Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/538/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти довкілля; Безгосподарське використання земель.
Надіслано судом: 02.12.2022. Зареєстровано: 03.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2023.
Дата набрання законної сили: 29.11.2022
Номер судового провадження: 11-кп/802/275/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016031160000027

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		Справа № 157/538/18  Провадження №11-кп/802/275/22 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія:ст.254 КК України Доповідач :                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 листопада 2022 року                              місто Луцьк
		                   
		   Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді -      ОСОБА_2 ,
		суддів -              ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря -      ОСОБА_5 ,
		прокурора -              ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого -          ОСОБА_7 ,
		захисника -              ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому кримінальне провадження №4201631160000027 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого та прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вироку Ратнівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 ,
		В С Т А Н О В И В
		Вироком суду першої інстанції  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краснилівка Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше несудимого, інваліда війни другої групи, потерпілого третьої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України та призначено покарання у виді штрафу в суму 4080 (чотири тисячі вісімдесят) грн.
		ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.254 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ст.254 КК України закрито, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		Вироком вирішено долю речових доказів.
		Обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи з 12 листопада 2015 року власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства зі складом угідь - рілля, на території Камінь-Каширської міської ради Волинської області за межами населених пунктів, площею 2 га, кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, в урочищі «Дубицьке», в період часу з весни 2016 року по травень 2018 року, без зміни цільового призначення, за допомогою спеціальної техніки, в порушення вимог ст.14, ч.6 ст.41 Конституції України, ч.2 абз. 2 ч.5 ст.20, п.п. «а», «б», «г», «ж» ч.1 ст.91, 168, ЗК України, ст.35, 36, 37 Закону України «Про охорону земель» встановлюючих, що використання власності не може шкодити погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі; власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням, підвищувати родючість грунтів та зберігати інші властивості землі; земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів; власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, умисно, протиправно, зняв на земельній ділянці родючий шар грунту без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на площі 0,79 га. Облаштував на земельній ділянці кар`єр для видобування піску. Видубуто піску об`ємом 17384,10 м. куб.
		Безгосподарське використання ОСОБА_7 земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області призвело до зміни рельєфу місцевості та спричинило: втрату її родючості, що виразилось у втраті гумусу на земельній ділянці, здатності земельної ділянки задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі, теплі, в достатніх кількостях для їх нормального розвитку; виведення її з сільськогосподарського обороту, припиненні та неможливості подальшого її використання за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; порушення структури грунту, втраті його фізичних, хімічних, біологічних та економічних властивостей, а також природного рослинного покриву.
		Таким чином ОСОБА_7 вчинив безгосподарське використання земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту та порушення структури грунту.
		Не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, прокурором подана апеляційна скарга у звязку із істотним порушенням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.
		Перш за все прокурор звертає увагу на застосування судом першої інстанції ст.49 КК України, яка у данному випадку, на переконання апелянта, не підлягає застосуванню. Звільнення від покарання відповідно до ч.5 ст.74 КК України застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строку давності згідно до ст.49 КК України. Зокрема, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв?язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання 
		Так як ОСОБА_7 своєї вини не визнав, просив виправдати його за пред?явленим обвинуваченням за ст.254 КК України, судом першої інстанції мало бути застосовано саме положення ч.5 ст.74 КК України. Натомість суд у порушення вказаних вимог закону дійшов суперечних висновків, оскільки одночасно визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ст.254 КК України з призначенням покарання та звільнив останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, закривши кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		Апелянт зауважує, що судом також допущено помилку при призначенні покарання обвинуваченому, так як в резолютивній частині рішення не зазначено у якій кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян слід призначити покарання ОСОБА_7 , а лише визначено грошову суму, тобто суд здійснив перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. 
		Окрім цього, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не взято в повній мірі до уваги особу обвинуваченого, який не розкаявся у вчиненному, не засудив своєї протиправної поведінки, не усунув заподіяну шкоду і наслідки, у звязку з чим прокурор вважає за необхідне призначити останньому покарання у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке передбачене санкцією ст.254 КК України.
		Також судом не зазначено в резолютивній частині рішення редакцію ст.254 КК України, яка діяла на час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, адже до вказаної статті в подальшому були внесені зміни в частині посилання санкції.
		З урахуванням вказаного, прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України в редакції Закону України від 15.04.2008 та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. Відповідно до ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_7 звільнити від покарання на підставі ст.49 КК України у звязку з закінченням строків давності. Виключити з резолютивної частини вироку посилання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ст.254 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		Захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого подано апляційну скаргу у зв?язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду обставинам кримінального провадження.
