Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/6156/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2022. Зареєстровано: 09.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2022.
Дата набрання законної сили: 07.12.2022
Номер судового провадження: К/9901/11081/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 грудня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 200/6156/20-а
		адміністративне провадження № К/9901/11081/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Білоуса О.В.,  
		суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., 
		за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
		представника позивача Корнієнка А.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року (головуючий суддя Голуб В.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року (головуючий суддя Геращенко І.В., судді - Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		У липні 2020 року  Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (далі - ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі  - Офіс ВПП ДПС), Державної податкової служби України (далі  - ДПС України), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року: №0002045005, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 583700 грн та №0002065005, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1  459 250 (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1  167 400 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)  291 850 грн); а також визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України від 16 червня 2020 року №18596/6/99-00-06-02-02-26 про результати розгляду скарги.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року № 0002045005, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 583700 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетний асигнувань Офісу ВПП ДПС на користь ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" суму сплаченого судового збору у розмірі 8 755,50 грн.
		Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року №0002065005 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року. 
		Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №802/1020/14-а, а також вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо необхідності встановлення наявності такої кваліфікуючої ознаки як придбання товару з податком на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі підпунктів 16.1.5,  16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 3 абзацу третього підпункту 73.3 статті 73 ПК України,  Офісом ВПП ДПС направлено ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» лист із запитом від 17 жовтня 2019 року щодо надання пояснень та документального підтвердження  причин ненарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства (за відсутності фактів нарахування податку на додану вартість при придбанні матеріалів, необхідно було надати відповідні розшифровки, оборотно-сальдові відомості, записи бухгалтерського обліку у розрізі товарно-матеріальних цінностей, складський облік матеріалів).
		Листом від 20 січня 2020 року №08-08/130 позивач повідомив, що зменшення запасів на кінець 2017 року обумовлено змінами у структурі запасів, в основному за рахунок використання у виробничій діяльності і ремонтах. Інших документів згідно запиту ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» не надано.
		 
		Також, у листі від 20 січня 2020 року №08-08/130 позивач вказав, що контролюючий орган, посилаючись  у запиті на підпункт  78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, як на підставу його направлення не зазначив, у чому саме полягає недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а лише висловив припущення про порушення платником податків податкового законодавства, які не підтверджено належною податковою інформацією. Інших порушень позивачем податкового законодавства податковим органом не наведено. Також відповідачем не зазначено конкретного списку документів, що потрібно надати, а також не зазначено податкових періодів, яких стосуються такі документи, тощо.
		 
		На підставі наказу Офісу ВПП ДПС   від 10 лютого 2020 року № 183  відповідачем у період з 18 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства України щодо повноти та достовірності декларування податку на додатну вартість у березні 2017 року відносно залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства, за результатами якої 20 лютого 2020 року складено Акт №20/28-10-50-04-31018149 (далі - Акт перевірки).
		 
		Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем:
		абзацу г) пункту 198.5 статті 198, пунктів  200.1, 200.2 статті 200  ПК України  (в редакції, що діяла протягом періоду, що охоплений перевіркою), в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2017 року на суму 1167400 грн;
		пункту  201.10 статті 201 ПК України  (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою) в частині відсутності виписки та не здійснення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1167400 грн.
		 
		11 березня 2020 року позивачем до Офісу ВПП ДПС надіслано заперечення на Акт перевірки, які листом контролюючого органу від 24 березня 2020 року №12550/10/28-10-50-04-09 залишені без задоволення.
		 
