Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/1593/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2022.
Дата набрання законної сили: 05.12.2022
Номер судового провадження: 61-6013ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України                                        
		 
		05 грудня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 278/1593/20
		провадження № 61-6013 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., 
		Коломієць Г. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру 
		у Житомирській області, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 липня 
		2021 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Троянівська сільська рада), Головного управління Держгеокадастру 
		у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) про зобов`язання вчинити певні дії. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Він є спадкоємцем першої черги після померлої матері. 
		За життя його мати - ОСОБА_3 працювала в колективному сільськогосподарському підприємстві (далі - КСП) «Рассвет», яке було реорганізоване в КСП «Світанок», а згодом реформоване 
		у сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СВК) «Світанок», була членом цього підприємства. 
		Однак, її помилково не було включено до списку громадян членів 
		КСП «Світанок», які мають право на земельну частку (пай), та який 
		є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, серії І-ЖТ № 000154 виданого 28 грудня 1995 року. У зв`язку з цим їй, 
		як члену КСП «Світанок», яка має право на земельну частку (пай) розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки 
		в натурі (на місцевості), не було видано державний акт на право власності на земельну частку (пай) розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах 
		та не було виділено земельну частку (пай) в натурі.
		На його звернення до Троянівської сільської ради щодо внесення його матері - ОСОБА_3 до списків співвласників земельного фонду 
		КСП «Світанок» йому було відмовлено, з огляду на те, що громадяни, 
		які померли до 31 грудня 1995 року комісією до списків не включалися, 
		а вільних паїв немає. 
		Позивач уважав, що невключення його матері - ОСОБА_3 до списків пайовиків позбавляє його права на реалізацію гарантованого законом права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з цим позовом за захистом, на його думку, порушених прав.
		Також позивач зазначав, що попередній розрахунок судових витрат, 
		які він поніс та понесе в результаті розгляду справи, складаються 
		з: судового збору у розмірі 1 681,20 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та витрат, пов`язаних із відправкою поштової кореспонденції у розмірі 200,00 грн, а всього 6 881,20 грн.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: 
		-       зобов`язати територіальну громаду Троянівської сільської ради внести ОСОБА_3 до списку співвласників земельного фонду 
		КСП «Світанок», що додається до державного акта серії І-ЖТ 
		№ 000154 від 28 грудня 1995 року на право колективної власності 
		на землю при реорганізації КСП «Світанок»; 
		-       зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області виділити йому, як спадкоємцю після смерті його матері - ОСОБА_3 , земельну ділянку в розмірі середньої земельної ділянки (паю) 
		КСП «Світанок» із земель державної власності на території Троянівської сільської ради (за межами населеного пункту).
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 24 грудня 2020 року за клопотанням позивача замінено відповідача Троянівську сільську раду на Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області. Витребувано у Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області належним чином завірені копії або оригінали (для огляду в судовому засіданні) відповідні документи. 
		Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 14 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 
		про поновлення пропущеного строку. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення співвідповідачів до участі у справі.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив 
		її в апеляційному порядку.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року в частині відмови 
		в задоволенні клопотання про залучення співвідповідачів повернуто особі, яка її подала. Роз`яснено заявникові, що вказана ухвала районного суду 
		не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
		Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 28 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що особа набуває права 
		на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому основним документом, 
		що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право 
		на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. 
		Установивши, що у ОСОБА_3 , матері позивача, був відсутній сертифікат 
		на право на земельну частку (пай) у КСП «Світанок» (нині - СВК «Світанок»), а доказів належності ОСОБА_3 на час її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) такого права позивачем не надано, районний суд дійшов висновку 
		про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 за його безпідставністю 
		та недоведеністю. Суд уважав, що права позивача відповідачами 
		не порушені.
		Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що позивач є не єдиним спадкоємцем майна після померлої ОСОБА_3 , а тому вимога щодо виділення земельної ділянки мала бути подана або від усіх спадкоємців, 
		або від позивача у визначеній частині такої земельної ділянки (паю) (пропорційно частці у спадковому майні). В іншому випадку права інших спадкоємців будуть порушені.