		Відтак, на переконання апелянта, покази свідків, які були допитанні в суді першої інстанції, не містять жодних відомостей щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину. 
		Також наявні в матеріалах справи протоколи огляду місця події є недопустимими доказами в розумінні ст.87 КПК України, оскільки отримані з істотним порушенням прав та свобод обвинуваченого, зокрема його права на захист, адже ні ОСОБА_7 , ні його захисника не повідомляли про проведення вказаних слідчих дій.
		Зважаючи на недопустимість як доказу протоколів огляду місця події, на переконання сторони захисту, не можуть братися до уваги і акт перевірки вимог земельного законодавства, складений ОСОБА_10 , та інші письмові докази, які були складенні на основі відомостей отриманих під час вказаних слідчих дій.
		Стверджує, що судом не надано оцінку версії сторонни захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. Відтак в матеріалах кримінального провадження жодним доказом не стверджено, що земельна ділянка, надана ОСОБА_7 характеризувалась родючістю, як і не спростовано того факту, що на момент набуття права власності обвинуваченим на землю на ній уже були порушені грунти, наявна штучна водойма та значне заліснення рослинами, що неуможливило використання такої землі за цільовим призначенням.
		У зв?язку з допущенням судом першої інстанції неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, захисник просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_7 виправдати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв?язку з відсутністю складу та події кримінального правопорушення.
		Заслухавши доповідача,який виклавсуть вирокута доводиапеляційних скарг,прокурора,який підтримавсвою апеляційнускаргу тазаперечив апеляціюсторони захисту,думку обвинуваченого ОСОБА_7 і йогозахисника адвоката ОСОБА_11 , котрі апеляційну скаргу сторони захисту підтримали на підставі викладених у ній доводам та заперечили апеляційні вимоги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		При розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ст.254 КК України судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження.
		Висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, повно з`ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності до ст.91 КПК України.
		Докази, на які суд послався на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
		Із вироку суду вбачається, що ОСОБА_7 вину не визнав. Показав, що земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, розташовану в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області, отримав для ведення особистого селянського господарства восени в 2015 році. Грунт на земельній ділянці був неродючим. Посеред земельної ділянки, на час її надання, вже була яма. Хто облаштував на його земельній ділянці кар`єр для видобування піску та займався його видобутком в урочищі «Дубицьке», обвинуваченому невідомо. Він з цього приводу офіційно в правоохоронні органи із заявами не звертався.
		Показання обвинуваченого районний суд правильно оцінив як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки такі показання спростовуються сукупністю безпосередньо та повно досліджених судом доказів.
		Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
		Відтак, приналежність земельної ділянки з кадастровим номером 0721410102:05:000:0020 ОСОБА_7 підтверджується інформаційними довідками Державного реєстру прав на нерухоме майно.
		Відповідно до копій проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки вона мала 6-ти кутну конфігурацію, рівнинний рельєф, повністю складались з ріллі, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, будь-які будівлі чи споруди на вказаній земельній ділянці відсутні. Жодної інформації щодо наявності на відведеній ОСОБА_7 земельній ділянці порушення родючого шару грунту, углиблень чи ям, як вказує обвинувачений, вказаний документ не містить.
		Окрім цього, допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що в 2015 році ним, за заявою ОСОБА_7 , було розроблено проєкт документації для відведення заявнику земельної ділянки, ріллі площею 2 га, в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області, розташованої за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарста. В присутності ОСОБА_7 було винесено в натурі на місцевості межі земельної ділянки, площею 2 га. На виділеній ОСОБА_7 земельній ділянці, перед цим були людські огороди. Люди землю орали та сіяли на ній сільськогосподарські культури.
		Свідок ОСОБА_13 підтвердив показання свідка ОСОБА_12 в частині, що на виділеній ОСОБА_7 земельній ділянці для ведення особистого селянського господарста, в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області, раніше були людські огороди. Цільове призначення виділеної ОСОБА_7 земельної ділянки площею 2 га не змінювалося.
		Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою та актом її обстеження від 13.07.2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0721410102:05:000:0020, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та надана останньому для ведення ОСГ, використовується не за цільовим призначенням. Зокрема при обстеженні земельної ділянки візуально встановлено, що на її частині знято ґрунтовий покрив орієнтовною площею 0,80 га, глибиною більше двох метрів та перенесено за межі земельної ділянки без спеціального дозволу, що є порушенням ст.168 Земельного кодексу України.
		Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 показали, що в липні 2017 року вони затримували два автомобілі марки "УРАЛ", "МАЗ", що везли пісок із земельної ділянки ОСОБА_7 , з урочища «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області. Після зупинення транспортних засобів до них під`їхав обвинувачений ОСОБА_7 , який в розмові висловлював притензії щодо затримання автомобілів навантажених піском, та стверджував, що пісок возиться із належної йому земельної ділянки.
