Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/4578/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2022. Зареєстровано: 08.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2022.

Результат оскарження 21.02.2024 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2022 року справа № 580/4578/22
		м. Черкаси
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Гаврилюка В.О.,
		 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Черкаської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		встановив:
		 
		Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі  прокурор) подав позов в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі  ДСНС, позивач) до Черкаської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (далі  Укртелеком, відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Черкаської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  сховища з обліковим номером № 88027, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34;
		- зобов`язати Черкаську філію публічного акціонерного товариства Укртелеком вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  сховища № 88027, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, - у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем не вчинено дій на приведення вищевказаної захисної споруди в належний для експлуатації стан, що несе небезпеку для життя та здоров`я громадян під час воєнного стану.
		Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
		24.10.2022 Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області подало суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що додержання законодавчих вимог використання захисних споруд цивільного захисту, забезпечення їх утримання в належному технічному стані, забезпечення готовності до укриття населення є невід`ємною частиною підвищення рівня безпеки населення і захищеності територій від наслідків надзвичайних ситуацій, а невиконання балансоутримувачами законодавчих вимог у зазначеній сфері ставить під загрозу життя та здоров`я громадян, які в них укриваються. У зв`язку з цим, просить задовольнити позов.
		09.11.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у її задоволенні, зазначивши при цьому, що у прокурора відсутні повноваження на звернення в суд з даним позовом, оскільки такими повноваження наділене Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, яке відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України звертається з позовом про застосування заходів реагування у разі порушення вимог пожежної та техногенної безпеки.
		Крім того, згідно з переліком об`єктів, вилучених із статутного фонду ВАТ Укртелеком по Черкаській дирекції увійшов спецпідвал (№ 5 за переліком). Водночас, контроль за зберіганням та ефективним використанням захисних споруд, які не увійшли до статутних фондів підприємств під час приватизації (корпоратизації), але залишились у них на балансі, здійснюється державними органами приватизації (засновниками), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань надзвичайних ситуацій або відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації та територіальним органом МНС. При цьому, відповідач має здійснювати утримання (зберігання) захисних споруд державної форми власності виключно на підставі договору про безоплатне зберігання таких спору, який відсутній.
		Також, на підставі наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 19.07.2018 № 156-Г прийнято до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку державне майно  захисну споруду цивільного захисту № 88027, що перебуває на балансі ПАТ Укртелеком за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, - та передано вказане майно до сфери управління Черкаської ОДА. Отже, підстави для зобов`язання відповідача приведення в належний технічний стан зазначеної споруди відсутні, оскільки вона перебуває у сфері управління Адміністрації Держспецзв`язку та підлягає передачі на баланс та управління Черкаської ОДА.
		14.11.2022 прокурор подав суду відповідь на відзив з подібними позовній заяві доводами.
		Суд враховує, що прокурор та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет спору.
		Під час розгляду вказаного клопотання суд зазначає таке.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Заявлений позивачем спір не входить до виключного переліку справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Викладені в позовній заяві та відзиві обґрунтування, доводи та аргументи дозволяють суду встановити правову позицію без виклику учасників у судове засідання. 
		Отже, з огляду на відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності складнощів для повного з`ясування спірних обставин та об`єктивного вирішення спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують розгляду справи правилами загального позовного провадження.
		Тому суд дійшов висновку, що клопотання прокурора та представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
		Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 створено ВАТ Укртелеком на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку Укртелеком.
		Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 225 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі Українського державного підприємства електрозв`язку Укртелеком по Черкаській області у власність ВАТ Укртелеком, у т.ч. спецпідвал.
		Згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів Черкаської філії АТ Укртелеком на її балансі перебуває будівля спецоб`єкту (сховище, спецпідвал) за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, загальною площею 884,4 кв. м.
		15.06.2021 комісією у складі головного інспектора ВЗНС Черкаського РУ ГУ ДСНС України у Черкаській області, старшого спеціаліста з пожежної безпеки та директора ЧФ ПАТ Укртелеком проведено перевірку вищевказаного сховища, за результатами якої складено акт та визначено сховище таким, яке не готове до прийняття осіб, що укриваються.
		З метою приведення сховища у готовність до використання за призначенням рекомендовано: провести заміну фільтрів, оформити свідоцтво СЕС, провести ремонт електрообладнання в ДЕС, провести ремонт приміщень, провести гідроізоляцію, встановити дизель двигуни, доукомплектувати приміщення обладнанням.
		На запит Черкаської окружної прокуратури від 15.08.2022 № 54-159-2463вих22 щодо готовності до експлуатації вищевказаного укриття, ГУ ДСНС в Черкаській області листом від 29.08.2022 № 6801-3742/6807-02 повідомило, що з метою вжиття заходів реагування до балансоутримувачів захисних споруд, у т.ч. ЧФ ПАТ Укртелеком, надано лист до Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області з проханням стати на захист державних інтересів та сприяти належному утриманню захисних споруд.
		Бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні ним заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту, зумовила звернення прокурора до суду із даним позовом.
		Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру.
		Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
		Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
		Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
		Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
		Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
		Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		2) у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
		Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.
		У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, у зв`язку із не вжиттям ним, як спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту, заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача з приведення захисної споруди (укриття) у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення.
		На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави.
		Як визначено в п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16.12.2015, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
		Відповідно до покладених завдань ДСНС здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
		Аналіз вказаних приписів вказують на те, що Головне управління ДСНС України у Черкаській області є спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту.
		Суд встановив, що Головним управлінням ДСНС України у Черкаській області після складення Акту комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони від 15.06.2021 не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача привести захисну споруду (сховище) № 88027 у стан, придатний для використання та захисту населення.
		У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Вказане свідчить, що бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах зумовлена об`єктивними чинниками та є виключним випадком для звернення прокурора до суду з вказаним позовом, оскільки позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави. 
		З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову має на меті захист інтересів держави та як наслідок про наявність підстав, визначених статтею 23 Закону України Про прокуратуру, для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, а доводи відповідача у частині щодо відсутності у прокурора повноважень на подання даного позову у спірних правовідносинах, суд вважає необґрунтованими.
		Щодо суті спору, суд зазначає таке.
		Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
		Згідно ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 4 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого Постановою КМУ від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138), фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.
		Відповідно до ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
		Відповідно до п. 10 Порядку № 138, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
		Згідно з п. 12 Порядку № 138 здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.
		Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 (далі  Вимоги), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
		Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).
		Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.
		Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.
		Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).
		За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.
		У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).
		Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено Кодексом цивільного захисту України та Порядком № 138.
		Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів здійснення робіт для приведення захисної споруди до належного технічного стану, що суперечить вищевказаним нормам та не забезпечує основної мети  підтримання захисної споруди у стані готовності, яка має основним призначенням укриття населення від засобів масового ураження.
		Зі змісту відзиву на позов суд вбачає, що відповідачем фактично не заперечується невідповідність захисної споруди цивільного захисту  сховища з обліковим номером № 88027, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, - Вимогам встановленим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.
		Водночас, відповідач стверджує, що на підставі наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 19.07.2018 № 156-Г прийнято вищевказану споруду до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку та передано його до сфери управління Черкаської ОДА.
		Разом з тим, жодного доказу фактичної передачі вищевказаного майна до сфери управління Черкаської ОДА та зняття його з балансу відповідача суду не надано.
		Тому доводи відповідача про відсутність у ного обов`язку приведення вказаної захисної споруди до належного для експлуатації стану, суд вважає необґрунтованими.
		Відсутність вчинення відповідачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на цільове призначення вказаної захисної споруди цивільного захисту, може не захистити належним чином від загрози життю та/або здоров`ю людей та у разі їх не усунення, можуть призвести до незворотних наслідків.
		Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Суд врахував, що в умовах військової агресії Російської Федерації проти України недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призвело до його обмеженої готовності до використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей. 
		Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.
		Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у справі № 826/12192/16 (постанова від 03.10.2018) та у справі № 820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).
		На підставі вищевикладеного, з огляду на наявність правових підстав для звернення прокурора із даним позовом та встановлену в ході розгляду даної справи протиправну бездіяльність відповідача, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зобов`язання відповідача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  сховища з обліковим номером № 88027, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, - у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту. 
		Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
		Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Зважаючи на вказане підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242  246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність Черкаської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  сховища з обліковим номером № 88027, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34;
		Зобов`язати Черкаську філію публічного акціонерного товариства Укртелеком вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  сховища № 88027, що розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, - у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.
		Розподіл судових витрат не здійснювати.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
		Учасники справи:
		1) прокурор  заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (18000, м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 60);
		2) позивач  Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18029, м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, 1, код ЄДРПОУ 38646021);
		3) відповідач  Черкаська філія публічного акціонерного товариства Укртелеком (18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, код ЄДРПОУ 01181877).
		Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.12.2022.
		 
		 
		Суддя Василь ГАВРИЛЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...