Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/24/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2022. Зареєстровано: 07.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_____________________________________
		_______________________________________________________________
		майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
		e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
		код ЄДРПОУ 03499916 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"24" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/24/22 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Кудряшової Ю.В. 
		секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
		за участю представників сторін:
		прокурор: Рудченко М.М. - службове посвідчення № 067264 від 10.05.2022;
		від позивача: не прибув; 
		від відповідача-1: не прибув;
		від відповідача-2: не прибув.  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 
		до 1) Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (м. Житомир) 
		      2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся"
		про визнання  недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку 
		 
		Прокурор в  інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про:
		- визнання недійсним договору №1 підряду на вирощування насіння сої  від 19.03.2021 укладений між Інститутом сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (ід. код 05453752) (далі Інститут) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся" (ід. код 44004549); 
		- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся" (ід. код 44004549) звільнити земельну ділянку площею 25 га, що перебуває у постійному користуванні Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002244 на території Житомирського району.
		В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що 19.03.2021  Інститутом сільського господарства Полісся НААН України з ТОВ "Агро Голд Полісся" укладено договір підряду №1 на вирощування насіння сої. Згідно відповіді Інституту сільського господарства Полісся НААН України щодо земель, на яких здійснюється вирощування сої, зазначено, що дані землі знаходяться в постійному користуванні Інституту на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІЖТ №002244, які знаходяться на території Вересівської сільської ради.
		З огляду на норми ст.ст. 92, 95, 96 Земельного кодексу України прокурор вважає, що правовий статус постійних землекористувачів не передбачає їх права передавати земельну ділянку у вторинне користування. Саме тому прокурор зазначає, що оспорюваний договір від 19.03.2021 є удаваним, тому має бути визнаний судом недійсним.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.
		22.02.2022 від відповідача  Інституту сільського господарства Полісся НААН України до суду надійшов відзив на позов, згідно якого останній відзначив, що на протязі останніх 15 років земельна ділянка, на якій мало місце спільне вирощування сої, не оброблялась. Саме тому між відповідачами у справі було укладено договір підряду на спільне вирощування насіння сої в 2021 році на умовах форварду. Проте, вказаний договір вже втратив силу, тому вважав, що предмету доказування не існує.
		Ухвалою суду від 20.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд по суті.
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
		Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
		Відповідачі не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, повноважних представників в судові засідання не направляли, про причини неявки суд не повідомляли, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
		Оскільки явка представників відповідачів в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі Статуту (а.с. 28-38) Інститут сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою, що перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном, закріпленим за Інститутом, (пункти 1.1. та 1.3. Статуту).
		Інститут створено з метою науково-технічного забезпечення технологій, виробництва сільськогосподарської продукції в поліській зоні України шляхом розробки нових і удосконалення існуючих виробничих процесів у галузях рослинництва і тваринництва, виведення нових сортів сільськогосподарських культур, порід, типів і ліній великої рогатої худоби та свиней, впровадження і пропаганди досягнень науки і передового досвіду в агропромислових підпри ємствах і господарствах різних форм власності (п. 2.1. Статуту).
		За Інститутом закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення наукової діяльності установи та надані їй на праві постійного користування, що посвідчується у встановленому законом порядку.
		Вилучення земельних ділянок та припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України (п. 3.2. Статуту).
		Інститут користується землею та іншими природними ресурсами відповідно до статутних цілей своєї діяльності (п. 3.7. Статуту).
		Разом з тим, Житомирською окружною прокуратурою встановлено, що 19.03.2021 Інститутом сільського господарства Полісся (замовник/відповідач-1) із ТОВ "Агро Голд Полісся" (підрядник/відповідач-2) укладено договір підряду №1, відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати на свій ризик в оптимальні періоди, згідно технологічних карт, з високою якістю та за рахунок власних коштів роботи по вирощуванню насіння сої на площі 25 га. Для виконання даного договору замовник надає насіння сої, еліти в кількості 2,5 тонн (п.п. 1.1., 1.2. договору).
		Згідно п.п. 2.1. договору, підрядник зобов`язується за власні кошти виростити та передати замовнику продукцію рослинництва, а саме 6 тонн насіння сої урожаю 2021 року вологістю не більше 12% з площі, вказаної в п. 1.1.
		Пунктом 4.1. договору передбачено, що підрядник зобов`язується передати замовнику 6 тонн насіння урожаю 2021 року вологістю не більше 12%, згідно акту приймання-передачі та доставити його замовнику за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 131 або перерахувати кошти за цінами, які склалися на дату передачі.