		Свідок ОСОБА_9 показав, що восени 2017 року бачив, як на земельній ділянці ОСОБА_7 , в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області, працював навантажувач. Прибувший на місце обвинувачений ОСОБА_7 , в розмові підтвердив, що це його приватна територія, і він вправі використовувати земельну ділянку на свій розсуд.
		Показання вказаних свідків, які надали свої пояснення в суді першої інстанції, будучи приведеними до присяги й повідомленими про відповідальність за дачу неправдивих показів суд вважає логічними, взаємоузгодженими та такими, що відповідають обставинам кримінальних правопорушень, й об`єктивних підстав ставити їх під сумнів апеляційний суд не вбачає. При цьому стороною захисту не доведено, що будь-хто із допитаних свідків обмовили обвинуваченого. 
		Вказані свідки хоча і не були безпосередніми свідками видобутку ОСОБА_7 піску на відведеній йому земельній ділянці, однак свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 підтвердили про обізнаність ОСОБА_7 про видобуток піску на його земельній ділянці. 
		У свою чергу свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_12 ствердили, що надана у приватну власність ОСОБА_7 земельна ділянка раніше оброблялася людьми. Таким чином посилання сторони захисту на наявність на момент набуття права власності ОСОБА_7 на вказаній земельній ділянці порушення грунту, водойми та заліснення, що унеможливило використання земельної ділянки за цільовим призначенням, є необґрунтованим та спростовується матеріалами кримінального провадження.
		Відтак про видобуток піску саме ОСОБА_7 на земельній ділянці наданій йому у власність свідчить і протокол №29 від 25.05.2017, відповідно до якого під час наради Камінь-Каширської районної державної адміністрації на порядок денний винесено питання про попередження несанкціонованого добування корисних копалин місцевого значення та території району. На даній нараді був присутній ОСОБА_7 , який повідомив, що так як має право власності на земельну ділянку, то він правомірно вивозить звідти пісок, порушень у своїх діях не вбачає.
		Також слід зауважити, що ОСОБА_7 до правоохоронних органів щодо порушення вимог земельного законодавства чи природоохоронного призначення, при користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площою 2 га, яка розташована в урочищі «Дубицьке» в адміністративних межах Камінь-Каширської міської ради не звертався. У звязку з вказаним апеляційний суд критично оцінює покази ОСОБА_7 щодо видобутку піску на його земельній ділянці невідомими йому особами.
		Окрім вказаного, вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення стверджується іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
		Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23 серпня 2017 року встановлено, що в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області, на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 , кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, яка належить йому на праві власності (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.11.2015 року № НОМЕР_1 ) викопаний котлован площею 0,79 га, глибиною до 5 м. Площа земельної ділянки на якій вирито котлован замірялася спеціалістами ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Під час повірки встановлено, що на зазначеній ділянці знято та перенесено поверхневий шар грунту без спеціального дозволу. Таким чином дана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням статей 20, 21 Земельного кодексу України. Відповідно до вказаного акту під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства був присутній ОСОБА_7 , однак від підпису відмовився.
		На підставі ухвали слідчого суді №157/2740/17 від 22 серпня 2017 року органом досудового розслідування було проведено огляд місця події, під час проведення вказаної слідчої дії було залучено спеціалістів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Також був присутній ОСОБА_7 , який відмовився від отримання ухвали слідчого судді та від участі у слідчій дії. Відтак, об`єктом огляду місця події була земельна ділянка з кадастровим номером 0721410102:05:000:0020, яка належить ОСОБА_7 , та земельна ділянка з кадастровим номером 0721410102:05:000:0021, яка належить ОСОБА_20 . В ході слідчої дії спеціалістом державної екологічної служби ОСОБА_17 проводилось обстеження вищевказаних земельних ділянок, де виявлено зняття родючого шару грунту шляхом забору піску та переміщення його в інше місце. Глибина розкопки становить більше 2-х м. Також спеціалістами ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було проведено земельну кадастрову зйомку методом GPS спостереження, зокрема частина земельної ділянки із порушеним грунтовим шаром землі. Відповідно до змісту протоколу будь-яких заяв чи зауважень від учасників вказаної слідчої дії не надходило. На доданих до протоколу фото таблицях зображена земельна ділянка з порушеним грунтовим шаром землі(шляхом видобутку піску).
