Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/2566/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2022.
Дата набрання законної сили: 16.11.2022
Номер судового провадження: 61-3457ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України         
		16 листопада 2022 року
		м. Київ
		справа № 335/2566/18
		провадження № 61-3457св21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Дубовим Ігорем Анатолійовичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»), про відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		Позов обґрунтований тим, що 08 грудня 2017 року о 16:30 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Pajero Sport», державний номер НОМЕР_1 , рухався на Прибережній автомагістралі в м. Запоріжжі неподалік ЛЕП № 739, при зміні напрямку руху, не впевнившись в безпечності маневру, здійснив зіткнення із транспортним засобом «Infiniti QX 70», державний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль Infiniti), під керуванням водія ОСОБА_1 . У результаті удару автомобіль, незалежно від його волі, продовжував рух та здійснив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , а потім - наїзд на вказану вище ЛЕП № 739. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження.
		Постановою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 30 січня 2017 року у справі № 662/2538/17, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. 
		Власником автомобіля Infiniti є дружина позивача ОСОБА_4 . 
		ОСОБА_1 керував автомобілем на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на автомобіль.
		В результаті ДТП автомобілю Infiniti завдано механічні пошкодження.
		Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків від 22 грудня 2017 року № 22/12, виконаного судовим експертом Булейком О. А., вартість збитків, спричинених автомобілю Infiniti, становить 1 162 512,15 грн.
		Неправомірними діями відповідача, внаслідок яких сталося ДТП, позивачу завдано моральну шкоду, зокрема, порушено звичний життєвий уклад, з огляду на відсутність транспортного засобу, на якому він щодня долав значну відстань від дому до Запорізької обласної лікарні, де працює завідувачем ревматологічного відділення, подавлений стан, спричинений відвідуванням судових засідань у справі про адміністративне правопорушення, на яких відповідач вів себе недопустимо, звинувачуючи ОСОБА_1 , що він є винним у ДТП, намагався вбити ОСОБА_2 , здійснив тиск на лікарів, які проводили медичне обстеження щодо стану алкогольного сп`яніння. Це спричинили душевні страждання позивача.
		Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 1 162 512,15 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 1 162 512,15 грн, відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням висновку автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальних збитків від 22 грудня 2017 року № 22/12 позивач правильно визначив загальну суму, завданого матеріального збитку в розмірі 1 162 512,15 грн.
		Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у сильному стресі, викликаному хвилюванням, пов`язаним із пошкодженням автомобіля Infiniti, неможливістю користуватися автомобілем для сімейних та виробничих потреб, а також поведінкою відповідача, який не визнає своєї вини та  намагається перешкодити позивачу в отриманні відповідної компенсації.
		Оскільки позивач, 12 березня 2018 року звертаючись до суду з позовом, не міг та не був зобов`язаний передбачити, що усталена та багаторічна судова практика, сформульована у постановах Верховного Суду України, зокрема, у справах                                       № 6-309цс15, № 6-725цс16, в категорії справ про відшкодування майнової шкоди, завданої ДТП, в яких майнові вимоги заявлені безпосередньо до особи, винної у вчиненні ДТП, буде докорінно змінена, суд першої інстанції не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, з огляду на те, що позов до суду було пред`явлено раніше.
		Суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 1 162 512,15 грн.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 грудня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 654 116,60 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не з`ясував усіх фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного її вирішення; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях.
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок автотехнічної експертизи бюро судових експертиз «АЛЬФА +» від 19 листопада 2018 року, оскільки суду не надано доказів, що на підставі цього висновку працівники поліції склали відповідний протокол за статтею 124 КпАП України щодо позивача та ухвалена постанова суду про його вину у ДТП.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що  ОСОБА_1 є належним позивачем у цій справі в частині позовних вимог щодо відшкодування завданої в ДТП майнової (матеріальної) шкоди шляхом пошкодження автомобіля Infiniti з вини відповідача, оскільки правомірне володіння чужим майном є достатньою правовою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
		Суд першої інстанції не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15. 
		Суд першої інстанції помилково не залучив до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У березні 2021 року ОСОБА_2 через адвоката Дубового І. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року, просив її скасувати в частині задоволення позову щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 654 116,60 грн, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що експертне дослідження автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальних збитків від 22 грудня 2017 року № 22/12, виконане судовим експертом Булейком О. А., не може бути використано як доказ, оскільки виконано з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, він підготовлений для подання до суду.
