Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/27243/22-п : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано судом: 05.12.2022. Зареєстровано: 06.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2022.
Дата набрання законної сили: 15.11.2022
Номер судового провадження: 3-9050/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/27243/22-п 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 листопада 2022 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі Табалі Я.В., за участю прокурора Сказка Р.І., захисника - адвоката Мостової І.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту запобігання конфлікту інтересів Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого народним депутатом України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,
		 
		встановив:
		 
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23.09.2022 року № 34-02/60 ОСОБА_1 , реалізуючи повноваження народного депутата України, передбачене ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: звернувся до Голови Закарпатської обласної державної реєстрації - начальника військової адміністрації Микити В.Ф. з депутатськими зверненнями від 30.03.2022 року №21, від 02.05.2022 року № 23, від 18.05.2022 року № 26, від 31.05.2022 року № 29 та від 17.06.2022 року №30, у яких порушувались питання, що становили його приватний інтерес, а саме просив надати дозвіл для виїзду за межі кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для задоволення їх власних потреб.
		Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що до нього звернулись голови територіальних громад та БО «БФ «НАША ПАЛЯНИЦЯ», з метою забезпечення потреб Закарпатської області в гуманітарній допомозі, у зв`язку з чим він звернувся до Закарпатської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації з депутатськими зверненнями з пропозицією надати дозвіл на виїзд за кордон окремим особам. У вказаних зверненнях було зазначено не тільки прізвища вказані в протоколі, а прізвища 10 осіб. За дозволами, отриманими на підставі депутатських звернень, було здійснено загалом п`ять виїздів за кордон для проведення переговорів про постачання гуманітарних вантажів, організації їх доставки, а також особистого ввезення гуманітарної допомоги. Всі, хто виїжджав за кордон повернутись до України вчасно, досягнувши домовленостей, щодо партій гуманітарної допомоги.
		Під час розгляду справи захисник ОСОБА_1. - адвокат Мостова І.О. оголосила письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, яке долучене до матеріалів справи.
		ОСОБА_1 підтримав оголошене його захисником клопотання про закриття провадження у справі.
		Прокурор Сказко Р.І. оголосив письмовий висновок у справі, який долучається до матеріалів справи, згідно якого вважав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , клопотання адвоката Мостової І.О. та висновок прокурора Сказка Р.І., дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
		Відповідно до ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
		Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
		Дії особи, поведінка якої є предметом дослідження, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї норми - адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб`єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до п. 7 Керівництва  Організації Економічного розвитку та співробітництва, занадто суворий підхід до врегулювання приватних інтересів може вступати в протиріччя з іншими правами, виявлятися недієвим або контрпродуктивним на практиці або позбавляти державну службу привабливості в очах претендентів на державну службу.
		За Законом України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		При цьому наявність приватного інтересу може створювати  потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень,  та  реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		За міжнародним стандартом ОЕРС  поняття реального конфлікту інтересів тлумачиться як конфлікт між суспільно-правовими обов`язками та приватними інтересами державної посадової особи, при якому його приватні інтереси, що витікають з положення державного посадовця як приватної особи,  здатні неправомірним чином вплинути на виконання ним офіційних обов`язків або функцій.
		Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа № 826/8777/18, провадження № 11-1420апп18) обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України № 2790-XII та від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України».
		Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб`єкт владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.
		Відповідно до статті 1 Закону № 2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України.
		Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону).
		Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону № 2790-XII, а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.
		Тобто народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.
		Народний депутат на підставі ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.
		Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
		Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов`язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.
		Депутатське звернення до правоохоронного органу або його посадової особи може бути розглянуто регіональним підрозділом цього органу, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушених народним депутатом питань. Керівник регіонального підрозділу зобов`язаний надати відповідь народному депутату з дотриманням строків, визначених цією статтею.
		Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов`язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.
		Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов`язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об`єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом.
		Відповідно до п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про звернення народних депутатів України до Національного  банку України) (Справа N 1-6/2003)  від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003, на відміну від запиту звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України зазначеним вище адресатам здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (абзац другий частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»). За своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України.
		До суду подано докази того, що направляючи вказані звернення від 30.03.2022 року №21, від 02.05.2022 року № 23, від 18.05.2022 року № 26, від 31.05.2022 року № 29 та від 17.06.2022 року №30, ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог закону, виконуючи свої повноваження народного депутата України, зумовлені зверненнями благодійної організації, територіальних громад Закарпатської області та некомерційних підприємств Закарпатської області.
		Частиною 2 ст. 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Згідно з приміткою до ст. 172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
		У листі від 22.05.2017 №223-943/0/4-17 Судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначила, що для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
		1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
		2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
		3) наявність повноважень на прийняття рішення;
		4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.
		Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, підтверджено доказами та відповідно відображено в постанові суду.
		У протоколі зазначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у задоволенні власних потреб ОСОБА_6 (сина), ОСОБА_3 , (двоюрідного брата) та ОСОБА_4 (свата) шляхом отримання для них права вільного пересування через державний кордон України.
		Разом з тим, органом, який склав протокол, не доведено, що звернення ОСОБА_1 мали на меті саме у задоволенні власних потреб ОСОБА_6 (сина), ОСОБА_3 , (двоюрідного брата) та ОСОБА_4 (свата) шляхом отримання для них права вільного пересування через державний кордон України, оскільки долученими до матеріалів справи документами доводиться необхідність їх виїзду за межі України з метою забезпечення гуманітарної допомоги. Крім того, поставлені ОСОБА_1 у зверненні питання вирішувались не ОСОБА_1 та вказані звернення не мають для інших імперативного характеру. В даному випадку депутат лише повідомляє інформацію, а рішення приймає незалежний уповноважений орган.
		Таким чином, підсумовуючи викладене, враховуючи, що звернення народного депутата України не носить імперативного характеру, рішення за зверненням приймається не депутатом, а незалежним органом, то реальний конфлікт інтересів відсутній, а тому не може трактуватися як вчинення дій в умовах конфлікту інтересів.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		Враховуючи викладене вище, оскільки в матеріалах справи відсутні докази приватного інтересу ОСОБА_1 на задоволення власних потреб ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом отримання для них права вільного пересування через державний кордон України, а також підписання зазначених звернень не може трактуватися як вчинення дій в умовах конфлікту інтересів, суд приходить до висновку, про складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 280, 284, 287, 288 КУпАП,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у встановленому законом порядку, протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
		 
		Суддя                                                                                                         С.І.Смик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...