Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/11405/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2022. Зареєстровано: 03.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2022.
Дата набрання законної сили: 10.04.2023
Результат оскарження 10.04.2023 Київський апеляційний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: 2/357/803/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/11405/18
		2/357/803/22 
		Категорія 44 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді -        Ярмола О. Я. ,
		при секретарі -                Пустова Ю. В.,
		розглянувши  у відкритому судовому  засіданні, в місті  Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2 , ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4   про  відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У жовтні 2018 року позивач звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просить суд відшкодувати їй за рахунок відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  матеріальну та моральну шкоду у розмірі  775 918 грн.
		І. Позиція сторін у справі.
		В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 04.05.2018 року, який набрав законної сили 05.06.2018 року,  встановлено що 20.07.2017 року син позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на відпочинку в оздоровчому комплексі «Полонина ДБК - 3» у с.Лумшори, Перечинського району, Закарпатської області, який належить ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», трагічно загинув шляхом утоплення в басейні. Вказаним вироком суду ОСОБА_2 визнана винною у тому, що у липні 2017 року будучи заступником директора з навчально-виховної роботи Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 та згідно з посадовою інструкцією, вона була відповідальною, зокрема, за організацію літнього відпочинку школярів, організувала поїздку двадцяти семи учнів на відпочинок до с.Лумшори Перечинського району Закарпатської області на базу відпочинку «Полонина ДБК - 3», де 19.07.2017 року, по прибуттю, уклала з її директором - ОСОБА_3 договір №5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період та виступила в якості замовника від імені школи. 20.07.2017 року під час туристичного походу з купанням у трав`яних чанах, ОСОБА_2 , неналежно виконуючи професійні обов`язки щодо охорони життя та здоров`я дітей, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, усвідомлюючи небезпеку купання в басейні непристосованому для дітей, допустила їх самовільне купання без рятувальних плавзасобів та безпосередньої присутності інструктора ОСОБА_4 , внаслідок чого настала смерть малолітнього ОСОБА_5 шляхом утоплення. Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала фактичні обставини вчинення нею інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України, повністю визнала свою вину, розкаялась. Позивач зазначає, що ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», та керівник філії оздоровчого комплексу «Полонина ДБК-3»  Рафальський Л.В., і ОСОБА_4 , як відповідальний працівник цього закладу, вчинили інше суспільно небезпечне діяння, за яке вони повинні нести відповідальність, так як не забезпечили належний відпочинок дітей та охорону їх життя, внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що потягнуло за собою смерть неповнолітнього, хоча на даний час рішення про оголошення їм підозри органом досудового розслідування  ще не прийнято, однак, позивач вважає що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 причетні до спричинення позивачу матеріальної і моральної шкоди.  Позивач вказує, що вона понесла витрати матеріального характеру, зокрема на одяг, труну, заправку автомобіля, бальзамування та перевезення тіла сина із м. Ужгорода до міста Біла Церква, Київської області, на поминальний обід, виготовлення пам`ятника та інші ритуальні послуги, а також на своє лікування, після трагічної загибелі сина, від неврозу, тривожно-депресивного стану реактивного ґенезу та за перебування у санаторії - профілакторії « Діброва » у період з 21.09.2017 по 30.09.2017 року і на неодноразові поїздки у м.Перечин, де здійснювалося досудове розслідування, на загальну суму 103 918 грн.
		Також, позивач зазначає, що втративши єдиного сина, якого виховувала самостійно, понесла моральну шкоду, яка полягає у фізичній, безповоротній втраті єдиної дитини; у постійних фізичних та моральних стражданнях, у зв`язку з трагічною загибеллю сина; у постійному страху про своє майбутнє без дитини, самотності, що призвело до психічного розладу здоров`я потерпілої та необхідності систематичного її лікування; у порушенні нормального життєвого ритму, пов`язаного із неодноразовими поїздками до органу слідства для проведення слідчих дій та ознайомленням із матеріалами кримінального провадження, а також у подальшому із поїздками на розгляд справи Перечинським районним судом. Фактичний розмір заявленої до стягнення моральної шкоди позивач визначає за методикою проф. ОСОБА_7 ,  та оцінює моральну шкоду у 210 мінімальних розмірів заробітної плати на час вчинення вказаного вище кримінального правопорушення, що становить 672 000 грн. (210*3200=672 000).
		В судовому засіданні представник позивача Ільчук І.М. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
		Заперечуючи частково позов, відповідач ОСОБА_2 , та її представник Зінченко П.Л. , подали відзив, в якому зазначили, що дійсно ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, однак суд розглядаючи обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився визнавальними показами обвинуваченої ОСОБА_2 та показами потерпілої ОСОБА_1 , а дослідження решти доказів вважав недоцільним. Представник відповідача зазначає, що має місце факт порушення відповідачами ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умов договору № 5 від 19.07.2018 року, укладеного між нею та ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» в особі ОСОБА_3 , що спричинило такі негативні наслідки, а тому відповідальність відповідачів має бути солідарною.
