Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/18024/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2022. Зареєстровано: 07.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.01.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 грудня 2022 року Справа № 160/18024/22 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:
		- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.10.2022 року № 046350010951 щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
		- зобов`язати відповідача зарахувати періоди трудової діяльності з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з 30.09.2022р. призначити пенсію за віком.
		В обґрунтування позову зазначив, що має достатній та необхідний стаж роботи, що дає право на отримання пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії у зв`язку з неможливістю зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу за формальних підстав є незмістовною, оскільки у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. За викладених обставин просить задовольнити позов.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
		Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскаржені періоди роботи позивача на відповідних посадах не можуть бути враховані до загального страхового стажу у зв`язку з наявністю у його трудовій книзі напроти вказаних записів певних недоліків та відсутності сплати страхових внесків. За неможливості зарахування таких період, страховий стаж заявника є недостатнім для призначення пенсії.
		Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.
		Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Рішенням відповідача-2 від 07.10.2022 року № 046350010951 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (29 років). При цьому, у рішенні зазначено, що періоди роботи з 16.07.95 р. по 24.03.2003 року не зараховані до страхового стажу позивача у зв`язку з наявністю у трудовій книжки напроти вказаних записів певних недоліків (титульна сторінка дописана різними чорнилами) та відсутності сплати страхових внесків.
		Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. 
		При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
		Згідно із ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до ч. І ст.26 №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
		Як вже встановлено судом, досягнувши 60 річного віку, позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV.
		Проте, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні такої пенсії з огляду на те, що періоди роботи останнього з 16.07.95 р. по 24.03.2003 року не зараховані до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю факту сплати страхових внесків, а також зазначено, що трудова книжка не взята до уваги по тій причині, що титульна сторінка дописана різними чорнилами, а відтак загальний страхований страж позивача за позицією відповідача складає 19 років 10 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
		Надаючи оцінку вказаним доводам Пенсійного органу суд входить із того, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.
		Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
		Суд, досліджуючи копію трудової книжки позивача відмічає, що напроти періодів його роботи з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу.
		Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. 
		Також судом не може бути прийнято до уваги доводи відповідача щодо відсутності фактів сплати страхових внесків у спірний період, адже наявність заборгованості колишнього роботодавця позивача перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
		Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
		Таким чином, враховуючи правову позиції Верхового Суду, а також встановлені у цій справі обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року (без урахування тих періодів, що вже фактично зараховані до стажу) підлягають зарахуванню до його загального страхового стажу для нарахування/призначення пенсії, тоді як оскаржене рішення відповідача-2 з цього приводу є протиправними.
		Визначаючись із найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача суд виходить із того, що останній просить призначити пенсію з одночасним зарахуванням періоду роботи з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року до його загального страхового стажу.
		Разом з цим, наявні у матеріалах справи докази свідчить про те, що деякі періоди у цей період вже зараховані до його страхового стажу. У оскарженому рішенні попри наведені мотиви вказано про наявність у позивача загального страхового стажу 19 років 10 місяців 06 днів, до складу якого увійшли деякі періоди трудової діяльності позивача у спірний період так і після нього.
		При цьому, обрахунок, у тому числі загального страхового стажу є виключною компетенцією органу ПФУ та суд не вправі перебирати на себе ці повноваження, тим паче, що у спірному випадку, коли позивачем обрано такий спосіб відновлення порушених прав як призначення пенсії, 
		При прийнятті рішення, суд ураховує встановлені у цій справі обставини справи, зокрема, чи є стаж позивача, що фактично не врахований відповідачем у період з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року та з урахуванням вже фактично набутого такого стажу достатнім для покладення на відповідача обов`язку призначити позивачеві пенсію за віком.
		За викладених обставин, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушених прав є зобов`язання відповідача-1 зарахувати до загального страхового стажу позивача період трудової діяльності з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року (без урахування тих періодів, що вже фактично зараховані до його (стажу) складу) та повторно розглянути заяву останнього про призначення пенсії за віком від з 30.09.2022 року прийнявши при цьому відповідне рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
		Ухвалою суду про відкриття провадження у справі, вирішено питання щодо відстрочення сплати судового збору позивачу до ухвалення судового рішення у цій справі. Враховуючи те, що прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі, понесені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 (який прийняв протиправне рішення) відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України
		Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.10.2022 року № 046350010951 про відмову у призначенні пенсії.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.77 р. по 24.03.2003 року до загального страхового стажу (без урахування тих періодів, що вже фактично зараховані до його (стажу) складу).
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.09.2022 року прийнявши при цьому відповідне рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992,40 грн.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи. 
		Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		Суддя Л.Є. Букіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...