Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/54081/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2022. Зареєстровано: 03.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.

Номер судового провадження: 2-7081/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/54081/21-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Бусик О.Л.
		при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.
		за участю:
		позивача: ОСОБА_1 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс», Приватного акціонерного товариства «Київстар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіфт Гарант» про повернення помилково сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди,-
		В С Т А Н О В И В :
		07 жовтня 2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить: розірвати договір купівлі-продажу послуг використання мобільного зв`язку та повернути їй помилково сплачені кошти у розмірі 220,00 грн, згідно з квитанцією #(ID) 3743339310388084; стягнути з ТОВ «ФК «Фенікс», ПАТ «Київстар», ТОВ «Свіфт Гарант» на її користь по 1 480,00 грн компенсації завданої моральної шкоди, з кожного.
		В обґрунтування позову, позивач, вказувала, що 02 жовтня 2021 року в терміналі ТОВ «ФК «Фенікс», що знаходиться за адресою: пр.-т М.Бажана, буд. 3-Г, в м. Києві, що є пунктом надання послуг ПАТ «Київстар», через погане самопочуття, вона помилково сплатила 220,00 грн за послуги мобільного зв`язку на номер НОМЕР_1 , тоді як належний їй номер мобільного НОМЕР_2 .
		Також позивач зауважує, що виконавцями та посередниками виконання договору купівлі-продажу за використання мобільного зв`язку є відповідачі.
		Посилаючись на те, що її вимога за довідковим номером, вказаним відповідачами у квитанції #(ID) 3743339310388084 від 02 жовтня 2021 року про відміну транзакції мобільного зв`язку і повернення коштів відхилена, а також у її зверненні відмовлено ПАТ «Київстар», ТОВ «Свіфт Гарант», при цьому наданням неповної інформації під час здійснення оплати послуг мобільного зв`язку, введенням в оману, неякісними послугами, навмисним затягуванням відповіді та іншими діями відповідачів їй було завдано також моральну шкоду, ОСОБА_1 просить позов задовольнити. 
		Ухвалою судді від 20 січня 2022 року, після усунення недоліків, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
		23 лютого 2022 року від відповідача ПАТ «Київстар» до суду надійшов відзиву на вказану позовну заяву, в якому представник просить у позові до ПАТ «Київстар» відмовити, посилаючись на те, що телефонні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 обслуговуються відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за якими надаються знеособлено (анонімно) та наразі ці номери за позивачем не зареєстровані та вона не подавала про себе даних для реєстрації як абонента вказаних номерів; повернення коштів із рахунка мобільного телефону іншого абонента на рахунок номера абонента, який помилково сплатив кошти на інший рахунок чинним законодавством і Умовами надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Київстар» не передбачено, та такі кошти можуть бути повернуті лише за заявою самого абонента, якому помилково перераховано кошти; підтверджень протиправності дій ПАТ «Київстар» та вини його у завданні позивачу моральної шкоди не надано.
		03 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «Свіфт Гарант», в якому останній просить у позові відмовити, посилаючись на те, що товариство надає фінансові послуги з переказу коштів одержувачу та квитанція #(ID) 3743339310388084 від 02 жовтня 2021 року підтверджує зарахування на рахунок одержувача вказаної позивачем суми коштів і надання послуг з переказу коштів належної якості та зазначена позивачем сума переказу була передана одержувачу, згідно з введеними ОСОБА_1 реквізитами для переказу; розірвання договору про переказ коштів не створить обов`язку для товариства з повернення коштів, тому позивачем неправильно обрано спосіб захисту; ТОВ «Свіфт Гарант» не набуло, не зберігає у себе грошові кошти (суму переказу), а тому не є належним відповідачем у вказаній справі.
		03 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачів ТОВ «ФК «Фенікс», в якому представник товариства просить у позові відмовити, зазначаючи про те, що товариство є платіжною організацією оператором платіжної системи та надає послуги з переказу коштів, а квитанція #(ID) 3743339310388084 від 02 жовтня 2021 року підтверджує нормальне функціонування платіжної системи, що також і вказує на те, що зазначена позивачем сума переказу була передана одержувачу згідно з введеними ОСОБА_1 реквізитами. 