		Відповідач ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що під час підготовчого судового провадження потерпілою ОСОБА_1 в порядку ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 2 407 918,00 грн, а під час судового розгляду обвинувального акта представник позивача, скориставшись становищем у якому перебувала обвинувачена - ОСОБА_2 , вмовив її на написання боргової розписки на суму 103 918,00 грн., після чого потерпіла відкликала цивільний позов. Розмір завданої шкоди та докази, якими вона підтверджується під час судового розгляду обвинувального акта судом не досліджувався, а сума в 103 918,00 грн. була визначена безпосередньо представником потерпілої ОСОБА_1 . Також повідомили, що 20.07.2018 року ОСОБА_2 , з власної ініціативи передала позивачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., для здійснення поховання померлого ОСОБА_5 , про що позивач не зазначила у позовній заяві. Сторона відповідача вказує, що позивач пред`являючи вимоги про стягнення з відповідачів на її користь матеріальної шкоди в розмірі 103 918,00 грн. долучила до позовної заяви чеків на загальну суму лише 68 900,72 грн. Вважають, що додані до цивільного позову копії документів, що підтверджують матеріальну шкоду є неналежними доказами та не можуть бути взяті судом до уваги, у товарних чеках, які надала позивачка, не зазначено для кого здійснене призначення та не надано рецептів на лікарські засоби. Незважаючи на відсутність належних підстав для стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 частково визнавала позовні вимоги в частині сплати моральної шкоди, однак вважала що її розмір має визначатися із врахуванням обставин за яких вони заподіяні, а також матеріального стану відповідача ОСОБА_2 , наявності у неї на утриманні непрацездатного чоловіка інваліда та ступеня її вини.
		В судовому засіданні,  відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що має 30 років  педагогічного стажу, на час поїздки в липні 2017 року працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Білоцерківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22, щороку організовувала та возила на відпочинок дітей невеликими групами. Заклад для оздоровлення і відпочинку підбирала  самостійно з колегою, зупинили свій вибір на базі відпочинку «Полонина ДБК - 3» у с.Лумшори Перечинського району Закарпатської області, з батьками дітей все погодили. На сайті цієї бази було зазначено про всі необхідні послуги в т.ч. медичні, про наявність інструкторів, наявність басейну, всі умови погодили з батьками на батьківських зборах, батьки хотіли, щоб було місце для купання дітей. Коли приїхали на базу, то  побачили, що басейну не має, були розчаровані. Заздалегідь, в  телефонному режимі просила директора бази надати договір, ознайомитися з умовами відпочинку, але підписали договір з директором, по приїзду на наступний день. Директор ОСОБА_3   зібрав  усіх в актовому залі, представили ОСОБА_4 , як інструктора бази відпочинку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проводили інструктаж. Оскільки діти хотіли купатися, директор повідомив, що є чани і басейн у сусідній садибі, до якої йти близько 40 хвилин. Перед походом до чанів ОСОБА_4 проводив інструктаж, та провів групу до садиби, яка являє собою відкриту територію. Коли сталась подія ОСОБА_4 поруч не було.
		В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Зінченко П., позов визнав.
		Відповідач  ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» подав відзив по справі, в якому  заперечив позовні вимоги, зазначаючи, що позивач безпідставно посилається на укладений договір № 5 від 19 липня 2017 року. Із преамбули договору про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період від 19.07.2017р. вбачається, що виконавцем договору є ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» в особі начальника БВ «Полонина ДБК-3» Рафальського Л.В., а замовником є: Біла Церква, СШ № 22, група дітей 27 чол. і З керівника. Тобто у вказаному договорі відсутня сторона - Замовника, яку можна ідентифікувати, при цьому, сам договір підписаний ОСОБА_2 , обсяг повноважень якої не відомий. Представник відповідача ТОВ «ЦМК103» зазначає, що ОСОБА_3 не повинен був підписувати даний договір, а зробив це на прохання ОСОБА_2 . В розумінні вимог статей 207 ЦК України та 638 ЦК України вказаний договір є неукладеним, і не може мати для виконавця будь-яких юридичних наслідків. Із вказаного договору  не вбачається, що на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покладався обов`язок по забезпеченню безпечного відпочинку дітей та охорону їх життя, такий обов`язок покладався на осіб, які привезли дітей на відпочинок. Крім того, трагедія сталася не на території бази відпочинку «Полонина ДБК-З», а на приватній території іншої особи, суб`єкта підприємницької діяльності та ОСОБА_4 не був зобов`язаний супроводжувати групу дітей, не був ні інструктором, ні їхнім керівником, а зробив це тільки із власних добрих намірів, в цілях безпечного проходу дітей, не по трасі,  а через гору та ліс, де гарні краєвиди. Таке рішення ОСОБА_4 було прийнято разом з ОСОБА_3 в цілях безпечного проходу дітей та керівників групи до чанів де вони самі вирішили  відпочивати за окрему платню. Представник відповідача вказує, що позивач свідомо перекручує факти , називаючи базу відпочинку «Полонина ДБК-3» - оздоровчим комплексом, проте фактично «Полонина ДБК-3» являється готелем, куди приймаються для проживання групи дітей разом з керівниками та саме керівники груп несуть повну відповідальність за життя і здоров`я дітей яких вони привезли, а готель забезпечив групу дітей проживанням і харчуванням. Крім того, рішення про оголошення підозри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у вчиненні ними кримінального правопорушення, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх професійних та службових обов`язків по організації безпечного відпочинку дітей та щодо охорони життя і здоров`я неповнолітніх внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що потягнуло за собою смерть неповнолітнього, органом досудового розслідування не прийнято. ОСОБА_3 , як і ОСОБА_4 мають статус свідків. Позивачем не обгрунтовано які саме дії вчинили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що знаходилися б  в прямому причинному зв`язку з загибеллю дитини, а лише вказано, що вони вчинили інше суспільно небезпечне діяння, за яке вони повинні нести цивільну відповідальність. А тому, відповідач ТОВ «ЦМК 103» вважає, що позивач не обґрунтувала і не довела  своїх вимог до ТОВ «ЦМК 103», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і як наслідок слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали, подали  відзив на позов. Відповідачі заперечили свою причетність до трагедії, що призвела до смерті дитини, вказали на необґрунтованість позовних вимог до відповідачів 2,3,4.  ОСОБА_4 стверджує, що не був офіційно працевлаштований в ТОВ «ЦМК 103», не працював інструктором. 
		ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
		Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою  від 31.10.2018 року відкрив провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, призначив справу до підготовчого засідання. (т.1, а.с. 77)
		22.11.2018 року представник відповідача ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103»Ліхітченко Г.В. подав відзив на позовну заяву. (том 1, а.с. 92-97)
		22.11.2018 року представник позивача Ільчук І.М. подав клопотання про витребування доказів.
		Ухвалою судді від 22.11.2018 року витребувано з ГУ Національної поліції в Закарпатській області Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції України в Закарпатській  області належним чином завірену копію матеріалів кримінального провадження № 120180701300000021 за ч. 2 ст. 137 КК України відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 09.01.2018 року. (том 1, а.с. 104-105)
		27.11.2018 року на електронну адресу суду надійшло повідомлення прокуратури Закарпатської області (т.1, а.с.113)
		06.12.2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зінченка П.Л. та заява про допит свідків (т. 1 а.с. 125-154)
		18.12.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ільчука І.М. (т.1, а.с.169-172 )
		26.12.2018 року на адресу суду надійшла відповідь №6462106/25/3-2018 від 13.12.2018 року за підписом начальника СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області підполковника Попадич А.М., відповідно до якої надання копії матеріалів кримінального провадження № 120180701300000021, для долучення до цивільної справи за позовом ОСОБА_1 не надається можливим, оскільки у кримінальному провадженні № 120180701300000021 повідомлення про підозру не оголошувалося, відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження не здійснювалося. Повідомили, що у матеріалах кримінального провадження № 120180701300000021 містяться копії, виділені з матеріалів кримінального провадження № 12017070130000287, яке скероване до Перечинського районного суду та розглянуто по суті   (т.1 а.с. 209).
		27.12.2018 року представник ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надав відзив на позов. (т.1 а.с.175-176, 177-196)
		27.12.2018 року ухвалою суду витребувано  матеріали кримінального провадження № 304/46/18 1-кп/304/46/2018 по обвинуваченню ОСОБА_2 , та матеріали кримінального провадження №12017070130000287. (т.1, а.с. 217-218)
		19.02.2019 року представником відповідачів ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області. (т. 1, а.с. 236-242)
		19.02.2019 року ухвалою судді Цукурова В.П. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т. 1 а.с. 249-250)
		18.03.2019 на електронну адресу суду представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі в порядку п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (т. 2, а.с. 2)
		19.03.2019 року  ухвалою суду зупинено провадження по справі до розгляду апеляційної скарги  у кримінальному провадженні № 304/46/18 (т.2 а.с.6-7).   
		21.05.2019 року ухвалою суду було поновлено провадження по справі (т.2 а.с.17).
		13.02.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 69 159,42 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 600 000,00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено, а також стягнуто з відповідачів в дохід держави судовий збір по 1672,90 грн. з кожного. (т.2, а.с. 175-188)
		27.03.2020 року на адресу суду надійшли апеляційні скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відповідачів ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 
		27.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами відповідачів ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 1,2)
		05.05.2020 року відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2022 року. (Т.3а.с. 6-12)
		28.07.2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги відповідачів ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 року залишено без змін. (т. 3,а.с.134-139)
		11.08.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про звернення судового рішення до виконання та забезпечення виконання рішення суду у даній справі. (т. 3, а.с. 151-164)
		03.09.2020 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про звернення судового рішення до виконання та забезпечення виконання рішення суду у справі № 357/11405/18 залишено без розгляду, оскільки заявник подала заяву про залишення вказаної заяви без розгляду.
		15.09.2020 року на адресу Касаційного цивільного суду надійшла касаційна скарга відповідача ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28.07.2020 року. (т.4, а.с. 1-23)
		09.06.2021 року постановою Верховного суду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28.07.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.4, а.с. 114-119)
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 року справу передано судді Ярмолі О.Я. (т. 4, а.с. 121)
		Ухвалою судді Ярмоли О.Я. від 15.07.2021року прийнято справу до розгляду та призначено справу до підготовчого засідання (т.4, а.с. 125-126).
		07.09.2021 року представник позивача Ільчук І.М. подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Перечинським районним судом у всіх судових засіданнях. (т. 4, а.с. 137)
		Ухвалою судді від 15.09.2021, 21.09.2021, 03.11.2021, 10.12.2021, 09.02.2022, 11.05.2022р. призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції. (т.4, а.с. 138-139)
		21.09.2021 року представником відповідача ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» подано клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_10 (власника приватної території на якій знаходяться чани та басейн, де трапилась трагедія). (т. 4 , а.с. 142-143)
		21.09.2022 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у залученні співвідповідача ОСОБА_10 , задоволено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_10 , закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті. (т. 4, а.с. 144-148) 
		02.11.2021 року зареєстровано заяву про забезпечення позову відповідача ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 669159,42 грн., що знаходяться на будь-яких (всіх) рахунках позивача  ОСОБА_11 ,  відкритих в будь-яких фінансових (в т.ч. банківських) установах, що будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову (т.4 а.с.171-174).
		Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 03.11.2022 року відмовив у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» про забезпечення позову у справі. (т.4, а.с. 188-189)
		10.01.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Зінченко П.Л. подав заяву про врегулювання спору за участю судді. (т.4, а.с. 222)
		10.02.2022 року ухвалою занесеною до протоколу судового засідання відхилено заяву про врегулювання спору за участю судді. (т.4, а.с. 236)
		17.12.2021 року на адресу суду надійшла постанова Дніпровського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 357/11405/18 про стягнення 669 159,42 грн. (т.5, а.с. 7-9)
		19.08.2022 року представник позивача Ільчук І.М. подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду. (т. 5, а.с. 56)
		22.08.2022 року ухвалою суду  призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. (т.5, а.с. 57-58)
		Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані та надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		Судом встановлено, що вироком Перечинського районного суд Закарпатської області від 04.05.2018 року у справі №304/46/18 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.137 КК України та призначено їй покарання у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в будь-яких закладах освіти, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. «е» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»  (т.1 а.с.11-12).
		Вказаним вироком встановлено, що у липні 2017 року, будучи заступником директора з навчально-виховної роботи Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 та згідно з посадовою інструкцією, вона була відповідальною, зокрема, за організацію літнього відпочинку школярів, організувала поїздку двадцяти семи учнів на відпочинок до с.Лумшори Перечинського району Закарпатської області на Базу відпочинку «Полонина ДБК - 3», де 19.07.2017 року, по прибуттю, уклала з  директором  цієї бази, відповідачем у справі ОСОБА_3 договір №5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період та виступила в якості замовника послуг  від імені школи. 20.07.2017 року під час туристичного походу з купанням у трав`яних чанах, відповідач ОСОБА_2 , неналежно виконуючи професійні обов`язки щодо охорони життя та здоров`я дітей, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, усвідомлюючи небезпеку купання в басейні не пристосованому для дітей, допустила їх самовільне купання без рятувальних плавзасобів та безпосередньої присутності інструктора ОСОБА_4 , внаслідок чого настала смерть малолітнього ОСОБА_5 , шляхом утоплення.
		Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 свою вину визнала. 
		Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні, яке розглядалося Перечинським районним судом Закарпатської області у справі № 304/46/18 не розглядався та був  відкликаний потерпілою ОСОБА_1 . 
		Судом встановлено, що 19.07.2017 року був укладений Договір № 5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період, між сторонами: виконавець ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» (б/в «Полонина ДБК-3») в особі начальника БВ «Полонина ДБК-3» Рафальського Л.В. та замовник: Б.Церква, СШ №22, група дітей 27 чол., 3 керівника. (т. 1 а.с. 138)
		Згідно розділу 1 вказаного договору вбачається, що виконавець зобов`язується надати у відповідності з умовами цього договору послуги з оздоровлення дітей у будинку відпочинку «Полонина ДБК-3» в с.Лумшори, Закарпатської обл., а замовник зобов`язується сплатити вартість та прийняти відповідні послуги з оздоровлення дітей. Виконавець надає замовникові послуги за цінами та у терміни, які зазначені у цьому Договорі. Ціни на послуги встановлюються в національній валюті України. Обсяг послуги: вартість однієї ліжко-доби та всіма зобов`язаннями згідно Договору - 280,00 грн.; кількість днів перебування - 6 діб; строк заїзду з 19 липня по 25 липня 2017 року. Загальна сума договору складає 46200,00 грн.
		При цьому, виконавець надає послуги з оздоровлення замовнику відповідно до цього Договору. Виконавець зобов`язується: надати для проживання дітей 3 та 4-місні номери; забезпечує 4-разове харчування; організовує дві екскурсії для дітей, культурно-масове обслуговування, відвідування басейну та інше; надає інструкторів для організації походів, культурних програм, спортивних розваг; інформує дітей, про правила перебування та правила внутрішнього розпорядку б/в «Полонина ДБК-3»; ремонтує і готує до початку заїзду дітей корпус, кімнати та підсобні приміщення (розділ 2 Договору №5 «Обов`язки виконавця»). 
		Встановлено, що даний договір про наданя послуг з оздоровлення дітей  підписаний начальником БВ «Полонина ДБК-3» ОСОБА_3 від імені ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», БВ «Полонина ДБК-3», з однієї сторони,  та ОСОБА_12 від імені групи дітей Білоцерківської середньої школи № 22, з другої сторони (Т.1 а.с.38).
		Згідно наказу № 134-к від 27.12.2016 року, виданого директором ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» ОСОБА_13 , з 03.01.2017 року гр. ОСОБА_3 прийнято на посаду начальника Бази Відпочинку «Полонина ДБК-3», з 8 годинним робочим днем, окладом згідно штатного розпису та оплатою пропорційною до відпрацьованого часу. (т.1, а.с. 188)
		Встановлено, що 03.01.2017 року ОСОБА_3 ознайомився, підписав та отримав посадову інструкцію начальника БВ «Полонина ДБК-3» (т.1, а.с. 190-192).