		Пунктами 6.1. та 6.2.сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2021. Даний договір може бути пролонгований на такий же термін за згодою сторін.
		Водночас, матеріали справи містять відповідь Інституту сільського господарства Полісся НААН України щодо земель, на яких здійснюються вирощування сої, згідно якої дані землі знаходяться в постійному користуванні Інституту на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІЖТ №002244, які знаходяться на території Вересівської сільської ради.
		Прокурор вважаючи, що договір укладено всупереч вимогам чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.
		Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
		Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
		З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.
		Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.
		Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
		Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
		Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
		Підставою для представництва прокурором інтересів держави у даній справі стала, зокрема, і бездіяльність позивача, оскільки останній належним чином не здійснює захист інтересів держави у вигляді звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання недійсним спірного договору.
		Бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо усунення порушень, які мали місце під час незаконної передачі земельних ділянок на території Житомирського району у оренду та використання земель державної форми власності ТОВ "Агро Голд Полісся", які на праві постійного користування належать Інституту сільського господарства Полісся НААН України, свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави вищевказаним органом.
		У даному випадку порушуються соціальні та економічні інтереси держави, оскільки незаконна передача землі суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні.
		Окрім того, в матеріалах справи наявне повідомлення Житомирської окружної прокуратури №51-84-8515вих-21 від 29.12.2021, адресоване позивачу, яким останнього поінформовано про намір прокурора звернутися до суду з відповідним позовом (а.с. 50).
		Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.
		Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
		Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.
		Відтак, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у тому числі щодо надання її в оренду.
		При цьому, земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.
		Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: 
		а) самостійно господарювати на землі; 
		б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
		в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; 
		г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; 
		ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
		Таким чином, саме Інститут сільського господарства Полісся, як землекористувач, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.
		Формулювання законодавця "право самостійно господарювати" підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.
		Зміст погоджених сторонами Договору умов, свідчить, що Інститут фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці, незаконно передавши ТОВ "Агро Голд Полісся" право обробки земельної ділянки і збору сільськогосподарської продукції, виготовленої в результаті обробітку.
		Таким чином, наведене вище дозволяє дійти висновку про наступне: право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які передбачені ст. 92 Земельного кодексу України.
		Право володіння та користування, що належать землекористувачеві згідно положень ст. 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - Інститутом, а ТОВ "Агро Голд Полісся", шляхом обробки землі та збору врожаю.
		Право самостійного господарювання як право, надане ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування, а ТОВ "Агро Голд Полісся", що суперечить вимогам вказаної норми права.
		Водночас правовий статус постійних землекористувачів визначений ст. ст. 92, 95, 96 ЗК України, не передбачає права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.
		Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17 та від 07.07.2021 у справі № 903/601/20.
		Згідно з п. 5.6 рішення Конституційного суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92 п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 встановлено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного прав власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.
		Законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.
		В контексті зазначеного суд дійшов висновку, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в користування (оренда, спільна діяльність), оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.
		З урахуванням вищезазначеного, договір на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду № 1 не відповідає вимогам ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України.
		Крім цього, суд відзначає, що у спірних правовідносинах ТОВ "Агро Голд Полісся" є виконавцем, а Інститут - замовником робіт із сільськогосподарського обробітку землі.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).
		Кінцевим етапом реалізації договору підряду, відповідно до положень ч. 1 ст. 853 ЦК України, є прийняття замовником роботи, виконаної підрядником відповідно до договору підряду.
		Отже, договір підряду передбачає виконання підрядником за завданням замовника конкретних робіт та сплату останнім на користь виконавця коштів - відшкодування витрат і плату за виконану роботу, - за результатами її прийняття. Зміст договору визначає порядок і умови виконання певних робіт на замовлення іншої сторони.
		У той же час, оспорюваним договором не визначено, які саме роботи ТОВ "Агро Голд Полісся" зобов`язано виконувати та яким чином їх повинен приймати замовник.
		 