		У судовому засіданні від 16 вересня 2020 року суд апеляційної інстанції з метою встановлення місця знаходження рештків транспортного засобу позивача, отримав від представника позивача відповідь, що автомобіль Infiniti повністю відновлено та він експлуатується. Це спростовує результати додаткового експертного дослідження судового експерта Булейка О. А. від 22 жовтня 2020року № 22/10, яке надав позивач як доказ повного пошкодження транспортного засобу. 
		У матеріалах справи відсутні доказі проведеного ремонту автомобіля позивача.
		Висновки додаткового експертного дослідження від 22 жовтня 2020 року № 22/10, виконаного на замовлення ОСОБА_4 , та акт приймання - передання від 22 жовтня 2020 року, який вона не підписувала, не могли бути долучені до справи у суді апеляційної інстанції.
		У позивача відсутнє право на звернення з цим позовом у справі, що переглядається, оскільки власником автомобіля Infiniti є ОСОБА_4 
		ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надало відповідь, що потерпілою (тобто особою,  якій завдано збитків) є ОСОБА_4 .
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги експертне дослідження від 05 грудня 2018 року № 222/11.18, згідно з яким винною особою у вчиненні ДТП є водій автомобіля Infiniti, тобто позивач, а не відповідач.
		Суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, постанови Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №264/649/19, від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17, 03 травня 2018 року у справі 404/251/17, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. 
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Згідно зі статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		Верховний Суд переглядає постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 рокулише в частині задоволення позову щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 654 116,60 грн.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що відповідача визнано винним у вчиненні ДТП за таких обставин: 08 грудня 2017 року о 16:30 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Pajero Sport», державний номер НОМЕР_1 , рухався на Прибережній автомагістралі в м. Запоріжжі неподалік ЛЕП № 739, при зміні напрямку руху, не впевнившись в безпечності маневру, здійснив зіткнення із автомобілем Infiniti, під керуванням водія ОСОБА_1 . У результаті удару автомобіль продовжував рух та здійснив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , а потім - наїзд на вказану вище ЛЕП № 739. У результаті цієї ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. 
		ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність відповідно до статті 124 КУпАП (постанова Новотроїцького районного суду Херсонської області від 30 січня 2017 року у справі № 662/2538/17, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року).
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4 , автомобіль Infiniti належить на праві власності дружині позивача - ОСОБА_4 .
		Згідно з постановою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 30 січня 2017 року у справі № 662/2538/17 ОСОБА_1 керував автомобілем Infiniti на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали цієї справи, зокрема, постанова Новотроїцького районного суду Херсонської області від 30 січня 2017 року у справі № 662/2538/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП України ОСОБА_2 , яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року, не містять інформації, що водій ОСОБА_1 отримав тілесні пошкодження чи мала місце неправомірна поведінка відповідача безпосередньо щодо позивача, а зазначено лише про пошкодження автомобілів учасників ДТП.
		Цивільна відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована з нульовою франшизою у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»
		Згідно з копією платіжного доручення від 02 квітня 2018 року на користь ОСОБА_4 здійснено виплату страхової суми у розмірі 100 000,00 грн.
		На підтвердження понесення позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн на адвоката Зелінську О. С. до суду першої інстанції надано лише:
		- ордер адвоката Зеліньскої О. С. (т. 1, а. с. 39, 76), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (копія т. 1, а. с. 41, 75);
		- ордер адвоката Лясковець О. В. (т. 1, а. с. 80), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1, а. с. 81), витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (т. 1, а. с. 82).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( частина друга статті 1187 ЦК України).
		Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
		У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження                            № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
		Положення статей 76, 102 - 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
		Щодо доводів касаційної скарги, що у висновку експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальних збитків від 22 грудня 2017 року № 22/12 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що висновок підготовлено для подання до суду, Верховний Суд зазначає таке.
		Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.14  розділу ІV  Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5(далі - Інструкція № 53/5), у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
		З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до ЦПК України, зокрема, в частині викладення статті 106 цього Кодексу у редакції, яка визначає можливість складання експертного висновку за зверненням учасника справи. 
		На час складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків від 22 грудня 2017 року № 22/12 нова редакція статті 106 ЦПК України визначала обов`язкове застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність.
		Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 грудня 2017 року № 22/12 відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність, яке виконане на замовлення учасника справи після 15 грудня 2017 року, проте згідно зі змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції суд не надавав йому оцінки як висновку експерта.