		Згідно п.1 посадової інструкції начальника БВ «Полонина ДБК-3» вбачається, що будинок відпочинку БВ «Полонина ДБК-3» підпорядкований ТОВ «ЦМК 103» і очолюється начальником. 
		До посадових обов`язків начальника БВ «Полонина ДБК-3», зокрема входить: проводить переговори з контрагентами, погоджує умови договорів на надання послуг з перевезення, харчування, екскурсій, спортивно-туристичних розваг та інше, готує проекти договорів і забезпечує їх укладання;  приймає замовлення від окремих туристів або груп на проживання в БВ «Полонина ДБК-3»; розраховує вартість та ціну послуг на проживання за погодженням з адміністрацією ТОВ «ЦМК 103»; проводить контроль за якісним обслуговуванням відвідувачів; забезпечує роботу з метою заповнення БВ «Полонина ДБК-3» та організовує роботу штатних працівників БВ;(п. 5,7,8,11,12 Розділу ІІ Посадові обов`язки) 
		На період роботи БВ «Полонина ДБК-3» , в обов`язки начальника входить: організація інструктажу працівників БВ «Полонина ДБК-3» з охорони праці, профілактики травматизму, дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил, а також надання невідкладної до лікарської допомоги (якщо випадок трапився в межах території БВ«Полонина ДБК-3»); затвердження календарного плану роботи ; затвердження розпорядку дня, правил внутрішнього розпорядку для проживаючих та працівників БВ. (п. 18 Розділу ІІ Посадові обов`язки)
		Згідно пунктів 1,5,6 Розділу ІІІ вказаної інструкції начальник має право: діяти від імені адміністрації ТОВ «ЦМК 103», представляти інтереси ТОВ «ЦМК 103» у взаємовідносинах з організаціями та органами державної влади (на підставі наданих повноважень та довіреності); у межах своєї компетенції затверджувати, підписувати і візувати документи; самостійно вести переговори, листування з юридичними та фізичними особами, зацікавленими у придбанні путівок на проживання до БВ «Полонина ДБК-3». 
		Згідно п. 1  положення про Будинок відпочинку «Полонина ДБК-з», затвердженого 03.01.2017 року директором ТОВ «ЦМК-103» Дойчевою В.П., будинок відпочинку «Полонина ДБК-3» - постійно діючий, спеціально організований заклад, призначений для надання послуг з проживання, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технологію для надання послуг з проживання окремим громадянам, сім`ям, організованим групам, керівниками, законними представниками. БВ «Полонина ДБК-3» знаходиться за адресою: вул.Лісова,4,с.Лумшори, Перечинський р-н, Закарпатська область ( т. 1, а.с. 193-196) .
		БВ «Полонина ДБК-3» не має статусу юридичної особи і перебуває у складі ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» м. Києва; діє на підставі цього Положення та Статуту ТОВ «ЦМК 103»; надає послуги на будь який термін проживання; приймає на проживання окремих осіб, сім`ї з дітьми від 4 років, групи осіб з керівниками та вихователями, групи спортсменів з тренерами або іншими законними представниками; за своєю організаційно-правовою формою БВ «Полонина ДБК-3» перебуває у приватній формі власності ТОВ «ЦМК 103». (пункти 3-7 Положення)
		Згідно п. 12,13,15 Положення працівники БВ «Полонина ДБК-3» відповідно до своїх функціональних повноважень несуть відповідальність за збереження життя та здоров`я поселенців, які перебувають в ньому та межах території, що належить до БВ «Полонина ДБК-3»; надання поселенцям та працівникам БВ «Полонина ДБК-3» невідкладної медичної допомоги, зокрема стаціонарної, здійснюється територіальним лікувально-профілактичним закладом; працівниками БВ «Полонина ДБК-3», за бажанням проживаючих, можуть організувати роботу гуртків (малювання,аплікація, орієнтування на місцевості, основи туризму), проводити піші прогулянки та екскурсії околицями, організовувати спортивні забави та інше дозвілля.
		Начальник БВ «Полонина ДБК-3» організовує інструктаж працівників БВ «Полонина ДБК-3» з техніки безпеки, профілактики травматизму, запобігання нещасним випадкам, дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил, а також надання першої невідкладної допомоги; здійснює контроль та забезпечує створення належних умов для проживання в БВ, укладає договори (за погодженням та дорученням керівництва ТОВ «ЦМК 103») (витяг із пункту 18 Положення)
		З пункту 27 Положення вбачається, що працівники БВ «Полонина ДБК-3» зобов`язані, зокрема: берегти життя та здоров`я осіб, що перебувають у БВ «Полонина ДБК-3» захищати їх інтереси, пропагувати здоровий спосіб життя. 
		З пункту 28 Положення вбачається, що поселенці під час перебування у БВ «Полонина ДБК-3» мають право, зокрема на кваліфіковану медичну допомогу в разі захворювання або травмування, що сталося в межах території БВ; самостійно обирати види діяльності, дозвілля, участь в освітніх, та програмах відпочинку, отримувати зазначені в договорі послуги з проживання, запропоновані послуги з дозвілля, зокрема платні; звертатися до адміністрації БВ «Полонина ДБК-3» для отримання інформації стосовно побуту, харчування, медичної допомоги, змісту освітніх, оздоровчих програм та програм відпочинку.
