Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/19167/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2022.
Дата набрання законної сили: 30.11.2022
Номер судового провадження: 61-2486ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                  
		 
		30 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/19167/19
		провадження № 61-2486св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,      
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сербіної Анастасії Валеріївни на постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня          2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ       в Харківській області) про стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 .
		Після смерті батька приватним нотаріусом за його заявою заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 64232430, та направлений запит до ГУ ПФУ в Харківській області, де знаходилась пенсійна справа спадкодавця ОСОБА_2 . 
		У відповідь на вищезазначений запит ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися неодержаними                   у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачується тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
		Після реєстрації смерті ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Харківській області 20 вересня 2019 року виплатило допомогу на поховання у розмірі 10 052,07 грн.
		Вказував на те, що виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена 01 липня     2016 року та згідно з відповіддю відповідача розмір пенсії на той момент складав 3 350,69 грн. ГУ ПФУ в Харківській області відмовилося обраховувати розмір недотриманої за життя пенсіонера ОСОБА_2 пенсії, а тому, враховуючи розмір пенсії та період її невиплати (з 01 липня 2016 року по 12 грудня 2018 року) він самостійно обрахував розмір недоотриманої за життя батька пенсії, що складав 103 871,39 грн (31 міс.*3 350,69).
		 
		З урахуванням зазначеного та заяви про зменшення позовних вимог,       ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 103 871,39 грн недоотриманої спадщини у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2020 року, ухваленим у складі судді Омельченко К. О.,  позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії у розмірі 103 871,39 грн після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач як спадкоємець відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії, недоотриманої за життя спадкодавцем, яке є спадковим майном.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області задоволено.
		Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про стягнення успадкованих сум неотриманої спадкодавцем пенсії залишено без задоволення.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає до застосування є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Син спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у розумінні статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, тому право на спадкування неотриманої пенсії після смерті батька він міг отримати, лише якщо проживав з ним на час його смерті та протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ             в Харківській області з заявою про виплату пенсії, однак ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами того, що протягом шести місяців з часу смерті батька, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він звертався до ГУ ПФУ                       в Харківській області з заявою про виплату належної ОСОБА_2 за життя пенсії, а  звернення 13 вересня 2019 року дружини позивача - ОСОБА_3 до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про надання допомоги на поховання ОСОБА_2 та виплата зазначеної суми                                    не доводять звернення з заявою про виплату пенсії.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сербіна А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не застосував  Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому дійшов помилково висновку про відмову у позові.
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених                             у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 
		(провадження № 61-7985св20).
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якого відкрилась спадщина.
		 
		24 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В. заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 64232430, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Листом від 03 липня 2019 року № 22563/14-20 ГУ ПФУ в Харківській області на запит приватного нотаріуса Пономарьової Д. В. щодо надання інформації про наявність недоотриманої пенсії пенсіонера Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомило про те, що відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачується тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповідно до рішення Конституційного Суду № 5-рп/99                від 03 червня 1999 року членами родини пенсіонера можуть бути визнані            й інші особи за умови постійного проживання з пенсіонером і ведення з ним спільного господарства.
		 
		Згідно з протоколом за пенсійною справою 10-2003016024 (МВС) від 14 січня 2015 року ОСОБА_2 з 01 грудня 2014 року призначена пенсія у розмірі      3 173,33 грн відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		 
		Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 23 червня 2016 року № 010029-25/20   ОСОБА_2 повідомлено про необхідність надати до Управління перелік документів для продовження виплат внутрішньо переміщеним особам, починаючи з липня 2016 року.
		 
		Згідно з атестатом від 21 грудня 2016 року № 1496   ОСОБА_2 припинена виплата пенсії до з`ясування обставин. Пенсія ОСОБА_2 виплачена до      30 червня 2016 року.
		 
		З 01 липня 2016 року призупинена виплата пенсії ОСОБА_2 . 
		 
		Згідно з листом  ГУ ПФУ в Харківській області від 02 жовтня 2019 року                    № 30714-02.3/20 ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії за життя не звернувся, документів не надав, недоотримана ним за життя пенсія відсутня.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                      у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
		 
		Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
		 
		Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
		 
		Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР                     від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини                         і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися                                     і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
		 
		Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
		 
		Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. 
		 
		Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
		 
		Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. 
		 
		Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними           у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		 
		Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана             у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
		 
		Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
		 
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду                     від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження                                № 61-7985св20).
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду                 у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі                    № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
		- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
		- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом,           з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
		- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
		 
		За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним      у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо розподілу судових витрат.
		 
		Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 2 077,43 грн, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сербіної Анастасії Валеріївни задовольнити.
		 
		Постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасувати, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2020 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 077,43 грн (дві тисячі сімдесят сім гривень 43 копійки).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   І. А. Воробйова     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць      Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...