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові взяв до уваги та надав оцінку висновку (додатковий) судового експерта Булейка О. А. від 22 жовтня 2020 року № 22/10 (далі - додатковий висновок експерта), згідно з яким ринкова вартість автомобіля Infiniti становить 1 162 512,15 грн, та є меншою за вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу складових та величини втрати товарної вартості, що становить 1 201 869,49 грн. Відповідно до цього висновку експерта вартість автомобіля Infiniti, аварійно пошкодженого після ДТП, на дату оцінки відповідає утилізаційній вартості і становить 408 395,55 грн.
		Верховний Суд вказує, що додатковий висновок експерта має застереження про його обізнаність про кримінальну відповідальність та структурно і змістовно відповідає вимогам пунктів 4.14 - 4.16 розділу IV Інструкції № 53/5 (т. 3, а. с. 2 - 13).
		Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, провадження                                № 14-270цс19, що у висновку експерта має бути застереження, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що додатковий висновок експерта не міг бути прийнятим в суді апеляційної інстанції, виходячи з такого.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 192/875/17, провадження № 61-12580ск19, від 15 червня 2022 року у справі № 462/3625/15-ц, провадження № 61-3226св21.
		Суд апеляційної інстанції виклав мотиви, що прийняв висновок (додатковий) судового експерта Булейка О. А. від 22 жовтня 2020 року № 22/10, який не було подано до суду першої інстанції, на виконання вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки він має суттєве значення для правильного вирішення цієї справи.
		Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач та його представник не надали апеляційному суду у цій справі належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування доказів позивача, а саме того, що відновлюваний ремонт автомобілю Infiniti є меншим за ринкову вартість цього автомобілю, та, відповідно, що автомобіль не є фізично знищеним, та позивач може просити з відповідача лише стягнення вартості відновлюваного ремонту цього автомобілю, будь-яких клопотань, у тому числі про призначення будь-якої експертизи у цій частині, не подали.
		Доводи касаційної скарги, що додатковий висновок експерта виконаний на замовлення ОСОБА_4 , акт приймання - передання цього висновку нею не підписаний, не впливають на належність та допустимість вказаного висновку, якому суд апеляційної інстанції надав належну оцінку як доказу в сукупності з іншими доказами у справі.
		Щодо доводів касаційної скарги, що у позивача відсутнє право на звернення з цим позовом у справі, що переглядається, оскільки власником автомобіля Infiniti є  ОСОБА_4 , то Верховний Суд зазначає таке.
		Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
		Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
		Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
		Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи. 
		Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.
		Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
		Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що  ОСОБА_1 є належним позивачем у цій справі  щодо відшкодування завданої в ДТП майнової (матеріальної) шкоди через пошкодження автомобіля Infiniti з вини відповідача.
		Щодо доводів, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги експертне дослідження від 05 грудня 2018 року № 222/11.18, згідно з яким винною особою у вчиненні ДТП є позивач, а не відповідач, то Верховний Суд зазначає таке.
		Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Верховний Суд зауважує, що визначення вини позивача чи відповідача не є предметом спору у справі, що переглядається. Розглядаючи цивільний позов, суд не може досліджувати питання вини особи у ДТП, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування завданої шкоди (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, провадження № 61-31395сво18).
		З урахуванням того, що постановою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 30 січня 2017 року у справі № 662/2538/17, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року, встановлено вину ОСОБА_2 у ДТП, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення поза увагою висновку автотехнічної експертизи бюро судових експертиз «АЛЬФА +» від 19 листопада 2018 року про встановлення вини позивача у ДТП.
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19, постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/6949/19, провадження № 61-16692св19, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, провадження № 61-35488св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, провадження № 61-41031св18, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18.
		Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/6949/19, провадження № 61-16692св19, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, провадження № 61-35488св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, провадження № 61-41031св18, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18, викладені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, проте загальні висновки щодо випадків, коли суд апеляційної інстанції може брати до уваги докази, які не були подані в суді першої інстанції, а саме у випадках, коли ці докази мають виключне значення для правильного вирішення справи, не суперечать висновку суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій, були предметом дослідження суді апеляційної інстанції, з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів і висновків суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 654 116,60 грн.
		У резолютивній частині касаційної скарги ОСОБА_2 просив розглянути справу за участю його представника. Верховний Суд відхилив це клопотання, з огляду на відсутність необхідності заслуховувати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, постанови суду апеляційної інстанції, в частині задоволення позову щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 654 116,60 грн, без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції, в частині задоволення позову щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 654 116,60 грн, підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану адвокатом Дубовим Ігорем Анатолійовичем, залишити без задоволення.
		Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		Судді:                                                                                                            І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник
		                                                                                                                        Г. І. Усик
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...