		З довідки № 134 від 27.12.2018 року, виданої директором ТОВ «ЦМК 103» вбачається, що ТОВ «ЦМК 103» має договір оренди земельної ділянки від 30.12.2016 року, площею 0,1731 га, на якій ніколи не було розташовано та не існує відкритого чи закритого басейну. (т.1, а.с. 201)
		Згідно довідки № 133 від 20.12.2018 року, станом на 19 липня 2017 року, згідно штатного розпису ТОВ «ЦМК 103», затвердженого наказом директора від 29.05.2017 року № 29 в структурному підрозділі База Відпочинку «Полонина ДБК-3» рахувалось 3,5 штатних одиниць.
		На цих посадах працювали: ОСОБА_3 з 03.01.2017 року на посаді начальника Бази Відпочинку «Полонина ДБК-3»; ОСОБА_14 - покоївкою; ОСОБА_15 - покоївкою; ОСОБА_16 - електромонтером; ОСОБА_17 - інженером. (т. 1, а.с. 197)
		Матеріали справи містять копію Цивільно-правового договору від  02.06.2017 року, укладеного  між ТОВ «ЦМК 103» (БВ «Полонина ДБК-3), в особі начальника Рафальського Л.В., з однієї сторони та ОСОБА_4 , з іншої сторони. Зі змісту цього договору вбачається, що замовник дає завдання, а Виконавець зобов`язується виконати таку роботу: в будинку відпочинку «Полонина ДБК-3» праця в якості інструктора подорожей та екскурсій в строк з 02 червня по 30 серпня 2017 року. Виконавець виконує роботу передбачену посадовою інструкцією, самостійно організовує виконання роботи, підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві та БВ Замовника, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (п.1.1). (т.2, а.с.152-153).
		Із акту приймання дитячого оздоровчого табору вбачається, що БВ «Полонина ДБК-3» є дитячим літнім оздоровчим табором, який функціонує з 2001 року, готовий до експлуатації та прийому дітей (станом на 08.06.2017 ), зазначено про наявність водоймища - басейну, який відповідає вимогам існуючих норм і санітарних правил, за підписом членів комісії ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (т.2, а.с. 60-61).
		Встановлено, що 28.08.2020р. старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження  № 62899484, з виконання виконавчого листа №357/11405/18 від 10.08.2020р. (т.4., а.с.175-176).
		Встановлено, що державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойправ А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2020 року,  з виконання рішення суду по справі №357/11405/18 (т.4 а.с.178).
		Відповідач ТОВ «ЦМК-103»  надав суду платіжне доручення № 62899484 від 09.11.2020р. про списання з рахунку  товариства коштів в сумі 738 484,55 грн. в рахунок виконання рішення суду в справі  №357/11405/18 (т.4а.с.177).
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
		За ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		Згідно ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.  Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.  Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Позивач ОСОБА_1 ставить вимогу про відшкодування їй  матеріальної шкоди у розмірі 103 918,00 грн. 
		Однак, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що завдана позивачу матеріальна шкода складається з наступних витрат, які підтверджені належними доказами:
		- квиток на автобус Київ-Біла Церква 60,00 грн. (т.1 а.с.24);
		- посадочний документ для проїзду Київ-Ужгород 340,07 грн. (т.1 а.с.26);
		- квиток на автобус Київ-Біла Церква 3 шт. по 50,00 грн. = 150,00 грн. (т.1 а.с.27-29);
		- проїзний документ Ужгород-Київ 130,59 грн. (т.1 а.с.34);
		- накладна №20 від 22.07.2017 року на поминальний обід 9 920,00 грн. (т.1 а.с.37);
		- накладна б/н від 28.11.2017 року на надгробний пам`ятник у комплектації 46 750,00 грн. (т.1 а.с.20);
		- рахунок замовлення №1135 від 22.07.2017 року та чек №0003 від 22.07.2017 року на оплату хреста та інш. 1 534,00 грн. (т.1 а.с.38, 39);
		Призначені позивачу на підставі виписки із історії хвороби ТОВ «Санаторій-профілакторій «Діброва» №310 від 11.10.2017 року медикаменти із наступних товарних чеків:
		- товарний чек №1188161 від 09.09.2017 року на 103,04 грн. (т.1.а.с.40);
		- товарний чек №70 від 26.08.2017 року на 440,62 грн. (а.с. 41);
		- товарний чек №1195550 від 22.09.2017 року  на 524,18 (т.1 а.с. 57);
		- товарний чек №1198825 від 28.09.2017 року на 216,55 грн. (т.1 а.с. 58);
		- товарний чек №1194995 від 21.09.2017 року на 100,60 грн. (т.1 а.с. 63);
		- товарний чек №1187506 від 08.09.2017 року на 205,72 грн. (т.1. а.с. 69);
		- рахунок-замовлення №1240 від 22.07.2017 року та чек №00001 від 22.07.2017 року (копка могили) на 2 334,00 грн.(т.1 а.с.42, 43);
		Розрахункові документи, що містять прізвище позивача:
		- рахунок - фактура №ДБ-0006559 від 26.09.2017 року (5 сеансів психотерапевта) на суму 1 000,02 грн. (представник Позивача пояснив в суду, що сплачені за чеками від 21.09.2017 року та від 22.09.2017 року суми по 200,00 грн. кожний включені та охоплюються сумою1000,02 грн. (т.1 а.с. 46, 47, 48, 49) ;
		- рахунок - фактура №ДБ-0006424 від 21.09.2017 року (курсівка на проживання та харчування) 4 950,00 грн. (т.1 а.с.50);
		- рахунок - фактура №ДБ-0006608 від 27.09.2017 року (в/в крапельне введення ліків) 100,01 грн. (т.1 а.с.52);
		- рахунок - фактура №ДБ-0006445 від 22.09.2017 (масаж ручний) року 50,00 грн. (т.1 а.с.66);
		- рахунок - фактура №ДБ-0006437 від 21.09.2017 року (в/в крапельне введення ліків) 250,02 грн. (т.1 а.с.67).  
		Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено спричинення їй матеріальної шкоди, яка підтверджена доказами  на загальну суму 69 159,42 грн.
		Стосовно заподіяння позивачу моральної шкоди.
		Згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		На підставі ч.1, ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		За приписами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до п.5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п.9 вказаної постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема,  враховуються стан  здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу,  ділової репутації,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за  власною  ініціативою  чи  за   зверненням   потерпілого   - спростування  інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості та справедливості.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи, що позивачем доведено факт спричиненої їй моральної шкоди, виходячи із засад виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково.
		Судом встановлено, що позивач зазнала сильних фізичних, душевних та психічних страждань через передчасну трагічну смерть свого єдиного сина, внаслідок чого змушена була проходити лікування та реабілітацію.
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач та враховуючи конкретні обставини справи, глибину та тривалість таких страждань, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд  вважає, що в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню  600 000,00 грн.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		В даному випадку, вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України, підтверджена вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 04.05.2018 року, який набрав законної сили 05.06.2018 року, та  визнана самою ОСОБА_2 . Отже, наявний причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди ОСОБА_2 .
		Щодо відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 то вироку, який би набрав законної сили по даному  факту  відносно вказаних осіб  немає і, наразі,  своєї вини в спричиненні позивачу шкоди вони не визнають.
		ОСОБА_3 , заперечуючи існування і  укладення  Цивільно-правового договору від  02.06.2017 року, з ОСОБА_4 , не зміг пояснити причетність та відношення ОСОБА_4 до виконання будь-яких обов`язків в БВ «Полонина ДБК-103», оскільки даний договір не зареєстрований, відрахувань податків не проводилося, посади інструктора не передбачено штатним  розписом бази відпочинку, а також, вказаний договір не відповідає вимогам трудового контракту. 
		Суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи суду не надано безперечних, належних  доказів перебування відповідача ОСОБА_4 в трудових правовідносинах з ТОВ «ЦМК 103».
		Однак, суд приходить до висновку, що в спричиненні позивачу шкоди  наявна вина безпосередньо ОСОБА_3 .  Оскільки встановленим є те, що саме ОСОБА_3 , як директор  бази відпочинку  уклав з вчителем ОСОБА_2 договір № 5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період від 19.07.2017 року, яким, зокрема, передбачено, окрім забезпечення проживання і харчування, ще й організація екскурсій для дітей, культурно-масове обслуговування, відвідування басейну та інше; надання інструкторів для організації походів, культурних програм, спортивних розваг; інформування дітей, про правила перебування та правила внутрішнього розпорядку БВ «Полонина ДБК-3».
		Саме ОСОБА_3 як директор  бази відпочинку  представив групі відпочиваючих дітей ОСОБА_4 як інструктора,  та дозволив йому проводити інструктаж, направив ОСОБА_4 здійснити супровід дітей до чанів. Даний факт, відповідач ОСОБА_3 не спростовує.
		Відтак, внаслідок дій начальника бази відпочинку ОСОБА_3 , група відпочиваючих дітей з керівниками мали сподівання та законне очікування на супровід  і  допомогу, надання послуг з оздоровлення дітей у відповідності до умов Договору №5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період. 
		Слід зазначити, що Договір № 5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період від 19.07.2017 року (т.1 а.с.138)  не оскаржений та,  в законний спосіб, не визнаний недійсним. 
		Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Відповідно до п.8  постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду,  заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою  цей  працівник  перебуває у трудових відносинах,  а останній відповідає  перед  нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП),  якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
		Отже, за шкоду заподіяну позивачу начальником БВ «Полонина ДБК-103» ОСОБА_3 має відповідати організація з якою  цей  працівник  перебував у трудових відносинах.
		При визначенні ступеня вини відповідачів, суд врахував вину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за дії якого має відповідати ТОВ «ЦМК-103», оскільки БВ «Полонина ДБК-3» перебуває у приватній формі власності ТОВ «ЦМК 103», та  суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми моральної (600000 грн.) та матеріальної шкоди (69 159,42грн.),  з ОСОБА_2 та ТОВ «ЦМК 103», як роботодавця ОСОБА_3 , в рівних частинах.
		При цьому,  твердження представника відповідача ТОВ «ЦМК-103»,  Ліхітченка Г.В. стосовно того, що база відпочинку  являється готелем, оцінюються судом критично, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що база відпочинку «Полонина ДБК-3» надає послуги з оздоровлення дітей, а доказів того, що вказана база зареєстрована та надає послуги з діяльності готелю і подібних засобів тимчасового розміщування, до суду не надано. Також суд критично оцінює твердження адвоката Ліхітченка Г.В., що начальник бази відпочинку  ОСОБА_3 не мав права підписувати договір № 5 про надання послуг з оздоровлення дітей, оскільки із посадової інструкції та положення про БВ «Полонина ДБК-3» вбачається, що начальник БВ має право укладати подібні договори . 