		Також зазначає про неправильно обраний позивачем спосіб захисту та неналежність ТОВ «ФК «Фенікс» до належних відповідачів, через те, що не набуло, не зберігає у себе грошові кошти (суму переказу). 
		Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.
		Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Причин неявки суду не повідомили. Від ТОВ «ФК «Фенікс» та ТОВ «Свіфт Гарант» надійшли до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
		Судом встановлено, і вказана обставина не заперечується сторонами, що позивач є абонентом ПАТ «Київстар», якій надаються послуги мобільного зв`язку та ОСОБА_1 використовує номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
		Також з`ясовано, що позивачем 02 жовтня 2021 року в м. Києві на просп. Бажана, 3-Г, через платіжну систему «City24» (система переказу коштів), здійснено переказ в сумі 220,00 грн на номер НОМЕР_1, згідно з квитанцією #(ID) 3743339310388084. 
		Послуги надано за договором ТОВ «ФК «Фенікс», яке приймає платежі від платників, в тому числі на користь ПАТ «Київстар» за допомогою пунктів приймання платежів - терміналів (автоматичних касових машин).
		Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Свіфт Гарант» надає фінансові послуги з переказу коштів та є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «City24».
		Згідно з довідкою вих. 4356/02 від 14 лютого 2022 року ПАТ «Київстар», який є оператором мобільного зв`язку, володіє власною мережею та обслуговує її, а також надає відповідні телекомунікаційні послуги у порядку та у спосіб, що передбачені Законом України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11 квітня 2012 року, телефонні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з дати активації 23 грудня 2017 року і по 12 січня 2017 року, відповідно та по цей час обслуговуються відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за яким надаються знеособлено (анонімно).
		Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		При цьому, згідно положень п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
		Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
		Відповідно до п. 7.11. Умов надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Київстар», абонент здійснює оплату послуг за допомогою карток поповнення рахунка, кодів поповнення, готівкою через каси та відділення банків, вказані оператором та іншими визначеними оператором на Інтернет-сайті способами.
		Згідно з п. 69 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11 квітня 2012 року № 295 оператор здійснює розрахунки за послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів).
		Відповідно до п. 7.14 Умов надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Київстар» моментом оплати послуг оператора абонентом розуміється момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок оператора.
		При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», оператори, провайдери телекомунікацій не несуть майнової відповідальності перед споживачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телекомунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.
		Відповідно до п. 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11 квітня 2012 року № 295 оператор, провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі, зокрема, вини споживача в інших випадках, встановлених законом.
		Як вбачається з публічної пропозиції (оферти) на укладання договору про переказ коштів ТОВ «Свіфт Гарант» (фінансова компанія), оголошеної широкому та необмеженому колу фізичних осіб укласти договір про переказ коштів, бере на себе зобов`язання перед клієнтами, які приймають (акцептують) оферту, надати їм фінансові послуги з переказу коштів на умовах договору, шляхом вчинення клієнтом дій, що свідчать про повну і безумовну згоду клієнта отримувати послугу з переказу коштів на умовах договору. Такими діями зі сторони клієнта є ініціювання переказу коштів шляхом використання електронного платіжного засобу (платіжної картки) або внесення готівкових коштів до терміналу, каси чи пункту приймання готівки фінансової компанії (п. п. 2.1., 2.2.).
		Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. публічної пропозиції ТОВ «Свіфт Гарант» за цим договором клієнт доручає, а фінансова компанія надає фінансову послугу з переказу коштів одержувачу на умовах цього договору. Фінансова компанія є відповідальною лише за приймання коштів від клієнта та переказ отриманих коштів одержувачу.
		Пунктами 6.1., 7.1. зазначеної оферти ТОВ «Свіфт Гарант» визначено, що фінансова компанія зобов`язана надати клієнту послугу з переказу коштів згідно з чинним законодавством і несе перед клієнтом відповідальність щодо переказу коштів згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умов цього договору.