		На підставі Акта перевірки, Офісом ВПП ДПС 27 березня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: 
		№0002045005, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 583700 грн;
		№0002065005, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1  459 250 (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1  167 400 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)  291 850 грн).
		Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПС України. Також, ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» на адресу ДПС України були надіслані листи, в яких останнє просило зупинити строки розгляду скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до 30 червня 2020 року включно, посилаючись на  Закон України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ   «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
		Рішенням ДПС України від 9 червня 2020 року № 18596/6/99-00-06-02-02-26 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача  - без задоволення.
		Не погоджуючись із прийнятими Офісом ВПП ДПС 27 березня 2020 року податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, основні виробничі або невиробничі засоби не є оборотними активами, положення пункту 189.9 статті 189 ПК України не можуть розповсюджуватись на операції з запасами, які є оборотними активами, адже дія вказаного пункту ПК України стосується певних подій, що могли відбутись лише з основними виробничими чи невиробничими засобами. Тому, позивач відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів.
		Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючий орган в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що складом правопорушення позивачем податкового законодавства є заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку із здійсненням уцінки основних засобів.
		Позивачем у березні 2017 року  здійснено переоцінку основних засобів станом на 30 березня 2017 року, за результатами якої відображено уцінку (зменшення вартості) по всіх групах основних засобів.
		За твердженням відповідача, ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» мало нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на розмір здійсненої уцінки на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки уцінена частина основних засобів не приймає участь у його господарській діяльності.
		Отже, спірним у цій справі є питання чи поширюється дія пункту 198.5 статті 198 ПК України на операції зі знецінення запасів до нульової вартості, які станом на 31 березня 2017 року знаходились на тимчасово непідконтрольній території України та придбані (виготовлені) до 1 липня 2015 року з формуванням податкового кредиту.
		Згідно із підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, зокрема: будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.
		Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
		Податкове законодавство розмежовує правовий режим оподаткування оборотних та необоротних активів, зокрема, основних виробничих і невиробничих засобів.
		Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України); термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (підпункт 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України).
		Оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу (пункт 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013  року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №  336/22868).
		Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.
		Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством (пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №  246.
		Відповідно до пункту 6 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси» запаси - це активи, які: утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
		Запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, у тому числі, наприклад, товари, придбані підприємством роздрібної торгівлі та утримувані для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб`єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва (пункт 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси»).
		Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування (пункт 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси»).
		Отже, основні виробничі або невиробничі засоби є необоротними активами, у той час як запаси є оборотними активами.
		Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Пунктом 189.9 статті 189 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
		Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
		Враховуючи, що основні виробничі або невиробничі засоби не є оборотними активами, положення пункту 189.9 статті 189 ПК України не можуть розповсюджуватись на операції з запасами, які є оборотними активами, адже дія вказаного пункту ПК України стосується певних подій, що могли відбутись лише з основними виробничими чи невиробничими засобами. Тому, позивач відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів.
		Згідно із пунктом 38.10 статті 38 розділу ХХ ПК України (в редакції чинній до 1 січня 2018 року) з метою оподаткування податком на додану вартість необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не вважаються: такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків; невиробничими необоротними активами в розумінні цього Кодексу.
		Таким чином, оскільки позивач здійснив знецінення запасів (оборотних активів), тобто використав товари в операціях, що, у розумінні ПК України, не є господарською діяльністю платника податку, останній зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.
		Винятки, встановлені ПК України щодо необоротних активів, до цих правовідносин застосуванню не підлягають.
		Аналіз правового регулювання правовідносин щодо сплати ПДВ дає підстави для висновку, що встановлення законом обов`язку платника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання у разі зміни призначення придбаних (виготовлених) товарів/послуг, необоротних активів, придбаних (виготовлених) з ПДВ, знаходиться у взаємозв`язку з правом платника ПДВ на податковий кредит за рахунок сум ПДВ, які він сплатив при придбанні (виготовленні) товарів/послуг, необоротних активів. При цьому ПК врегульовано, що у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац шостий пункту 198.5 статті 198 ПК України).
		 
		Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування норми підпункту ''г'' пункту 198.5 статті 198 ПК України викладено у постановах від 2 грудня 2019 року у справі №826/5455/18 та від 16 листопада 2020 року у справі №805/1974/18-а.
		Підстав для відступу від наведеної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховний Суд у цій справі не знаходить.
		Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач посилався на те, що опис фактичних обставин справи за оцінкою податкового органу не відповідає дійсності, а саме, вартість знецінених товарно-матеріальних цінностей, зазначена в Акті перевірки (5835 грн), вирахувана податковим органом математичним шляхом на основі аналізу даних фінансової звітності платника податків «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» та Приміток до фінансової звітності за 2016-2017 роки без урахування будь-яких інших первинних документів.
		Водночас, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом було направлено запит на адресу позивача про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, що передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК  України.
		Згідно положень вказаної норми, такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
		Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом; 5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених таким міжнародним договором; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
		Згідно п. 10 Порядку запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються:  посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
		Отже, запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
		Офісом ВПП ДПС відповідно до приписів підпунктів 16.1.5,  16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 3 абзацу третього підпункту 73.3 статті 73 ПК України, 17 жовтня 2019 року надіслано позивачу запит №5287/10/28-10-50-04-09 щодо надання пояснень та документального підтвердження  причин ненарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства (за відсутності фактів нарахування податку на додану вартість при придбанні матеріалів, необхідно було надати відповідні розшифровки, оборотно-сальдові відомості, записи бухгалтерського обліку у розрізі товарно-матеріальних цінностей, складський облік матеріалів).
		У свою чергу,  позивачем на вказаний запит не було надано відповідачу первинних документів щодо визначення вартості залишків запасів, які були знецінені ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі».
		У зв`язку з чим, контролюючим органом і були враховано дані, які  наведені саме платником у Примітках до Міжнародних стандартів фінансової звітності за 2018 рік. За результатами такого аналізу відповідачем і було встановлено, що облікова вартість запасів (оборотних активів), що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства, та відносно яких проведено знецінення складає  5837 грн. 
		ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», оскаржуючи визначення суми знецінення, не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції.
		В якості доказів позивачем долучено таблицю, яка підписана представником позивача.
		Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у розумінні норм чинного законодавства, вказаний доказ не є первинним документом, а тому не може підтверджувати вартість запасів.
		Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
		Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
		Разом з тим, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що доводи позивача щодо визначення вартості знецінених запасів ґрунтуються лише на припущеннях його представника без надання належних та допустимих доказів.
		Позивач посилається на те, що податковим органом не встановлено факт включення суми податку на додану вартість по знецінених запасів до складу податкового кредиту.
		Судами попередніх інстанцій зазначено, що такі твердження позивача спростовуються відсутністю факту заниження податкового кредиту підприємства, згідно зі звіркою сум податкових зобов`язань та сум податкового кредиту за період з 2008 року по 2020 рік.
		За результатами проведеного аналізу Перегляду результатів співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в складі АІС 2Податковий блок» за період 2008-2020 роки, відсутнє заниження податкового кредиту.
		В разі якщо постачальником не було зареєстровано податкові накладні, або оформлено з помилками, або товар не оплачено, як про це зазначає позивач, то у покупця (в даному випадку позивача) мало б місце відхилення сум податкового кредиту між сумами податкових зобов`язань в будь-якому наступному податковому періоді та сума податкового кредиту була б відображена з позначкою «-».
		З даних ІКП встановлено, що у підприємства відсутні розбіжності між податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість та сумами податкового кредиту протягом всієї діяльності платника, заниження податкового кредиту відсутнє, а тому припущення позивача щодо можливого не включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по придбаним та знеціненим в подальшому товарно-матеріальних цінностей є такими, що не відповідають дійсності.
		Крім того, ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» зазначало, що запаси, які були знецінені у березні 2017 року - це брухт, що утворився внаслідок демонтажу ліквідованих основних фондів та посилається на пункт 189.10 статті 189 ПК України, згідно з якою у разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектуючі вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковують на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарські діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов`язання.
		На думку позивача, що так як металобрухт, який як він зазначає, утворився внаслідок ліквідації основних фондів, то така операція з отримання металобрухту не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, а тому запаси є такими, що виготовлені без податку на додану вартість.
		Відповідно до приміток до фінансової звітності та балансу за 2017 рік, позивачем проведено операції зі знецінення наступних товарно-матеріальних цінностей: паливо, сировина та матеріали, запасні частини, будівельні матеріали, МПБ, інші запаси, незавершене будівництво, готова продукція, товари.
		За змістом позовної заяви йде мова про товарно-матеріальні цінності, які були придбані у постачальників (контрагентів) та позивач посилається на особливості ведення господарської діяльності за касовим методом, а також зазначає про неможливість проаналізувати суми податкового кредиту в розрізі контрагентів та номенклатури ТМЦ, що отримані від конкретного контрагента.
		Тобто, не підтверджено існування металобрухту, що утворився від ліквідації основних фондів, а тому в даному випадку має місце включення до складу запасів саме товарно-матеріальних цінностей.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі твердження підприємства не підтверджені належними доказами та спростовуються викладеними обставинами.
		Посилання позивача на відсутність можливості встановити факт включення суми податку на додатну вартість по знецінених запасах до складу податкового кредиту у зв`язку із масштабною хакерською атакою та відсутністю доступу до інформації, яка дозволяє проаналізувати суми не підтвердженого податкового кредиту у розрізі контрагентів та номенклатури товарно-матеріальних цінностей, що отримані від конкретного контрагента, суди попередніх інстанцій визнали їх помилковими, з огляду на таке.
		Про винятковість хакерської атаки свідчить її масштабність, яка набула великого резонансу в Україні та є загальновідомим фактом, що не потребує доказування.
		Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що здійснення відповідного втручання в програмне забезпечення позивача не може свідчити про відсутність відповідних первинних документів. Крім того, у межах цієї справи розглядається питання нарахування та сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість по знеціненим запасам, а не спір про реєстрацію/несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, а отже посилання позивача на вплив вірусу Petya на роботу комп`ютерів жодним чином не стосується предмету розгляду справи.
		Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Офісом ВПП ДПС доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року  №0002065005, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1  459 250 (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1  167 400 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)  291 850 грн).
		Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» та скасування зазначеного рішення.
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Що стосується посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2020 року у справі № 802/1020/14, то колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказаною постановою Верховного Суду судові рішення попередніх інстанцій було скасовано, а справи направлено на новий розгляд, що свідчить про те, що правова позиція щодо застосування певної норми у цих справах остаточно не сформована.
		Враховуючи викладене, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
		Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови виготовлено 8 грудня 2022 року. 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                О.В.Білоус
		Судді                                                                                                     Н.Є.Блажівська
		                                                                                                    І.Л.Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...