		Крім того,  суду не надано доказів що  ОСОБА_3 було притягнено до відповідальності за укладення Договору  № 5 про надання послуг з оздоровлення дітей у літній період. Представник ТОВ «ЦМК-103» в судовому засіданні ствердив, що службової перевірки з даного приводу не проводилося, до  ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень не застосовувалося.
		При вирішенні даного спору не можна залишити поза увагою той факт, що з відповідача ТОВ «ЦМК 103», 09.11.2020 року було стягнено на користь позивача всю грошову суму  за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду  від 13.02.2020 року, яке було в подальшому скасованим Постановою Верховного суду від 09.06.2021 року, а справу повернуто на новий розгляд.
		02.11.2021 директором ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» подано заяву про забезпечення позову та долучено платіжне доручення № 62899484 від 09.11.2020 року і постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2020 року, винесену державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Бойправ А.О. 
		Отже, відповідач ТОВ «ЦМК -103» підтвердив повну сплату грошових коштів за скасованим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13.02.2020 року. У зв`язку з наведеним, відповідач «ЦМК 103» просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 669159,42 грн., що знаходяться рахунках позивача, вказував на несправедливість рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі та несправедливе виконання такого рішення. В заяві  відповідач ТОВ «ЦМК-103» просив здійснити  поворот виконання рішення суду, яке було скасоване касаційною інстанцією.
		Згідно ч. 2 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:
		1) закриває провадження у справі;
		2) залишає позов без розгляду;
		3) відмовляє в позові повністю;
		4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
		Відповідно до ч. 5, 6, 9, 10  ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
		До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
		Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
		Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Метою судового контролю відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є:
		 сприяння виконанню рішення та зняття перешкод при його виконанні;
		 виконання рішення без зайвого формалізму;
		 забезпечення прискорення виконання та компенсацій за його затримку;
		 уникнення, настільки наскільки це можливо, створення нових перешкод при виконанні судового рішення, запобігання затягуванню процесу виконання.
		В рекомендаціях, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» зазначається, що на заключному етапі саме суддя повинен застосовувати всі можливі заходи, щоб забезпечити виконання рішення.
		В Рекомендаціях Rec (2003) 17 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про примусове виконання» говориться про те, що держави мають створити механізм попередження випадків зловживання процедурою примусового виконання однієї зі сторін, який не має розглядатися як перегляд справи.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
		Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
		Положення ст. 445 ЦПК України встановлюють обмеження повороту виконання виключно щодо судових рішень по справах у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
		У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
		Відтак, поворот виконання судового рішення про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи здійснюється на загальних підставах, оскільки дана справа переглядається не за нововиявленими чи виключними обставинами та виконане рішення не було обґрунтовано на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
		Аналіз частини першої статті 445 ЦПК України  дає можливість дійти висновку, що поворот виконання не допускається, якщо відповідні правовідносини сторін характеризуються одночасною наявністю таких ознак:
		-виконане рішення постановлене за позовом про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи. При цьому мається на увазі як матеріальна, так і моральна шкода;
		-виконане рішення скасоване у зв`язку з нововиявленими чи виключними обставинами. Тобто у разі скасування такого рішення в іншому порядку (наприклад, судом касаційної інстанції в порядку касаційного оскарження) поворот виконання допускається;
		-виконане рішення не було обґрунтовано на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
		За відсутності хоча б однієї з вказаних ознак обмеження повороту виконання не діє.
		Оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених статтею 445 ЦПК України , яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
		Аналогічна позиція викладена в постанові  від 20.06.2019р.  Верховного Суду  у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду  по справі справа № 336/9595/14.
		Отже, враховуючи, що відповідач ТОВ «ЦМК103», як солідарний боржник, за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13.02.2020р., що було скасоване 09.06.2021р.,   сплатив  09.11.2020р. всю суму  шкоди ОСОБА_1 в розмірі 669 159,42 грн, а при новому розгляді даної справи судом визначено, що з відповідача ТОВ «ЦМК 103» підлягає стягненню в рахунок спричиненої позивачу шкоди 334 579,71 грн (669 159,42/2), то підлягає до повороту сума 334 579,71 грн.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103» в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 3345,80 грн (334 579,71*1%) з кожного.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354,444  ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		Позов  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди  34579,71 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят одну копійку)  та в рахунок відшкодування моральної шкоди  300 000,00 грн. (триста тисяч гривень).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди  34579,71 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят одну копійку) і в рахунок відшкодування моральної шкоди  300 000,00 грн. (триста тисяч гривень)  та вважати виконаним  рішення суду  в цій частині.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави  в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 3345,80 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» (код ЄДРПОУ 38526690, адреса: 02081, м.Київ, вул. Дніпровська набережна, 19-А) в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1672,90 грн.
		Здійснити поворот виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 року по справі №357/11405/18 в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» (код ЄДРПОУ 38526690, адреса: 02081, м.Київ, вул. Дніпровська набережна, 19-А) матеріальної шкоди в розмірі 34579,71 грн. та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн., всього підлягає до поворотного   стягнення 334 579,71 грн. (триста тридцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят одна копійка).
		Рішення суду  може бути оскаржене до Київського апеляційного суду  шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Повний текст рішення суду виготовлено  01.12.2022 року.     
		 
		СуддяО. Я. Ярмола

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...