		Судом першої інстанції враховано відповідні норми ЗК України 
		та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», які діяли на час виникнення спірних правовідносин, ЦК України, а також Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам 
		і організаціям». 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 липня 
		2021 року - залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що умовою для переходу права власності в порядку спадкування, зокрема, права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. 
		Апеляційний суд, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 березня 2021 року у справі № 717/641/18, провадження № 61-1332св19, зазначив, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих 
		до державного акта на право колективної власності на землю, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю відповідному підприємству. 
		Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Рассвет» видано 28 грудня 1995 року. Таким чином, на день видачі державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_3 не була членом цього підприємства, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим 
		не набула права на земельну частку (пай), а тому апеляційний суд указав, що зазначену земельну частку (пай) не можна вважати частиною спадкового майна померлої ОСОБА_3 . Отже права позивача не порушені.
		Судом апеляційної інстанції враховано відповідні норми ЗК України 
		та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», які діяли на час виникнення спірних правовідносин, ЦК України щодо спадкування, а також Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». 
		При цьому апеляційний суд послався на роз`яснення судам, викладені 
		у постановах Пленуму Верховного Суду України: від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства 
		при розгляді цивільних справ» та від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», й на відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 липня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду 
		від 16 грудня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 10 червня 2022 року касаційну скаргу  ОСОБА_2  на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 липня 
		2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року повернуто заявникові (провадження № 61-2787ск22).
		У касаційній скарзі, поданій повторно у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 липня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права 
		у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, 
		а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 08 липня 2022 року визнано наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення 
		її недоліків, а саме запропоновано заявникові конкретизувати касаційну скаргу та її прохальну частину, зазначивши, які саме судові рішення 
		він оскаржує в рамках касаційного перегляду справи, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, а також обґрунтувати причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: клопотання про звільнення від сплати судового збору, з доданими до нього доказами, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оновлену касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору. Звільнено заявника від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку 
		на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 278/1593/20 із Житомирського районного суду Житомирської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив 
		на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та незаконними. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не надано належної правової оцінки його доводам 
		і не наведено мотивів їх відхилення чи прийняття. 
		Вказує на однобічність та формальність розгляду справи, яка полягає 
		у тому, що до участі у справі не було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на його стороні. Крім цього, вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції у поновленні строків для подання клопотання про залучення співвідповідачів та у їх залученні 
		до участі у справі.
		Судами не було враховано відповідну судову практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		та Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведену у касаційній скарзі. 
		Зазначає, що судами не встановлено коло спадкоємців та не досліджено наявні в матеріалах справи докази, зокрема, свідоцтво про право 
		на спадщину за законом, серії ААЕ № 424015, видане 12 грудня 1996 року завідуючим Третьої житомирської державної нотаріальної контори 
		Лямець С. Л., зареєстроване в реєстрі за № 1-4763 та договір дарування часток спадщини, що призвело до порушення прав інших спадкоємців. 
		Крім того, судами залишено поза увагою, що право на пай виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством землі у колективну власність, незалежно від того, чи був одержаний сертифікат. При цьому видача сертифіката на частку (пай) лише документально фіксує право особи на земельну частку (пай). Тобто його невидача не свідчить про відсутність самого права на отримання паю.
		Земля була передана у колективну власність підприємства для сільськогосподарського використання ще за життя ОСОБА_3 на підставі рішення Троянівської сільської Ради народних депутатів від 23 листопада 1995 року, відповідно вона мала бути включена до списку, доданого 
		до державного акта на право колективної власності на землю, який, при цьому, формувався також за її життя, - 19 грудня 1995 року. Тому невнесення її до цього списку є порушенням її прав, і в подальшому, прав 
		її спадкоємців. 
		Звертає увагу, що ОСОБА_3 була багатодітною матір`ю, яка виростила 
		12 дітей, все своє життя працювала ланковою в КСП «Світанок», була членом цього підприємства, звідки вийшла на пенсію за віком. Рішення щодо її виключення не приймалося, що підтверджується довідкою Житомирської районної державної адміністрації житомирської області 
		від 20 січня 2021 року № Є-54, та довідкою «Трудовий архів» Житомирської районної ради від 27 грудня 2019 року № 415 про період її праці в цьому КСП. Право бути внесеною у списки пайовиків здобула непосильною працею.
