не отримувала, відповідного договору не підписувала, та в період його оформлення перебувала за межами України, чим їй також завдано моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, хвилюваннях, вона була вимушена покинути на певний час своє місце проживання та роботу, а також звертатися до різних органів з метою захисту свого порушеного права, просить: визнати недійсним кредитний договір від 22 червня 2021 року № 0730-8353, що укладено між відповідачем та нею на суму 20 000,00 грн; зобов`язати ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видалити всі її персональні дані з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу; стягнути з відповідача на її користь 60 000,00 грн компенсації завданої моральної шкоди.
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року в справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
		22 лютого 2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний правочин відповідає вимогам закону та саме по собі звернення позивача до правоохоронних органів не спростовує вказаного факту, оскільки досудове розслідування за вказаним ОСОБА_1 фактами не завершено, жодних обставин про те, чи дійсно вказаний кредитний договір укладено іншою особою не встановлено та позивачем не повідомлено; ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не завдало позивачу моральної шкоди, та жодних дій, направлених на стягнення з неї кредитних коштів не вчиняло.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року витребувано докази у ТОВ «Лайфселл».
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
		26 вересня 2022 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла від представника позивача відповідь на відзив відповідача на вказаний позов, в якому адвокат Яцюк М.В. вказує, що відповідачем не надано підтверджень реєстрації безпосередньо ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс», залишення нею своїх даних, здійснення листування з товариством, тобто, що договір укладено саме із позивачем; оспорюваний кредитний договір не містить підпису ОСОБА_1 та відсутні зазначення про його підписання електронним підписом і докази отримання позивачем одноразового ідентифікатора та реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача; реєстрація на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відбулася невідомою особою в Дніпропетровській області в м. Кривий Ріг; позивач оспорюваний правочин не вчиняла, волевиявлення на отримання кредиту не мала, тому вказаний кредитний договір суперечить ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
		В судове засідання представник позивача не з`явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надіслала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
		В судове засідання представник відповідача не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 22 червня 2021 року  ОСОБА_1  та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклали кредитний договір № 0730-8353, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику на умовах, передбачених договором грошові кошти кредит у сумі 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у розмірі 1,20 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком до 30 серпня 2021 року
		Пунктами 1.3., 1.5. цього договору передбачено, що кредит надається виключно через сайт кредитодавця (http://navse.ua), а цей договір є укладеним з моменту одержання кредитодавцем відповіді (акцепту) заявника/позичальника про прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Позичальнику було здійснено видачу кредиту в безготівковій формі на платіжну картку №  НОМЕР_1 через технологічного партнера товариства.
		Для оформлення кредиту позичальником було використано телефонний номер НОМЕР_2 .
		ОСОБА_1 вказувала про відсутність волевиявлення на укладення спірного правочину, який не підписувала, коштів за цим договором не отримувала та не мала наміру отримувати, тобто заперечує факт такого укладення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно положення ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
		Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		Перш за все необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
		Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
		У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.
		Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Предметом розгляду в цій справі є, в тому числі й вимоги про визнання недійним кредитного договору від 22 червня 2021 року № 0730-8353, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з підстав оформлення його за відсутності волевиявлення, що є порушенням ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Так, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		Частини 3 та 5 ст. 203 ЦК України встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
		У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.
		За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Положення ч. 6 вказаної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
		В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		В п. 1.1. оспорюваного кредитного договору визначено, що цей договір та правила надання кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту.
		Пунктом 4.1. правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 114-П від 06 травня 2021 року визначено, що заявник заповнює заявку на отримання кредиту на сайті.
		Заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті заявника/позичальника, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається (відповідний ідентифікатор) кредитодавцем в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 5.2. вказаних правил).
		З наданих повідомлень ТОВ «Лайфселл» вих. № 2521д 07/09/2022 вбачається, що за номером НОМЕР_2 здійснено скорочення переліку послуг (блокування). Надання електронних комунікаційних послуг відновлено в повному обсязі 20 червня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 , поданої в магазині ТОВ «Лайфселл» в м. Кривий Ріг.
		Згідно з копією закордонного паспорта позивача, в момент укладення спірного правочину, остання перебувала на роботі за кордоном (в Республіці Польща).