		Відповідно до висновків Технічної документації із землеустрою щодо проведеної інвентаризації земельної ділянки за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 13 грудня 2017 року, кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, належної ОСОБА_7 , виявлені порушення структури землі - грунтового покриву. При виготовленні вказаної документації, відповідно до пояснювальної записки, були використанні дані Державного земельного кадастру та проєкта документація по формуванню території та встановленню адміністративних меж Камінь-Каширської міської ради. Так при інвентаризації земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7 , встановлено порушення структури землі площею 0,5671 га.
		Відповідно до протоколу огляду місця події проведеного 23 лютого 2018 року за участі інженера геодезиста ОСОБА_21 було проведено огляд земельної ділянки ОСОБА_7 з кадастровим номером 0721410102:05:000:0020. Під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_21 за участю інших учасників та за допомогою спеціальних приладів було здійснено зйомку з метою визначення проведених земляних робіт, а саме вивезення грунту. В процесі спеціалістом зроблено 183 точки з точно визначеними висотами та координатами. Вказана слідча дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді Камінь Каширського районного суду від 20.02.2018 у справі №157/985/16-к. Будь-яких заяв чи зауважень від учасників та понятих протокол огляду місця події не містить.
		Відповідно до підрахунку об`єму виїмки грунту з кар`єра, в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області, проведеного 23 лютого 2018 року слідує, що на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 , кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, яка належить йому на праві власності, здійснено виїмку грунту в кількості 17384,10 куб. м. Під час підрахунку об`єму виїмки грунту топографо-геодезичні роботи були виконанні фізичною особою підприємцем ОСОБА_21 за допомогою спеціальної вимірювальної техніки. В матеріалах кримінального провадження міститься відповідні документи, що підтверджують відповідність особи, а саме ОСОБА_21 , характеристикам професії та її спроможність самостійно проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи. Також наявні підтверджуючі документи щодо допустимості вимірюваної техніки, яка була використана при підрахунку об`єму виїмки грунту з кар`єра розташованого на земельній ділянці ОСОБА_7 .
		Таким чином є безпідставними посилання сторони захисту про обстеження земельних ділянок, проведення вимірів невідповідними приладами, оскільки таке проведено у спосіб та відповідними спеціалістами, визначеними законом, що стверджується матеріалами справи.
		Висновком судової земельно-технічної експертизи та екпертизи з питань землеустрою №154/5 від 27 березня 2018 року, встановлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721410102:05:000:0020, площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , та знаходиться у урочищі "Дубицьке" в адміністративних межах Камінь-Каширської міської ради за межами населених пуктів - видобуток піску, що відноситься до земель з цільовим призначенням J.11.01 - землі промисловості.
		Цільове призначення даної земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування не змінено та не затверджено.
		Фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 0721410102:05:000:0020, площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , та знаходиться у урочищі "Дубицьке" в адміністративних межах Камінь-Каширської міської ради за межами населених пуктів, не відповідає даним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 виготовленого 14 вересня 2015 року для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. 
		Усі вищенаведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженню та в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.
		Відповідно до правового висновку Верховного суду, викладеного в постанові від 08 жовтня 2019 у справі № 639/8329/14-к, при вирішенні питання щодо допустимості доказів, суд має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За відсутності такого обгрунтування посилання на ст.87КПК України для визнання доказу недопустимим є непереконливим.
		У ч. 1 ст. 87 КПК України закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про плоди отруєного дерева, здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		При цьому для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим.
		Касаційний Суд зазначив, що положення ст.87КПК України можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
		Сторона захисту вважає ряд проведених слідчих дій, а саме огляди місця події, які були проведенні органом досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, недопустимими, оскільки було порушено право ОСОБА_7 на захист, що полягало у неповідомленні останнього про час проведення вказаних слідчих дій. У зв`язку з недопустимістю протоколів огляду місця події захисник також стверджує про недопустимість і похідних від них доказів. 
		Проте як вбачається з матеріалів кримінального провадження протоколи огляду місця події від 22.08.2017 та 23.02.2018 року є належними та допустимими доказами, так як такий огляд санкціоновано ухвалами слідчих суддів та проведений у відповідності до вимог КПК України.
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.07.2017 ОСОБА_7 був присутній під час проведення вказаної слідчої дії, однак від будь-яких підписів відмовився, а також відмовився в присутності понятих отримувати копію даного протоколу, ухвалу слідчого судді, на підставі якої проводиться слідча дія. Також ОСОБА_7 був присутній під час огляду місця події, проведеного 22.08.2017, що відображено у протоколі, відповідно до якого останній відмовився від отримання ухвали слідчого суді та участі у вказаній слідчій дії. Також слід зауважити, що ОСОБА_7 був обізнаний про розслідування правоохоронними органами кримінального правопорушення щодо незаконного видобутку піску в урочищі «Дубицьке», оскільки був присутній при проведенні огляду місця події на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці. Також 08 лютого 2018 року ОСОБА_7 було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України. У зв`язку з вказаним, незважаючи на проведення огляду місця події 23.02.2018 без участі ОСОБА_7 , апеляційний суд не вбачає порушення його права на захист, оскільки стороною захисту не наведено яким чином це вплинуло на питання доведеності винуватості (невинуватості) останнього та наскільки дане порушення перешкодило прийняти законне й обґрунтоване судове рішення у справі.