		Заявник посилається на ряд судових справ, які розглядалися судами першої та апеляційної інстанцій, у яких судами було визнано право позивачів 
		на земельну частку (пай) у землях колективної власності підприємства, яких помилково не було включено до списку пайовиків. 
		Також, зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник оскаржує 
		й ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області 
		від 14 червня 2021 рокупро відмову у поновленні пропущеного строку 
		та залученні до участі у справі співвідповідачів.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У вересні 2022 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській областіподало 
		до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, та надали належну правову оцінку доказам і доводам сторін, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін. 
		У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов у вересні 2022 року 
		до Верховного Суду Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області вказувала, що доводи касаційної скарги 
		є безпідставними. Судами попередніх інстанцій на підставі поданих сторонами доказів було встановлено істотні обставини, зокрема, 
		що ОСОБА_3 на дату передання землі у колективну власність 
		КСП «Світанок» не була членом цього підприємства, у списках 
		до державного акта не значилася. Більше того, позивачем не було надано належних доказів, що померла ОСОБА_3 виходила на пенсію із членів колгоспу, що, в свою чергу, надає змогу скористатися відповідним правом на отримання земельної частки (паю).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених 
		частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального 
		чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси 
		у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який 
		не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового 
		або майнового права та інтересу.
		Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилався на те, 
		що його матір - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була  помилково не включена до списку громадян членів КСП «Світанок», який 
		є додатком державного акта на право колективної власності на землю, 
		серії І-ЖТ № 000154 виданого 28 грудня 1995 року, що, в свою чергу, позбавляє його, як спадкоємця, права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом після смерті його матері, яка була членом цього підприємства та мала право на отримання паю.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав 
		та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), 
		до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності 
		на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, 
		із збереженням її цільового призначення.
		Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також на права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.
		Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, 
		чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, 
		що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі 
		в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує 
		це право.
		У частині другій статті 23 цього Кодексу визначено, що державний акт 
		на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству 
		із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. 
		До державного акта додається список цих громадян.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі 
		(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених 
		на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, 
		а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право 
		на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 указаного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат 
		на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені 
		у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року 
		№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» 
		паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) 
		у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства 
		без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		Згідно з пунктом 2 цього Указу право на частку (пай) 
		мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому 
		і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 
		1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.
		Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо 
		на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом 
		та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними 
		у постановах Верховного Суду: від 02 березня 2020 року у справі 
		№ 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року 
		у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 
		2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), 
		від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження 
		№ 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі 
		№ 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року 
		у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 
		2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).
		За змістом статті 9 ЦК Української РСР 1963 року, якій кореспондують положення статті 25 чинного ЦК України, здатність мати цивільні права 
		і обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження 
		та припиняється у момент її смерті. 
		У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 
		2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
		Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними 
		до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами 
		ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа 
		не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення 
		до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі 
		у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		Указані роз`яснення враховано судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення районного суду в апеляційному порядку.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність 
		або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, 
		які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша 
		статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми 
		є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному 
		та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази 
		не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність 
		і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним 
		у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, 
		що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , 
		1911 року народження (а. с. 7, 174, 178, т. 1).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 23, т. 1).
		Відповідно до копії свідоцтва про спадщину за законом, серії НОМЕР_1 , виданого 12 грудня 1996 року завідуючим Третьої житомирської державної нотаріальної контори Лямець С. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1-4763, спадкоємцями щодо майна померлої ОСОБА_3 є: ОСОБА_1 (в 1/2 частці), ОСОБА_4 (в 1/4 частці) та ОСОБА_5 (в 1/4 частці) (а. с. 31, т. 1). Зазначений факт також підтверджено довідкою Житомирського обласного державного нотаріального архіву від 25 травня 2021 року № 1437 
		(а. с. 234, т. 1).
		Державний акт на право колективної власності на землю серії І-ЖТ 
		№ 000154 КСП «Рассвет» видано 28 грудня 1995 року на підставі рішення Троянівської сільської Ради народних депутатів від 23 листопада 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 97 (а. с. 8-11, т. 1).