		Відповідно до витягу з ЄРДР, 30 серпня 2021 року за заявою потерпілої ОСОБА_1 внесені відомості за № 12021105030001977 за фактом того, що в період часу з 20 червня 2021 року по 22 червня 2021 року невстановлена особа, шахрайським способом, знаходячись за невстановленою адресою на її ім`я, оформила кредити в різних установах на загальну суму 58 169 грн, спричинивши останній майнові збитки на вказану суму (правова кваліфікація ч. 1 ст. 190 КК України).
		Отже, оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. 
		При цьому, через особистий кабінет на вебсайті відповідача подано заявку на отримання кредиту від імені позивача, та підтверджено умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту, за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду за номером НОМЕР_2 , який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
		Тобто, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що 22 червня 2021 року ним укладено кредитний договір саме з позивачем, за умовами якого саме вона отримала кредит, що вказує про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного правочину.
		Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Частиною ж 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч. ч. 2,3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Оскільки, ОСОБА_1 не підписувала, оспорюваний кредитний договір, тому вказані обставини свідчать про його неукладеність, що виключає визнання його недійсним, так як саме факт укладення цього правочину оспорювала позивач, а тому суд зазначає, що для сторін ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не виникає будь-яких прав та обов`язків із кредитного договору від 22 червня 2021 року № 0730-8353.
		При цьому, недійсним може бути визнано тільки вчинений правочин (укладений договір). Якщо правочин не було вчинено (договір не було укладено), то він не може бути визнаний недійсним.
		Тому, вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 22 червня 2021 року № 0730-8353, що укладено між відповідачем та нею на суму 20 000,00 грн, задоволенню не підлягає.
		Поряд із цим, відповідач наполягає на існуванні договірних відносин між сторонами, зазначаючи про те, що ОСОБА_1 пройшла реєстрацію на його сайті та в системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ввівши свої дані та, використавши електронний підпис.
		Позивач також просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видалити всі її персональні дані з електронних баз, сервісів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення, використання, розповсюдження, передачу, знеособлення тощо, в зв`язку з відсутністю її згоди на такі дії, а також через те, що вона ніколи не подавала заявок на онлайн кредити, не мала волевиявлення на оформлення кредитного договору та не отримувала грошових коштів від відповідача.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ЦК України захист судом прав та законних інтересів юридичних і фізичних осіб здійснюється у спосіб, який визначено законом або договором.
		Статтею 16 ЦК України визначено орієнтовний перелік способів судового захисту, який не є вичерпним.
		Водночас, передбачено, що у разі, коли закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, суд вправі у відповідності до зазначеної у позові вимоги визначити у судовому рішенні спосіб захисту, який не суперечитиме вимогам закону.
		Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
		Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).
		Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
		Пунктами 3, 5 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено два випадки, за яких персональні дані можуть оброблятись навіть без згоди суб`єкта персональних даних: укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
		Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані можуть бути видалені або знищені у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом.
		У ч. 3 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» зазначено, що персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
		Отже, встановивши факт відсутності укладення договору, суд, зазначає про подальше існування між сторонами спору та обставин, які підтверджують наявність порушення прав позивача і, з огляду на те, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який передбачений положеннями ЦК України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, виходячи із його ефективності, тобто відповідності змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечення поновлення порушеного права, а також в якості застосування наслідків неукладеності правочину, вважає, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видалити всі її персональні дані з електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу є обґрунтованою та може бути задоволена в межах вказаного позову, враховуючи й те, що відповідач не має права здійснювати такі дії в силу встановлених судом обставин щодо кредитного договору, за яким не виникло жодних прав та обов`язків між сторонами, однак, який був підставою до їх вчинення, через те, що відповідної згоди на обробку її персональних даних в електронному форматі ОСОБА_1 надано не було, що й буде ефективним способом захисту прав останньої.
		Що ж стосується вимог про стягнення з відповідача на її користь компенсації завданої моральної шкоди слід зазначити наступне.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
		 
		Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Як визначено ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Згідно з п.п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. №4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Враховуючи викладене, вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем незаконних дій з метою укладення правочину позивачем суду не надано та не зазначалось останньою про їх наявність у позові, так само як і не надано жодного належного і допустимого доказу спричинення їй моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності саме ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та розміру такої шкоди, конкретно в сумі 60 000,00 грн, матеріали справи не містять.
		З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
		З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає 992,40 грн судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 352-354 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочину та захист персональних даних, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Л. Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) видалити всі персональні дані ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) з електронних баз, сервісів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення, використання, розповсюдження, передачу.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 26, офіс 407) в дохід держави 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 00 копійок) судового збору.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2022 року.
		 
		Суддя                                                                                                     О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...