		На думку колегії суддів в контексті конкретних обставин кримінального провадження відсутність ОСОБА_7 при проведенні огляду місця події 23.02.2018 не є суттєвими та грубими порушеннями, які впливають на зміст та обставини, вказані у вказаному протоколі, і не є підставою для визнання даного доказу недопустимим у розумінні ст. 86 КПК України.
		Таким чином перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування права обвинуваченого на захист порушені не були, зокрема, під час проведення огляду місця події, оскільки такі дотримано органом досудового розслідування у порядку визначеному КПК України.
		З огляду на те, що вказані вище протоколи огляду місця події є належними і допустимими доказами, всі похідні від них докази, зокрема висновок судової земельно-технічної експертизи та екпертизи з питань землеустрою №154/5 від 27 березня 2018 року, звіт підрахунку об`єму виїмки грунту з кар`єра, технічний звіт по топографо-геодезичному зніманню також вважаються належними і допустимим доказами.
		Об`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, є сукупність трьох ознак: діяння - безгосподарське використання земель; шкідливі наслідки  тривале знищення або втрата родючості земель, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту та причинний зв`язок між діяннями та наслідками.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 будучи з 12.11.2015 власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, наданих для ведення особистого селянського господарства, зі складом угідь рілля, розташованих на території Камінь-Каширської міської ради Волинської облаті за межами населених пунктів, за кадастровим номером 0721410102:05:000:0020, площею 2,00 га, всупереч вимогам пунктів «а», «б», «ґ» та « ж» ч. 1 ст. 91 Земельного Кодексу України, згідно яких власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, а також за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф без проведення зміни цільового призначення земельних ділянок, за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади частково створив кар`єр для видобутку піщаної суміші об`ємом 17 384,10 м.куб.
		Безгосподарське використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладені на неї обов`язки щодо використання земель. Злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту настання шкідливих наслідків, зазначених у диспозиції ст. 254 КК України. До шкідливих наслідків диспозиція даної статті відносить: тривале зниження родючості, втрата родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змив гумусного шару ґрунту, порушення структури.
		Виведення земель із сільськогосподарського обороту означає припинення їх використання за цільовим призначенням на певний час або назавжди (неможливість вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби).
		Безгосподарське використання земель обвинуваченим ОСОБА_7 призвело до шкідливих наслідків  зміни цільового призначення, що потягло за собою виведення її із сільськогосподарського обороту, що підтверджується зібраними у справі доказами та свідчить про порушення обвинуваченим норми ст. 91 Земельного Кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» (порушення правил використання земельної ділянки, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням).
		На підставі всього вищевикладеного, колегія суддів вважає, що будь-які докази на спростування викладених у обвинуваченні обставин та непричетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення відсутні, а його винуватість у вчиненому доведена поза розумним сумнівом.
		Щодо доводів прокурора про застосування судом першої інстанції закону, який не підлягає застосуванню, зокрема положень ст.49 КК України, то вони є слушними.
		Відтак, як встановлено судом з дня вчинення ОСОБА_7 злочину, події якого мали місце з весни 2016 року по травень 2018 року, сплинуло більше трьох років.
		Згідно ст.12 КК України інкримінований обвинуваченому ОСОБА_7 злочин, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
		Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. 
		Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 не дав згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Згідно із ч. 3 ст. 285 КПК України у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
		Відповідно до ч 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України. Звільнення від покарання за наведеною нормою застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК), що має місце у даному випадку.
		Проте як вбачається з вироку, суд першої інстанції в порушення вказаних вимог звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, закривши кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України
		Відповідно до норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		У зв`язку з вищезазначеним, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, з ухваленням нового, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за редакцією статті, яка була чинна на момент вчинення ним злочину, та звільнення його від покарання, на підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
		Таким чином апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.376, .404, 405, 407, 409, 413, 615 КПК України, апеляційний суд,
		У Х В А Л И В:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
		Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України в редакції Закону України від №270-VI 15.04.2008 року.
		На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити  ОСОБА_7 від покарання за ст.254 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15.04.2008) - у зв`язку з закінченням строків давності.
		В іншій частині вирок суду залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...