Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/1174/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2022. Зареєстровано: 07.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2022.
Дата набрання законної сили: 06.12.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1727/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 688/1174/22
		Провадження № 22-ц/4820/1727/22
		 
		 
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом  ОСОБА_1 до Приватногоакціонерного товариства«Страхова компанія«Євроінс Україна»про стягненнястрахового відшкодування за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2022 року,
		 
		встановив:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2022 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі  ПАТ «СК «Євроінс Україна», страхова компанія) про стягнення страхового відшкодування.
		ОСОБА_1 зазначила, що 14 квітня 2019 року неподалік будинку АДРЕСА_1 , пасажирка ОСОБА_2 , перебуваючи в салоні маршрутного автобуса №9 марки «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху випала через незачинені двері на проїзну частину. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 померла в лікарні. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця автобуса була застрахована ПАТ «СК«Євроінс Україна»за полісомобов`язкового страхування №АМ/5360763.Позивачка понеславитрати налікування тапоховання ОСОБА_2 ,однак страховакомпанія відмовила їй у страховій виплаті з посиланням на те, що кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди не завершено.
		За таких обставин  ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ «СК «Євроінс Україна» на свою користь 46619 грн 10 коп. витрат на лікування та 46690грн витрат на поховання.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13вересня 2022 року в позові відмовлено.
		Суд керувався тим, що  ОСОБА_1 понесені витрати на лікування та поховання  ОСОБА_2 . Водночас нею не доведено факт завдання шкоди життю та здоров`ю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з участю забезпеченого транспортного засобу. У страхової компанії відсутній обов`язок відшкодувати позивачці витрати на лікування та поховання ОСОБА_2 , оскільки вина водія автобуса не підтверджена вироком суду, що набрав законної сили.
		 
		Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
		 
		В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану ним шкоду незалежно від своєї вини. Оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а цивільно-правова відповідальність водія автобуса застрахована у ПАТ «СК «Євроінс Україна», то відповідач зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_1 витрати на лікування та поховання потерпілої. Результати досудового розслідування у кримінальному провадженні не вплинуть на обов`язок ПАТ «СК «Євроінс Україна» здійснити страхову виплату.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		ПАТ «СК«Євроінс Україна»не подало відзив на апеляційну скаргу.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
		Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно.
		Крім того, суд не застосував положення статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦКУкраїни), а також неправильно витлумачив норми статті 1187 ЦК України і Закону України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі  Закон №1961-ІV).
		У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
		Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		 
		14 квітня 2019 року неподалік будинку АДРЕСА_1 , пасажирка ОСОБА_2 , перебуваючи в салоні маршрутного автобуса №9 марки «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 сполученням «Залізничний вокзал  Автостанція», керованого водієм ОСОБА_3 , під час руху випала через незачинені двері на проїзну частину.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована.
		14 квітня 2018 року слідчий Михальчук В.А. вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (кримінальне провадження №12019240270000368). Наразі досудове розслідування не закінчене.
		З 14 до 26 квітня 2019 року ОСОБА_2 перебувала у Комунальному некомерційному підприємстві «Шепетівська центральна районна лікарня» на стаціонарному лікуванні.
		Внаслідок отриманої під час дорожньо-транспортної пригоди черепно-мозкової травми ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 за однією адресою.
		Згідно довідки Приватного підприємства «Лідія-300» від 25 квітня 2019 року №19 (а.с. 23) ОСОБА_2 були проведені обстеження мультизрізової комп`ютерної томографії вартістю 8800 грн, оплату яких здійснила ОСОБА_1 .
		Із товарних чеків від 27 квітня 2019 року та 23 травня 2019 року (а.с. 19, 20) слідує, що  ОСОБА_1 понесла витрати на поховання ОСОБА_2 у розмірі 18490 грн і витрати на спорудження надгробного пам`ятника для померлої у розмірі 21200 грн.
		На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця автобуса «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «СК«Євроінс Україна»за полісомобов`язкового страхування №АМ/5360763.
		3 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «Євроінс Україна» з заявою про страхове відшкодування.
		Листом №1885/ДВЗвід 7липня 2020року ПАТ «СК «Євроінс Україна» відмовило  ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування через відсутність процесуального документа (постанови суду) щодо встановлення вини водія забезпеченого транспортного засобу.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		а) щодо підстав відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, та виплати страхового відшкодування
		 
		Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів.
		Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		В силу ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Закон №1961-ІV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Із положень ст. 3 Закону №1961-ІV слідує, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Відповідно до ст. 6 Закону №1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		За змістом п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-ІV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Як передбачено п. 37.1 ст. 37 Закону №1961-ІV, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою,відповідальність якоїзастрахована (страхувальником),водієм транспортногозасобу умисногокримінального правопорушення,що призвелодо страховоговипадку (події,передбаченої статтею41цього Закону);  невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.
		В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
		При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
		Суб`єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, якщо він не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.
		Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
		У разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди з участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої потерпілому завдана майнова шкода, страховик зобов`язаний відшкодувати цю шкоду у межах страхової суми.
		Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати лише з підстав, установлених договором або законом.
		Отже, цивільно-правова відповідальність особи за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-ІV порядку.
		При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 квітня 2022року (справа №447/2222/20), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
		З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автобуса «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті якої настала смерть ОСОБА_2 .
		Цивільно-правова відповідальність володільця автобуса «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «СК «Євроінс Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а  ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про страхове відшкодування, що давало їй право на отримання страхової виплати.
		Сторони визнали, що дорожньо-транспортна пригода сталася з участю забезпеченого транспортного засобу, тобто мав місце страховий випадок, у зв`язку з чим у застрахованої особи виникає зобов`язання відшкодувати шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілої. Водночас ПАТ «СК «Євроінс Україна» не довело відсутність вини володільця автобуса «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді.
		За таких обстави ПАТ «СК «Євроінс Україна» зобов`язано відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров`ю ОСОБА_2 .
		Відсутність процесуального документа у кримінальному провадженні щодо наявності чи відсутності вини водія автобуса «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
		Відмова ПАТ «СК «Євроінс Україна» здійснити страхову виплату є незаконною.
		Висновок суду першої інстанції щодо правомірності відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування не відповідає фактичним обставинам справи та чинному закону.
		 
		б) щодо страхового відшкодування та його розміру
		 
		Статтею 23 Закону №1961-ІV встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий  фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону №1961-ІV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.
		Згідно зі ст. 27 Закону №1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п. 27.1).
		Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4).
		Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5).
		За змістом указаних правових норм у разі настання страхового випадку, пов`язаного з ушкодженням здоров`я та смертю потерпілого, страховик зобов`язаний відшкодувати обґрунтовані витрати, пов`язані з його лікуванням і похованням, особі, яка понесла ці витрати.
		Враховуючи наслідки дорожньо-транспортної пригоди, ПАТ «СК «Євроінс Україна» зобов`язане відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, пов`язану з ушкодженням здоров`я та смертю ОСОБА_2 , а саме 8800 грн витрат налікування та 39690 грн витрат на поховання.
		Сторони визнали, що розмір указаного відшкодування не перевищує розміру страхової суми.
		Крім того, на підтвердження факту понесення витрат на лікування та поховання потерпілої  ОСОБА_1 подала суду: виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3471, листок лікарських призначень і посмертні епікризи щодо ОСОБА_2 (а.с. 11-17), квитанцію до прибуткового касового ордера №747 від 27 квітня 2019 року про понесення нею 7000 грн витрат на транспортні послуги (а.с. 21); фіскальні чеки на придбання ліків (а.с. 22). Зазначені письмові докази достовірно та об`єктивно не підтверджують необхідність таких витрат на лікування ОСОБА_2 , а також понесення їх за рахунок особистих коштів позивачки. У свою чергу, квитанція до прибуткового касового ордера про оплату  ОСОБА_1 транспортних послуг не свідчить про те, що вказані витрати понесені позивачкою у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
		В цій частині вимоги  ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		 
		3.    Висновки суду апеляційної інстанції
		 
		При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
		З ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь  ОСОБА_1 підлягає стягненню 48490 грн страхового відшкодування (8800+18490+21200).
		В решті позову  ОСОБА_1 слід відмовити.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
		Позов  ОСОБА_1 заявлено з ціною 93309 грн 10 коп. і задоволено на суму 48490 грн, тобто на 51,97% (48490?100:93309,10).
		Оскільки  ОСОБА_1 за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»), то з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги у розмірі 1289 грн 38 коп. (((2481?0,4)+(2481?0,4?150%))?51,97%).
		 
		Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, розподіл судових витрат змінити.
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «ЄвроінсУкраїна» (місцезнаходження  03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 102; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України  22868348) на користь  ОСОБА_1 (місце проживання  АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 ) 48490 гривень страхового відшкодування.
		В решті позову відмовити.
		Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «ЄвроінсУкраїна» (місцезнаходження 03150,місто Київ,вулиця ВеликаВасильківська,102;ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України 22868348)на користьдержави (одержувач:Головне УправлінняКазначейства умісті Хмельницькому/Хмельницький МТГ(22030101),код отримувача(ЄДРПОУ)37971775,р/рUA608999980313181206080022775,Казначейство України(ЕАП),МФО 899998;призначення платежу:судовий збір(Державнасудова адміністраціяУкраїни,050) 1289 гривень 38 копійок судового збору.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Судді:    О.І. Ярмолюк
		 
		 
		 
		   Л.М. Грох
		 
		 
		 
		   Т.О. Янчук
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий у першій інстанції  Стаднічук Н.Л.
		Доповідач  Ярмолюк О.І.                            Категорія 25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...