		КСП «Рассвет» було реорганізоване в КСП «Світанок», а згодом реформовано в СВК «Світанок», що підтверджується архівною довідкою Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (архівний сектор) від 19 грудня 2019 року № 01-38/54 (а. с. 24, т. 1).
		У копіях уточненого списку громадян членів КСП «Світанок» села Троянів Житомирського району (а. с. 12-17, т. 1) та списку співвласників земельного фонду КСП «Світанок» на час реєстрації державного акта на право власності на землю 28 грудня 1995 року (а. с. 18-22, т. 1), а також копії протоколу 
		№ 1 загальних зборів колгоспу «Світанок» від 15 лютого 1997 року, (а. с. 29-30, т. 1), прізвище ОСОБА_3 відсутнє.
		Відповідно до архівної довідки Житомирської районної державної адміністрації від 21 січня 2021 року № Є-54 у протоколах загальних зборів 
		та засідань правління сільськогосподарської артілі «Рассвет» (колгоспу «Рассвет») села Троянів Житомирського району Житомирської області 
		за 1972, 1973, 1974, 1975 роки рішення про виведення з членів колгоспу ОСОБА_3 не значиться (а. с. 179, т. 1).
		Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку доводам сторін і поданим ними доказам, установивши, що на день видачі КСП «Світанок» державного 
		акта на право колективної власності на землю від 28 грудня 1995 року ОСОБА_3 не була членом цього підприємства, оскільки померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 
		не набула за життя право на відповідну земельну частку (пай).
		Доказів на спростування наведеного позивачем не надано.
		Також правильними є посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 
		є не єдиним спадкоємцем майна після померлої ОСОБА_3 . Вимога щодо виділення земельної ділянки мала бути подана або від усіх спадкоємців, або від позивача у визначеній частині такої земельної ділянки (паю) (пропорційно частці у спадковому майні). В іншому випадку права інших спадкоємців будуть порушені.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлено коло спадкоємців та не досліджено відповідні докази спростовуються встановленими судами обставинами, а тому відхиляються касаційним судом.
		Колегія суддів уважає, що висновок судів про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 за його безпідставністю та недоведеністю відповідає обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, 
		а також узгоджується з нормами матеріального права, які судами застосовані правильно.  
		Зокрема, судами попередніх інстанцій правильно враховано та застосовано відповідні норми ЗК України та Закону України «Про порядок виділення 
		в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», які діяли на час виникнення спірних правовідносин, ЦК України, Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», а також роз`яснення, надані судам у постановах Пленуму Верховного Суду України: від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та від 30 травня 2008 року 
		№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
		Зроблені судами попередніх інстанцій висновки по суті вирішення спору 
		не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені 
		у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі. Вони узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою.
		У зв`язку з цим безпідставними є посилання заявника касаційної скарги 
		на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки висновки 
		у зазначених справах, та у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили 
		з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. 
		У справі, яка переглядається, встановлено факт смерті спадкодавця 
		до моменту отримання державного акта на право колективної власності 
		на землю.  
		Касаційний суд наголошує, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству. 
		Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц, провадження № 61-4320св18, від 03 лютого 2021 року у справі 
		№ 635/2831/17, провадження № 61-19827св19, від 05 березня 2021 року 
		у справі № 717/641/18, провадження № 61-1332св19, та інших.  
		Верховний Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що у задоволенні його позову відмовлено саме з тих підстав, що він не довів набуття його матір`ю - ОСОБА_3 за життя права на земельну частку (пай) 
		у колективній власності КСП «Світанок».
		Судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, у тому числі, що стосуються відмови у залученні до участі у справі співвідповідачів. 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
		Касаційний суд уважає, що відповідні посилання касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, 
		що не може бути правовою підставою для їх скасування. При цьому обов`язкових підстав для скасування судового рішення (стаття 411 
		ЦПК України) не встановлено. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є ідентичними доводам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, їм уже надавалася оцінка судами, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони 
		не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення 
		та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи 
		(див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
		Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, 
		на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 липня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.  
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                    Д. Д. Луспеник
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...