		Відповідно ж до ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва -підприємцями.
		Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
		Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічні правова позиція викладена у п.3.11 постанови Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
		Згадана правова позиція є усталеною та неодноразово висловлювалася Верховним Судом у численних постановах, зокрема, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 916/933/17 від 15.06.2018, у постановах Касаційного господарського суду від 04.07.2018 по справі № 916/935/17, від 17.01.2019 по справі № 923/241/18, від 07.07.2021 по справі № 903/601/20, тощо.
		Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення І перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
		Беручи до уваги вказані норми права, здійснивши аналіз істотних умов договору №1 вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду від 19.03.2021, господарський суд дійшов до висновку, що даний договір містить істотні умови договору оренди землі.
		Аналіз чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та умови укладеного між сторонами договору свідчать про те, що Інститут фактично передав відповідачу-2 в оренду земельну ділянку, що розташована на території Вересівськоїкої ради.
		Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
		Як вказувалось вище, порядок розрахунків за спірним договором передбачений розділом 4 договору, відповідно до яких замовнику підрядник має передати 6 тонн насіння урожаю 2021 року вологістю не більше 12%.
		Визначаючи таким чином порядок проведення розрахунків шляхом передачі врожаю, на якій вирощувалась сільськогосподарська продукція, між сторонами за аналогією визначено обчислення орендної плати за землю, що свідчить про фактичне укладення між сторонами договору оренди.
		З огляду на викладене, договір №1 на вирощування сільськогосподарської продукції на умовах підряду від 19.03.2021 укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, отже, відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України спірний договір є удаваним.
		Матеріалами справи підтверджено, що Інститут фактично передав спірні земельні ділянки в оренду ТОВ "Агро Голд Полісся" не являючись їх власником та не будучи наділений правами та повноваженнями на їх передачу в оренду. Більше того, передача земельних ділянок в оренду відбулась без проведення обов`язкових земельних торгів та без аукціону (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").
		Сторонами договору не був дотриманий встановлений ст. 124 ЗК України та ст.ст.14-16 Закону України "Про оренду землі" порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.
		Строк дії Договору підряду № 1 на вирощування насіння сої від 19.03.2021, який є предметом у даному спорі, закінчися.
		Згідно з частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. При цьому, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
		З огляду на наведене в сукупності, вимога прокуратури про визнання недійсним договору №1 підряду на вирощування насіння сої від 19.03.2021, укладеного між Інститутом сільського господарства Полісся з ТОВ "Агро Голд Полісся", обґрунтована та підлягає задоволенню.
		Розглядаючи вимогу прокурора про зобов`язання звільнити земельну ділянку, господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Отже, ТОВ "Агро Голд Полісся" має повернути земельну ділянку державної форми власності загальною площею 25 га, яка розташована на території Вересівської сільської ради, які займає ТОВ "Агро Голд Полісся" на підставі договору №1 від 19.03.2021.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. 
		Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.
		 
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		 
		2. Визнати недійсним договір №1 підряду на вирощування насіння сої від 19.03.2021, укладений між Інститутом сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 05453752) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся" (код ЄДРПОУ 44004549).
		 
		3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся" (12403, Житомирська область, Житомирський район, с. Глибочиця, пров. Польовий, 5, код ЄДРПОУ 44004549) звільнити земельну ділянку площею 25 га, що перебуває у постійному користуванні Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (10007, м. Житомир, шосе Київське, 131, код ЄДРПОУ 05453752) на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002244 на території Житомирського району.
		 
		4. Стягнути з Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (10007, м. Житомир, шосе Київське, 131, код ЄДРПОУ 05453752)
		- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 2270,00 грн. сплаченого судового збору.
		 
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся" (12403, Житомирська область, Житомирський район, с. Глибочиця, пров. Польовий, 5, код ЄДРПОУ 44004549)
		- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 2270,00 грн. сплаченого судового збору.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено:  05.12.22 
		 
		Суддя                                                                     Кудряшова Ю.В.  
		 
		 
		 
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1 - в справу
		2 - позивачу (рек.)
		          + на ел. пошту: zemagentstvo.zt@ukr.net
		3, 4 - відповідачам (рек.)
		         + на ел. пошту відповідача-1: ispo_zt@ukr.net
		          + на ел. пошту відповідача-2: agrogold.polissya@gmail.com
		5 -   Житомирській окружній прокуратурі (рек.)
		          + на ел. пошту: jmpzpost@zhit.gp.gov.ua
		6 - Житомирській обласній прокуратурі (рек.)
		          + на ел. пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...