		Фінансова компанія не несе відповідальності по зобов`язаннях одержувача перед клієнтом, за збиток, понесений в результаті помилок, пропусків, перерв у роботі, дефектів та затримок у роботі або передачі даних. Клієнт несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ коштів або в електронній заявці на переказ коштів при введенні даних через термінал, суті операції, за якою здійснюється цей переказ згідно із законодавством України (п. п. 7.3., 7.5., 7.6. вказаного договору ТОВ «Свіфт Гарант»).
		Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 907 ЦК України встановлено. що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
		Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
		Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. 
		Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		Згідно ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Оскільки позивачем не зазначено в позовній заяві конкретних зобов`язань, з посиланням на відповідні пункти договорів, які не були виконані відповідачами відповідно до конкретного переліку послуг, що надаються ними та конкретних взятих на себе як виконавцями зобов`язань по їх виконанню перед позивачем, зокрема, що кошти, сплачені останньою через термінал, зберігались чи зберігаються на банківських рахунках відповідачів, як і їх обов`язку повернути кошти позивачу, які були нею самостійно сплачені на інший абонентський номер, тому, суд зазначає, що ОСОБА_1 не доведено фактів істотного порушення ТОВ «ФК «Фенікс», ПАТ «Київстар», чи ТОВ «Свіфт Гарант» своїх зобов`язань, взятих перед позивачем за договорами переказу коштів і надання телекомунікаційних послуг та наявності всіх передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України підстав для їх розірвання. 
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу послуг використання мобільного зв`язку, є недоведеними, такими, що не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
		Що ж стосується вимог позивача про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 220,00 грн згідно з квитанцією #(ID) 3743339310388084.
		Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 
		За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Таким чином, суд зауважує, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
		Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. 
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. 
		Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. 
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. 
		Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України. 
		До відсутності правової підстави ст. 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. 
		Таким чином, аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. 
		Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
		Враховуючи вищевказане, грошові кошти у сумі 220,00 грн помилково перераховані позивачем на рахунок для номера телефону НОМЕР_1 , який ОСОБА_1 не належить, та особа одержувача та користувача вказаного телефонного номера невідома, підтвердження щодо власника вказаного телефонного номера в матеріалах справи відсутні. 
		Відповідно до абз. 2 п. п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного одержувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. 
		Згідно абз. 2 п. п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. 
		За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. 
		У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
		Відповідно до вказаних вище положень та ч. 1 ст. 1212 ЦК України, якими визначено право особи вимагати повернення належного їй майна, безпідставно набутого іншою особою, саме в неналежного одержувача коштів (користувача мобільним номером НОМЕР_1 ), однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження її існування та не вказано жодних даних такої особи та вимог до нього не пред`явлено, а за змістом ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи і суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		При цьому, відповідачі ТОВ «ФК «Фенікс», ТОВ «Свіфт Гарант» та ПАТ «Київстар» у цих правовідносинах в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не можуть вважатися неналежними одержувачами зазначених коштів, оскільки надають фінансові послуги з приймання та переказу платежів клієнтам, і телекомунікаційні послуги, при цьому їх вини у неправильному переказі коштів не встановлено та, як вже було зазначено судом вище, підтверджень того, що помилково сплачена позивачем сума коштів знаходиться на рахунках когось із відповідачів також не знайдено, при цьому, сама позивач вказувала, що конкретно вона помилково сплатила кошти на поповнення іншого, неналежного їй номера мобільного телефону, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів вказаної суми грошових коштів, перерахованих ОСОБА_1 , не на їх реквізити.
		Також позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просить на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду в розмірі по 1 480,00 грн з кожного.
		Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.
		Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Вимоги позивача про стягнення з відповідачів на її користь компенсації завданої моральної шкоди також не підлягають задоволенню, з огляду на їх похідність від вимог про повернення коштів, і через відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачами незаконних дій, і не надання жодного належного і допустимого доказу спричинення їй моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності саме ТОВ «ФК «Фенікс», ПАТ «Київстар», ТОВ «Свіфт Гарант» та розміру такої шкоди, конкретно в сумі 4 440,00 грн.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81,137, 141,263-265,267,273,274,354,355 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фенікс», Приватного акціонерного товариства «Київстар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіфт Гарант» про повернення помилково сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                     О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...